Рішення

від 15.11.2018 по справі 910/12557/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2018Справа № 910/12557/18 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Консалтинг Груп"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шандрук"

про стягнення 49 808,82 грн.

Представники сторін:

не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Консалтинг Груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шандрук" про стягнення 49 808,82 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання бухгалтерських послуг № 29/08/17-1Ю від 29.08.2017 р. належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

25.10.2018 р. до канцелярії суду товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шандрук" подало клопотання про продовження строків підготовчого провадження та строку на надання відзиву.

Відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Проте, як вбачається із ухвали господарського суду міста Києва від 24.09.2018 р. встановлено здійснювати розгляд справи № 910/12557/18 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про продовження строків підготовчого провадження та строку на надання відзиву, оскільки розгляд даної справи здійснюється на правилами спрощеного позовного провадження, а нормою ч. 3 ст. 177 ГПК України передбачено продовження строку підготовчого провадження при розгляді справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс Консалтинг Груп" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шандрук" укладено договір про надання бухгалтерських послуг № 29/08/17-1Ю від 29.08.2017 р., відповідно до умов якого в порядку та на умовах визначених цим договором виконавець зобов'язується за завданням замовника надати йому послуги з ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності замовника в обсязі передбаченому додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги виконавця.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що сторони погодили, що обсяг (кошторис) послуг які надаються замовнику за цим договором розраховуються окремо за кожен звітний період. Звітним періодом є місяць, який збігається з календарним місяцем, якщо інший період не зазначено у додатках до цього договору.

Перелік послуг, які надаються виконавцем за цим договором, зазначається в додатку № 1до цього договору (п. 4.3.).

Згідно з п. 4.5. договору, загальний обсяг послуг які надаються виконавцем у звітному періоді залежить від кількості господарських операцій, консультацій та додаткових операцій, обслуговування яких було здійснено замовником у звітному періоді.

Відповідно до п. 5.1. договору, вартість послуг за цим договором визначається виходячи з діючих цін, що зазначені в додатку № 1 до цього договору.

Умовами п. 5.2. договору сторони встановили, що загальна вартість послуг за звітний період, за цим договором, складається з:

вартості абонентського обслуговування;

вартості послуг за проведення додаткових операцій, що не входять в тариф абонентського обслуговування;

вартості додаткових послуг.

Послуги виконавця оплачуються замовником за кожен звітний період. Загальна вартість послуг виконавця у звітному періоді визначається в залежності від об'єму наданих замовнику за цей період послуг та зазначається в акті прийому-передачі наданих послуг, який формується виконавцем за результатами завершення звітного періоду (п. 5.3.).

Згідно з п. 5.7. договору, абонентська плата за кожен звітний період сплачується виконавцем в порядку передоплати, до 10 числа поточного звітного місяця, в розмірі послуг, що визначена в акті прийому-передачі наданих послуг за попередній звітний період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Облік кількості наданих бухгалтерських послуг веде виконавець на підставі реєстру операцій в обліковій бухгалтерській програмі та електронних програмах для обміну звітністю та документами в електронному вигляді (п. 6.5.).

Виконавець надав замовнику:

акт надання послуг № 280237 від 28.02.2018 (послуги з ведення бухгалтерського обліку в лютому 2018 року) на 8 000,00 грн.;

акт надання послуг № 300308 від 30.03.2018 (послуги з ведення бухгалтерського обліку в березні 2018 року) на 8 000,00 грн.;

акт надання послуг № 270403 від 24.03.2018 (послуги з ведення бухгалтерського обліку в квітні 2018 року) на 8 000,00 грн.

Відповідно до п. 7.1. договору, прийом-передача за цим договором послуг здійснюється сторонами по закінченню кожного календарного звітного місяця за актом прийому-передачі наданих послуг та актом прийому-передачі наданих додаткових послуг.

Умовами п. 7.2. договору визначено, що акт прийому-передачі наданих послуг складається виконавцем в останній робочий день кожного звітного місяця. По завершенні кожного звітного періоду, до 5 числа місяця наступного за звітним, замовник зобов'язаний самостійно отримувати у виконавця рахунки, акт прийому-передачі наданих послуг та звітність.

Замовник до 10 (десятого) числа місяця наступного за звітним розглядає результати виконаної роботи та повертає виконавцю підписаний акт прийому-передачі наданих послуг, акт прийому-передачі наданих послуг повертається виконавцю шляхом направлення листа з описом та повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження виконавця або передається уповноваженому працівнику виконавця (п. 7.3.).

Згідно з п. 7.4. договору, якщо у встановлений п. 7.3 цього договору строк, замовник не поверне виконавцю підписаний акт прийому-передачі наданих послуг або не заявить в письмовій формі про наявні претензії, вважається, що послуги визначені в акті прийому-передачі наданих послуг виконавцем надані, а замовником в повному обсязі прийняті та підлягають оплаті,

Заперечення замовника по об'єму та якості наданих послуг повинні бути вмотивованими та містити посилання на невідповідність наданих послуг результатам, які передбачені умовами договору. При цьому сторони зобов'язані погодити умови усунення відповідних претензій (7.5.).

Відповідно до п. 7.6. договору, у випадку, якщо замовник не отримав у виконавця рахунок та акт прийому-передачі наданих послуг до 5 (п'ятого) числа місяця наступного за звітним, послуги, що визначені у відповідному акті прийому-передачі наданих послуг, вважаються прийнятими замовником та підлягають оплаті у визначені договором строки.

Акти наданих послуг, наявні в матеріалах справи, не містять претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).

Пунктом 5.8. договору встановлено, що загальний обсяг та вартість послуг виконавця, які були надані у звітному періоді, визначається в акті прийому-передачі наданих послуг і сплачується виконавцем до 10 числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, з вирахуванням оплаченої у відповідному звітному періоді абонентської плати.

Відповідно до п.п. 8.2.1. п. 8.2. договору, обов'язок замовника оплачувати послуги виконавця в розмірах та строки, що визначені в цьому договорі, а також додаткових умовах до нього,

Цей договір набуває чинності з 29 серпня 2017 року і діє до 31 грудня 2017 року, при відсутності письмової заяви по його припинення або зміни умов, зробленої однією із строк за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору, договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік. Заява про припинення цього договору вважається поданою належним чином, якщо вона надана під розписку уповноваженій особі сторони договору або надіслана поштою з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження сторони цього договору (п.13.1.).

Відповідно до п. 13.4. договору, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що передбачені цим договором.

Відповідач частково здійснив оплату наданих послуг у розмірі 8 000,00 грн. (абонентська плата за послуги з ведення бухгалтерського обліку у лютому 2018 року), що підтверджується із банківської виписки по рахунку позивача, а тому розмір несплачених послуг становить 16 000,00 грн.

Згідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що фактично отримані послуги підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, а обов'язок їх оплати встановлений договором та законом, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу за договором про надання бухгалтерських послуг № 29/08/17-1Ю від 29.08.2017 р. в розмірі 16 000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 8 000,00 грн. штрафу та 22 307,94 грн. пені суд відзначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 9.17 договору передбачено, що при простроченні оплати послуг за договором більше ніж на двадцять днів виконавець має право додатково стягнути із замовника штраф у розмірі 50% від загальної суми заборгованості.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком штрафу в розмірі 8 000,00 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Щодо пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 22 307,94 грн., яку позивач нарахував відповідачу, суд зазначає наступне.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як вбачається з наданого суду розрахунку пені, позивачем нараховано пеню за прострочення сплати за надані послуги у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Однак, як зазначено судом вище, пеня є договірною санкцію, розмір якої визначається за домовленістю сторін. Проте, між сторонами склались господарські відносини з надання послуг на підставі договору, укладеного сторонами, при цьому, умовами договору не передбачено розміру пені за порушення виконання грошового зобов'язання.

Також, позивачем не зазначено норми закону або умови договору, які б передбачали нарахування пені в такому розмірі.

З огляду на викладене вище, правові підстави для стягнення пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 22 307,94 грн. суд відмовляє.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 652,88 грн. та індексу інфляції в розмірі 1 848,00 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та встановивши, що фактично позивачем нараховано індекс інфляції за період з 11.03.2018 р. по червень 2018 року включно за актом надання послуг № 3000308 від 30.03.2018 р. та те, що за березень надано послуг на 8 000, 00 грн., тому суд надає власний розрахунок індексу інфляції.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргу 11.03.2018 - 30.06.2018 8 000,00 1,019 152,70 Перевіривши наданий позивачем розрахунок та встановивши, що фактично позивачем нараховано індекс інфляції за період з 11.04.2018 р. по червень 2018 року включно за актом надання послуг № 270403 від 27.04.2018 р. та те, що за березень надано послуг на 8 000, 00 грн., тому суд надає власний розрахунок індексу інфляції.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ 11.04.2018 - 30.06.2018 8 000,00 1,008 64,00 За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 216,70 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 1 631,30 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та встановивши, що позивач нарахував 3 % річних за актом надання послуг № 3000308 від 30.03.2018 р. на суму 80 000,00 грн, проте послуг надано лише на 8 000, 00 грн., тому суд надає власний розрахунок 3 % річних.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 8 000 11.03.2018 - 21.08.2018 164 3 % 107,84 Перевіривши наданий позивачем розрахунок та встановивши, що позивач нарахував 3 % річних за актом надання послуг № 270403 від 27.04.2018 р. на суму 80 000,00 грн, проте послуг лише надано на 8 000, 00 грн., тому суд надає власний розрахунок 3 % річних.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 8 000 11.04.2018 - 21.08.2018 133 3 % 87,45 За перерахунком суду загальний розмір 3 % річних становить 195,29 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 1 457,59 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, 74, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232-233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Консалтинг Груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шандрук" про стягнення 49 808,82 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шандрук" (04214, м. Київ, проспект Оболонський, б. 34, кв. 173, код ЄДРПОУ 39625945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Консалтинг Груп" (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, б. 14, корпус 1, офіс 3-Б; ідентифікаційний код 38129630) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 216 (двісті шістнадцять) грн. 70 коп. індексу інфляції, 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 29 коп. та 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 56 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Мудрий