Рішення

від 09.11.2018 по справі 910/11160/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2018Справа № 910/11160/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Резонанс-Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Рест"

про стягнення 117 551, 65 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Резонанс-Трейд" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Рест" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 117 551, 65 грн., з яких: 72 960, 00 грн. - основного боргу, 30 363, 36 грн. - пені, 3 194, 61 грн. - 3 % річних та 11 033, 68 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 2202/2017 від 22.02.2017 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Резонанс-Трейд залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Резонанс-Трейд строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

04.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Резонанс-Трейд надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

01.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Рест" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково визнає заявлені позовні вимоги та зазначає, що позивачем невірно розраховано суму пені, 3 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим здійснивши власний перерахунок, відповідач просить частково задовольнити позовні вимоги, а саме стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 72 960, 00 грн., 3 648, 00 грн. пені та 606, 00 грн. - 3 % річних.

09.10.2018 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав заперечення на відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, у зв'язку з чим просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Резонанс-Трейд" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Рест" (далі - покупець) укладено договір поставки № 2202/2017, умовами якого передбачено, що постачальник продає, а покупець купує товари, згідно попереднього замовлення., покупець приймає та сплачує їх вартість в термін обумовлений у даному договорі.

Найменування продукції, ціна, кількість, вказується у накладних і рахунках - фактурах (п. 1.2. договору).

Розділом 4 договору передбачено, що датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю або місце доставки, склад, Нова Пошта. Право власності на партію товару переходить покупцю в момент повної сплати за товар.

Відповідно до п. 5.1. договору, покупець розраховується за товар у безготівковому порядку шляхом перерахування гривень на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. 7.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми, але не більше ніж 5 % за кожен день прострочки.

Пунктом 9.4. договору передбачено, що відносини за цим договором вважаються закінченими після виконання взаємних зобов'язань сторін і проведення взаєморозрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 82 960, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 211 від 03.04.2017 на суму 82 960, 00 грн., яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками (копія в матеріалах справи), зокрема товар отримано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Рест" Студніковим Ю.О. на підставі довіреності № 9 від 03.04.2014 на отримання цінностей. Також, у матеріалах справи наявний рахунок на оплату замовлення № 238 від 03.04.2017 на суму 82 960, 00 грн.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Рест" утворилась заборгованість у розмірі 82 960, 00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 06-04/01/2018 06.04.2018, в якій позивач просив відповідача виконати свої зобов'язання за договором поставки № 2202/2017 від 22.02.2017 належним чином та перерахувати на поточний рахунок позивача, зокрема суму основного боргу у розмір 82 960, 00 грн.

Листом від № 22 від 07.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Рест" гарантувало сплатити заборгованість по рахунку № 238 від 03.04.2017 в сумі 82 960, 00 грн. до кінця червня 2018 року: 40 000, 00 грн. - сплата до кінця травня; 42 960, 00 грн. - до кінця червня.

11.05.2018 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на суму 10 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 551.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у 72 960, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 30 363, 36 грн. - пені за період з 11.04.2017 по 11.04.2018, 3 194, 61 грн. - 3 % річних за період з 11.04.2018 по 01.08.2018 та 11 033, 68 грн. - інфляційних втрат за період з 01.04.2017 по 30.04.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 2202/2017 від 22.02.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або пр-ипинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 82 960, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 211 від 03.04.2017 на суму 82 960, 00 грн., яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками (копія в матеріалах справи), зокрема товар отримано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Рест" Студніковим Ю.О. на підставі довіреності № 9 від 03.04.2014 на отримання цінностей. Також, у матеріалах справи наявний рахунок на оплату замовлення № 238 від 03.04.2017 на суму 82 960, 00 грн.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Тож, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 06-04/01/2018 06.04.2018, в якій позивач просив відповідача виконати свої зобов'язання за договором поставки № 2202/2017 від 22.02.2017 належним чином та перерахувати на поточних рахунок позивача, зокрема суму основного боргу у розмір 82 960, 00 грн.

Листом від № 22 від 07.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Рест" гарантувало сплатити заборгованість по рахунку № 238 від 03.04.2017 в сумі 82 960, 00 грн. до кінця червня 2018 року: 40 000, 00 грн. - сплата до кінця травня; 42 960, 00 грн. - до кінця червня.

11.05.2018 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на суму 10 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 551.

Отже, на момент винесення судового рішення у даній справі відповідач оплати поставленого товару у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Рест" наявна заборгованість у розмірі 72 960, 00 грн.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України .

Таким чином, приймаючи до уваги рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким що настав та відповідач повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, у даному випадку з моменту підписання видаткової накладної, яку додано до позовної заяви, тож починаючи з 04.04.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 2202/2017 від 22.02.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 72 960, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 30 363, 36 грн. - пені за період з 11.04.2017 по 11.04.2018, 3 194, 61 грн. - 3 % річних за період з 11.04.2018 по 01.08.2018 та 11 033, 68 грн. - інфляційних втрат за період з 01.04.2017 по 30.04.2018.

Згідно п. 7.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми, але не більше ніж 5 % за кожен день прострочки.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 9 296, 90 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців з 11.04.2017 по 11.10.2017.

Щодо вимоги позивача про стягнення відповідача 3 194, 61 грн. - 3 % річних за період з 11.04.2018 по 01.08.2018 та 11 033, 68 грн. - інфляційних втрат за період з 01.04.2017 по 30.04.2018.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат і встановлено, що у розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат допущено помилку у визначені періоду та відповідно розміру нарахування.

За розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума 3 % річних у розмірі 2 866, 43 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.04.2017 по 01.08.2018 та сума інфляційних втрат у розмірі 10 307, 30 грн. яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.04.2017 по 30.04.2018, а тому вимога в цій частині також підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 15, 00 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України Про судовий збір позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 1 762, 00 грн., однак сплатив - 1 777, 00 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Резонанс-Трейд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Рест" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, корпус 3, офіс 402, ідентифікаційний код - 41072506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Резонанс-Трейд" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 19, офіс 320, ідентифікаційний код - 37062544) 72 960 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. - заборгованості, 9 296 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 90 коп. - пені, 10 307 (десять тисяч триста сім) грн. 30 коп. - інфляційних втрат, 2 866 (дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 43 коп. - 3 % річних та 1 430 (одну тисячу чотириста тридцять) грн. 42 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков