Рішення

від 09.11.2018 по справі 910/11284/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2018Справа № 910/11284/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто-Євро"

про стягнення 57 591, 57 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Трейд" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто-Євро" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 57 591, 57 грн., з яких: 40 376, 07 грн. - основного боргу, 10 140, 04 грн. - пені, 4 037, 61 грн. - штрафу, 938, 30 грн. - 3 % річних та 2 099, 55 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № АТП 17/40 від 06.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Пак Трейд залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Альфа Пак Трейд строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

04.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Пак Трейд надійшла заява про усунення недолків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

10.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені за період більше 6 місяців, що суперечить приписами ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Трейд" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотто-Євро" (далі - покупець) укладено договір купівлі - продажу № АТП 17/40, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується в обумовлені сторонами строк та спосіб передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний на умовах цього договору прийняти й оплатити товари, повний перелік яких, включаючи найменування, асортимент, споживчі властивості (такі як матеріал, розміри, інше), інші необхідні характеристики, що дають змогу ідентифікувати товар, містяться на сайті продавця www.//alfapack.com.ua.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна товару фіксується в гривні та включає в себе ПДВ.

Згідно п. 2.2. договору, ціна товару визначається одним з двох способів:

2.2.1. Для товару вітчизняного виробництва ціна товару вказана на сайті продавця www.//alfapack.com.ua і є актуальною на дату розміщення замовлення на придбання товару.

2.2.2. Для товару імпортованого виробництва ціна товару становить суму в гривні, що є еквівалентом іноземної валюти (долар США), та визначається продавцем в кожному окремому випадку згідно отриманого від покупця замовлення на дати виставлення рахунку на оплату за курсом продажу Приватбанку (згідно з веб-сайтом www.privatbank.ua, курсу валют, графа продаж ) гривні до долара США на дату, що передує даті виставлення рахунку. Попередню інформацію щодо орієнтовної ціни імпортованого товару покупець може отримати від співробітників продавця за телефонами: (044) 587-56-17/-18/-19 для стаціонарних номерів або (094) 887-56-17/-18-19 для дзвінків з мобільних телефонів.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що товар підлягає оплаті покупцем шляхом відстрочки платежу: протягом 14 банківських днів з моменту поставки товару покупцю.

За умовами п. 6.1. договору, датою поставки товару є дата отримання товару покупцем:

6.1.1. при отриманні товару згідно п. 5.1.1.1. або 5.1.1.2. - дата, вказана в видатковій накладній;

6.1.2. при отриманні товару згідно п. 5.1.1.2. - дата отримання товару від кур'єрської служби доставки.

У відповідності до п. 6.2. договору, товар передається покупцю за видатковою накладною, підписаною уповноваженою особою продавця та скріпленою відбитком печатки продавця, в якій вказується найменування товару, код товару, одиниця виміру, кількість, ціна, сума. При поставця товару у відповідності до п. 5.1.1.2. цього договору до товару додається два екземпляри видаткової накладної, які покупець зобов'язаний підписати та один екземпляр видаткової накладної надіслати продавцю на адресу, вказану в реквізитах цього договору.

Згідно п. 8.2. договору, за домовленістю сторін при визначенні меж відповідальності за порушення умов цього договору сторони керуватимуться положеннями частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у випадках і розмірі, передбачених частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, зокрема за порушення покупцем строків оплати товару (у випадку оплати товару на умовах відстрочки платежу) на користь продавця з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад десять днів додатково стягується штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості неоплаченого товару.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, якщо інше не передбачено умовами цього договору (п. 9.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 40 376, 07 грн., що підтверджується видатковими накладними №1180 від 29.09.2017 на суму 2 336, 40 грн., № 1217 від 05.10.2017 на суму 3 839, 90 грн., № 1220 від 05.10.2017 на суму 2 677, 90 грн., № 1258 від 12.10.2017 на суму 3 929, 90 грн., № 1260 від 12.10.2017 на суму 2 499, 80 грн., №1271 від 17.10.2017 на суму 928, 30 грн., № 1283 від 18.10.2017 на суму 3 811, 90 грн., № 1287 від 18.10.2018 на суму 3 811, 90 грн., № 1340 від 26.10.2018 на суму 4 124, 07 грн., № 1381 від 30.10.2017 на суму 1 334, 50 грн., № 1403 від 01.11.2017 на суму 5 648, 00 грн., № 1440 від 06.11.2017 на суму 2 635, 50 грн., № 1449 від 07.11.2017 на суму 2 801, 00 грн., а також товарно-транспортними накладними № Р1258 від 12.10.2017, № Р1260 від 12.10.2017, №Р1403 від 01.11.2017, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копія в матеріалах справи). Крім того, у матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на період з 01.09.2017 по 08.12.2017, який також підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотто-Євро" утворилась заборгованість у розмірі 40 376, 07 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 40 376, 07 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 140, 04 грн. - пені за період з 16.10.2017 по 18.10.2017, 4 037, 61 грн. - штрафу, 938, 30 грн. - 3 % річних за період з 16.10.2017 по 15.08.2018 та 2 099, 55 грн. - інфляційних втрат за період з 01.12.2017 по 30.06.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № АТП 17/40 від 06.11.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором купівлі - продажу.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або пр-ипинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 40 376, 07 грн., що підтверджується видатковими накладними №1180 від 29.09.2017 на суму 2 336, 40 грн., № 1217 від 05.10.2017 на суму 3 839, 90 грн., № 1220 від 05.10.2017 на суму 2 677, 90 грн., № 1258 від 12.10.2017 на суму 3 929, 90 грн., № 1260 від 12.10.2017 на суму 2 499, 80 грн., №1271 від 17.10.2017 на суму 928, 30 грн., № 1283 від 18.10.2017 на суму 3 811, 90 грн., № 1287 від 18.10.2018 на суму 3 811, 90 грн., № 1340 від 26.10.2018 на суму 4 124, 07 грн., № 1381 від 30.10.2017 на суму 1 334, 50 грн., № 1403 від 01.11.2017 на суму 5 648, 00 грн., № 1440 від 06.11.2017 на суму 2 635, 50 грн., № 1449 від 07.11.2017 на суму 2 801, 00 грн., а також товарно-транспортними накладними № Р1258 від 12.10.2017, № Р1260 від 12.10.2017, №Р1403 від 01.11.2017, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копія в матеріалах справи). Крім того, у матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на період з 01.09.2017 по 08.12.2017, який також підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Однак, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотто-Євро" утворилась заборгованість у розмірі 40 376, 07 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, саме видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин.

Судом досліджено надані позивачем видаткові накладні на підтвердження поставки/отримання відповідачем товару, з приводу чого суд відзначає, що останні відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, в частині зазначення обов'язкових в них реквізитів.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на положення п.101 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію" №736 від 19.10.2016 року, згідно якого документи і справи з грифом "Для службового користування" зберігаються у шафах, сейфах, що розташовані у службових приміщеннях або сховищах архіву. Шафи, сейфи, службові приміщення, сховища архіву повинні надійно замикатися і опечатуватися металевими печатками. Порядок виготовлення, ведення обліку, використання металевих печаток та порядок ведення обліку шаф, сейфів і ключів від них визначаються керівником установи. Зберігання документів і справ із грифом "Для службового користування" здійснюється працівниками, які безпосередньо отримали їх під розписку, у спосіб, що унеможливлює доступ до них сторонніх осіб.

При цьому, суд відзначає, що долучені до позовної заяви видаткові накладні скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто-Євро" та саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних, проте у матеріалах справи відсутні докази втрати печатки Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотто-Євро".

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 4.1. договору передбачено, що товар підлягає оплаті покупцем шляхом відстрочки платежу: протягом 14 банківських днів з моменту поставки товару покупцю.

Таким чином, враховуючи п. 4.1. договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого товару протягом 14 банківських днів з моменту поставки товару покупцю, тож за видатковою накладною №1180 від 29.09.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з 20.10.2017; за видатковими накладними № 1217 від 05.10.2017, № 1220 від 05.10.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з 26.10.2018; за видатковими накладними № 1258 від 12.10.2017, № 1260 від 12.10.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з 02.11.2017; за видатковою накладною №1271 від 17.10.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з 07.11.2017; за видатковими накладними № 1283 від 18.10.2017, № 1287 від 18.10.2018 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з 08.11.2017; за видатковою накладною № 1340 від 26.10.2018 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з 16.11.2017; за видатковою накладною № 1381 від 30.10.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з 18.11.2017; за видатковою накладною № 1403 від 01.11.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з 22.11.2017; за видатковою накладною № 1440 від 06.11.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з 24.11.2017; за видатковою накладною № 1449 від 07.11.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з 28.11.2017.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору купівлі-продажу № АТП 17/40 від 06.11.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40 376, 07 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 140, 04 грн. - пені за період з 16.10.2017 по 18.10.2017, 4 037, 61 грн. - штрафу, 938, 30 грн. - 3 % річних за період з 16.10.2017 по 15.08.2018 та 2 099, 55 грн. - інфляційних втрат за період з 01.12.2017 по 30.06.2018.

Відповідно до п. 8.2. договору, за домовленістю сторін при визначенні меж відповідальності за порушення умов цього договору сторони керуватимуться положеннями частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у випадках і розмірі, передбачених частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, зокрема за порушення покупцем строків оплати товару (у випадку оплати товару на умовах відстрочки платежу) на користь продавця з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад десять днів додатково стягується штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості неоплаченого товару.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 7 553, 08 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців з 20.10.2017 по 28.05.2018 по кожній видатковій накладній окремо, з урахуванням того, що за видатковою накладною № 1449 від 07.11.2017 прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося починаючи з 28.11.2017, тож судом здійснено нарахування пені по 28.05.2018 (6 місяців).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 037, 61 грн. - штрафу у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості неоплаченого товару, суд відзначає наступне.

Суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Судом перевірено розрахунок заявлених до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 8.2. договору, та встановлено, що сума нарахована вірно відповідно до вимог законодавства, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 4 037, 61 грн. - штрафу у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості неоплаченого товару.

Щодо вимоги позивача про стягнення відповідача 938, 30 грн. - 3 % річних за період з 16.10.2017 по 15.08.2018 та 2 099, 55 грн. - інфляційних втрат за період з 01.12.2017 по 30.06.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат і встановлено, що у розрахунку 3 % річних допущено помилку у визначені періоду нарахування, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося починаючи з 20.10.2017. У той же час суму 3 % річних та інфляційних втрат нараховано вірно.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу № АТП 17/40 від 06.11.2017, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 938, 30 грн. - 3 % річних за період з 20.10.2017 по 15.08.2018 та 2 099, 55 грн. - інфляційних втрат за період з 01.12.2017 по 30.06.2018.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Трейд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто-Євро" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 12-Ж, ідентифікаційний код - 41212812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Трейд" (04210, м. Київ, Оболонська набережна, буд. 7, корп. 3, офіс 1, ідентифікаційний код - 37640144) 40 376 (сорок тисяч триста сімдесят шість) грн. 07 коп. - заборгованості, 4 037 (чотири тисячі тридцять сім) грн. 07 коп. - штрафу, 7 553 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 08 коп. - пені, 938 (дев'ятсот тридцять вісім) грн. 30 коп. - 3 % річних, 2 099 (дві тисячі дев'яносто дев'ять) грн. 55 коп. - інфляційних втрат та 1 682 (одну тисячу шістсот вісімдесят дві) грн. 82 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков