Рішення

від 07.11.2018 по справі 911/1871/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/1871/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМУІ"

до Фізичної особи-підприємця Бадзюк Анатолія Васильовича

про стягнення 32 956,30 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

За участю представників:

від позивача: Івончик О.І. (довіреність № 1 від 20.08.2018 року)

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області 22.08.2018 року надійшла позовна заява вих. № 21/08/2018 від 21.08.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМУІ" до Фізичної особи-підприємця Бадзюк Анатолія Васильовича про стягнення заборгованості за господарським договором реалізації № Ц 09/01-2014 від 09.01.2014 року в сумі 35 866,62 грн. з яких 18 778,20 грн. основного боргу, 6 320,72 грн. пені, 4 384,70 грн. інфляційних та 6 383 грн. 15 % річних.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року у справі № 911/1871/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМУІ" залишено без руху.

Через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача у встановлений судом строк подано заяву про усунення недоліків позовної заяви та заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою останній просив суд стягнути з відповідача заборгованість за господарським договором реалізації № Ц 09/01-2014 від 09.01.2014 року в сумі 32 956,30 грн. з яких 18 778,20 грн. основного боргу, 5 070,58 грн. пені, 3 760,42 грн. інфляційних та 5 347,10 грн. 15 % річних.

Таким чином, предметом розгляду даного спору є стягнення з відповідача 18 778,20 грн. основного боргу, 5 070,58 грн. пені, 3 760,42 грн. інфляційних та 5 347,10 грн. 15 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2018 року відкрито провадження у справі № 911/1871/18, справу № 911/1871/18 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.10.2018 року.

В судовому засіданні 24.10.2018 року представники позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримали з врахуванням поданої 14.09.2018 року заяви. Також зазначили і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 24.10.2018 року не з'явився, про причини неможливості прибуття до суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання 24.10.2018 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 07.11.2018 року.

В судовому засіданні 07.11.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 07.11.2018 року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, уповноваженого представника не направив, відзиву на позов не надав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 07.11.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

09.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАМУІ" (далі - позивач, Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Бадзюк Анатолієм Васильовичем (далі - відповідач, Покупець) було укладено Господарський договір реалізації № Ц 09/01-2014 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник надає Товар під реалізацію Покупцю, а Покупець приймає товар на реалізацію через власну торгівельну мережу, Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна Товару, яка входить у партію поставки остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки Покупцю не допускається. Ціна включає в себе вартість тари, пакування та маркування (п. 5.2 Договору).

Сума Договору складається з сум вартості партій товарів, поставлених Постачальником на протязі строку дії цього Договору (п. 5.3 Договору).

Покупець повинен сплатити поставлений Товар не пізніше 60 робочих днів з дати поставки товару Постачальником (п. 6.1 Договору).

Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару або частково, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому договорі (п. 6.2 Договору).

Цей Договір вступає в дію з дати його укладання обома Сторонами і діє на протязі одного року (п. 11.1 Договору).

У разі відсутності письмового повідомлення однієї із Сторін про розірвання Договору за 30 календарних днів до закінчення його дії, договір вважається автоматично пролонгованим на той же строк і на тих же умовах. Автоматична пролонгація здійснюється періодично на кожен наступний рік (п. 11.2 Договору).

Як стверджує позивач, на виконання зобов'язань за Договором ним було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 52747,20 грн. згідно видаткових накладних: № Рбн-0084 від 11.07.2016 року на суму 16447,20 грн., № Рбн-0110 від 08.11.2016 року на суму 12040,20 грн., № Рбн-0111 від 08.11.2016 року на суму 14689,80 грн., № Рбн-0119 від 24.04.2017 року на суму 9570,00 грн., які підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками (копії наявні в матеріалах справи).

20.11.2016 року відповідачем згідно накладної № ЦМ00000010 було повернуто позивачу товар на суму 269,00 грн. (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідач в порушення п. 6.1 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого Товару не виконав, розрахувався частково за період з 04.11.2016 року по 01.12.2017 року на загальну суму 33700,00 грн., відтак, за відповідачем з врахуванням повернення товару на суму 269,00 грн. рахується заборгованість в сумі 18778,20 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача 18778,20 грн. основного боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 18778,20 грн., яка відповідачем не заперечена і не спростована.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати Товару, позивач просить стягнути з відповідача 5 070,58 грн. пені на підставі п. 9.7 Договору за загальний період з 05.10.2016 року по 24.01.2018 року, 3 760,42 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за загальний період з 05.10.2016 року по 14.08.2018 року та 5 347,10 грн. 15 % річних за загальний період з 05.10.2016 року по 14.08.2018 року на підставі п. 6.8 Договору.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 9.7 Договору передбачено, що за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період допущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день порушення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.8 Договору в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15 % річних, які нараховуються на суму заборгованості Покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до Постачальнику.

Перевіривши розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем пеня, відсотки річних та інфляційні нараховані окремо по кожній неоплачені накладній, по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано, з врахуванням дат та сум часткових проплат. Пеня нарахована в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відтак, оскільки вимоги про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних є обґрунтованим, наданий розрахунок є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних в повному обсязі.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1. ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем до позовної заяви додано попередній орієнтований розрахунок судових витрат, яким позивач фактично просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10 000,00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

В підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 770 від 15.08.2018 року на суму 1762,00 грн.

Оскільки до закінчення судових дебатів у справі позивачем в підтвердження решти заявлених судових витрат жодних доказів не подано, господарський суд залишає без розгляду заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, на відповідача судом, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається відшкодування витрат по сплаті судового збору в повному обсязі в сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМУІ" до Фізичної особи-підприємця Бадзюк Анатолія Васильовича про стягнення 32 956,30 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бадзюк Анатолія Васильовича (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМУІ" (03680, м. Київ, вул. Радіщева, буд. 10/4, корпус Б, Бізнес-центр Ірва ідентифікаційний код 38951194) 18 778 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 20 коп. боргу, 5 070 (п'ять тисяч сімдесят) грн. 58 коп. пені, 5 347 (п'ять тисяч триста сорок сім) грн. 10 коп. 15% річних, 3 760 (три тисячі сімсот шістдесят) грн. 42 коп. інфляційних та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.11.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін