Рішення

від 06.11.2018 по справі 915/540/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року Справа № 915/540/18

м. Миколаїв

За позовом: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікфарм-М»

про: стягнення 5201,83 грн.,

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

07 червня 2018 року Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 3459/32 від 05.06.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікфарм-М» 5201,83 грн. вартості спожитої теплової енергії.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: листа № 7877/25 від 12.11.2015; нарядів на підключення та відключення опалення; відомостей про споживання теплової енергії; рахунків-фактури за фактично спожиту теплову енергію за період з 12.10.2015 по 31.03.2016; ; норм статей 19, 25 Закону України «Про теплопостачання», статей 11 Цивільного кодексу України, статей 174, 275 Господарського кодексу України, та мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по своєчасній оплаті виставлених позивачем рахунків за фактично спожиту теплову енергію.

12 липня 2018 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, Господарським судом Миколаївської області постановлено ухвалу, якою позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/540/18, яка розглядається за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 07 серпня 2018 року о 10 год. 00 хв.; встановлено відповідачу 15-денний строк від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

07 серпня 2018 року в судове засідання з'явився повноважний представник позивача, якого суд заслухав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання вважається повідомленим належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2018 у справі № 915/540/18, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділеннями поштового зв'язку з відміткою причини повернення “за закінченням терміну зберігання” (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400133732884).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду судом даної справи.

За результатами проведеного судового засідання 07 серпня 2018 року суд постановив ухвалу (з урахуванням ухвали від 24.09.2018 про призначення іншої дати підготовчого засідання) про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів (до 10 жовтня 2018 року включно) та відкладення підготовчого засідання на 10 жовтня 2018 року о 09 год. 30 хв.

13.09.2018 до суду від позивача надійшли письмові пояснення до позовної заяви № 3794-1/32 від 04.09.2018.

10 жовтня 2018 року в судове засідання з'явився лише повноважний представник позивача, якого суд заслухав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання вважається повідомленим належним чином, про що свідчать:

- поштове повернення, в якому копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2018 у справі № 915/540/18, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділеннями поштового зв'язку з відміткою причини повернення “за закінченням терміну зберігання” (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400133919143);

- поштове повернення, в якому копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2018 у справі № 915/540/18, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділеннями поштового зв'язку з відміткою причини повернення “за закінченням терміну зберігання” (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400134327274);

- телефонограма за вих. № 915/540/18/8257/18 від 24.09.2018.

За результатами проведеного судового засідання 10 жовтня 2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 915/540/18 до судового розгляду по суті на 06 листопада 2018 року о 14 год. 00 хв.

06 листопада 2018 року представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Відповідач про причини нез'явлення свого представника суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання вважається повідомлений належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2018 у справі № 915/540/18, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділеннями поштового зв'язку з відміткою причини повернення “за закінченням терміну зберігання” (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400134460365).

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

06.11.2018 за наслідками розгляду справи суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з доданих до матеріалів справи доказів, зокрема, договору позички №1 (безоплатного користування) комунального майна територіальної громади міста від 01 жовтня 2015 (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 31.12.2016) та актів приймання-передачі комунального майна від 01.10.2015 та 31.12.2016 у ТОВ «Юнікфарм-М» перебували в користуванні нежитлові приміщення першого поверху площею 18,0 кв.м, розміщені за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського буд. 1/5-а, що знаходяться на балансі Комунального закладу Миколаївської міської ради «Цент первинної медико-санітарної допомоги № 2» в період з 01.10.2015 до 01.01.2017 (а.с.11-15).

Вищезазначені приміщення знаходяться в системі житлового будинку № 1/5-а по вул. Казарського, та 12.10.2015 були підключені до системи теплопостачання і відповідач з цього моменту почав користуватися тепловою енергією, в підтвердження підключення до системи теплопостачання будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського буд. 1/5-а, позивач посилається на наряди про підключення опалення № 747 від 01.10.2015, № 1559 від 15.10.2016 та нарядами про відключення опалення № 3344 від 31.03.2016, № 3442 від 31.03.2017 (а.с.20-23).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що листом за № 7877/25 від 12.11.2015 направив на адресу відповідача два примірники Договору № 87.00 від 04.11.2015 на купівлю-продаж теплової енергії для підписання та просив у 5-денний строк повернути один примірник на адресу підприємства (а.с.19).

Як вбачається з інформації позивача, яка не спростована відповідачем, відповідач від підписання договору ухилився, продовжував споживати теплову енергію, що підтверджено звітами реалізації котельних (до встановлення приладу обліку теплової енергії) та відомостями споживання теплової енергії (з моменту встановлення приладу обліку теплової енергії), що підписані представниками балансоутримувача приміщень та балансоутримувача будинку, в якому розташовані приміщення (а.с.25-34).

Отже, протягом спірного періоду з 12.10.2015 по 31.03.2016 договір купівлі-продажу теплової енергії, укладений у письмовій формі, між сторонами не існував, проте відповідач отримував теплову енергію.

Для оплати вартості отриманої в період з 12.10.2015 по 31.03.2016 теплової енергії позивачем були направлені на адресу відповідача рахунки на загальну суму 5364,87 грн. (а.с.38-42), а саме:

-          № 87.00 від 30.10.2015 на суму 193,60 грн.;

-          № 87.00 від 26.1.2015 на суму 618,46 грн.;

-          № 87.00 від 30.12.2015 на суму 675,47 грн.;

-          № 87.00 від 25.01.2016 на суму 1021,39 грн.;

-          № 87.00 від 25.02.2016 на суму 471,43 грн. ;

-          № 87.00 від 23.03.2016 на суму 442,19 грн.;

-          № 87.00 від 31.03.2016 на суму 84,52 грн.;

-          № 87.00 від 31.10.2016 на суму 85,70 грн.;

-          № 87.00 від 23.11.2016 на суму 758,56 грн.;

-          № 87.00 від 30.12.2016 на суму 1013,55 грн.;

15.11.2017 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактури № 87.00, яким здійснено коригування оплати за теплову енергію на опалення в сумі «- 163,04 грн.» (а.с.43).

Таким чином, з наведених даних відповідач спожив теплової енергії на суму 5201,83 грн. (5364,87 грн. - 163,04 грн.).

В підтвердження направлення рахунків відповідачу, позивач посилається на реєстри згрупованих відправлень (а.с.46-55).

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу за фактично спожиту теплову енергію внаслідок порушення останнім зобов'язань по своєчасній оплаті виставлених рахунків.

Підставою – рахунки-фактури за фактично спожиту період з 12.10.2015 по 31.03.2016 теплову енергію (у кількості 11 одиниць), застосування статей 19, 25 Закону України “Про теплопостачання”, статей 11 Цивільного кодексу України, статей 174, 275 Господарського кодексу України.

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про теплопостачання.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК, проаналізувавши норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Жодних належних та допустимих доказів відключення приміщення відповідача від системи опалення, матеріали справи не містять. При цьому, факт опалення приміщень за період з 12.10.2015 по 31.03.2016 року відповідачем не заперечується.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п.2 ст.275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, (далі за текстом – Правила) користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією відповідно до типових договорів, форми яких затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Таким чином, діючим законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.

Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Аналізуючи обставини справи судом встановлено, що ТОВ «Юнікфарм-М» не уклало договір купівлі-продажу теплової енергії з Підприємством і в період з жовтня 2015 року по березень 2016 року безпідставно споживав теплову енергію на потреби опалення приміщення за адресою м. Миколаїв, вул. Казарського буд. 1/5-а.

З аналізу положень Правил, зокрема пункту 44, вбачається, що термін "споживач" застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє ТОВ «Юнікфарм-М» від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

У постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 по справі № 6-582цс15 зазначено, що позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

За правилами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками.

Враховуючи те, що, по-перше, в даному випадку між сторонами протягом жовтня 2015 року по березень 2016 року склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії, по-друге, Підприємство належними доказами підтвердило факт подачі теплової енергії у приміщення за адресою м. Миколаїв, вул. Казарського буд. 1/5-а, по-третє, докази відключення приміщення від мереж централізованого опалення у встановленому законодавством порядку відсутні, суд перевіривши розрахунок позивача дійшов висновку, що позов про стягнення вартості спожитої теплової енергії у розмірі 5201,83 грн. підлягає задоволенню на підставі частин першої, другої статті 11 ЦК України та пункту 1 частини першої статті 174 ГК України.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм та обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 165 (ч.9), 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнікфарм-М” на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» 5201,83 грн. вартості теплової енергії та 1762,00 грн. судового збору.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Обласне комунальне підприємство “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5а; ідентифікаційний код 31319242);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнікфарм-М” (54029, м. Миколаїв, вул. Рюміна, 5/1; ідентифікаційний код 39327245).

Повне рішення складено та підписано 15 листопада 2018 року.

          Суддя                                                                                О.Г. Смородінова