Рішення

від 05.11.2018 по справі 916/1472/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1472/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача:не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі філії „Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Главторгсервіс" (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 11А);

про стягнення 188 013,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач - Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця» в особі філії „Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №1579/18) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Главторгсервіс", в якій просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 188013,58грн. з яких: 44170,61 грн. - пеня та 143842,97 грн. - штраф, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2820,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 14.04.2017р. №ЦЗВ-02-01817-01, в частині повної та своєчасної поставки товару за рознарядками від 25.09.2017р. №ЦЗВ-20/3983 та від 23.11.2017р. №ЦЗВ-20/5493, в зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу на підставі п.10.1 штрафні санкції про стягнення, яких позивач звернувся з відповідним позовом. Разом з тим, позивач зазначає, що звертався до відповідача з претензією вих. №ЦЗВ-20/2326 від 21.06.2018 року з вимогою про сплату штрафних санкцій, між тим, за твердженням позивача, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2018 року суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1472/18 за правилами загального позовного провадження із призначенням проведення підготовчого засідання 15.08.2018 року.

У судовому засіданні від 15.08.2018 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України на 27.08.2018 року.

23.08.2018 року до суду від позивача надійшло клопотання вх. ГСОО №17173/18), згідно якого останній просив суд відкласти судове засідання, призначене на 27.08.2018 року, в зв'язку з неможливістю забезпечення участі представника ПАТ „Українська залізниця» в особі філії „ЦЗВ» у даному судовому засіданні з підстав завантаженості працівників, наявності значної кількості судових справ та необхідності виконання судових ухвал про тимчасовий доступ до речей та документів, що потребує обов'язкової присутності працівників юридичного відділу товариства.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року судом, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України було відкладено підготовче засідання на 21.09.2018 року

Ухвалою господарського суду від 21.09.2018 року, в порядку ст.ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження у справі № 916/1472/18 було продовжено на 20 днів.

Судом в рамках підготовчого провадження було з'ясовано відсутність будь-яких заяв чи клопотань, передбачених положеннями ст.182 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим, ухвалою суду від 21.09.2018 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 10.10.2018 року.

Приймаючи до уваги неможливість закінчення розгляду справи по суті у судовому засіданні від 10.10.2018 року, судом було оголошено перерву у судовому засіданні та призначено продовження судового засідання на 05.11.2018 року.

У судовому засіданні від 05.11.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - ТОВ "Главторгсервіс" про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 20.07.2018р., 11.10.2018р. та 05.11.2018р., у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи «Неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача» та з „Фірма не існує» , а також відсутність жодних повідомлень щодо іншої адреси відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 05.11.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 15.11.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено під час розгляду справи, 14.04.2017р. між філією «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені та в інтересах ПАТ „Укрзалізниця» (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Главторгсервіс» (надалі - постачальник) укладено договір поставки №ЦЗВ-02-01817-01, згідно з яким постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

У відповідності до п. 1.2 договору, найменування продукції: вироби з дроту, ланцюги та пружини/катанки (дріт зварювальний Св08ХМ).

За умовами п. 3.1 договору, продукція відвантажується в мотках від 60 до 80 кг, що відповідає характеру продукції, яка поставляється. Пакування повинне відповідати встановленим у країні виробника нормам і стандартам, яке забезпечує збереження вантажу при транспортуванні до місця призначення та розвантажені транспортного засобу.

Згідно до п. 4.1 договору, ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення оплачено до...) пункт призначення - склад матеріальних ресурсів філії „ЦЗВ» ПАТ „Укрзалізниця» , Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п. 5.1

Згідно з п. 5.1 договору постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до…) пункт призначення - склад матеріальних ресурсів філії „ЦЗВ» ПАТ „Укрзалізниця» , Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48 (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» ред. 2010р.) Вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена постачальником.

Положеннями п.5.2 договору встановлено, що поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника. За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов'язково повідомляється постачальнику.

Згідно з п. 5.3 договору датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником на складі матеріальних ресурсів філії „ЦЗВ» ПАТ „Укрзалізниця» , Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною, довіреністю або актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 5.4 договору, після готовності продукції до відвантаження, постачальник направляє замовнику факсом наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну або акт прийому-передачі; документи, що підтверджують якість продукції, зазначені у п.2.2 цього договору.

У відповідно до п. 13.7 договору, термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2017р., а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою направленими на адресу постачальника, а в частині оплати - до повного виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, шляхом підписання специфікації № 1 до договору поставки №ЦЗВ-02-01817-01 від 14.04.2017р. сторонами було погоджено поставку дроту сталевого зварювального марки Св-08ХМ діам. 2,0 мм у кількості 109280 кг та дроту сталевого зварювального марки Св-08ХМ діам. 3,0 мм у кількості 11460 кг, загальною вартістю 5 175 988,80 грн. ( у т.ч. ПДВ - 862 664,80 грн.)

Так, 29.09.2017 року на виконання умов договору №ЦЗВ-02-01817-01 від 14.04.2017р. позивачем було надіслано відповідачу рознарядку №ЦЗВ-20/398 від 25.09.2017р., в якій було надано дозвіл на відвантаження дроту зварювального Св08ХМ в кількості 20 000кг на суму 860,00 тис. грн.

Як стверджує позивач, відповідачем з порушенням строку дії рознарядки №ЦЗВ-20/3983 від 25.09.2017р. (з 25.09.2017р. по 24.10.2017р. включно), 23.11.2017р. відвантажено продукцію на суму 852713,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №89 від 23.11.2017р. на суму 852713,04 грн. (а.с. 46) та товарно-транспортною накладною №Р89 від 23.11.2017р. на суму 852713,04 грн. (а.с. 42-43). При цьому, решту товару на суму 6 486,96 грн. відповідачем поставлено не було.

Також, 27.11.2017 року на виконання умов договору №ЦЗВ-02-01817-01 від 14.04.2017р. позивачем було надіслано відповідачу рознарядку №ЦЗВ-20/5493 від 23.11.2017р., в якій було надано дозвіл на відвантаження дроту зварювального Св08ХМ в кількості 20 000кг на суму 890,00 тис. грн.

Як стверджує позивач протягом строку дії рознарядки №ЦЗВ-20/5493 від 23.11.2017р., а саме: з 23.11.2017р. по 22.12.2017р. включно, відповідачем 06.12.2017 року відвантажено продукцію на суму 759446,88 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №99 від 06.12.2017р. на суму 759446,88 грн. (а.с. 47) та товарно-транспортною накладною №Р99 від 05.12.2017р. на суму 759446,88 грн. (а.с. 44-45). При цьому, решту товару на суму 99753,12 грн. відповідачем поставлено не було.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що на оплату вартості поставленої продукції за договором №ЦЗВ-02-01817-01 від 14.04.2017р. відповідачем були виставлені до сплати позивачу рахунки №89 від 23.11.2017р. на суму 852713,04 грн. та №99 від 06.12.2017р. на суму 759446,88 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, в порушення вимог ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про повну та своєчасну поставку обсягів товару у відповідності до умов №ЦЗВ-02-01817-01 від 14.04.2017р.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України не належно виконав умови договору №ЦЗВ-02-01817-01 від 14.04.2017р., а саме, відповідачем здійснено спірні поставки з порушенням умов п. 5.2 договору №ЦЗВ-02-01817-01 від 14.04.2017р.:

- за рознарядкою №ЦЗВ-20/3983 від 25.09.2017р. було поставлено продукцію 23.11.2017р. на суму 852713,04, тобто з порушенням 30-денного строку з дати рознарядки та здійснено поставку не в повному обсязі, а саме не допоставлено товар загальною вартістю 6486,96 грн.

- за рознарядкою №ЦЗВ-20/5493 від 23.11.2017р. здійснено поставку не в повному обсязі, а саме не до поставлено товар загальною вартістю 99753,12 грн.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання .

Умовами п. 10.1 договору передбачено, що за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п.5.2 даного договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань до поставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, можливе за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу .

Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. 6 та ст. 627 Цивільний кодекс України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи, що позивач відноситься до суб'єкта господарювання що належить до державного сектора економіки, а також те що сторонами шляхом свого волевиявлення у п. 10.1 договору №ЦЗВ-02-01817-01 від 14.04.2017р. погоджено порядок та розмір нарахування відповідних штрафних санкцій за порушення зобов'язань щодо поставки продукції, що не суперечить положенням ст. 231 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлення позивачем вимог про стягнення пені та штрафу на підставі п. 10.1 укладеного між сторонами договору.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 25 915,79грн. нарахованої за період з 25.10.2017р. по 25.04.2018р. та штрафу у розмірі 128 880,00 грн. за порушення термінів поставки продукції за рознарядкою №ЦЗВ-20/3983, а також розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 18254,82грн. нарахованої за період з 23.12.2017р. по 23.06.2018р. та штрафу у розмірі 14962,97 грн. за порушення термінів поставки продукції за рознарядкою №ЦЗВ-20/5493 вважає їх вірними та обґрунтованими.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» в особі філії „Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» та стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 188013,58 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2820,20 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Главторгсервіс" (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 11А; код ЄДРПОУ 40939066) на користь Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії „Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15; код ЄДРПОУ 40081347) 188 013/сто вісімдесят вісім тисяч тринадцять/грн. 58 коп. штрафних санкцій та 2820/дві тисячі вісімсот двадцять/грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 листопада 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська