Рішення

від 12.11.2018 по справі 922/2648/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2648/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення

(виклику) сторін справу

за позовом Приватного підприємства "Етуаль-СІІ", м. Первомайський Харківської області до Публічного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівельний завод", м. Харків про стягнення коштів в сумі 24818,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Етуаль-СІІ" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою за вих. № 138 від 24.09.2018 року до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівельний завод", згідно вимог якої з відповідача заявлено до стягнення суму заборгованості за Договором підряду №1209-16 від 12.09.2016 року у розмірі 24818,81 грн., в тому числі основний борг в сумі 20000,00 грн., інфляційні втрати в сумі 3646,54 грн., 3% річних в сумі 1172,27 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі, які складаються з судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2018 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.10.2018 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№29289), на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 26.09.2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2648/18 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

25.10.2018 року відповідач подав відзив (вх.№ 30512), в якому заборгованість в сумі 19100,00 грн. визнав, в той же час заперечував проти основного боргу в сумі 900,00 грн. та зазначив, що при нарахуванні інфляційних витрат та 3% річних, позивач необґрунтовано завищив суму основного боргу, який є базою нарахувань штрафів, невірно визначив строк початку розрахунку інфляційних та річних витрат, у зв'язку з чим невірно обчислив кількість днів прострочення виконання зобов'язань та надав суду неналежний розрахунок суми позову.

02.11.2018 року позивач надав відповідь на відзив (вх.№ 31203), в якій зазначив, що розрахунок суми позовної заяви проведено правильно.

З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

12.09.2016 року між Приватним підприємством "Етуаль-СІІ" (підрядник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Харківський верстатобудівельний завод" (замовник, відповідач) укладено договір підряду № 1209 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, підрядник в межах договірних цін, що є невід'ємною частиною цього Договору, прийняв на себе наступний комплекс ремонтно-будівельних робіт:

- улаштування гідроізоляційного килима прибудови на площі 623 кв.м;

- улаштування гідроізоляційного килима зенітного лихтаря на площі 588 кв.м;

- улаштування гідроізоляційного килима на площі 552 кв.м;

- вивезення будівельного сміття у кількості 6 тн.

Замовник приймає на себе зобов'язання оглянути і прийняти виконані підрядником ремонтно-будівельні роботи, і оплатити їх відповідно з умовами цього Договору (п. 1.3 Договору).

Договірна ціна робіт за цим Договором на момент його підписання становить 290645,81 грн., у т.ч. ПДВ 20% (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору, здача і приймання робіт, після закінчення виконання фактичних обсягів робіт, проводиться відповідно до чинних норм і правил, і оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт. Приймання здійснюється комісією, складеною з представників обох сторін протягом двох робочих днів з моменту повідомлення підрядником про завершення робіт. Підрядник пред'являє до приймання за актом КБ-2в закінчений цикл, визначений кошторисними розцінками. Перелік документів, що оформляються при здачі об'єкта в експлуатацію визначений діючими нормами і правилами в будівництві.

На виконання умов Договору, підрядником були виконані роботи на загальну суму 266367,21 грн., що підтверджується наступними актами виконаних робіт за формою КБ-2в:

- № 1 від 29.09.2016 року на суму 94806,09 грн.;

- № 2 від 31.10.2016 року на суму 99016,62 грн.;

- № 3 від 17.01.2017 року на суму 72544,50 грн.

Вказані акти були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств без жодних зауважень.

Згідно з п. 6.2 Договору, оплата зі виконані роботи здійснюється замовником протягом 4-х робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

У свою чергу, відповідач здійснив оплату виконаних та прийнятих робіт на загальну суму 247267,21 грн., що не заперечується сторонами.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст.843 ЦК України).

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В частині 1 статті 854 ЦК України закріплено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено, сторони у спірному Договорі обумовили (п. 6.2), що оплата зі виконані роботи здійснюється замовником протягом 4-х робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Акт виконаних робіт за формою КБ-2в № 3 на суму 72544,50 грн. був підписаний 17.01.2017 року, отже відповідач мав розрахуватись з позивачем за вказані роботи до 24.01.2017 року.

Твердження відповідача про те, що акт виконаних робіт за формою КБ-2в № 3 був підписаний 31.01.2017 року судом не приймаються, у зв'язку з ненаданням останнім відповідних доказів, при цьому в матеріалах справи міститься вказаний акт підписаний саме 17.01.2017 року.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач визнається судом таким, що з 24.01.2017 року прострочив виконання грошових зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт за актом виконаних робіт за формою КБ-2в № 3.

Стосовно наданої позивачем довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 від 17.01.2017 р. на суму 900,00 грн., суд зазначає, що вона не є актом виконаних робіт, а тому не може бути підставою для виникнення у відповідача зобов'язання сплатити позивачу 900,00 грн., оскільки відповідно до умов Договору (п. 6.2), оплата зі виконані роботи здійснюється замовником протягом 4-х робочих днів з моменту підписання саме акту виконаних робіт.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем суми боргу за Договором в сумі 19100,00 грн., суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 19100,00 грн. заборгованості за Договором належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

В той же час, суд відмовляє в задоволенні позовних в частині стягнення 900,00 грн. основного боргу, з підстав викладених вище.

Таким чином, всупереч умовам Договору, у встановлені строки відповідач не виконав свої зобов'язання, чим припустився порушення господарського зобов'язання.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За розрахунком позивача, розмір втрат від впливу інфляційних процесів, яких він зазнав у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання відповідачем, складає 3646,54 грн.; розмір 3% річних від простроченої суми складає 1172,27 грн.; період нарахування - з 01.02.2017 року по 31.05.2018 року.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, враховуючи завищення позивачем суми основного боргу, суд зазначає, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 1136,40 грн., в той же час вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 3646,54 грн., незважаючи на встановлені судом обставини, є законною обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 6, 11, 15, 16, 525, 530, 626, 613, 625, 876, 886 ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, ст. 173, ч. 1 ст. 174, ст. 232 Господарського кодексу України та керуючись статтями 73-74, 76-80, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівельний завод" (ЄДРПОУ 00223243, місцезнаходження: 61089, м.Харків, пр. Московський, 277) на користь Приватного підприємства "Етуаль-СІІ" (ЄДРПОУ 34211024, місцезнаходження: 64107, Харківська область, м. Первомайський, вул. Мічуріна, 6) основний борг в сумі 19100,00 грн., інфляційні втрати в сумі 3646,54 грн., 3% річних в сумі 1136,40 грн. та судовий збір в сумі 1695,55 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в частині стягнення 900,00 грн. основного боргу та 3% річних в сумі 35,87 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.11.2018 року.

Суддя ОСОБА_1