Рішення

від 15.11.2018 по справі 222/1623/18

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.11.18

Провадження № 2-о/235/963/18

Справа № 222/1623/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

за участю:секретаря судового засідання ОСОБА_1

заявник ОСОБА_2, представник заявника ОСОБА_3, представник заінтересованої особи Нікольського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецької області (не з'явилися)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Покровську цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Нікольський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецької області, про встановлення факту смерті, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_2 27 вересня 2018 року звернулася до Володарського районного суду Донецької області з заявою про встановлення факту смерті фізичної особи, зазначивши, що 11 вересня 2018 року в м. Донецьку за місцем свого постійного проживання помер її чоловік ОСОБА_4.

Оскільки м. Донецьк станом на теперішній час знаходиться на тимчасово непідконтрольній органам державної влади території, документи про смерть чоловіка було видано установами, чиї повноваження не визнаються на території України. Вона звернулася до Нікольського відділу ДРАЦС з метою отримання свідоцтва про смерть, однак отримала відмову з посиланням на те, що надані нею документи не відповідають чинному законодавству України.

Просить встановити факт смерті з метою отримання свідоцтва про смерть.

27 вересня 2018 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано до провадження головуючому судді Вільчевському В.В.

28 вересня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі.

09 жовтня 2018 року справу на підставі ст.ст. 31, 317 ЦПК України було передано за підсудністю до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

15 листопада 2018 року справа надійшла до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями її було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є. і цього ж дня прийнято до провадження.

Заявник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, у заяві просила розглянути справу у її відсутності.

Представник заінтересованої особи Нікольського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляд у справи повідомлений належним чином. Відзив на заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги заявника законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 26 вересня 2003 року (а.с. 12).

11 вересня 2018 року ОСОБА_4 помер в м. Донецьку. що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 3413 від 12.09.2018 року та довідкою про причину смерті № 3413 від 12.09.2018 року, які видані медичною установою м. Донецька (а.с.7-8). Причина смерті - злоякісне новоутворення шиї.

Вказані лікарське свідоцтво про смерть та довідка про причину смерті не мають юридичної сили на території України, оскільки складені на підставі наказу міністра охорони здоров'я невизнаної ДНР.

Заявникові було відмовлено у реєстрації смерті чоловіка Нікольським районним відділом реєстрації актів цивільного стану у зв'язку з тим, що свідоцтво про смерть видано установою, розташованою на тимчасово окупованій території України (а.с. 15).

Також заявником додано до заяви фотознімки, на яких зображено церемонію поховання особи, схожої на ОСОБА_4 відповідно до копії його паспорта (а.с. 5), та надмогильного надпису з зазначенням дати смерті та народження ОСОБА_4 (а.с. 13-14).

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, вирішується судом з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 77, 78 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Допустимими за змістом частини першої статті 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом. Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey , Cyprus v. Turkey ), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia , Ila§cu and Others v. Moldova and Russia ), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану смерть підлягає державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану передбачено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою (пункт перший); рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою (пункт другий).

На підставі п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику по справам про встановлення фактів, що мають юридичне значення , передбачено, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Таким чином, судом встановлено, що вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах держаної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 55 Конституції України, 13, 19, 81, 263-265, 317 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Встановити юридичний факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, яка настала 11 вересня 2018 року в м. Донецьку, Україна. Причина смерті злоякісне новоутворення шиї.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заявник: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: 83000, АДРЕСА_1.

Заінтересована особа Нікольський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23356219, місцезнаходження 87000, смт. Нікольське, вул. Пушкіна, буд. 94.

Дата складання повного тексту рішення 15 листопада 2018 року.

Суддя О.Є.Філь