Рішення

від 18.10.2018 по справі 804/4207/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року Справа № 804/4207/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача свідка ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Техносмарт" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІТ Техносмарт (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в якій просило:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН465/248/АВ/ІП-ФС/280 від 18.05.2018 року;

- визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН465/248/АВ/ІП-ФС/281 від 18.05.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що винесені відповідачем постанови № ДН465/248/АВ/ІП-ФС/280 від 18.05.2018 року та № ДН465/248/АВ/ІП-ФС/281 від 18.05.2018 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що на виконання наказу ТОВ ІТ Техносмарт № 3-ком від 29.12.2018 було здійснено нарахування компенсації за невикористану відпустку всім співробітникам, які звільнились, однак зазначене було проігноровано відповідачем. Крім того, твердження відповідача стосовно відсутності достовірного обліку виконуваної працівниками роботи є надуманим та не підтвердженим належними доказами, оскільки на підприємстві забезпечено достовірний облік виконуваної працівниками роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Висновки відповідача стосовно неврахування міжкваліфікаційних (міжпосадових співвідношень) та відсутності диференціації розмірів посадових окладів є також необґрунтованими, оскільки розмір окладів встановлений з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. За таких обставин, вважає, що в діях позивача відсутня протиправна бездіяльність, за яку законом передбачена фінансова відповідальність.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року відкрито провадження у справі № 804/4207/18 та призначено розгляд останньої в порядку загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

06 серпня 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області проти задоволення позовних вимог заперечувало, посилаючись на те, що в порушення Порядку обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, позивачем нарахована заробітна плата за час щорічної відпустки 6 працівникам не в повному обсязі. Крім того зазначено, що встановлення посадових окладів директору, бухгалтеру, водію та системному адміністратору у розмірі 9 500,00 грн. є протиправним, тому як останні встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів. Враховуючи порушення законодавства про працю керівництвом не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці у порядку встановленому ст. 30 Закону України "Про оплату праці". Вказане, на думку відповідача, свідчить про законність та обґрунтованість оскаржуваних постанов, а тому підстав для їх скасування не має.

14 серпня 2018 року на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію викладену в позовній заяві та зазначено, що оскільки виплата компенсації за невикористану відпустку була здійснена працівникам не у повному обсязі, підстав для застосування санкції передбаченої абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України не було, тому як за виплату компенсації не в повному обсязі передбачено штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати (абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України). Незважаючи на викладене відповідач знехтував нормами діючого законодавства та виніс постанову за порушення яке позивач не вчиняв.

14 серпня 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення, в яких було підтримано позицію викладену у письмовому відзиві та зазначено, що постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН465/248/АВ/ІП-ФС/280 від 18.05.2018 року та № ДН465/248/АВ/ІП-ФС/281 від 18.05.2018 року є законними та обґрунтованими, складеними на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Ухвалою суду від 14 серпня 2018 року було продовжено строк підготовчого провадження по справі № 804/4207/18.

14 вересня 2018 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відзив на адміністративний позов в якому зазначено, що у даному випадку застосовано штраф саме за недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці, оскільки позивачем взагалі не було здійснено нарахування заробітної плати за час щорічної відпустки 6 працівникам в повному обсязі, тобто мова йде не про порушення встановлених строків виплати заробітної плати за час щорічної відпустки, а саме за її не нарахування у повному обсязі згідно вимог законодавства.

Ухвалою суду від 14 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та у відповіді на відзив, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовної заяви заперечував, посилаючись на письмовий відзив та письмові заперечення, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 24.04.2018 року по 25.04.2018 року на підставі наказу № 302-І від 18.04.2018 року та направлення № 99 від 24.04.2018 року на підставі інформації, наданої листом Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 28.02.2018 року № 5171/05-05/30 (вх.№ 1502 від 05.03.2018 року Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) Головним управлінням було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ Техносмарт з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Під час здійснення інспекційного відвідування було виявлено та зафіксовано в ОСОБА_2 інспекційного відвідування № ДН465/248/АВ від 25.04.2018 року порушення вимог законодавства про працю.

27 квітня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю ІТ Техносмарт подано зауваження до ОСОБА_2 інспекційного відвідування № ДН465/248/АВ від 25.04.2018 року.

03 травня 2018 року відповідачем було складено припис про усунення виявлених порушень № ДН 465/248/АВ/П.

18 травня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН465/248/АВ/ІП-ФС/280 та № ДН465/248/АВ/ІП-ФС/281.

Правомірність означених постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 18.05.2018 року № ДН465/248/АВ/ІП-ФС/280 та № ДН465/248/АВ/ІП-ФС/281 є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Згідно п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.

Згідно пп. 6 п. 5 Порядку 295, інспекційні відвідування проводяться за інформацією, в тому числі, Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації.

Зі змісту п. 11 Порядку № 295 слідує, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги.

Згідно із п. 19 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

У відповідності до п. 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Пунктом 23 Порядку № 295 визначено, що припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно п. 24 Порядку № 295, припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Судом встановлено, що підставою для проведення інспекційного відвідування ТОВ ІТ Техносмарт стала інформація, надана листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.02.2018 року № 5171/05-05/30 (вх. № 1502 від 05.03.2018 року).

Як зазначалося вище, під час проведення інспекційного відвідування ТОВ ІТ Техносмарт , відповідачем було встановлено низку порушень законодавства, що призвело до відповідних наслідків у вигляді штрафів.

Так, дослідивши правомірність та обґрунтованість виявлених відповідачем під час проведення інспекційного відвідування порушень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно ст. 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням заробітної плати.

Встановлено, що в період грудень 2017 року - січень 2018 року 6 робітникам ТОВ ІТ Техносмарт при звільненні, нараховані та виплачено компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, а саме: ОСОБА_6 (системний адміністратор) 18 календарних днів, звільнено 31.12.2017 року, ОСОБА_7 (системний адміністратор) 18 календарних днів, звільнено 29.12.2017 року, ОСОБА_8 (ведучий економіст) 16 календарних днів, звільнено 31.12.2017 року, ОСОБА_9 (заступник директора з іновацій) 12 календарних днів, звільнено 31.12.2017 року, ОСОБА_10 (заступник директора з правових питань) 18 календарних днів, звільнено 31.12.2017 року. При цьому, директор ОСОБА_11 за час роботи на ТОВ ІТ Техносмарт з 03.02.2016 року по 11.01.2018 року мав право згідно законодавства на 47 календарних днів щорічної відпустки, вказане право останнім не використано, крім того від виплати грошової компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_5 відмовився, однак при звільненні працівнику підприємства не нараховано та не сплачено компенсації за невикористані дня щорічної відпустки взагалі.

В судовому засіданні, призначеному на 18.10.2018 року, було допитано свідка - директора ТОВ ІТ Техносмарт - ОСОБА_5, який підтвердив свою відмову від виплати грошової компенсації за невикористану відпустку у розмірі 14 000,00 грн.

Так, порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження порядку обчислення заробітної плати (далі - Постанова № 100).

Згідно п. 2 Постанови № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців

роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Пунктом 7 Постанови № 100 визначено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Пунктом 10 Постанови № 100 передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

З викладених приписів законодавства вбачається, що розрахунок компенсації за невикористані відпустки має розраховуватись виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати вказаної компенсації.

При цьому слід зазначити, що позивач здійснюючі розрахунок компенсації за невикористані відпустки працівникам, станом на кінець грудня 2017 року, брав до уваги не останні 12 календарних місяців, як це передбачено Постановою № 100, а відповідні періоди 2016 року, що є, на переконання суду, недопустимим.

Також слід зазначити, що в січні 2017 року у ТОВ ІТ Техносмарт відбулось підвищення посадових окладів (штатний розпис введений в дію з 01.01.2017 року), у лютому 2017 року (штатний розпис введений в дію з 01.02.2017 року), у травні 2017 року ( штатний розпис введений в дію з 01.05.2017 року), у серпні 2017 року (штатний розпис введений в дію з 01.08.2017 року), у листопаді (штатний розпис введений в дію з 01.11.2017 року), у лютому 2018 року (штатний розпис введений в дію з 01.02.2018 року).

Отже, враховуючи факт того, що розрахунок компенсації за невикористані відпустки працівникам ТОВ ІТ Техносмарт повинен був бути здійснений за 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки, позивач мав врахувати відповідні зміни посадових окладів, що відбувались протягом 2017 року та 2018 році та коригувати середню заробітну плату на коефіцієнт підвищення окладів при нарахуванні коштів за час щорічної відпустки працівниками.

Так, підприємствам надано право провадити коригування заробітної плати та інших виплат у урахуванням фінансових можливостей, при цьому суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, чим порушено вимоги ст. 97 КЗпП України.

Крім викладеного, слід зазначити, що ОСОБА_5, підтвердив свою відмову від виплати грошової компенсації за невикористану відпустку, однак суд звертає увагу на відсутність проведення розрахунку компенсації за невикористану відпустку безпосередньо ОСОБА_12, що в свою чергу є прямим порушенням норм Закону України "Про відпустки" та Кодексу законів про працю України, оскільки закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, таким чином така відмова не може бути взята до уваги.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Враховуючи зазначене, слід дійти висновку, що заробітна плата за час щорічної відпустки 6 працівникам ТОВ ІТ Техносмарт , а саме: ОСОБА_6 (системний адміністратор), ОСОБА_7 (системний адміністратор), ОСОБА_8 (ведучий економіст), ОСОБА_9 (заступник директора з іновацій), ОСОБА_10 (заступник директора з правових питань), ОСОБА_11 (директор) нарахована не в повному обсязі, що є недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, за що відповідачем було правомірно застосовано до ТОВ ІТ Техносмарт штраф передбачений абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Так, положення абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

При цьому, суд наголошує, що у даному випадку застосовано штраф саме за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки позивачем не було здійснено нарахування заробітної плати 6 працівникам у повному обсязі, тоді як приписи абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, які на думку позивача мали бути застосовані до нього замість абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, передбачають штраф за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі, що є різними видами відповідальності, а тому такі твердження ТОВ ІТ Техносмарт не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування Постанови ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН465/248/АВ/ІП-ФС/280 від 18.05.2018 року.

Відносно правомірності постанови ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН465/248/АВ/ІП-ФС/281 від 18.05.2018 року, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

При цьому, згідно з частиною першою статті 95 цього Кодексу, мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

За змістом статті 96 Кодексу законів про працю України, системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці" структура заробітної плати складається із основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про оплату праці" основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

За кваліфікацією робітника та складністю роботи професії групуються в категорії Класифікатора професій ДК 003:2010.

Судом встановлено, що працівникам ТОВ ТІ Техносмарт , зокрема, директору станом на 01.02.2018 року (код за класифікатором посад 1210.1, тобто посада згідно із класифікатором відноситься до категорії керівники), бухгалтеру станом на 01.02.2018 року (код за класифікатором посад 3433, тобто посада згідно із класифікатором відноситься до категорії фахівці), водію станом на 01.02.2018 року (код за класифікатором посад 8322 тобто посада згідно із класифікатором відноситься до категорії робітники), системному адміністратору станом на 01.02.2018 року (код за класифікатором посад 2132.2, посада згідно із класифікатором відноситься до категорії професіонали) встановлені однакові посадові оклади у розмірі 9 500,00 грн.

Встановлення позивачем однакових розмірів окладів різним за класифікатором посад працівникам, на переконання суду, є протиправним, оскільки останні були встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів, що безумовно є порушенням ст. 6 Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Таким чином, враховуючи порушення ТОВ ІТ Техносмарт законодавства про працю, а саме: не врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, нарахування заробітної плати за час щорічної відпустки працівникам позивача не в повному обсязі, недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, тобто не забезпечення керівництвом достовірного обліку виконуваної працівником роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, як це визначено ст. 30 Закону України Про оплату праці , відповідачем було правомірно та обґрунтовано винесено постанову № ДН465/248/АВ/ІП-ФС/281 від 18.05.2018 року та накладено штраф у розмірі передбаченому абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування Постанови ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН465/248/АВ/ІП-ФС/281 від 18.05.2018 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи зазначене, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов до висновку, що в задоволенні позову ТОВ ІТ Техносмарт необхідно відмовити, оскільки відповідачем рішення прийняті на підставі, у межах та у спосіб, що визначений законодавством.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Техносмарт" (49000, м. Дніпро, вул. Тверська, 17, прим. 222, код ЄДРПОУ 40251651) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1