Рішення

від 14.11.2018 по справі 466/2683/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/2683/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2018 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

секретаря с/з ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

справа № 466/2683/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ТОВ АВТО ТОРГ 2000 про захист прав споживачів

ВСТАНОВИВ:

11.04.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до ТОВ АВТО ТОРГ 2000 про захист прав споживачів, в якій просить суд ухвалити рішення, яким визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ТОРГ 2000 (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 37143612) стосовно ненадання українською мовою інформації про товари, які ними реалізуються - неправомірними; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю АВТО ТОРГ 2000 (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 37143612) надати інформацію про товари, які ним реалізуються українською мовою на запити ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, від 28.12.2017 року та 01.03.2018 року, що були надіслані в порядку ЗУ Про захист прав споживачів ; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю АВТО ТОРГ 2000 (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 37143612) надати ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, всю необхідну інформацію про товари, які реалізовуються товариством, в тому числі і на інформаційному порталі https://avtozvuk.ua, українською мовою.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_2, 28 грудня 2017 року завітав у інтернет-магазин https://avtozvuk.ua , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АВТО ТОРГ 2000" та мав намір придбати товар - автосигналізацію. Однак, на жаль, він не зміг цього зробити, оскільки вся інформація на веб-ресурсі відповідача оформлена іноземною (не зрозумілою для позивача) мовою.

ОСОБА_2 прийняв рішення оформити запит про надання інформації, який 28 грудня 2017 року скеровано відповідачу (Додаток 1). Підтвердженням отримання його запиту є повідомлення про вручення поштового відправлення (Додаток 2). Однак, нажаль, Відповідач не надав інформації на запит, а лише обмежився вибірковим посиланням на норми законодавства та вказав на необхідність звуження переліку запитуваних товарів (Додаток 3), тим самим, на думку позивача, відмовився надати інформацію щодо запитуваної продукції яку він пропонує до реалізації в своєму інтернет-магазині.

Зважаючи на ненадання інформації на запит, ОСОБА_2 повторно, 01 березня 2018 р., звернувся до відповідача із запитом (Додаток 4) з відміткою про повторність, але відповідач не надав інформації про товар, який позивача, як споживача, цікавить та проігнорував запит. Підтвердженням отримання запиту позивача ОСОБА_2 є повідомлення про вручення поштового відправлення (Додаток 5). Відтак вважає, що виходячи з характеру спірних відносин, між сторонами виникли правовідносини, на які поширюється дія Закону України Про захист прав споживачів .

Із ситуації яка виникла між сторонами можна зробити висновки, то своїми діями Відповідач порушив норми п. 4 ст. 4, ч. 1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів , а саме право позивача на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Статтею 1 Закону Про захист прав споживачів споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів , споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Згідно із п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року № 104, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про засади державної мовної політки (чинний на момент звернення), в економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови.

Згідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська

мова.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачає що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Протокол № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.99 р. № 10-рп (справа про застосування української мови) надано тлумачення положенню частини першої статті 10 Конституції України, відповідно до якого українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Згідно із п. 1.4 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними

або офісними приміщеннями, затверджених Наказом Міністерства економіки України

від 19.04.2007 року № 103, суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити

споживачів необхідною, достовірною, своєчасною та доступною інформацією про

перелік послуг, що надаються, тарифи на них, час приймання і видачі замовлень,

асортимент і ціни на товари, що пропонуються до продажу, години доставки замовлень,

споживчі властивості товарів, строки їх придатності до споживання або гарантійні

строки та строк служби.

Відповідно до статті 17 Закону України Про захист прав споживачів за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами. Однак, надання інформації про товари виключно російською мовою і ненадання цієї інформації державною мовою безмовно свідчить про дискримінацію позивача, як споживача, що є порушенням його законних прав.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 року №5 Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів , у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг). Згідно ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець, виготівник, виконавець зобов'язані своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Надання інформації у технічній документації, на етикетці, тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що на веб-сторінці інтернет-магазину міститься інформація про характеристики товару, його ціна, зовнішній вигляд, тощо, що дає можливість кваліфікувати зазначений інтернет-магазин, як електронний каталог. У той же час, веб-сайт, де розміщений згаданий каталог є програмним засобом, за допомогою якого невизначене коло покупців має змогу здійснити замовлення товару. Отже, інтернет-магазин, відповідно до статті 699 ЦК України, є публічною пропозицією укласти договір. Відповідно до статті 700 ЦК України продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

Оскільки інформація на вказаному інформаційному порталі розміщена на незрозумілій, іноземній мові, то позивач не зміг задоволити свої споживчі потреби, тому що не мав можливості отримати інформацію про продукцію на державній мові, яку розуміє, а тому, вважає, що відповідачем грубо порушені його охоронювані державою права та інтереси як споживача.

Враховуючи вищевикладене, вимушений звернутися до суду та просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов заперечив, підтримавши письмовий відзив на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачає що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Згідно з ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про засади державної мовної політики передбачено, що кожен має право вільно визначати мову, яку вважає рідною, і вибирати мову спілкування, а також визнавати себе двомовним чи багатомовним і змінювати свої мовні уподобання.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про засади державної мовної політики державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 вказаного Закону кожному гарантується право на захист у відповідних державних органах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права і свободи людини і громадянина.

Частина 2 статті 18 Закону України Про засади державної мовної політики передбачає, що в економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови.

Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.99 р. № 10-рп (справа про застосування української мови) надано тлумачення положенню частини першої статті 10 Конституції України, відповідно до якого українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Отже, за загальним правилом, яке міститься у наведених вище нормах матеріального закону, у всіх сферах суспільного життя в Україні українська мова використовується як державна мова.

Стаття 1 Закону України Про захист прав споживачів визначає, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Відповідно до ст.17 Закону України Про захист прав споживачів за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно - правовими актами.

Згідно із п. 1.4 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року № 103, суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити споживачів необхідною, достовірною, своєчасною та доступною інформацією про перелік послуг, що надаються, тарифи на них, час приймання і видачі замовлень, асортимент і ціни на товари, що пропонуються до продажу, години доставки замовлень, споживчі властивості товарів, строки їх придатності до споживання або гарантійні строки та строк служби.

Згідно із п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року № 104, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Як встановлено судом, позивач, маючи намір придбати автосигналізацію, 28 грудня 2017 року та 01 березня 2018 року звертався до ТОВ АВТО ТОРГ 2000 із запитами про надання інформації про товари державною мовою, оскільки, така викладена на іноземній (не зрозумілій для нього) мові. Дані запити ОСОБА_2 були отримані відповідачем 05 січня 2018 року та 05 березня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.8, 9, 11, 12).

На запити позивача ОСОБА_2 щодо надання інформації від 28 грудня 2017 року, ТОВ АВТО ТОРГ 2000 надіслало відповідь з посиланням на законодавство та відмовою надати запитувану інформацію (а.с.10).

Крім того, на запит позивача ОСОБА_2 щодо надання інформації від 01 березня 2018 року ТОВ АВТО ТОРГ 2000 відповіді не надало.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Оскільки, на веб-сторінці інтернет-магазину міститься інформація про характеристики товару, його ціна, зовнішній вигляд, тощо, це дає можливість кваліфікувати зазначений інтернет-магазин, як електронний каталог. У той же час, веб-сайт, де розміщений згаданий каталог є програмним засобом, за допомогою якого невизначене коло покупців має змогу здійснити замовлення товару.

Отже, інтернет-магазин, відповідно до положень статті 699 ЦК України, є публічною пропозицією укласти договір.

Відповідно до статті 700 ЦК України продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

Відповідно до вимог ст.7 Закону України Про засади державної мовної політики до кожної мови, визначеної у частині другій ст. 7, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення. За рішенням місцевої ради (чи за ініціативою мешканців певної території) в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території.

Оскільки, передбачені вказаним Законом заходи не проводились, відповідне рішення місцевою радою не приймалось, відсутні підстави для відмови у наданні інформації іншою мовою, ніж державною.

Відповідно до ст.4 Закону України Про захист прав споживачів , споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду за захистом порушених прав.

Як вбачається із ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

У п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 року № 5 Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів зазначено, що у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Суд приходить до висновку, що надання інформації про товари виключно іноземною мовою і ненадання цієї інформації державною мовою свідчить про порушення законних прав споживача.

Таким чином судом встановлено, що відповідач порушив норми п. 4 ст. 4, ч. 1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів , а саме: право позивача на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір. Оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України Про судовий збір , а тому із відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141, 263-265,268,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

позов ОСОБА_2 до ТОВ АВТО ТОРГ 2000 про захист прав споживачів - задовольнити повністю.

Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ТОРГ 2000 (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 37143612) стосовно ненадання українською мовою інформації про товари, які ними реалізуються - неправомірними.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю АВТО ТОРГ 2000 (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 37143612) надати інформацію про товари, які ним реалізуються українською мовою на запити ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, від 28.12.2017 року та 01.03.2018 року, що були надіслані в порядку ЗУ Про захист прав споживачів .

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю АВТО ТОРГ 2000 (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 37143612) надати ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, всю необхідну інформацію про товари, які реалізовуються товариством, в тому числі і на інформаційному порталі https://avtozvuk.ua, українською мовою.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ТОРГ 2000 (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 37143612) в доход держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.(сімсот чотири гривні 80 коп.)

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення виготовлено 14 листопада 2018 року.

Суддя ОСОБА_4