Постанова

від 06.11.2018 по справі 466/9939/13-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/9939/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/271/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Брикайло М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2018 року в складі судді Білінської Г.Б. в справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку Затишок-50/1 до ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Львівської міської Ради, з участю третіх осіб ОКП ЛОР БТІ та ЕО , Управління комунальної власності Департаменту економічної політки Львівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зобов'язання до вчинення дій, скасування Свідоцтва про право власності та запису про право власності,-

встановила:

В грудні 2013 року позивач ОСББ Затишок -50/1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Львівської міської Ради, з участю третіх осіб, про зобов'язання до вчинення дій, скасування Свідоцтва про право власності та запису про право власності.

Просив зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 привести АДРЕСА_1 у первісний стан відповідно до даних технічної інвентаризації.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 січня 2014 року року відкрито провадження у даній справі.

30.08.2017 року голова ОСББ Затишок-50/1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчудження квартири АДРЕСА_1.

Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2018 року клопотання задоволено.

Заборонено відчудження квартири АДРЕСА_1 до набрання рішенням у даній справі законної сили.

Ухвалу суду оскаржила відповідач ОСОБА_2, вважає її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що в заяві про забезпечення позову не зазначено причини у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов.

Звертає увагу на те, що подана заява про забезпечення позову була розглянута більше ніж через 9 місяців від дати її подання.

Покликається на те, що суд не вирішував питання зустрічного забезпечення відповідно до ст. 153 ЦПК України.

Крім цього, з часу звернення з позовом, а саме з 2013 року, відповідач спірну квартиру не відчужила, жодних доказів такого наміру відповідача заявником не представлено

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2018 рокута постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

09.08.2018 року представник позивача ОСОБА_7 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

04 жовтня 2018 року у газеті Голос України опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Ухвалою про призначення справи до розгляду від 19 жовтня 2018 року вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи без їх виклику.

Оскільки розгляд справи проведено без виклику учасників справи в судове засідання, за відсутності всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засдіання за допомогою звозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення виходячи із такого.

З виділених матеріалів встановлено, що в провадженні Шевченківського суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСББ Затишок-50/1 до ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Львівської міської Ради, з участю третіх осіб, про зобов'язання відповідачку ОСОБА_2 привести АДРЕСА_1 у первісний стан відповідно до даних технічної інвентаризації.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, представник позивачів зазначав, що у зв'язку з відчуженням спірної квартири відповідач може значно утруднити можливе рішення у даній справі.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував зміст позовних вимог, дійшов висновку про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчудження спірної квартири АДРЕСА_1 власниками спірної квартири до набрання рішенням у даній справі законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Колегія суддів звертає увагу на те, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заборона відчуження майна має своїм змістом обмеження розпоряджатися ним.

Тобто, суб'єкт права власності має право користуватись та володіє відповідним об'єктом, а обмеження полягає виключно в частині визначення його юридичної долі.

Виходячи з викладеного та встановивши, що між сторонами справи дійсно виник спір стосовно нерухомого майна, про заборону відчуження якого постановлено ухвалу, оскільки позивачем заявлена вимога про приведення квартири до попереднього стану, приймаючи до уваги, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідач може таким майном розпорядитись, враховуючи співмірність вжитих заходів заявленим позовним вимогам та реєстрацію права власності за відповідачем на майно, колегія приходить висновку, що вжиті місцевим судом заходи забезпечення позову є вчасними та необхідними, а оскаржувана ухвала відповідає вимогам співмірності та є правильною по суті.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд забезпечуючи позов не вирішив питання зустрічного забезпечення є безпідставними, оскільки обов'язок суду застосувати зустрічне забезпечення передбачений лише у випадках, встановлених у ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а спрямовані лише на їх переоцінку, тому підстав для її задоволення немає.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 06 листопада 2018 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк