Рішення

від 15.11.2018 по справі 133/1120/18

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 133/1120/18

15.11.18

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Сєчко В.Л. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Козятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автоінвестфакторінг про захист прав споживача , розірвання договору та повернення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просить в порядку захисту прав споживача розірвати договір укладений між ним та ТОВ Автоінвестфакторінг та стягнути кошти в сумі 50000 гривень ТОВ Автоінвестфакторінг . Свої вимоги позивач мотивує тим, що 23 листопада 2017 року між ним та ТОВ Автоінвестфакторінг був укладений договір, без назви, №100349. Предметом договору є зобов'язання відповідача вчиняти за винагороду фактичні та юридичні дії, надавати інформаційно-консультативні послуги з питань отримання позивачем (замовником) у власність транспортного засобу. За даним договором назва транспортного засобу, ціна обумовлюється окремою заявкою замовника, що є додатком №1 до даного договору.

При укладенні договору відповідач не дотримався умов договору, а саме не був укладений Додаток № 1 до Договору (заявка Замовника) щодо предмету даного Договору. Наданий йому аналітичний висновок не може вважатись належним та повноцінним. Зокрема з його змісту не вбачаються джерела отримання інформації, не зазначено дійсних продавців вказаної у висновку продукції. Не має змоги перепровірити достовірність наданої йому інформації. Він позбавлений можливості реалізувати з користю надану йому інформацію в аналітичному висновку. В аналітичному висновку вказана вартість за різні варіанти технічних засобів. При цьому немає жодного підтвердження того, що вартість вказана вірно. Вважає, що відповідач штучно завищив зазначені ним ціни на запропоновані варіанти товару з метою отримання більшої оплати за надані послуги.

Про порушення його прав як споживача свідчить і той факт, що під час підписання договору, також був підписаний Акт наданих послуг від 08.12.2017. В акті не було проставлено дату його складання, і вже наперед вказано про прийняття ним виконаних робіт та відсутність з його боку будь-яких претензій. Дата в акті наданих послуг проставлена чорнилом іншого відтінку ніж чорнило яким заповнено бланк документу.

В день укладення договору 23.11.2017 був виписаний рахунок на оплату послуг відповідача. Того ж дня, 23.11.2017 ним було внесено на рахунок відповідача 50 000 гривень. Квитанція Житомирського відділення ПАТ КБ ПриватБанк № 0.0.901573698.1 від 23.11.2017 Без попередньої оплати послуг Відповідач відмовлявся виконувати умови Договору.

Оплативши послуги він не отримав у повному обсязі необхідних послуг, наданими йому відомостями скористатись не можу. Такими діями порушено йог права як споживача, які просить їх захистити в судовому порядку.

Позивач зазначає, що договір укладений між ним та відповідачем є недійсним правочином, оскільки, умови договору є не справедливими та такими, що ставлять позивача у невигідне становище.

Відповідач відзив до суду не подав, а тому суд ухвалює рішення на підставі доказів наданих позивачем.

З'ясувавши обставини справи і дослідивши докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 23 листопада 2017 року між позивачем та ТОВ Автоінвестфакторінг був укладений договір, без назви, №100349. Предметом договору є зобов'язання відповідача вчиняти за винагороду фактичні та юридичні дії, надавати інформаційно-консультативні послуги з питань отримання позивачем (замовником) у власність транспортного засобу. За даним договором назва транспортного засобу, ціна обумовлюється окремою заявкою замовника, що є додатком №1 до даного договору. (а.с.8-10).

Згідно додатку № 2 до договору №100349 від 23.11.2017 предметом договору є транспортний засіб трактор МТЗ 892 (а.с.37).

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п.3 ч.1 ст.3 ЦК України, а в ч.1 ст.626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.3.1. вказаного договору, предметом договору є зобов'язання відповідача вчиняти за винагороду фактичні або юридичні дії, надавати інформаційно-консультаційні послуги з питань отримання замовником у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу. Згідно п.3.2. даного договору, назва транспортного засобу, ціна, за якою замовник бажає його придбати, обумовлюється окремою заявкою замовника, що є додатком №1 до даного договору.

Пунктом 10.4 вказаного Договору передбачено, що інформаційно-консультаційна послуга надається у формі аналітичного висновку протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту підписання цього Договору та додатку № 1 до Договору. Послуга вважається наданою з дати отримання аналітичного висновку замовником безпосередньо у виконавця або з дати здачі виконавцем аналітичного висновку на пошту чи передачі замовнику іншими відповідними засобами зв'язку та/або підписання акту наданих послуг, вартість послуг складає 10% від суми, вказаної в додатку № 1 до Договору.

Згідно п. 11.4 Договору, винагорода відповідачу за цим договором за інформаційно-консультаційні послуги виплачується позивачем протягом 1 банківського дня після підписання сторонами цього договору на умовах стовідсоткової передоплати, шляхом банківського переказу на рахунок виконавця.

Відповідно до вказаних вище умов, позивач здійснив оплату інформаційно-консультаційних послуг відповідача в розмірі 50000 грн., що підтверджується квитанцією (а.с.42)

На виконання заявки №1 до договору №100349 від 23.11.2017 складену ОСОБА_1 щодо вчинення фактичних або юридичних дій, пов'язаних з наданням інформаційних, консультаційних, юридичних послуг з подальшим укладанням або виконанням договору щодо надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу відповідач надав позивачу аналітичний висновок №1000349/1 та складено Акт надання послуг по договору №100349 від 23.11.2017 (а.с.11-36,38).

Зважаючи на те, що відповідач не реалізував позивачу транспортний засіб - трактор МТЗ 892 в обумовлений строк, позивачем 04.12.2017 було направлено на адресу відповідача лист про повернення сплачених кошова. Однак відповідачем було направлено позивачу лист № 85 від 27.12.2017, яким повідомлено про неможливість повернення коштів за причиною надання позивачу 08.12.2017 інформаційних послуг у формі аналітичного висновку (а.с.39,41).

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк, не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 та ч.5 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч.2 п.7 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовуює наслідки недійсності нікчемного правочину.

Як встановлено судом, договір №100349, укладений 23.11.2018 між позивачем та ТОВ Автоінвестфакторинг , який за своєю сутністю є договором фінансового лізингу, нотаріально посвідчено не було, повного виконання договору не відбулось, з огляду на обставини зазначені у позові та встановлені судом, у позивача одразу після укладення спірного договору та оплати 10 % вартості товару, виникли обґрунтовані сумніви в добросовісності відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що оскільки договір фінансового лізингу № 100349 від 23.11.2017 є нікчемним, вимога ОСОБА_1 про розірвання договору задоволенню не підлягає.

Оскільки позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача коштів сплачених ним за договором фінансового лізингу є наслідком недійсності нікчемного правочину вона підлягає задоволенню з огляду на вимоги ст. 216 ЦК України.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою даний договір є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Вказана правова позиція викладена в постанова Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, від 11 травня 2016 року у справах № 6-65цс16, № 6-3020цс15.

Враховуючи вище викладене, аналізуючи докази, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 50000 гри. підлягає задоволенню.

Оскільки вимоги позивача задоволено частково, і останній заплатив судовий збір за вимогу майнового характеру то, відповідно до ст.141 ЦПК України , з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог станом на день подання позову до суду в розмірі 704 гривні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 16, 215, 216, 220, 227, 509, 628, 799, 806, 808 ЦК України, ст. 259,263-265,279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автоінвестфакторінг (код ЄДРПОУ 39757371, п/р 26006052750363 в АТ КБ ПриватБанк МФО 300711) на користь ОСОБА_1, грошові кошти в сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень.

В задоволенні позовної вимоги про розірвання договору № 100349, укладеного 23.11.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ Автоінвестфакторінг відмовити.

Стягнути з ТОВ Автоінвестфакторінг судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири ) гривні 80 копійок на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ТОВ Автоінвестфакторінг , адреса юридичної особи: вул. Звіринецька,63 м. Київ, код ЄДРПОУ 39757371 .

Повне судове рішення складене 15.11.2018.

Суддя - підпис - ОСОБА_2

З оригіналом вірно:

Суддя Секретар

Дата документу 15.11.18