Ухвала

від 12.11.2018 по справі 592/16509/18

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 592/16509/18

Провадження № 1-кс/592/7834/18

УХВАЛА

12 листопада 2018 року м.Суми

Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4 , заступника начальника управління начальника першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту з майна (грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках підприємства) , -

В С Т А Н О В И В :

06.11.2018 року директор товариства з обмеженою відповідальністю Інвестінг-Центр ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням про скасування арешту з майна (грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках підприємства) , в якому він зазначив про те, що 23.10.2018 року ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_6 було задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 32018200000000016 від 30.01.2018 року про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю Інвестінг-Центр) , а саме: № НОМЕР_1 (980 UAH, МФО 320649) , відкритого в AT КБ ПриватБанк . Він вважає, що арешт, накладений на рахунки ТОВ Інвестінг-Центр , є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступні обставини. 3 матеріалів справи № 592/15686/18 вбачається, що старшим слідчим, який подавав клопотання про накладення арешту, не було додано жодного доказу та жодного доводу про будь-яку причетність ТОВ Інвестінг-Центр або його посадових осіб до даного кримінального провадження. Старший слідчий своє клопотання, погоджене з прокурором, обґрунтовує тим, що у 2017 році, з метою прикриття незаконної діяльності, невстановленими особами, шляхом підкупу, на жителів м. Суми було зареєстровано суб`єкти підприємницької діяльності, в тому числі Інвестінг-Центр . Він наголошує на тому, що ТОВ Інвестінг-Центр не має жодного відношення до кримінального провадження № 32018200000000016, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2018 року. У своєму клопотанні старший слідчий наводить відомості, які не відповідають дійсності, а саме: те, що ТОВ Інвестінг-Центр зареєстроване у 2017 році. Однак, ТОВ Інвестінг-Центр було зареєстроване ще у 2016 році, що підтверджується інформацією з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також він просив звернути увагу на те, що 25.04.2018 року він ОСОБА_3 придбав частки у статутному капіталі ТОВ Інвестінг-Центр , що дорівнюють 100 % статутного капіталу ТОВ Інвестінг-Центр , у ОСОБА_8 , зареєстрованої в м. Києві, та у ОСОБА_9 , зареєстрованого у Київській області, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників від 25.04.2018 року та договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі. На даний момент єдиним учасником та керівником товариства є ОСОБА_3 . Він просив звернути увагу на те, що арешт, накладений на рахунки ТОВ Інвестінг-Центр , паралізував нормальну діяльність товариства, що тягне за собою великі збитки в господарській діяльності та фактично позбавляє товариство можливості в подальшому здійснювати свою господарську діяльність в нормальному режимі, тобто виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки, виконувати зобов`язання перед контрагентами. Накладений арешт порушує не тільки права ТОВ Інвестінг-Центр , а й права та законні інтереси третіх осіб. Грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, не можуть бути за своєю природою речовими доказами. Не надано жодного доказу, що грошові кошти на рахунках є предметом або доказом вчинення злочину. В ухвалі слідчий суддя зазначає про те, що постановою слідчого від 19.10.2018 року вказані рахунки визнані речовими доказами, оскільки вони використовуються невстановленими особами для вчинення умисного ухилення від сплати податків та є знаряддями злочину. Слідчий суддя зробив висновок про те, що є всі підстави вважати, що грошові кошти, які знаходяться на вищезазначених рахунках, є предметом протиправної діяльності, отримані внаслідок проведення незаконної діяльності шляхом мінімізації податкових зобов`язань, можуть бути засобами для розкриття злочину, виявлення винних осіб, а також з метою забезпечення та збереження речових доказів. З даного приводу необхідно зазначити про те, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках, не можуть мати статусу речових доказів. Згідно ст. 98 КПК України до речових доказів відносяться зокрема гроші і цінності. А проте, відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами можуть бути матеріальні об`єкти, а не грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках. Арешт всіх грошових коштів без доведення того, що саме ці грошові кошти є предметом скоєння злочину, як зазначено в накладеному арешті, є незаконним та є порушенням права власності. Відповідно до ст. 2 Закону Про банки і банківську діяльність банківські рахунки рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. Звідси слідує висновок про те, що банківський рахунок використовується лише для обліку грошових коштів, а не їх фактичного збереження. Тобто, банківський рахунок містить лише числові відомості про кількість грошових коштів. Натомість, КПК України прямо передбачено, що речовими доказами визнаються лише матеріальні об`єкти, в тому числі, грошові кошти, які можуть належати до матеріальних об`єктів, наприклад, у вигляді грошових банкнот/купюр, які є матеріальними об`єктами. Але грошові кошти на банківському рахунку представляють собою комп`ютерний код, що в силу природи, відносить їх до нематеріальних об`єктів. Як наслідок грошові кошти на банківському рахунку не відповідають обов`язковій ознаці, передбаченій для речового доказу, а саме, матеріальність. По-друге, іншою ознакою, якою повинні бути наділені речові докази це можливість збереження на собі слідів або відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Грошові кошти на банківському рахунку, що належать до нематеріального світу (у вигляді комп`ютерного коду) , в силу своєї природи не можуть на собі зберегти сліди або відомості про обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, як наслідок не можуть бути речовими доказами. По-третє, враховуючи інкриміновані в даному досудовому розслідуванні кримінальні правопорушення, грошові кошти також не можуть бути і об`єктом кримінального правопорушення, тобто не відповідають і даній ознаці речових доказів. За ст. 205 КК України об`єктом кримінального правопорушення є встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності. За ст. 212 КК України, є встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб. Тобто в обох випадках безпосереднім об`єктом є встановлений законом порядок, а не грошові кошти. Така позиція підтверджується, зокрема, в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2017 року, яку винесено у справі № 757/40934/17-к. В даній ухвалі зазначено про те, що грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів) , не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об`єктами, які можуть зберегти сліди злочинів. В ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 27.12.2017 року у справі № 757/76292/17-к слідчий суддя дійшов висновку про те, що грошові кошти на банківському рахунку, що належать до нематеріального світу (у вигляді комп`ютерного коду) , в силу своєї природи не можуть на собі зберегти сліди або відомості про обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, як наслідок не можуть бути речовими доказами. Окрім того, посадові особи ТОВ Інвестінг-Центр не мають ніякого статусу в даному кримінальному проваджені, їм не оголошено про підозру. А отже, грошові кошти, що на законних підставах належать ТОВ Інвестінг-Центр , ніяким чином не мають та не можуть мати відношення до даного кримінального провадження. Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності. Відповідно до п. п. 7 ч. 2 от. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчій прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. З огляду на п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Отже, оскільки посадові особи ТОВ Інвестінг-Центр не перебувають в статусі підозрюваних, ТОВ Інвестінг-Центр не є юридичною особою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, арешт майна в даному випадку є недопустимим. Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України єдиною підставою арешту майна є наявність сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Щодо твердження органу досудового розслідування про невстановлених осіб, які в 2017 році, шляхом підкупу, на жителів м. Суми зареєстрували низку юридичних осіб з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі і ТОВ Інвестінг-Центр . З даного приводу ще раз він зазначив. ТОВ Інвестінг-Центр зареєстровано 02.12.2016 року. 3 2018 року єдиний учасник товариства ОСОБА_3 , зареєстрований в м. Кропивницький Кіровоградської області. Жителі м. Суми, які зазначені органами досудового розслідування як особи, на яких зареєстровані низка юридичних осіб, в тому числі ТОВ Інвестінг-Центр взагалі жодним чином не стосуються ТОВ Інвестінг-Центр . Жодні особи, що зареєстровані у м. Суми, не були та не є ані засновниками, ані керівниками, ані навіть працівниками ТОВ Інвестінг-Центр . Вищезазначена інформація знаходиться у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також в загальнодоступних інформаційних реєстрах. 3 матеріалів кримінального провадження не вбачається, що ТОВ Інвестінг-Центр має будь-яке відношення до розслідуваного кримінального провадження та про незаконність надходження/перерахування будь-яких грошових коштів. Також, органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що на вищевказані банківські рахунки ТОВ Інвестінг-Центр незаконно надходили кошти від юридичних чи фізичних осіб, або ж саме ці кошти є предметом злочинної діяльності. Арешт накладено необґрунтовано, так як у справі відсутні обставини, з якими закон пов`язує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. За змістом положень ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, зокрема у випадку, коли вони одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходом від них, а також майно, в яке було повністю або частково перетворено. Враховуючи вищезазначене, ТОВ Інвестінг-Центр не зрозуміло, яким чином воно пов`язане з кримінальним провадженням № 32018200000000016 від 30.01.2018 року та чому накладено арешт на рахунки товариства, яке веде законну фінансово-господарську діяльність. Також він зазначив про те, що старший слідчий з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_7 не перший раз зверталася до суду з клопотанням про арешт майна ТОВ Інвестінг-Центр , однак слідчі судді не задовольняли його. 10.09.2018 року слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_10 розглядав клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_7 про накладення арешту на рахунки. Проаналізувавши надані слідчим доводи з приводу даного клопотання, та дослідивши документи, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правової підстави та необхідності для арешту рахунків вказаних у клопотанні товариств, так як відсутні достатні докази того, що юридичні особи причетні до злочинів, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. Більш того, підозра нікому не пред`явлена, а у разі задоволення клопотання за обставин, викладених у клопотанні, можуть бути порушені права, сторонніх від кримінального провадження, осіб. Також, на даний час є припущення слідчого з приводу того, що грошові кошти на рахунках можуть бути предметом протиправної діяльності та визнані речовими доказами, тобто слідчим не доведено те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого. У зв`язку з вищевикладеним слідчий суддя ОСОБА_10 відмовив у задоволенні клопотання слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ТУ ДФС у Сумській області ОСОБА_7 про накладення арешту (ухвала від 10.09.2018 у справі № 592/13002/18) . Після цього старший слідчий з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ТУ ДФС у Сумській області ОСОБА_7 знову подала до суду клопотання про накладення арешту. 14.09.2018 року слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_11 у справі № 592/13341/18 постановив ухвалу про повернення клопотання та встановив строк на усунення недоліків. В ухвалі слідчий суддя вказав про те, що клопотання підлягає поверненню прокурору, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1)підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. В клопотанні відсутнє обґрунтування необхідності арешту грошових коштів на рахунках суб`єктів підприємницької діяльності, а саме: яка сума ухилення від сплати податків і по якому виду податків встановлена в ході досудового розслідування по кожному з перелічених в клопотанні суб`єктах підприємницької діяльності, за який період. В клопотанні не зазначені докази, на підставі яких встановлені обставини щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України. Нормативне обґрунтування. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. У відповідності до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів: 2) спеціальної конфіскації: 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) , чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України. Згідно ч. 2 ст. 173 ПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу) ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу) ; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу) ; 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу) ; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Згідно ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм, майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Ст. 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак вони мають бути об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності. Такої ж думки притримався Апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 27.12.2016 року у справі № 11-сс/796/4176/2016 : При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину: правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та старший слідчий, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися . Враховуючи вищевикладене, він вважає доведеним факт про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ТОВ Інвестінг-Центр належним йому майном, а саме: грошовими коштами на підставі зазначених вище обставин. А тому він вважає, що ухвала про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ Інвестінг-Центр , була прийнята з порушенням вимог ст. ст. 170, 171, 173 КПК України, оскільки в клопотанні про накладення арешту на майно були відсутні правові підстави для його накладення, відсутні докази, які б підтверджували вчинення кримінального правопорушення, не встановлено розмір майнової шкоди та розумність і співмірність обмеження права на користування власними коштами підприємства, а таке обмеження негативно впливає на платоспроможність ТОВ Інвестінг-Центр , виконання взятих на себе договірних зобов`язань, сплати податків, а також обмежує права власника підприємства щодо отримання прибутку від законної господарської діяльності товариства. Він вважає, що є всі підстави скасувати арешт, накладений на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ Інвестінг-Центр , не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження. Підсумовуючи вищезазначене, керуючись ст. 174 КПК України, він просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 від 23.10.2018 року (справа № 592/15686/18) в частині грошових коштів, належних товариству з обмеженою відповідальністю Інвестінг-Центр (код ЄДРПОУ 40999083) , які знаходяться на банківському рахунку: № НОМЕР_1 (980 UAH, МФО 320649) , відкритого в AT КБ ПриватБанк (№ 47406/18 від 06.11.2018 року) (а. с. 2 8)

В судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4 надав пояснення, аналогічні викладеним в клопотанні. Він просив задовольнити клопотання про скасування арешту з майна (грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках підприємства) .

В судовому засіданні заступник начальника управління начальник першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_5 надав пояснення про те, що, на його думку, арешт слідчим суддею Ковпаківського районного суду м. Суми було накладено обґрунтовано та в подальшому застосуванні цього заходу не відпала потреба. Він категорично заперечував проти задоволення про скасування арешту з майна (грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках підприємства) .

Розглянувши клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту з майна (грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках підприємства) , вислухавши пояснення та думку представника власника майна ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4 , пояснення та думку заступника начальника управління начальника першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_5 , дослідивши копії документів, доданих до клопотання, враховуючи наявність судових рішень, які містяться з Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, не вирішуючи питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні, прихожу до наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.10.2018 року по справі № 592/15686/18, провадження № 1-кс/592/7429/18 клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_7 за матеріалами кримінального провадження № 32018200000000016, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, про арешт майна було задоволено. Було ухвалено накласти арешт на грошові кошти (на суму до 7852090 грн. ) , що знаходяться на рахунках, які відкриті в АТ КБ ПриватБанк , а саме: ТОВ Техно Сталь (код 41217187) № НОМЕР_2 (980 UAH, МФО 321842) , ТОВ Фармбудінженірінг (код 38498317) № НОМЕР_3 (980 UAH, МФО 300711) , № НОМЕР_4 (980 UAH, МФО 300711) , № НОМЕР_5 (980 UAH, МФО 300711) , ТОВ Мінагротранс (код 41584059) № НОМЕР_6 (980 UAH, МФО 337546) , ТОВ Екотелл (код 40033157) № НОМЕР_7 (980 UAH, МФО 337546) , № НОМЕР_8 (980 UAH, МФО 337546) , № НОМЕР_9 (980 UAH, МФО 337546) , ТОВ Гуд Тайм Білд (код 41980136) № НОМЕР_10 (980 UAH, МФО 380269) , ТОВ Об`єднання фахівців Юридичний експерт (код 40210002) № НОМЕР_11 (980 UAH, МФО 380269) , № НОМЕР_12 (980 UAH, МФО 380269) , № НОМЕР_13 (980 UAH, МФО 380269) , ТОВ Лордек Груп (код 39831989) № НОМЕР_14 (980 UAH, МФО 321842) , ТОВ Агротранспартнер (код 40033293) № НОМЕР_15 (980 UAH, МФО 337546) , ТОВ Інвестінг-Центр (код 40999083) № НОМЕР_1 (980 UAH, МФО 320649) та використовуються вказаними підприємствами із забороною їх службовим особам та працівникам ТОВ Техно Сталь (код 41217187) , ТОВ Фармбудінженірінг (код 38498317) , ТОВ Екотелл (код 40033157) , ТОВ Мінагротранс (код 41584059) , ТОВ Гуд Тайм Білд (код 41980136) , ТОВ Об`єднання фахівців Юридичний експерт (код 40210002) , ТОВ Лордек Груп (код 39831989) , ТОВ Агротранспартнер (код 40033293) , ТОВ Інвестінг-Центр (код 40999083) , їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначені кошти, що знаходяться на цих рахунках. Було ухвалено роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому, їх захиснику, законному представнику, іншому власнику або володільцю вищезазначеного рухомого майна положення, що закріплені в ч. 1 ст. 174 КПК України. Було ухвалено старшому слідчому з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_7 негайно виконати ухвалу про арешт майна. Ухвала набрала законної сили 30.10.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77304486) (а. с. 12, 13) .

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.11.2018 року по справі № 592/16337/18, провадження № 1-кс/592/7763/18 у задоволенні клопотання директора ТОВ Об`єднання фахівців Юридичний експерт ОСОБА_4 про скасування арешту майна було відмовлено. Ухвала набрала законної сили 06.11.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77679636, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77679050) .

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.11.2018 року по справі № 592/16462/18, провадження № 1-кс/592/7810/18 у задоволенні клопотання директора ТОВ Гуд Тайм Білд ОСОБА_12 про скасування арешту майна було відмовлено. Ухвала набрала законної сили 07.11.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77704883) .

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.11.2018 року по справі № 592/16129/18, провадження № 1-кс/592/7676/18 у задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю Мінагротранс було відмовлено. Ухвала набрала законної сили 07.11.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77717532) .

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.11.2018 року по справі № 592/16414/18, провадження № 1-кс/592/7786/18 було відмовлено в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднання фахівців Юридичний експерт про скасування арешту майна у частині грошових коштів, належних товариству. Ухвала набрала законної сили 08.11.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77781805) .

Таким чином, оскільки арешт на вищевказане майно був накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.10.2018 року по справі № 592/15686/18, провадження № 1-кс/592/7429/18 обґрунтовано, оскільки ухвала слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.10.2018 року по справі № 592/15686/18, провадження № 1-кс/592/7429/18, якою було задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_7 за матеріалами кримінального провадження № 32018200000000016, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, про арешт майна, та було накладено арешт на грошові кошти (на суму до 7852090 грн. ) , що знаходяться на рахунках, які відкриті в АТ КБ ПриватБанк , набрала законної сили 30.10.2018 року, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України, в силу вимог, передбачених ч. 1 ст. 533 КПК України, оскільки досудове розслідування по даному кримінальному провадженню ще триває, тобто в подальшому застосуванні арешту майна не відпала потреба, відтак прихожу до висновку про те, що у задоволенні клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту з майна (грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках підприємства) слід відмовити за безпідставністю.

На підставі вищевикладеного керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України; ст. ст. 7, 9, 21, 174, 532, 533 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту з майна (грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках підприємства) відмовити за безпідставністю.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали слідчого судді.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду клопотання про скасування арешту майна оскарженню не підлягає і заперечення проти неї може бути подане під час підготовчого провадження в суді.

Ухвала слідчого судді, яка не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1