Постанова

від 14.08.2006 по справі 5/1009-28/155а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/1009-28/155А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

14.08.06                                                                                 Справа № 5/1009-28/155А

12 год. 40 хв.

За позовом: Державної податкової інспекції у Жидачівському районі, м. Жидачів Львівської області

до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства “Кохавинська паперова фабрика”, смт. Гніздичів Жидачівського району Львівської області

до відповідача 2: Виробничої фірми “Салют”, м. Черкаси

про  визнання недійсними договорів від 29.12.2003 року № 18 та від 05.01.2005 року № 26

 Суддя   Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

                    м. Львів, вул. Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Пельо О.М. –головний державний податковий інспектор

Від відповідача 1: Грудлевський В.М. –представник, Кузан Р.І. - представник

Від відповідача 2: не з”явився

          Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі до Відкритого акціонерного товариства “Кохавинська паперова фабрика” та до Виробничої фірми “Салют” про визнання недійсними договорів від 29.12.2003 року № 18 та від 05.01.2005 року № 26.

          Ухвалою господарського суду від 26.05.2006р. відкрито провадження в справі, попереднє судове засідання призначено на 15.06.2006 року. Ухвалою суду від 15.06.2006 року підготовче провадження у справі закінчено, справу призначено до судового розгляду на 26.06.2006 року. Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах суду від 26.06.2006 року, 04.08.2006 року.

          Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та письмовому поясненні від 05.06.2006 року.

          Представник відповідача 1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві та запереченні на позовну заяву. Зокрема відповідач 1 зазначив, що ВАТ “Кохавинська паперова фабрика” (відповідач 1) є добросовісною стороною договорів, належно виконувала усі податкові зобов”язання, пов”язані з виконанням даних договорів. Відносно того, що Херсонська філія виробничої фірми “Салют” з 01.01.2002 року в інспекцію не звітується, то Законом України “Про систему оподаткування” для платника податків не передбачено обов”язок і не надано право вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей (у тому числі і щодо реєстрації платником податку). Окрім цього, будь-який інший закон України, який регулює податкові правовідносини не передбачає обов”язку або права одного платника податків контролювати або перевіряти достовірність дозвільних або інших документів іншого платника податків, контролювати виконання ним своїх податкових зобов”язань.

          Відповідач 2 вимог ухвал суду не виконав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, позовні вимоги по суті не оспорив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

          Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

          В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (договори від 29.12.2003 року № 18 та від 05.01.2005 року № 26, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, акт перевірки, податкові накладна та накладні, та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

          Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

          Між ВАТ “Кохавинська паперова фабрика” (відповідач 1, по договору –Покупець) та ВФ „Салют” (відповідач 2, по договору - Продавець) укладено договори від 29 грудня 2003 року № 18 на постачання макулатури марок: МС-7Б на 2004 рік в кількості 1000 тонн та договір від 05.01.2005 року № 26 на постачання макулатури марок: МС-7Б на 2005 рік в кількості 1000 тонн.

          За період серпень 2004 року –жовтень 2005 року Херсонською філією Виробничої фірми “Салют” поставлено продукцію (макулатуру) ВАТ “Кохавинська паперова фабрика”, про що свідчать податкові накладні на загальну суму 759 895,55 грн. в т.ч. ПДВ на суму 124 517,30 грн.

          В оплату за отриману продукцію ВАТ “Кохавинська паперова фабрика” відпущено папір Херсонській філії ВФ “Салют” згідно видаткових накладних.

          Херсонська філія Виробничої фірми “Салют” згідно п.1.3 Положення про філію є підрозділом Виробничої фірми “Салют” без права юридичної особи, згідно свідоцтва Херсонського обласного управління статистики їй присвоєно ідентифікаційний код 22761219.

          Згідно довідки Черкаської ОДПІ Черкаської області від 29.05.2006 року № 9021/15-129, Виробнича фірма “Салют” зареєстрована як платник податків в ОДПІ  Черкаської області 27.08.1992 року, як платник податку на додану вартість ВФ “Салют” не зареєстрована, підприємство звітувало останній раз в ОДПІ Черкаської області за ІІ квартал 1995 року. Окрім цього,           Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.12.2001 року по справі № 07/5417 було скасовано державну реєстрацію Виробничої фірми “Салют” з підстав неподання протягом 1995-2001 років звітності до органів ДПІ.

          Згідно Акту ДПІ у м.Херсоні від 13.12.2005 року № 1709/15-1 “Про результати перевірки надання податкових звітів про результати фінансово-господарської діяльності підприємства Філії виробничої фірми “Салют” (код 22761219)”, Херсонською філією ВФ “Салют” з 01.01.2002 року податкові декларації до ДПІ не надані.

          Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов"язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

          У відповідності до ст. 49 ЦК УРСР(що був чинним до 01.01.2004 року), якщо угода укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу в обох сторін - у разі виконання угоди обома сторонами - в дохід держави стягується все одержане ними за угодою, а у разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності умислу лише в однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

          Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України (чинний з 01.01.2004 року), господарське зобов”язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб”єктності), може на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Згідно із ст. 208 цього-ж кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що вчинено  з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру  в  обох  сторін  -  у  разі виконання  зобов'язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,  а  у разі  виконання  зобов'язання  однією  стороною  з  другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного.  У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін  усе  одержане  нею  повинно  бути повернено  другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного  стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови № 3 від 28 квітня 1978 року “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” роз”яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Умисел юридичної особи - сторони у договорі визначається умислом посадової особи, яка підписала (уклала) угоду від імені такої юридичної особи і яка мала такі повноваження на момент її підписання.

          Договір від 29 грудня 2003 року № 18, укладений між відповідачами, спрямований на приховування від оподаткування доходів відповідачем 2 (ВФ "Салют"), а саме: після укладення договору та поставки продукції(макулатури) у ВФ "Салют" виникло податкове зобов'язання, яке останній згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із наступними змінами та доповненнями) повинен був відобразити у бухгалтерських документах, у декларації по податку на додану вартість, та сплатити у встановлений Законом термін до державного бюджету України. Однак, в період здійснення поставок продукції(макулатури) та виписування податкових накладних відповідач 2 не подавав звітності до податкових органів. З огляду на вищенаведене, Договір від 29 грудня 2003 року № 18 підлягає визнанню його недійсним на підставі ст.49 ЦК УРСР(діючої на момент укладення договору) як такий, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності умислу в однієї із сторін - ВФ "Салют"(відповідача 2 по справі).

          Договір від 05 січня 2005 року № 26, укладений між відповідачами,  спрямований на приховування від оподаткування доходів відповідачем 2 (ВФ “Салют"), а саме: після укладення договору та поставки продукції(макулатури) у ВФ "Салют" виникло податкове зобов'язання, яке останній згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із наступними змінами та доповненнями) повинен був відобразити у бухгалтерських документах, у декларації по податку на додану вартість, та сплатити у встановлений Законом термін до державного бюджету України. Однак, в період здійснення поставок продукції(макулатури) та виписування податкових накладних відповідач 2 не подавав звітності до податкових органів. З огляду на вищенаведене, Договір від 05.01.2005 року підлягає визнанню його недійсним на підставі ст.207 ГК України (діючої на момент укладення договору) як такий, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру в однієї із сторін - ВФ "Салют"(відповідача 2 по справі).

          Суд не застосовує наслідків визнання недійсними договорів, оскільки позивачем відповідна матеріально-правова вимога в позовній заві не заявлялася.

          Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.) покладаються на відповідача 2.

          На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 87, 98, 158, 160, 162, 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Визнати недійсним договір від 29.12.2003 року № 18, укладений між Відкритим акціонерним товариством “Кохавинська паперова фабрика” та Виробничою фірмою “Салют”.

3.          Визнати недійсним Договір від 05.01.2005 року № 26, укладений між Відкритим акціонерним товариством “Кохавинська паперова фабрика” та Виробничою фірмою “Салют”.

4.          Стягнути з Виробничої фірми “Салют” (місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Петровського, 97/2, ідентифікаційний код 14196550) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095500006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200) – 3 грн. 40 коп. –судового збору.

          Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

                                    Суддя                                                     Морозюк А.Я.