Постанова

від 14.11.2018 по справі 547/509/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/509/17 Номер провадження 22-ц/814/70/18Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Панченко О.О., Триголов В.М.,

за участю секретаря Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу апеляційною скаргою Приватного підприємства ПСП Маяк на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 15 червня 2018 року (час ухвалення рішення з 11:58 по 12:51; дата виготовлення повного тексту рішення - 20 червня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства ПСП Маяк про визнання договору оренди землі і додаткової угоди до договорів оренди землі недійсними,

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, просив:

- визнати недійсним договір оренди землі від 01 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ПП ПСП Маяк , на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,3310 га зареєстрованого реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області 07.07.2014 року;

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 01 липня 2015 року, укладену між ним та ПП "ПСП "Маяк", на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,3310 га, зареєстровану реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області 03.08.2015 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджував, що він не підписував договір оренди землі від 01 січня 2014 року, жодних довіреностей іншим особам на підписання від його імені таких угод не видавав.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 15 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі М-0103 від 01 січня 2014 року, орендодавець ОСОБА_3, орендар ПСП Маяк щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,3310 га зареєстрованого реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області 07.07.2014 року

Визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 01 липня 2015 року, укладену між ОСОБА_3 та ПП "ПСП "Маяк", щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,3310 га, зареєстровану реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області 03.08.2015 року

В апеляційній скарзі ПП ПСП Маяк , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ПП ПСП Маяк вказував, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що позивач своїми діями прийняв виконання відповідачем своїх обов'язків за укладеним договором, а додаткова угода до договору була підписана самим позивачем.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_4, представник ОСОБА_3, стверджував про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зокрема посилався на безпідставність доводів апеляційної скарги про необхідність застосування у цьому спорі норм ст.241 ЦК України, оскільки ця норма закону регулює виключно відносини, що виникають з перевищення представником своїх повноважень згідно виданої довіреності, проте ці відносини не входять до предмету спору. Окрім того, підкреслюється, що позивач ще у 2016 році, посилаючись на не підписання ним договору, звертався до відповідача з вимогою про розірвання відносин.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у межах заявлених вимог, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене у цій справі, повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно договору оренди землі М-0103 від 01.01.2014, укладеного між ОСОБА_3, як орендодавцем, і ПП "ПСП "Маяк", як орендарем, відповідач отримав в оренду земельну ділянку позивача кадастровий номер НОМЕР_1,площею 2,3310 га на строк 5 років, орендна плата 5 % нормативної грошової оцінки з урахуванням індексації з правом оренди позивача строком на 5 років, яке зареєстровано 07.07.2014 реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції, номер запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки) 6243504 (т.1 а.с. 30-32,35).

Відповідно до додаткової угоди до договору оренди землі від 01.07.2015 року ОСОБА_3 та ПП "ПСП "Маяк" погодили продовжити строк оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площа 2,3310 га, відповідно до договору оренди землі від 01.01.2014 року, зареєстрованого відділом Держкомзему у Семенівському районі Полтавської області 07.07.2014 року строком на три роки, орендну плату визначено у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; визначено, що додаткова угода набирає чинності з дня її державної реєстрації і є невід'ємною частиною договору (т.1 а.с.28).

Право оренди за додатковою угодою зареєстровано 03.08.2015 року реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області, номери записів про інше речове право (право оренди земельної ділянки) 41669171 відповідно (т.1 а.с.29).

Висновком експерта № 2069 від 07.12.2017 року (т.1 а.с.132-153) встановлено, що підписи у графі "Орендодавець підпис" договору оренди землі № М-0103 від 01.01.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПП ПСП Маяк , на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,3310 га, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою (т.1 а.с.141).

Факт підписання додаткової угоди іншою особою, а не орендодавцем, визнається відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не підписував спірний договір оренди землі, а його підписала інша особа; позивач не знав про його існування і реєстрацію з ініціативи відповідача права оренди за договором; позивач нікого не уповноважував на підписання від свого імені спірного договору, через що суд відхилив доводи відповідача про поширення на спірні правовідносини правил ст.241 ЦК України, а відтак спірний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним згідно ч.ч.1-3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України як недійною і спірну додаткову угоду до спірного договору оренди землі, оскільки додаткова угода стосується недійсного договору.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.

Згідно з положеннями частини другої та третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з частиною третьої цієї ж статті представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди землі був підписаний невстановленою особою. Відомості про те, що ОСОБА_3 доручив будь-якій особі діяти від його імені під час укладення договору оренди у матеріалах справи відсутні.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, стаття 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не уповноважував нікого на підписання спірних договору оренди землі та додаткової угоди, а тому доводи відповідача про те, що власник земельної ділянки схвалив договір оренди землі та додаткову угоду, оскільки був повідомлений представником про їх укладення та отримував орендну плату за договором оренди після їх укладення, є помилковими та свідчать про помилкове тлумачення положень статті 241 ЦК України.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції повно з'ясовані всі обставини та їм надано належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, не встановлено.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ПСП Маяк залишити без задоволення.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 15 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: О.А.Лобов

Судді: О.О.Панченко

В.М.Триголов