Постанова

від 13.11.2018 по справі 755/5413/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №755/5413/18 головуючий у І інстанції:Новак Р.В.

провадження 22-ц/824/ 289/2018 доповідач: Сліпченко О.І.

ПОСТАНОВА

13 листопада 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача Сліпченка О.І., суддів Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

за участю секретаря: Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Юридично-Консалтінгова група ТЕНДЕРВІН , відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Дніпровського району управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання припиненими трудові відносини та зобов'язання вчинити дії.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся з вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 04 березня 2015 року позивача було призначено на посаду керівника товариства з обмеженою відповідальністю Юридично-Консалтінгова група ТЕНДЕРВІН (надалі ТОВ ЮКГ ТЕНДЕРВ1Н та/або ТОВ) на підставі Наказу № 1 від 04.03.2015 року.

01 грудня 2015 року позивачем була вручена виконавчому органу заява про звільнення з посади директора з 15 грудня 2015 року.

Також були повідомлено органи реєстраційної служби про звільнення позивача. Однак, служба державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровського району відмовилась внести відомості до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

30 грудня 2017 року позивачем була направлена заява повторно про звільнення з проханням скликати Загальні збори ТОВ та розглянути одночасно ще й нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників Товариства. Яке з незалежно від нього причин не розглянуто.

Оскільки учасники товариства не провели Загальні збори, заяву позивача про звільнення з посади директора товариства не розглянули, на думку позивача було порушено його право вільний вибір праці.

Крім того, позивач вважав, що в реєстрі знаходяться відомості щодо керівника ТОВ які не відповідають дійсності, а бездіяльність відповідача щодо припинення трудових відносин з позивачем є протиправною та такою, що порушує трудові права позивача як працівника.

Просив визнати його повноваження припиненими з 12 січня 2016 року та зобов'язати державного реєстратора внести зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ Юридично-Консалтінгова група ТЕНДЕРВІН , виключивши з нього запис про керівника ТОВ Юридично-Консалтінгова група ТЕНДЕРВІН ОСОБА_3

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням , позивач в особі свого представника адвоката ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, обґрунтовуючи її тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм права, неправильним дослідженням та оцінкою доказів. Зазначає, що бездіяльність відповідача, щодо припинення трудових відносин є протиправною, порушує конституційну заборону щодо примусової праці.

Відзив відповідача на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Разом з тим, 15 серпня 2018 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_4, який є співзасновником ТОВ та має часку 50 % у статутному капіталі, який погоджується з рішенням першої інстанції.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів

3) показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що заява позивача про звільнення з посади за власним бажанням не була предметом розгляду загальних зборів ТОВ Тендервін , що мають виключну компетенцію по її розгляду, рішення по заяві позивача загальними зборами прийнято не було, тому підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання повноваження директора товариства припиненими з 12.01.2016 року відсутні. Вимога про зобов'язання державного реєстратора внести зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ Тендервін являється похідною від першої вимоги, а тому також задоволенню не підлягала.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може, оскільки вони засновані на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2014 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю Юридично-Консалтінгова група ТЕНДЕРВІН , код ЄДРПОУ 39548892.

Засновниками вказаного товариства є ОСОБА_3 (із часткою у статутному капіталі 50%) та ОСОБА_4 (із часткою у Статутному капіталі 50 %).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи ТОВ Юридично-Консалтінгова група ТЕНДЕРВІН є: м. Київ, проспект Возз'єднання, 15, офіс 505А; керівником ТОВ Юридично-Консалтінгова група ТЕНДЕРВІН , згідно інформації зазначеної у цьому витягу, значиться ОСОБА_3 з 04.03.2015 року(а.с. 14-16).

01 грудня 2015 року позивачем була вручена виконавчому органу ТОВ заява про звільнення з посади директора з 15 грудня 2015 року від 01.12.2015 р.

Відповідний запис про звільнення було внесено до трудової книжки, з якої вбачається, що відповідно до Наказу 1 /1 а від 12.01.2016 року ОСОБА_3 був звільнений з посади директора 12.01.2016 року (а.с.17).

Відповідно до поданої заяви було повідомлено органи реєстраційної служби про звільнення позивача з посади та припинення ним трудових правовідносин з відповідачем. Однак, служба державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровського району відмовилась внести відомості до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що письмово повідомила заявника листом вих. №5-13/32 від 02.02.2016 року (а.с.19).

30 грудня 2017 року позивачем була направлена заява повторно про звільнення з проханням скликати Загальні збори ТОВ та розглянути одночасно ще й нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників Товариства, які було надіслано поштою на адресу реєстрації відповідача (а.с.21,22).

30 січня 2018 року було подано заяву про скликання Загальних зборів на друк до офіційного загальнодержавного друкованого ЗМІ, а 03 лютого 2018 року в національному журналі Урядовий кур'єр було розміщено оголошення про скликання Загальних зборів учасників товариства ТОВ на 12 березня 2018 року із зазначенням порядку денного, часу, дати та місця проведення Зборів, які не відбулися в зв'язку з відсутністю кворуму (а.с.25-26).

Згідно із інформації про юридичну особу другий засновник ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

12.03.2018 року відбулися Загальні збори Товариства, однак на них не з'явився один із засновників (учасників) товариства - ОСОБА_4, що унеможливило прийняття відповідних рішень щодо питань порядку денного (а.с.27).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України ).

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України ).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права та інтересу зазначені у ст. 16 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції не визначився належним чином з характером спірних правовідносин, не встановив фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив лише з того, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, залишивши поза увагою, що суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб та надано докази на підтвердження вимог.

Способи захисту порушеного права зазначені ч. 2 ст. 16 ЦК України мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України , суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Існують особливості щодо захисту особистих немайнових прав, визначені ст. 275 ЦК України , за якою захист цих прав здійснюється способами, встановленими гл. 3 ЦК України , і може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило порушення.

Крім цього, суд першої інстанції при вирішення спору залишив поза увагою, що позивач, звертаючись до суду за захистом свого порушеного права, посилався, у тому числі на положення трудового та цивільного законодавства.

Правовідносини в цій сфері регулюються нормами КЗпП України, ЦК України , Законом України Про господарські товариства від 19 вересня 1991 року, Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15 травня 2003 року.

Згідно ч. 2 ст. 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України зазначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).

Для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до ст. ст.. 97, 99 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Згідно зі ст. 41, ст. 62 Закону України Про господарські товариства до компетенції загальних зборів належить:

г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що право найманого працівника, у т.ч. того, який обіймає посаду директора ТОВ, як у нашому випадку, можуть бути припинено на підставах, передбачених Кодексом законів про працю України, зокрема і за власним бажанням. Так, звільнити директора, дійсно, може тільки засновники підприємства, але якщо загальні збори скликати не можливо, то це не означає, що директор буде змушений довічно працювати на цьому підприємстві.

Крім того, Міністерство праці та соціальної політики в листі від 12.01.11 р. № 15/06/186-11 вказувало, що у таких випадках директор має право реалізувати своє право звільнитися за власним бажанням, передбачене ст. 38 КЗпП України. Для цього директор повинен видати наказ про визнання себе звільненим за власним бажанням.

При таких обставинах колегія суддів також враховує, що відповідно до вимог ст. 312 ЦК України, - фізична особа має право на вибір роду занять та використання примусової праці забороняється.

При таких обставинах, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання припиненими трудових відносини підлягають задоволення.

В іншій частині позов також підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2014 року створено ТОВ Юридично-Консалтінгова група ТЕНДЕРВІН , код ЄДРПОУ 39548892.

Засновниками вказаного товариства є ОСОБА_3 (із часткою у статутному капіталі 50%) та ОСОБА_4 (із часткою у Статутному капіталі 50 %).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців вбачається, що керівником ТОВ є ОСОБА_3 з 04.03.2015 року(а.с. 14-16).

30 грудня 2017 року позивачем була направлена заява повторно про звільнення з проханням скликати Загальні збори ТОВ та розглянути одночасно ще й нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників Товариства, які було надіслано поштою на адресу реєстрації відповідача (а.с.21,22).

30 січня 2018 року було подано заяву про скликання Загальних зборів на друк до офіційного загальнодержавного друкованого ЗМІ, а 03 лютого 2018 року в національному журналі Урядовий кур'єр було розміщено оголошення про скликання Загальних зборів учасників товариства ТОВ на 12 березня 2018 року із зазначенням порядку денного, часу, дати та місця проведення Зборів, які не відбулися в зв'язку з відсутністю кворуму (а.с.25-26).

12.03.2018 року відбулися Загальні збори Товариства, однак на них не з'явився один із засновників (учасників) товариства - ОСОБА_4, що унеможливило прийняття відповідних рішень щодо питань порядку денного (а.с.27).

Також були повідомлено органи реєстраційної служби про звільнення позивача. Однак, служба державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровського району відмовилась внести відомості до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, але в цьому було відмовлено з посиланням на п.п. 1 та 2 ч.1 ст.25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань .

Колегія суддів вважає, що в даному випадку слід зазначити, що участь учасника в загальних зборах є його правом передбаченим законодавством України, а не обов'язком і, товариство не має можливості в межах чинного законодавства зобов'язати учасника прийняти участь в загальних зборах.

Крім того, Державна реєстрація змін до установчих документів проводиться державним реєстратором у відповідності до Закону України &qu на підставі рішення загальних зборів, а в разі неможливості їх проведення, на підставі рішення суду.

Такої ж правової позиції дотримується Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва, в тому числі шляхом надання роз'яснень положень законодавства з питань державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності (лист від 19.07.2007р. №5289).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції і в цій частині не відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову.

Визнати повноваження директора ТОВ Юридична - Консалтінгова група ТЕНДЕРВІН (код ЄДРПОУ 39548892, адреса:021, м. Київ, проспект Соборності 15, оф.505А) ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Калінінським РВ ДМУ УМВС в Донецькій області, 13 жовтня 1995 року, ІПН НОМЕР_1) припиненими з 12 січня 2016 року.

Зобов'язати державного реєстратора внести зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ Юридично - Консалтінгова група ТЕНДЕРВІН (код ЄДРПОУ 39548892, Адреса: 02160, м. Київ, Проспект Соборності ,15,офіс 505А: Інформація про здійснення зв'язку з юридичною особою; 0506826365), що міститься в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виключивши з нього запис про керівника ТОВ Юридично - Консалтінгова група ТЕНДЕРВІН ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3, виданий Калінінським РВ ДМУ УМВС в Донецькій області, 13 жовтня 1995 року, зареєстрований; АДРЕСА_2,ІПН НОМЕР_1).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: