Рішення

від 07.11.2018 по справі 908/1626/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/122/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2018 Справа № 908/1626/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 20495280)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомагро» (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Кравця, 12/1, код ЄДРПОУ 40012865)

про стягнення 452401 грн. 81 коп.

за участю

представників позивача: ОСОБА_2, дов. № 22/317 від 18.06.2018 р.

представник відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

16.08.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомагро 25 372 грн. 82 коп. орендної плати, 2 700 грн. 69 коп. пені, 424 328 грн. 30 коп. неустойки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2018 р., справу № 908/1626/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 17.08.2018 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1626/18, присвоєно справі номер провадження 27/122/18 та призначено підготовче судове засідання на 28.08.2018 р. Справа № 908/1626/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.

28.08.2018 р. судом було проведено підготовче засідання у справі № 908/1626/18.

Ухвалою суду від 28.08.2018 р., відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено на 03.10.2018 р., про що винесено відповідну ухвалу.

У підготовчому засіданні 03.10.2018 р. згідно зі ст. 183ГПК України оголошено перерву до 16.10.2018 р., про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 16.10.2018 р. підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 07.11.2018 р.

У судовому засіданні 07.11.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2018р. надав заяву на підставі ч. 6 ст. 183 ГПК України про закінчення підготовчого провадження та розгляд справи по суті, яка прийнята судом.

У судовому засіданні 07.11.2018 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 07.11.2018 р., на підставі статті 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про поважні причини неявки суд не повідомляв, ухвали суду надсилались на адресу відповідача та повертались з позначкою пошти за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1626/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Бюджетного кодексу України, органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

Частиною 7 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011р. № 106 Фонд державного майна України є органом, що контролює справляння надходжень до державного бюджету України.

Разом із тим, Регіональне відділення ФДМ України по Запорізькій області у відповідності до Положення про Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області, затвердженого Головою Фонду державного майна України від 19.07.2012р., є державним органом, що здійснює державну політику у сфері приватизації та оренди державного майна. На регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області покладено захист державних інтересів в цій сфері.

Також відповідно до п. 5.3 Положення РВ ФДМ України по Запорізькій області здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, зокрема, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням.

26.04.2016 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецкомагро (Орендар) укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3513/д (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю складу готової продукції (Літ. Н-1) у складі приміщення з № 1 по № 15 включно, площею 2439,90 кв.м, будівлю складу ГТВ виробів (Літ. О-2) у складі приміщень № 1 по № 20 включно першого поверху та приміщення з № 21 по № 25 включно другого поверху, площею 1227,00 кв.м, загальною площею 3666,90 кв.м, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд. 191. Орендоване майно перебуває на балансі ДП Мелітопольський завод Гідромаш (Балансоутримувач).

Згідно п.10.1 Договору, цей Договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 26.04.2016 р. по 25.03.2019 р. включно.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.09.2017 р. у справі № 908/1576/17, що набрало законної сили 20.10.2017 року Договір № 3513/д від 26.04.2016 р. розірвано, зобов'язано Орендаря повернути нерухоме майно, яке є предметом Договору, Балансоутримувачу та стягнуто на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати за період з 16.01.2017 р. по 15.09.2017 р. у сумі 133805,80 грн., пеню за період з 16.12.2016 р. по 20.09.2017 р. включно у сумі 11742,87 грн. та штраф у сумі 13380,58 грн.

Відповідно до п. 3.11 Договору, у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно в межах терміну, встановленого п. 10.10 цього Договору. Закінчення строку дії Договору не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції до Державного бюджету та Балансоутримувачу.

Як зазначає позивач, у Орендаря виникла заборгованість з орендної плати за період з вересня по жовтень 2017 в розмірі 25372,82 грн.

Відповідно до п. 10.11 Договору встановлено, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна в термін, визначений в п. 10.10 Договору, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання - передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Пунктом 10.10 Договору встановлено, що в разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів, з дати розірвання (припинення), повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передавання.

Враховуючи той факт, що на теперішній час майно не повернуто Балансоутримувачу, Орендарю нарахована неустойка за період користування державним майном після закінчення терміну дії Договору, а саме з 20.10.2017 р. по 03.08.2018 р. включно в розмірі 424328,30 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 08.11.2017 р. №11-13-05718 Орендаря було повідомлено про необхідність повернення державного майна та надіслано для підпису примірники акту прийому-передачі до Договору.

Також з метою врегулювання спору, позивачем направлялось на адресу Орендаря претензію від 24.11.2017 р. №11-22-05997, відповідно до якої позивач просив належним чином виконати обов'язки за Договором і сплатити наявну заборгованість.

Відповіді на вказані вище лист та претензію матеріали справи не містять.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності є орендою.

Статтею 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що відносини про оренду державного майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до умов статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму... Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі... Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ...

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендна плата з урахуванням її індексації є однією із істотних умов договору оренди.

Частиною 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідний обов'язок орендаря встановлений і пунктом 5.3. Договору.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 25372 грн. 82 коп. заборгованості з орендної плати за період з вересня 2017 р. по жовтень 2017 р.

Крім того, позивач на підставі п. 3.7 Договору просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2700 грн. 69 коп. за період з 21.09.2017 р. по 19.10.2017 р.

Згідно з пунктом 9.1 Договору встановлено, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та вищезазначеним Договором.

Згідно п. 3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, па дату нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство правильність нарахування пені, судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2700 грн. 69 коп. пені за період з 21.09.2017 р. по 19.10.2017 р. заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Статтею 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються санкції у вигляді грошової суми, зокрема, неустойки.

Як вже було встановлено вище, відповідно до п. 10.11 Договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна в термін, визначений в п. 10.10 Договору, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання - передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, орендоване майно не повернуто Балансоутримувачу, в зв'язку з чим, вимога про стягнення з відповідача 424328 грн. 30 коп. неустойки за період з 20.10.2017р. по 03.08.2018 р. є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 6786 грн. 03 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 42, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомагро , Запорізька область, м. Мелітополь задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомагро (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Кравця, 12/1, код ЄДРПОУ 40012865) на користь Державного бюджету України (Одержувач: Державний бюджет м. Мелітополь, 22080300, код ЄДРПОУ 37968956, Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31111094008013. Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 20495280) 25372 (двадцять п'ять тисяч триста сімдесят дві) грн. 82 коп. орендної плати, 2 700 (дві тисячі сімсот) грн. 69 коп. пені, 424328 (чотириста двадцять чотири тисячі триста двадцять вісім) грн. 30 коп. неустойки. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомагро (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Кравця, 12/1, код ЄДРПОУ 40012865) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 20495280) 6786 (шість тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 03 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 16.11.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова