Ухвала

від 15.11.2018 по справі 908/2370/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.11.2018 справа № 908/2370/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Носівець Вікторія Вікторівна, розглянувши заяву Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» вих. № 3/1-2870 від 07.11.2018 про видачу судового наказу,

Стягувач: Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (69095, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 2, ідентифікаційний код 03328379)

Боржник: товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтосвіт» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7 оф. 1, ідентифікаційний код 39094397)

про стягнення 4287,01 грн., з яких: 3296,77 грн. основного боргу, 425,69 грн. пені, 136,30 грн. 3% річних та 428,25 грн. інфляційних втрат за договором № 47 від 21.03.2017 про використання опор контактної мережі;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області від Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» надійшла заява вих. №3/1-2870 від 07.11.2018 про видачу судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтосвіт» 4287,01 грн.., з яких: 3296,77 грн. основного боргу, 425,69 грн. пені, 136,30 грн. 3% річних та 428,25 грн. інфляційних втрат за договором № 47 від 21.03.2017 про використання опор контактної мережі.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2018 вказану заяву передано для розгляду судді Носівець В.В.

Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, судом встановлено наступне.

Заява обґрунтована невиконанням з боку боржника умов договору № 47 від 21.03.2017 про надання послуг з розміщення реклами на бортах транспортних засобів в частині оплати послуг, у зв'язку з чим заявник просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтосвіт» 3296,77 грн. основного боргу.

Крім того, заявником заявлено до стягнення 425,69 грн. пені, 136,30 грн. 3% річних та 428,25 грн. інфляційних втрат.

За приписами ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Судовий наказ згідно ч. 1 ст. 147 ГПК України є особливою формою судового рішення, яке видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Статтею 150 ГПК України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу.

Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).

Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави вважати, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів (у даному випадку договору про надання послуг), інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.

Суд дійшов висновку, що заявником в свою чергу не надано доказів безспірності заявлених вимог (як то підписаний обома сторонами акт звірки, листування тощо).

Заявником надано копію листа ТОВ «Укравтосвіт» вих. № 1 від 31.07.2018 до Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс», в якому боржник просить розірвати договір № 47 від 21.03.2017 на використання опор контактної мережі з 01.08.2017 у зв'язку з невикористанням послуг згідно вказаного договору.

ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс», в свою чергу, розраховує заборгованість по 31.08.2018 включно, посилаючись на п 8.7 договору № 47 від 21.03.2017, згідно якого кожна із сторін має право достроково розірвати даний договір, без зазначення причини для дострокового розірвання за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання договору.

Слід також зазначити, що акти наданих послуг за період з 21.03.2017 по серпень 2018 року боржником не підписані, хоч і з огляду на п. 2.5 договору у випадку неотримання та/або неповернення одного примірника акту підприємству, акт наданих послуг вважається прийнятим без зауважень.

Зазначене не свідчить про безспірність вимог Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс», вказує на обізнаність заявника щодо наявності можливого спору з огляду на зазначений вище лист ТОВ «Укравтосвіт» щодо розірвання договору, а розгляд заяви у наказному провадженні зумовлює дослідження фактів обґрунтування безспірності вимог у спрощений спосіб.

Суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 3296,77 грн. є спірною, отже розглядатись повинна у позовному провадженні з дослідженням судом обставин щодо припинення договору № 47 від 21.03.2017 про використання опор контактної мережі, від чого залежить нарахування суми заборгованості, тому відсутні підстави для видачі судового наказу у наказному провадженні згідно зі ст.ст. 147, 148 ГПК України.

Таким чином, заявником не надано та не вказано достатнього переліку доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його безспірні вимоги щодо видачі судового наказу в частині стягнення суми основного боргу, яка становить 3296,77 грн., що є порушенням приписів п. 5 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України.

Відповідно до п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Щодо видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з боржника 425,69 грн. пені, 136,30 грн. 3% річних та 428,25 грн. інфляційних втрат за договором № 47 від 21.03.2017 про використання опор контактної мережі слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань (зокрема, 3% річних та інфляційні втрати) у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Крім того, як зазначено у Пояснювальній записці до проекту Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 6232 від 23.03.2017 у господарському та цивільному видах судочинства запроваджується можливість стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження. Так, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд видає судовий наказ про стягнення заборгованості з боржника.

За правилами ч. 2 ст. 152 ГПК України суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Частиною 3 статті 152 ГПК України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою пов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Оскільки стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, які є предметом договору, правовим наслідком порушення зобов'язання у разі прострочення його виконання, а також враховуючи можливість стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження, вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

За умовами ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає відповідний наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині вимог щодо стягнення з боржника суми основного боргу, яка становить 3296,77 грн. на підставі п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, а щодо стягнення з боржника 425,69 грн. пені, 136,30 грн. 3% річних та 428,25 грн. інфляційних втрат на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що до поданої заяви про видачу судового наказу не додано її копію (примірник) з доданими до неї документами для боржника.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ч. 1 ст. 148, ст. 150, п.п. 1, 3, 8 ч. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Запорізькому комунальному підприємству міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» у видачі судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ППМ» 3296,77 грн. основного боргу, 723,29 грн. пені, 391,36 грн. 3% річних та 1617,12 грн. інфляційних втрат.

Отримати інформацію по справі можливо в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/.

Контактні дані господарського суду Запорізької області: веб-сайт: https://zp.arbitr.gov.ua; е-mail: inbox@zp.arbitr.gov.ua; телефони: контакт-центр: 0-800-501-492 (безкоштовно по всій території України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала підписана 15.11.2018.

Суддя В.В. Носівець