Рішення

від 16.11.2018 по справі 910/10560/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 16.11.2018Справа №  910/10560/18 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовомПриватного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генозонд" простягнення 61 266, 55 грн Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне акціонерне товариство "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генозонд" про стягнення 45 107, 00 грн основного боргу, 13 565, 82 грн. інфляційних, 2 593, 73 грн 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору                          № БУР-14/06/16-066-16/Б від 14.06.2016 не оплатив вартість виконаних робіт, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генозонд" про стягнення 45 107, 00 грн основного боргу,              13 565, 82 грн. інфляційних, 2 593, 73 грн 3% річних залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. 10.09.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли документи про усунення недоліків. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 відкрито провадження в справі № 910/10560/18 та вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.09.2018 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, станом на дату розгляду справи жодних відомостей про отримання ухвали від 12.09.2018 відповідачем до суду не надходило. Господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.09.2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: 14.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Генозонд" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "СБК "Водпроект" (виконавець, ПрАТ "СБК "Водпроект") було укладено договір № БУР-14/06/16-066-16/Б, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з капітального ремонту свердловини глибиною 114 м, яка розташована на території ТОВ "Соковий завод Сокирянський" в с. Коболчин, Сокирянського р-ну, Чернівецької області. Сторони також погодили, що вартість робіт з капітального ремонту водозабірної свердловини складає 100 153, 00 грн в т.ч. ПДВ 16 692, 17 грн. Розрахунки за роботи визначені в п. 1.1. договору, здійснюються замовником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, що зазначений в цьому договорі (п.п. 2.1., 2.2. договору). Відповідно до п. 2.3. договору розрахунки відбуваються на наступних умовах: - замовник перед початком робіт сплачує авансовий платіж в розмірі 30 046, 00 грн в тому числі ПДВ 5 007, 67 грн; - повна оплата вартості виконаних робіт, з розрахунку фактично виконаних робіт, проводиться замовником на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, протягом 10 календарних днів з моменту його підписання. Згідно з положеннями розділу 3 договору, забезпечення будівництва технологічним, енергетичним, електротехнічним обладнанням покладається на виконавця. Не пізніше                   7 робочих днів після набрання чинності цим договором та отримання авансового платежу виконавець приступає до виконання робіт. Виконання робіт в повному обсязі повинно бути завершено в строк до 30.06.2016. Передача виконаних робіт здійснюється за актом прийому-передачі виконаних робіт. Виконавець передає замовнику оформлений акт виконаних робіт наряду з супровідними документами виконавця. Замовник впродовж 5 робочих днів з дня отримання акту прийому-передачі виконаних робіт, надсилає виконавцю підписаний акт або мотивовану письмову відмову від прийняття робіт (п.п. 4.1., 4.2. договору). 14.06.2016 ТОВ "Генозонд" внесло на розрахунковий рахунок виконавця авансовий платіж у розмірі 30 046, 00 грн, як це передбачено п. 2.3.1. договору, що стало підставою для початку виконання робіт в порядку та на умовах визначених у договорі. Як зазначає позивач, 01.09.2016 між ТОВ "Генозонд" та виконавцем було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт, згідно якого позивач виконав роботу з капітального ремонту свердловини глибиною 114 м, на суму 100 153, 00 грн, відповідно до умов договору. Також, сторонами було підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, на суму в розмірі 100 153, 00 грн. Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивач, що станом на теперішній час             10 днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт давно минуло, у зв'язку з чим у ТОВ "Генозонд" перед позивачем згідно договору                               № БУР-14/06/16-066-16/Б від 14.06.2016 утворилась заборгованість в розмірі 45 107, 00 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ "СБК "Водпроект" підлягають частковому задоволенню з огляду на наступні обставини. Внаслідок укладення договору № БУР-14/06/16-066-16/Б від 14.06.2016 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України). Згідно із ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 1 ст. 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, 01.09.2016 між замовником та виконавцем дійсно було підписано Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 до договору № БУР-14/06/16-066-16/Б. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2016 від 01.09.2016, всього виконано позивачем робіт на суму 100 153, 00 грн. Судом також враховано, що ТОВ "Генозонд" частково проводило оплату відповідно до договору № БУР-14/06/16-066-16/Б, що підтверджують: - платіжне доручення № 24 від 14.06.2016 на суму 30 046, 00 грн; - платіжне доручення № 2 від 29.07.2016 на суму 6 700, 00 грн; - платіжне доручення № 28 від 16.12.2016 на суму 8 300, 00 грн; - платіжне доручення № 147 від 28.12.2016 на суму 10 000, 00 грн. Таким чином, у відповідача перед позивачем залишається невиконаним обов'язок з оплати робіт на загальну суму 45 107, 00 грн. До матеріалів справи не долучено належних доказів, якими підтверджується проведення оплати замовником на вказану суму, а отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 45 107, 00 грн підлягають задоволенню. Крім того, при зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних в розмірі 2 593, 73 грн (за період з 11.09.2016 по 30.06.2018) та інфляційні втрати в розмірі 13 565,82 грн (за період з 11.09.2016 по 30.04.2018). Як вбачається з умов договору повна оплата вартості виконаних робіт, з розрахунку фактично виконаних робіт, проводиться замовником на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, протягом 10 календарних днів з моменту його підписання. Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та статті              1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано до стягнення - 3% річних у розмірі 2 593, 73 грн. - інфляційні нарахування у розмірі 13 565, 82 грн. Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). За результатами здійсненої за допомогою системи “ЛІГА” перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% відсотків річних, судом встановлено, що розмір 3% річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства становить 2 593, 73 грн, а інфляційних нарахувань – 12 442, 53 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин. Враховуючи вказане вище, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" підлягають частковому задоволенню. На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог. Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 119, 129, 232, 236-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Генозонд" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 37; код ЄДРПОУ 38129887) на користь Приватного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" (21100, м. Вінниця,               вул. Хмельницьке Шосе, 13; код ЄДРПОУ 01039607) суму основного боргу в розмірі               45 107, 00 грн, 3 % річних в розмірі 2 593, 73 грн, інфляційні втрати в розмірі 12 442, 53 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 730, 82 грн. Видати наказ. 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.11. 2018 року. Суддя                                                                                                             Ю.О. Підченко