Рішення

від 06.11.2018 по справі 914/1571/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2018 Справа №914/1571/18

Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М., розглянувши позовні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРДО ПЛЮС» , м. Львів

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

про: стягнення заборгованості

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги №25/05/18 від 25.05.18 року.

від відповідача: не з'явився.

Суд встановив: 21.08.2018 року за вх. № 1663 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРДО ПЛЮС» до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про стягнення заборгованості.

Однак, при огляді позовної заяви та поданих до неї документів, встановлено, що мають місце наступні недоліки: 1) Позивачем не подано оригіналів документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі; 2) Відсутні належні докази відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;

Тому, 23.08.2018 року ухвалою Господарського суду Львівської області позовну заяву у справі № 914/1571/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРДО ПЛЮС» до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про стягнення заборгованості - залишено без руху.

31.08.2018 року за вх. № 32248/18 від представника позивача надійшла заява на виконання вимог суду, у якій останній виправив недоліки, що були допущені у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 01.10.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.10.2018 року, підготовче засідання відкладено на 11.10.2018 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.10.2018 року, підготовче засідання відкладено на 22.10.2018 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.10.2018 року, підготовче засідання відкладено на 31.10.2018 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.10.2018 року, підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 06.11.2018 року.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.09.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 01.10.2018 року, від 11.10.2018 року, від 22.10.2018 року, від 31.10.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

27.09.2018 р. за вх. № 36028/18 представник позивача подав клопотання.

16.10.2018 р. за вх. № 38748/18 представник позивача подав відповідь на відзив.

16.10.2018 р. за вх. № 38750/18 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.09.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 01.10.2018 року, від 11.10.2018 року, від 22.10.2018 року, від 31.10.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

10.10.2018 р. за вх. № 38063/18 представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

22.10.2018 р. за вх. № 39859/18 представник відповідача подав пояснення по справі.

30.10.2018 р. за вх. № 41384/18 представник відповідача подав пояснення по справі.

30.10.2018 р. за вх. № 41385/18 представник відповідача подав клопотання, в якому просить розглядати дану справу за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 06.11.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Позивач у позовній заяві зазначає, що 4 жовтня 2013 року між Відділом Держземагентства у Старосамбірському районі Львівської області, правонаступником якого, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру , є Відділ Держгеокадастру у Старосамбірському районі Львівської області, який на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 581 Про реформування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру , перетворено на структурний підрозділ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, (Замовник), та ТзОВ ОРДО ПЛЮС (Виконавець) було укладено Договір № 1 на закупівлю послуг І.214.24.04 кадастр і моніторинг земель (проведення інвентаризації земель і земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території сільських рад Старосамбірського району Львівської області) (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору, Виконавець зобов'язується у 2013 році виконати Замовникові роботи, зазначені у п. 1.2. даного Договору на закупівлю послуг (І.2 14.24.04 кадастр і моніторинг земель (проведення інвентаризації земель і земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території сільських рад Сгаросамбірського району Львівської області), а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Позивач зазначає, що згідно п. 4.1. Договору, розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів виконаних робіт, що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 30 календарних днів, У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки за надані послуги здійснюються при отриманні Замовником бюджетного призначення на фінансування цих послуг.

29 листопада 2013 року між сторонами було підписано ОСОБА_1 № 1/2013 на виконання робіт по проведенню інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності по Договору № 1 від 04.10.2013 року на загальну суму 185808,08 грн.

27 грудня 2013 року між сторонами було підписано ОСОБА_1 № 2/2013 на виконання робіт по проведенню інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності по Договору № 1 від 04.10.2013 року на загальну суму 226694,46 грн.

Позивач зазначає, що з моменту підписання ОСОБА_1 № 1/2013 від 29.11.2013 р. відповідачем було здійснено часткову оплату вартості виконаних робіт, а саме:

30 березня 2016 року на суму 4941,00 грн.

11.05.2016 р. - 1347,00 грн.

16.05.2016 р. - 1888,00 грн.

13.07.2016 р. - 1888,00 грн.

22.07.2016 р. - 2152,00 грн.

14.09.2016 р. - 2694,00 грн.

28.09.2016 р. - 2297,00 грн.

13.10.2016 р. - 1532,00 грн.

03.11.2016 р. - 144,00 грн.

07.11.2016 р. - 3679,00 грн.

17.11.2016 р. - 4422,00 грн.

З моменту підписання акту № 2/2013 від 27.12.2013 р. відповідачем жодних оплат вартості виконаних робіт здійснено не було.

Таким чином, за твердженням позивача заборгованість відповідача за Договором №1 на закупівлю послуг І.2.14.24.04 кадастр і моніторинг земель (проведення інвентаризації земель і земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території сільських рад Старосамбірського району Львівської області) від 04.10.2013 р. становить 385518,54 (триста вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 54 коп.), про що сторонами складно ОСОБА_1 звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2018 р.

Отже, на думку позивача відповідачем не виконано належним чином зобов'язань за Договором № 1 на виконання робіт із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності ( за межами населених пунктів) на території Старосамбірського району Львівської області від 04.10.2013 р. та не здійснено оплату вартості наданих послуг у 30-дснпий строк з моменту підписання ОСОБА_1 № 1/2013 та ОСОБА_1 № 2/2013 виконаних робіт, у зв'язку із чим позивач змушений захищати свої права у судовому порядку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, Інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконаним, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 261 цього Кодексу визначено, то перебіг позовної давності починається віл дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зважаючи на наведене, на думку позивача, мало місце переривання строку позовної давності, та, відповідно, з початком обчислення його з 01.01.2018 р.

Позивач зазначає, що іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та і тих самих підстав на час звернення з цим позовом, позивачем не подано. Сума судових витрат складається із суми сплаченого судового збору та становить 5782,78 грн.

У позовній заяві позивач просить, стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (код ЄДРПОУ 39769942, м. Львів, пр. В. Чорновола, буд.4, поштовий індекс 79019) на користь Товариства з обмеженого відповідальністю ОРДО ПЛЮС (код ЄДРПОУ 38142384, м. Львів, пр. В.Чорновола, 43а, к.209, поштовий індекс 79058) заборгованість у розмірі 385518,54 грн. (триста вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 54 коп.).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.2. Договору, виконавець зобов'язується у 2013 році виконати Замовникові роботи, зазначені у п. 1.2 Даного договору, зокрема, кадастр і моніторинг земель (проведення інвентаризації земель і земельних ділянок сільськогосподарського призначення держаної власності па території сільських рад Старосамбірського району Львівської області), а замовник зобов'язується прийняти іа оплатити такі роботи.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів виконаних робіт, що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 30 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 253 цього Кодексу.

Нормою статті 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на вищевказане, за твердженням відповідача, початок позовної давності для стягнення заборгованості необхідно обчислювати з моменту прострочення виконання відповідачем зобов'язань, а саме з 2013 року, а тому строк позовної давності за вимогою про стягнення за Договором № 1 від 04.10.2013 р. є таким, що сплив у 2016 році.

Відтак, на думку відповідача, позивач, всупереч приписам ст. ст. 256. 261 Цивільною кодексу України, звернувся за захистом своїх порушених прав шляхом звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості лише у 2018 року, тобто з пропуском позовної давності.

Відповідач просить у задоволенні позову ТзОВ ОРДО ПЛЮС до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі, у зв'язку із спливом строку позовної давності.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що 11.10.2018 року на адресу позивача надійшов відзив на позовну заяву від відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 03.10.2018 року у господарській справі № 914/1571/18 за позовом ТзОВ ОРДО ПЛЮС до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про стягнення заборгованості. У даному відзиві відповідач вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Позивач не погоджується з даним відзивом з огляду на наступне: відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений сірок його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 261 цього Кодексу визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості, згідно Договору № 1 від 04.10.2013 р., неодноразово переривався, оскільки відповідачем було вчинено дії, які свідчать про визнання ним боргу, шляхом часткового погашення заборгованості в різні періоди та підписаного акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2018 р. між ТзОВ ОРДО ПЛЮС та Головним управління Держгеокадастру у Львівській області за Договором № 1 від 04.10.2013 р.

Зважаючи на наведене, за твердженням позивача, мало місце переривання строку позовної давності, та відповідно, з початком обчислення його з 01.01.2018 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В ході судового розгляду справи суд встановив, що 4 жовтня 2013 року між Відділом Держземагентства у Старосамбірському районі Львівської області, правонаступником якого, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру , є Відділ Держгеокадастру у Старосамбірському районі Львівської області, який на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 581 Про реформування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру , перетворено на структурний підрозділ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, (Замовник), та ТзОВ ОРДО ПЛЮС (Виконавець) було укладено Договір № 1 на закупівлю послуг І.214.24.04 кадастр і моніторинг земель (проведення інвентаризації земель і земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території сільських рад Старосамбірського району Львівської області) (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору, Виконавець зобов'язується у 2013 році виконати Замовникові роботи, зазначені у п. 1.2. даного Договору, на закупівлю послуг (І.2 14.24.04 кадастр і моніторинг земель (проведення інвентаризації земель і земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території сільських рад Сгаросамбірського району Львівської області), а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів виконаних робіт, що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 30 календарних днів, У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки за надані послуги здійснюються при отриманні Замовником бюджетного призначення на фінансування цих послуг.

29 листопада 2013 року між сторонами було підписано ОСОБА_1 № 1/2013 на виконання робіт по проведенню інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності по Договору № 1 від 04.10.2013 року на загальну суму 185808,08 грн.

27 грудня 2013 року між сторонами було підписано ОСОБА_1 № 2/2013 на виконання робіт по проведенню інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності по Договору № 1 від 04.10.2013 року на загальну суму 226694,46 грн.

З моменту підписання ОСОБА_1 № 1/2013 від 29.11.2013 р. відповідачем було здійснено часткову оплату вартості виконаних робіт, а саме:

30 березня 2016 року на суму 4941,00 грн.

11.05.2016 р. - 1347,00 грн.

16.05.2016 р. - 1888,00 грн.

13.07.2016 р. - 1888,00 грн.

22.07.2016 р. - 2152,00 грн.

14.09.2016 р. - 2694,00 грн.

28.09.2016 р. - 2297,00 грн.

13.10.2016 р. - 1532,00 грн.

03.11.2016 р. - 144,00 грн.

07.11.2016 р. - 3679,00 грн.

17.11.2016 р. - 4422,00 грн.

З моменту підписання ОСОБА_1 № 2/2013 від 27.12.2013 р. відповідачем жодних оплат вартості виконаних робіт здійснено не було.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором №1 на закупівлю послуг І.2.14.24.04 кадастр і моніторинг земель (проведення інвентаризації земель і земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території сільських рад Старосамбірського району Львівської області) від 04.10.2013 р. становить 385518,54 (триста вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 54 коп.), про що сторонами складно акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2018 р.

Отже, відповідачем не виконано належним чином зобов'язань за Договором № 1 на виконання робіт із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Старосамбірського району Львівської області від 04.10.2013 р. та не здійснено оплату вартості наданих послуг у 30-дснпий строк з моменту підписання ОСОБА_1 № 1/2013 та ОСОБА_1 № 2/2013 виконаних робіт, у зв'язку із чим позивач змушений захищати свої права у судовому порядку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, Інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконаним, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.2. Договору, виконавець зобов'язується у 2013 році виконати Замовникові роботи, зазначені у п. 1.2 Даного договору, зокрема, кадастр і моніторинг земель (проведення інвентаризації земель і земельних ділянок сільськогосподарського призначення держаної власності па території сільських рад Старосамбірського району Львівської області), а замовник зобов'язується прийняти іа оплатити такі роботи, а початок позовної давності для стягнення заборгованості необхідно обчислювати з моменту прострочення виконання відповідачем зобов'язань, а саме з 2013 року, а тому строк позовної давності за вимогою про стягнення за Договором № 1 від 04.10.2013 р. є таким, що сплив у 2016 році.

Відтак, за твердженням відповідача, позивач, всупереч приписам ст. ст. 256. 261 Цивільною кодексу України, звернувся за захистом своїх порушених прав шляхом звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості лише у 2018 року, тобто з пропуском позовної давності. Відповідач просить у задоволенні позову ТзОВ ОРДО ПЛЮС до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі, у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Однак, статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або Іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 261 цього Кодексу визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 09.11.2016 р. у справі № 6-1457цс16, за змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є. докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/ або сум санкцій.

Отже, враховуючи позицію Верховного суду України, строк позовної давності згідно Договору від 04.10.2013 р. № 1 неодноразово переривався, оскільки відповідачем було вчинено дії, які свідчать про визнання ним боргу, шляхом часткового погашення заборгованості в різні періоди та підписання акту звірки таємних розрахунків станом на 01.01.2018 р. між ТзОВ ОРДО ОЛЮС та Головним управління Держгеокадастру у Львівській області за Договором №1 від 04.10.2013 р.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України ).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України , достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України ).

Відповідно до ст. 86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРДО ПЛЮС» до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про стягнення заборгованості є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 382 від 20.08.2018 року на суму 5782,78 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України , слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. В. Чорновола, 4, код ЄДРПОУ 39769942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОРДО ПЛЮС (79058, м. Львів, пр. В. Чорновола, 43 а, к. 209, код ЄДРПОУ 38142384) заборгованість у розмірі 385518 (триста вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 54 коп.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. В. Чорновола, 4, код ЄДРПОУ 39769942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОРДО ПЛЮС (79058, м. Львів, пр. В. Чорновола, 43 а, к. 209, код ЄДРПОУ 38142384) суму судового збору в розмірі 5782 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 78 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.11.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.