Рішення

від 15.11.2018 по справі 916/1957/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2018 р. Справа № 916/1957/18

Господарський суд Одеської області, м. Одеса у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Матвієнко А.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: директор Куксенко згідно наказу №5/П від 16.04.2018р., Крошко Т.В. згідно довіреності від 11.10.2018р.

від відповідача: не з'явився,

розглянувши справу №916/1957/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний імпорт України" (10003, м. Житомир, вул. Трипільська,13, кімн.412) до Сільськогосподарського підприємства "Векка" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (67540, Одеська область, Комінтернівський район, с. Благодатне, вул. Центральна,1) про стягнення 178626,45грн., з яких 84284,32грн. основного боргу, 76054,76грн. пені, 6747,19грн. три проценти річних, 11540,18грн. інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 08.05.2017р. між ТОВ "М'ясний імпорт України" (позивач) та СП "Векка" у вигляді ТОВ (відповідач) було укладено договір поставки №157, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар на суму 934284,32грн. за видатковими накладними №2 від 06.01.2018р., №3 від 10.01.2018р., №7 від 30.01.2018р., №7/1 від 30.01.2018р.

Повивач вказує, що за видатковою накладною №2 від 06.01.2018р. відповідач 04.04.2018р. здійснив оплату в розмірі 50000грн., 11.04.2018р. - в розмірі 50000грн., 04.05.2018р. - в розмірі 75000грн., 08.05.2018р. - в розмірі 75000грн. та 30.05.2018р. - в розмірі 6929,84грн.; за видатковою накладною №3 від 10.01.2018р. здійснено оплату 26.02.2018р. у розмірі 50000грн., 14.03.2018р. - в розмірі 50000грн., 20.03.2018р. - в розмірі 50000грн., 27.03.2018р. - в розмірі 50000грн. та 16.05.2018р. в розмірі 36354,40грн.; за видатковою накладною №7 від 30.01.2018р. здійснено оплату 16.05.2018р. в розмірі 13645,60грн., 22.05.2018р. - в розмірі 50000грн., 30.05.2018р. - в розмірі 43070,16грн. та 08.06.2018р. - в розмірі 49524,32грн.; за видатковою накладною №7/1 від 30.01.2018р. здійснено оплату 08.06.2018р. - в розмірі 475,68грн., 19.06.2018р. в розмірі 75000грн., 03.07.2018р.- в розмірі 75000грн. та 10.07.2018р. - в розмірі 50000грн., однак, оплату відповідачем за накладною №7 здійснено не в повному обсязі, а строк оплати отриманого товару за всіма накладними прострочено, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість на суму 84284,32грн. на яку позивачем нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Відповідач подав відзив на позов за вх.№20868/18 від 12.10.2018р. в обґрунтування якого підтвердив укладання договору з позивачем, проте, відзначив, що порушення домовленості щодо проплат за поставлений товар сталось не з вини відповідача. Відповідач стверджує, що після отримання претензії позивача, сторони дійшли усних домовленостей про сплату заборгованості, яка виникла за договором. Також, товариство зазначає, що регулярність платежів, які він здійснював, підтверджує добросовісне виконання домовленостей, а виконанню ним домовленості в повному обсязі перешкоджало повернення банком сплачених ним на користь позивача платежів згідно наданих позивачем рахунків. Відповідач стверджує, що чисельні спроби зв'язатись з позивачем не дали бажаного результату та не було змоги з'ясувати причину повернення грошових коштів. ТОВ Векка вказує, що після подання позовної заяви, позивач вийшов на зв'язок та після чого повідомив відповідача про зміну платіжних реквізитів, при цьому, відповідач не отримував від позивача, ані відкоригованих рахунків, на підставі яких, згідно п.5.6. договору, мав би здійснити платежі, ані офіційного листа про зміну платіжних реквізитів. З огляду на викладене, відповідач, керуючись ст.616 Цивільного кодексу України та, зазначаючи про свою не винуватість у не здійсненні проплат, просить суд зменшити розмір збитків та неустойки, які було нараховано позивачем.

06.11.2018р. за вх.№22609/18 позивач подав відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначає, що 30.08.2018р. відповідача було повідомлено про зміну банківських реквізитів позивача телефонним зв'язком та надіслано на електронну адресу представника відповідача Снабжениevekkasnab@ukr.net лист з інформацією про нові банківські реквізити та прохання здійснити розрахунок за поставлений товар, повторно який було надіслано 17.09.2018р., однак, жодних платежів від відповідача не надходило. ТОВ "М'ясний імпорт України" стверджує, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав позовну заяву 12.09.2018р., лише після чого 14.09.2018р. здійснив ще один платіж по сплаті боргу, хоча і в позовній заяві, і в листах було означено новий розрахунковий рахунок. З огляду на викладене, позивач вважає вимогу відповідача про зменшення розміру збитків та пені необґрунтованою, оскільки вини позивача у невиконанні відповідачем умов договору немає, до зміни рахунків, а саме до 05.09.2018р. у відповідача було достатньо часу для закриття боргу перед позивачем, тому вважає вимогу щодо нарахування збитків та пені правомірною в межах позовної давності до 02.09.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2018р. відкрито провадження у справі №916/1957/18, постановлено розглядати справу №916/1957/18 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 15.10.2018р. об 11год.30хв.

Ухвалою суду від 26.09.2018р. змінено дату засідання на 16.10.2018 р. о 12год.00хв.

У судовому засіданні 16.10.2018р. судом оголошено протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про перерву у судовому засіданні до 09.11.2018р. о 10год.30хв., із викликом відповідача у судове засідання.

Судове засідання призначене на 09.11.2018р. о 09год.30хв. не відбулось у зв'язку із відпусткою судді Малярчук І.А. без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку відповідно до п.9 ч.1 статті 25 ЗУ Про відпустки на поховання родичів, відповідно до чого судом з врахуванням ч.4 ст.11 ГПК України, якою передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, принципів господарського судочинства визначених ч.2, 3 ст.2 ГПК України до яких віднесено розумний строк розгляду справи, перепризначив судове слухання по даній справі на 15.11.2018р. о 15год.30хв.

Заява позивача від 16.10.2018р. за вх.№20982/18 про ознайомлення з матеріалами справи судом задоволена.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

08.05.2017р. між ТОВ "М'ясний імпорт України" (постачальник) та СП "Векка" у вигляді ТОВ (покупець) було укладено договір поставки №157, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця за його заявками, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товари в асортименті, іменовані надалі "товар". Повне найменування товару, що поставляється, його опис та характеристика, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість та інші параметри вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору №157 від 08.05.2017р.).

Відповідно до п.2.1.1., 2.2.5. договору від 08.05.2017р. постачальник зобов'язується постачати товар на адресу покупця відповідно до його заявок, в чітко встановлені цим договором терміни. Покупець зобов'язується своєчасно проводити оплату за отриманий товар в порядку, передбаченому цим договором.

Приймання-передача товару покупцеві здійснюється на підставі накладних, акту приймання-передачі, які підписуються у двох примірниках представниками обох сторін, що володіють відповідними повноваженнями. При централізовано-кільцевих перевезеннях допускається постачання товару без довіреності, за умови, що до моменту передачі товару покупець письмово сповістив постачальника про зразки печатки (штампу), якими матеріальне відповідальна особа, яка приймає товар, підтверджуватиме свій підпис на супровідних документах (п.4.8. договору №157 від 08.05.2017р.).

Положеннями п.5.5., 5.6. договору №157 від 08.05.2017р. товар, що поставляється за цим договором, підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки і моменту підписання накладної. Оплата здійснюється в національній валюті України на підставі виставлених рахунків шляхом перерахування з безготівковим розрахунком. За взаємною згодою сторін можлива інша форма оплати, передбачена нормами чинного законодавства України.

У разі порушення термінів оплати за поставлений товар, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожний день прострочення (п.6.1. договору №157 від 08.05.2017р.).

Відповідно до п.7.1. договору №157 від 08.05.2017р. він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

На виконання договору №157 від 08.05.2017р. позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №2 від 06.01.2018р. на загальну суму 256929,84грн., №3 від 10.01.2018р. на загальну суму 236354,40грн., №7 від 30.01.2018р. на загальну суму 284760грн., видатковою накладною №7/1 від 30.01.2018р. на загальну суму 156240,08грн. На оплату поставлених товарів виставлено рахунки-фактури №СФ-0000002, №СФ-0000003, №СФ-0000007, №СФ-0000007/1.

На підтвердження часткової оплати відповідачем вартості поставленого товару позивач подав належним чином засвідченні банківські виписки: від 26.02.2018р., 14.03.2018р.,20.03.2018р., 27.03.2018р., 04.04.2018р., 11.04.2018р., 04.05.2018р., 08.05.2018р., 16.05.2018р., 22.05.2018р., 30.05.2018р., 08.06.2018р., 19.06.2018р., 03.07.2018р., 10.07.2018р.

05.03.2018р. позивач висунув відповідачу претензію за вих.№1 щодо виконання умов договору №157 від 08.05.2017р. в частині повної оплати вартості отриманого товару, яка відповідачем задоволена не була.

Відповідач, стверджуючи про неможливість оплати вартості отриманого товару через зміну банківських рахунків позивача, подав до справи платіжне доручення №3199 від 14.09.2018р. на суму 30000,00грн. із призначенням платежу „переч за м'ясо пт щогл сч-сф-0000007 от 30.01.18 в т.ч. ПДВ 20% 5000,00", платіжне доручення від 14.09.2018р. №87683496, яка містить призначення платежу: „повернення коштів у зв'язку із закриттям рахунку одержувача зг. п/д №3199 від 14.09.2018р.".

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем 06.01.2018р., 10.01.2018р., 30.01.2018р. було поставлено відповідачу товар за договором поставки №157 від 08.05.2017р. на загальну суму 884284,32грн.

Відповідачем було оплачено вартість отриманого товару не у повному обсязі, зокрема:

- за видатковою накладною №2 від 06.01.2018р. оплату було здійснено 04.04.2018р. в розмірі 50000грн., 11.04.2018р. - в розмірі 50000грн., 04.05.2018р. - в розмірі 75000грн., 08.05.2018р. - в розмірі 75000грн. та 30.05.2018р. - в розмірі 6929,84грн.; - за видатковою накладною №3 від 10.01.2018р. оплату було здійснено 26.02.2018р. у розмірі 50000грн., 14.03.2018р. - в розмірі 50000грн., 20.03.2018р. - в розмірі 50000грн., 27.03.2018р. - в розмірі 50000грн. та 16.05.2018р. в розмірі 36358,65грн., однак 4,25грн. з яких зараховано позивачем в проплату за товар згідно накладної №7 від 30.01.2018р., у зв'язку з чим загальна сума проплати станом на 16.05.2018р. становила 36354,4грн.; - за видатковою накладною №7 від 30.01.2018р. оплату було здійснено 08.06.2018р. в розмірі 471,43грн., при цьому додатково зарахував ще 4,25грн. із проплат за видатковою накладною №3 здійснені 16.05.2018р., що разом становить 475,68грн., 19.06.2018р. у розмірі 75000грн., 03.07.2018р. у розмірі 75 000грн., 10.07.2018р. у розмірі 50 000грн.; - за видатковою накладною №7/1 від 30.01.2018р. оплату було здійснено 16.05.2018р. в розмірі 13641,35грн., 22.05.2018р. у розмірі 50 000грн., 30.05.2018р. у розмірі 43070,16грн., 08.06.2018р. у розмірі 49528,57 грн.

Однак, судом встановлено, що позивач зарахував в погашення боргу проплати здійснені відповідачем 03.07.2018р. та 30.07.2018р. не за призначенням та не згідно спірного договору та виставлених рахунків. При цьому судом дані проплати приймаються, оскільки сторони не заперечують факт, що оплати було здійснено саме згідно договору №157 від 08.05.2017р.

За таких обставин суд встановив, що відповідачем повністю погашено заборгованість згідно накладної №2, 3, 7/1 проте із пропуском встановленого п.5.5 договору №157 від 08.07.2017р. строку та станом на сьогодні неоплаченою залишилась видаткова накладна №7 на загальну суму 84284,32грн., у зв'язку з чим у відповідача наявною є заборгованість в сумі 84284,32грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Також, позивач через прострочення виконання зобов'язань відповідачем нарахував останньому пеню згідно видаткової накладної №2 у розмірі 17561,7грн. за період з 10.02.2018р. по 30.05.2018р., видаткової накладної №3 у розмірі 9070,43грн. за період з 10.02.2018р. по 16.05.2018р., видаткової накладної №7 у розмірі 36605,05грн. за період з 02.03.2018р. по 02.09.2018р., видаткової накладної №7/1 у розмірі 12817,58 за період з 02.03.2018р. по 08.06.2018р., загальна сума пені за якими становить 76054,76грн.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного Кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.1. договору від 08.05.2017р. №157 у разі порушення термінів оплати за поставлений товар, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, який зроблено позивачем, судом встановлено, що розрахунки пені згідно накладних №2, №3, №7/1 позивач обрахував вірно та загальна сума пені відповідно зазначених накладних становить 39449,71грн.

Проте, при розрахунку пені згідно накладної №7 позивач не вірно визначив кількість днів прострочки та період нарахування пені коли сума боргу становила 284760,00грн. оскільки, застосуванню підлягає період з 02.03.2018р. по 07.06.2018р., а не з 02.03.2018р. по 08.06.2018р. так як, 08.06.2018р. вже існувала інша сума боргу. При цьому, кількість днів прострочки згідно належного його обрахування складає 98, а не 97, як визначає позивач.

Крім того, згідно видаткової накладної №7 на суму 84284,32грн. прострочка за період з 10.07.2018р. по 02.09.2018р. складає 55 днів, а не 54, як визначив позивач. З огляду на встановлене суд самостійно розрахував пеню, та встановив, що пеня за видатковою накладною №7 складає 36951,13грн. З огляду на що, загальна сума пені за всіма накладними становить 76400,84грн.

Однак, з врахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача меншу суму пені за всіма накладними, ніж встановлено судом, задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 76054,76грн.

Також, позивач через несвоєчасність виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару нарахував до стягнення з останнього 6747,19грн. три проценти річних, із яких: згідно видаткової накладної №2 у розмірі 1574,55грн. за період з 10.02.2018р. по 30.05.2018р., видаткової накладної №3 у розмірі 822,23грн. за період з 10.02.2018р. по 16.05.2018р., видаткової накладної №7 у розмірі 3219,46грн. за період з 02.03.2018р. по 02.09.2018р., видаткової накладної №7/1 у розмірі 1130,95грн. за період з 02.03.2018р. по 08.06.2018р. та 11540,18грн. - інфляційних втрат згідно накладної №2 за березень 2018р. у розмірі 2826,23грн., накладної №3 квітень 2018р. у розмірі 290,84грн., накладної №7 за березень - травень 2018р. у розмірі 5438,92грн., накладної №7/1 за березень - квітень 2018р. у розмірі 2984,19грн.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що він згідно накладних №2, №3 зроблений вірно, а згідно накладних №7 та №7/1 не вірно, оскільки позивач неправильно застосував показник інфляції за заявлені періоди: березень-травень 2018р. та березень - квітень, застосувавши індекс 101,91 коли вірним є 101,9088., тому судом самостійно здійснено відповідний розрахунок, в результаті чого інфляційні втрати становлять 11534,88грн.

Однак, з врахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення більша сума інфляційних втрат - 11540,18грн., ніж встановлено судом, позовна вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 11534,88грн.

Суд, перевіривши розрахунок трьох процентів річних, зроблений позивачем, встановив, що три проценти річних вірно визначені лише згідно накладної №3 у розмірі 822,23грн. Позивач допустив арифметичні помилки при розрахунку трьох процентів річних згідно накладної №2, №7/1, а також згідно накладної №7 не вірно визначив кількість днів прострочки заявленого періоду, коли сума боргу становила 284760грн., де кількість днів прострочки становила 98, а не 97, та коли сума боргу згідно видаткової накладної №7 становила 84284,32грн. кількість днів прострочки складала 55 днів, а не 54. З огляду на що, судом самостійно здійснено відповідний розрахунок, в результаті чого встановлено, що три проценти річних складають суму 6777,41грн.

Однак, з врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення менша сума трьох процентів річних, ніж встановлено судом, задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення трьох процентів у розмірі 6747,19грн.

Клопотання відповідача про зменшення розміру збитків та неустойки, які були нараховані позивачем, судом не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статею 233 ГКУ передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Поточний рахунок позивача, на який надходили проплати згідно договору №157 від 08.05.2017р. був закритий 05.09.2018р., оплатити поставку товару згідно видаткової накладної №2 відповідач повинен був до 04.02.2018р., згідно видаткової накладної №3 до 08.02.2018р., згідно видаткової накладної №7 до 28.02.2018р., згідно видаткової накладної №7/1 до 28.02.2018р., натомість товар оплачено частково, перша проплата мала місце лише 26.02.2018р. остання 10.07.2018р., із чого вбачається вагоме прострочення відповідачем строків оплати сум за поставлений товар. Період який заявлено позивачем до нарахування пені має місце лише до 02.09.2018р., тобто до моменту зміни рахунку та в межах строку обчислення пені, що є правомірним. У зв'язку з цим, посилання відповідача на платіжні доручення №3199 від 14.09.2018р. на суму 30000грн. із призначенням платежу „переч за м'ясо пт щогл сч-сф-0000007 от 30.01.18 в т.ч. ПДВ 20% 5000,00", №87683496 від 14.09.2018р., яка містить призначення платежу: „повернення коштів у зв'язку із закриттям рахунку одержувача зг. п/д №3199 від 14.09.2018р.", не є належним обґрунтованням підстав зменшення пені з огляду на вищенаведене, та те, що проплата, здійснена лише 14.09.2018р., не входить до періоду відповідно до якого позивач нарахував пеню за порушення термінів оплати за поставлений товар.

Таким чином, суд частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 84284,32грн. основного боргу, 76054,76грн. пені, 6747,19грн. три проценти річних, 11534,88грн. інфляційних втрат.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2679,40грн., які підлягають частковому відшкодуванню платнику за рахунок відповідача в сумі 2 679,27грн. внаслідок часткового задоволення його вимог.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний імпорт України" (10003, м. Житомир, вул. Трипільська,13, кімн.412, код ЄДПОУ 41089022) частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського підприємства "Векка" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (67540, Одеська область, Комінтернівський район, с. Благодатне, вул. Центральна,1, код ЄДПОУ 30820151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний імпорт України" (10003, м. Житомир, вул. Трипільська,13, кімн.412, код ЄДПОУ 41089022) 84284 (вісімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят чотири)грн. 32коп. основного боргу, 76054(сімдесят шість тисяч п'ятдесят чотири)грн.76коп. пені, 6747(шість тисяч сімсот сорок сім)грн.19коп. три проценти річних, 11534(одинадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири)грн.88коп. інфляційних втрат., 2 679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять)грн. 27коп. судового збору.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "М'ясний імпорт України" (10003, м. Житомир, вул. Трипільська,13, кімн.412, код ЄДПОУ 41089022) у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2018р.

Суддя І.А. Малярчук