Рішення

від 14.11.2018 по справі 921/316/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2018 року м. ТернопільСправа № 921/316/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Коник М.М.

Розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", 01001, м. Київ, провул. Шевченка, 12

до відповідача: Приватного підприємства "Стожари", 48500, Тернопільська область, м. Чортків, вул. Подільська, 6

про стягнення 543 477,40 грн.

За участю представників від:

Позивача: ОСОБА_1, довіреність № 09/12/71 від 01.02.18;

Відповідача: не з'явився.

В порядку ст.ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ27VF25D8132867B1.

В судовому засіданні 14.11.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Приватного підприємства "Стожари" про стягнення 543 477,40 грн. заборгованості, з яких 350 000 грн. заборгованість по кредиту, 109 399,76 грн. заборгованість за простроченими процентами (за період з 01.02.2009 по 31.12.2010), 24 826,03 грн. - 3% річних та 59 251,61 грн. інфляційних нарахувань за час прострочення за період з 21.08.2009 по 31.12.2011.

Підставою позову у даній справі зазначено неналежне виконання Приватним підприємством "Стожари" умов кредитного договору №04-11/62 від 21.08.2008.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 543 477,40 грн. за невиконання грошового зобов'язання по кредитному договору.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.09.2018 на 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.09.2018 відкладено підготовче засідання на 24 вересня 2018 року до 15 год. 30 хв.

У зв'язку з тим, що суддя Чопко Ю.О. 24.09.2018 перебував у відпустці, розгляд даної справи ухвалою від 28.09.2018 призначено на 29.10.2018 на 15 год 00 хв.

Ухвалою від 29.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2018 року на 10:00 год.

Відповідач участі представника в судовому засіданні 14.11.2018 не забезпечив, відзиву на позов не подав, причини неявки представника суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (Ухвала господарського суду Тернопільської області від 14 серпня 2018 року про відкриття виконавчого провадження, ухвала суду від 12.09.2018 надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією, за вказаною у позові адресою. Ці рекомендовані повідомлення повернуті на адресу суду без вручення адресату, разом з довідкою відділення поштового зв'язку, із відміткою: за закінченням терміну зберігання.

Ухвали суду від 28.09.2018 та 29.10.2018 надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією, за вказаною у позовній заяві адресою однак у суду станом на час розгляду справи відсутні відомості щодо їх вручення останньому.

За інформацією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Приватного підприємства "Стожари" вказана Тернопільська область, м. Чортків, вул. Подільська, 6.

Згідно ч.2 ст. 120 діючої редакції ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. А ч.7 цієї ж статті вказано, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно наявних матеріалів справи, зокрема Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство "Стожари" свого місцезнаходження не змінював.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Окрім того, відповідач міг дізнатись про рух справи та призначені в ній засідання з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень" http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал, згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2018 підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позові та на підставі поданих ним доказів. Просить суд розглянути спір у відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Згідно ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (далі Банк) та Приватним підприємством "Стожари" (далі Позичальник) укладено кредитний договір №04-11/62.

Кредит надається в обмін на зобов'язання Позичальника щодо його повернення та сплати процентів (п. 2.1. Договору).

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за умови договору виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредитні кошти, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення укладеного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.03.2010р. у справі №6/128-2244 позовні вимоги Акціонерного комерційного м Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку України в особі Чортківського відділення "Промінвестбанку" задоволено частково та звернуто стягнення на предмет застави за договором застави №04-12/34 від 21.08.2008 року - бетономішалки в кількості 2 шт.; легковий автомобіль LEXUS LX 470 2006 р.в., реєстраційний №ВО01714АМ (свідоцтво про реєстрацію машини ВОС 047122 від 12.08.2008 року) що належить на праві власності Приватному підприємству "Стожари" на погашення 350 000,00грн. заборгованості по кредиту та 27150,69 грн. заборгованості по відсотках згідно з кредитним договором №04-11/62 від 21 серпня 2008 року.

Дане рішення у встановленому порядку не оскаржувалося.

Таким чином, 15.03.20010 року рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2010р. набрало законної сили, у зв'язку з чим 15.03.2010р. судом видано накази на примусове виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт надання відповідачу кредиту за вказаним договором не потребує повторного доведення, зокрема і не потребує повторному доведенню факт прострочення виконання зобов'язання Відповідачем за даним договором.

Доказів виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2010р. у справі №6/128-2244 відповідачем суду не надано.

Як стверджує позивач видані Господарським судом Тернопільської області накази про примусове виконання рішення були пред'явлені до виконання в Чортківський МРВ ДВС. Однак від час проведення виконавчого провадження державним виконавцем не виявлено заставного майна боржника а вжиті ним заходи не дали результатів щодо його розшуку.

Постановою від 07.12.2017 виконавчий документ про звернення стягнення на заставне майно повернуто стягувачу.

Станом на час подання позову за відповідачем рахується заборгованість в розмір 543 477,40 грн, з яких: 350 000 грн заборгованість по кредиту, 109399,76 грн заборгованість за простроченими процентами (за період з 01.02.2009 по 31.12.2010), 24 826,03 грн 3% річних та 59 251,61 грн інфляційних нарахувань за час прострочення за період з 21.08.2009 по 31.12.2011.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 530 ЦК України визначає що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із вищезазначеного, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 78, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до приписів ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши надані позивачем розрахунки суми боргу, процентів, інфляційних та річних, суд приймає їх як правомірні та обґрунтовані, а позовні вимоги вважає такими, що доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Судовий збір, згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 74, 81, 129, 236-238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Стожари", Тернопільська область, м. Чортків, вул. Подільська, 6 (код31104646) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ, провул. Шевченка, 12 (код 00039002) - 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) грн. заборгованості по кредиту, 109 399 (сто дев'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн 76 коп. заборгованості за простроченими процентами (за період з 01.02.2009 по 31.12.2010), 24 826 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять шість) грн 03 коп. 3% річних, 59 251 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят одну) грн 61 коп. інфляційних нарахувань за період з 21.08.2009 по 31.12.2011 та 8152 (вісім тисяч сто п'ятдесят дві) грн 16 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

ОСОБА_1 мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.

Повний текст складено 16 листопада 2018 року.

Суддя Ю.О. Чопко