Рішення

від 09.11.2018 по справі 340/304/18

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№340/304/18

Провадження № 2/340/177/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2018 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю: секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи Маротчак М.Ю.,

розглянувши цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду із позовними вимогами до відповідача ОСОБА_3, третьої особи,про позбавлення відповідача батьківських прав, відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона та відповідач є батьками неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач одразу після народження дочки покинув сім'ю та виїхав на постійне місце проживання за межі Верховинського району і з того часу не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, не спілкується з нею, не цікавиться її життям та не надає коштів на її утримання.А тому вважає позовні вимоги підставними.

Ухвалою судді від 22.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 08.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач у встановлений ухвалою суду строк відзив на позов не подав.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві. Додатково пояснила, що близько двох років проживала у незареєстрованому шлюбі з відповідачем, у якому в них народилася дочка ОСОБА_4. Однак, спільне життя не склалося і у 2012 році вони розійшлися. З того часу відповідач виїхав і жодного разу не відвідав дочку, дитина бачила батька тільки на фотокартках. Він не цікавився нею, не надавав коштів на її утримання ні в добровільному порядку, ні за рішенням Верховинського районного суду про стягнення аліментів, на даний час заборгованість по сплаті аліментів складає 12919,17 грн. Просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. 23.07.2018 надіслав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав частково, а саме: проти задоволення позову в частині позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої дочки не заперечив, щодо задоволення позовних вимог в частині збільшеня розміру аліментів заперечив, оскільки не має змоги сплачувати аліменти у збільшеному розмірі, так як має інші аліментні зобов'язання. Просить справу розглянути без його участі, а тому суд вважає за можливе завершувати розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Верховинської районної державної адміністрації Маротчак М.Ю. в судовому засіданні відносно задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечила. Пояснила, що дане питання розглядалося на засіданні комісії органу опіки та піклування, де було встановлено, що відповідач не бере участі у вихованні дитини, не провідує її, матеріально не підтримує, не цікавиться нею взагалі. А тому, органом опіки було винесено висновок від 27.03.2018 №4 про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд, заслухавши пояснення позивача, третьої особи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які позивач та інші учасники посилаються, позов задовольняє з таких підстав.

У відповідності до ч.2,3 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Крім цього, статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Статтею 59 Закону України Про освіту , статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачені обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини, відповідно до яких батьки зобов'язані виховувати дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти та ін.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Крім цього, як роз'яснив у своїй постанові Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно з свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_3, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верховинського районного управління юстиції Івано-Франківської області 24.01.2012(а.с.10), батьками неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1

В судовому засіданні безспірно встановлено, що починаючи з 2012 року неповнолітня ОСОБА_4 проживає із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.17) та знаходиться на її матеріальному утриманні. Відповідач з дитиною не проживає.

З характеристики на дитину ОСОБА_4, виданою ДНЗ "Сонечко" за №13 від 30.05.2018 (а.с.16), дитина постійно відвідує дитячий садок, добре розвинута, завжди охайна. Мати дівчинки приділяє належну увагу вихованню дитини. Батько дитини - ОСОБА_3 садок ніколи не відвідував.

Рішенням Верховинського районного суду від 10.04.2013 (а.с. 14) стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі в розмірі 300,00 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Із довідки Звенигородського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 26.01.2018 за вих. №126 (а.с.15) вбачається, що ОСОБА_1 не отримувала присудженні до стягнення із ОСОБА_3 рішенням Верховинського районного суду від 10.04.2013 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 Заборгованість по аліментах станом на грудень 2017 року складала 12919,17, що підтверджується рішенням Верховинського районного суду від 01.12.2017 (а.с. 12-14)

Крім цього, з висновку органу опіки та піклування від 27.03.2018 за №4 (а.с.11) вбачається, що ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні дитини, матеріально її не забезпечує, не цікавиться фізичним, духовним та культурним розвитком дочки, аліменти не сплачує. Мати ОСОБА_1 займається вихованням дитини, піклується про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання. А тому орган опіки та піклування прийшов до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої дочки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З врахуванням наведеного, оскільки відповідач ОСОБА_4 з 2012 року ухилявся від виконання своїх обов'язків по вихованню та матеріальному забезпеченню неповнолітньої ОСОБА_4, не цікавився дитиною, не проявляв інтересу до стану здоров'я, не цікавився її фізичним, моральним і духовним розвитком, крім того, позов в частині позбавлення його батьківських прав визнав, про що надав суду відповідну заяву, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для позбавлення його батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_4, а тому позовні вимог слід задовольнити.

Крім цього, за правилами частин 2 та 3 статті 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 10.04.2013 з відповідача на користь позивача вже стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 300,00 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Однак, як встановлено в судовому засіданні з часу ухвалення судового рішення потреби дитини значно змінилися, дитина виросла та даної суми не вистачає для задоволення її елементарних потреб, для забезпечення її повноцінного розвитку та належних умов проживання. Крім того, дитина пішла в перший клас, виникли потреби у витратах на шкільний інвентар, одяг та взуття. Також, збільшився прожитковий мінімум на дитину та змінився матеріальний стан сторін.

У відповідності до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, суд вважає, безпідставними посилання позивача щодо неможливості сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі, оскільки незважаючи на наявність інших аліментних зобов'язань та відсутність роботи, він не звільняється від обов'язку по утриманні дитини від іншого шлюбу.

Таким чином, суд враховуючи стан здоров'я, матеріальне становище дитини, її потреби, матеріальне становище платника аліментів та виходячи з визначеного законодавством рівного обов'язку батьків щодо утримання неповнолітньої дитини, прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, інфляційних процесів, що відбувалися у державі впродовж періоду з 2012 по 2018 роки, приходить до переконання, що встановлений раніше рішенням суду розмір аліментів підлягає збільшенню до 930 грн., які відповідач зобов'язаний сплачувати на утримання дитини щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. При цьому такий розмір аліментів є достатнім, та таким, що здатний забезпечити дитині належні умови для існування, повноцінного розвитку та належних умов проживання.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3.

Збільшити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно та до досягнення дитиною повноліття, в твердій грошовій сумі, в розмірі 930 гривень 00 копійок (дев'ятсот тридцять гривень нуль копійок), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати з дня набрання даним рішенням законної сили, та з цього часу припинити стягнення аліментів по виконавчому листу № 340/234/13-ц, виданому 23.04.2013 на виконання рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 10.04.2013.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання: АДРЕСА_3, персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, місце проживання: АДРЕСА_5, персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_2.

Третя особа: Орган опіки та піклування Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, юридична адреса: смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, вул. Франка, 20 ; ЄДРПОУ 35293574.

Повний текст судового рішення складено 15.11.2018.

Суддя: Бучинський А.Б.