Рішення

від 13.11.2018 по справі 487/6040/18

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/6040/18

Провадження № 2/487/2424/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2018 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва, у складі: головуючого судді - Притуляк І.О., за участю секретаря - Ільченко А.П., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у спрощеному позовному проваджені у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі за текстом ДП МИколаївоблавтодор ) про захист трудових прав, яким просила:

- стягнути на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 44093,23 грн.

- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 28.08.2018 року по день фактичного розрахунку.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що з 28.04.2017 року по 27.08.2018 року працювала у Філії Тернівська ДЕД ДП Миколаївоблавтодор на посаді провідного бухгалтера.

Згідно наказу №51-к від 27.08.2018 року була звільнена на підставі ч.3 ст.38 КЗпроП України.

На момент звільнення відповідачем не було проведено повний розрахунок по виплаті заробітної плати, що і послужило підставою для її зверненні до суду з зазначеним позовом.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав частково. Не заперечував проти стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі у розмірі 34048,21 грн. в частині вимог, щодо стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільнені просив відмовити.

В обґрунтування заперечень зазначив, що дійсно ОСОБА_1 працювала у Філії Тернівська ДЕД ДП Миколаївоблавтодор у період з 28.04.2017 року по 15.02.2018 року на посаді бухгалтера 1-ї категорії; в період з 15.02.2018 року по 27.08.2018 року на посаді провідного бухгалтера.

Згідно наказу №51-к від 27.08.2018 року була звільнена на підставі ч.3 ст.38 КЗпроП України.

Разом з тим, у після звільнення позивач продовжила працювати у Філії Тернівська ДЕД ДП Миколаївоблавтодор на підставі договору цивільно-правового характеру №17 від 01.09.2018 року, згідно умов якого виконувала роботу щодо бухгалтерського супроводу підприємства, та отримувала оплату своїх послуг. Таким чином фактично змінилися лише правові підстави працевлаштування та не припинилися правовідносини між працівником та роботодавцем, що виключає застосування положень ст..117 ч.1 КЗпроП України, та стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнила, просила стягнути з ДП Миколаївоблавтодор заборгованість по заробітній платі у розмірі 34048,21 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені по день постановлення рішення судом..

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, підтримавши фактичні обставини, викладені у відзиві.

Заслухавши позицію позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши надані докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та витікаючі з них спірні правовідносини.

З 28.04.2017 року ОСОБА_1 працювала у Філії Тернівська ДЕД ДП Миколаївоблавтодор на посаді бухгалтера 1 категорії. 15.02.2018 року була переведена на посаду провідного бухгалтера.

Відповідно до наказу №51 к від 27.08.2018 року її було звільнено з займаної посади за ст..38 ч.3 КЗпроП України, за власним бажанням.

На момент звільнення з позивачкою не було проведено повний розрахунок, відповідно до довідки, наданої представником відповідача, заборгованість ДП Миколаївоблавтодор перед позивачкою станом на 27.08.2018 року становить 34048,21 грн.

Відповідно до ст.43 Конституції України, постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів (ОСОБА_3) - кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб, а також гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні - добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності; захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст..94 КЗпроП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

За положеннями ст.47 КЗпроП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно ст..116 КЗпроП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться у день звільнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 34048,21 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.117 КЗпроП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст.116 КЗпроП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 ОСОБА_3 Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст..117 КЗпроП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності .

Таке ж роз'яснення цієї норми права, надав Конституційний суд України у своєму Рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 року у справі, щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпроП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпроП України.

Таким чином, суд приходить до висновку, щодо доведеності факту порушення відповідачем положень ст..117 КЗпроП України, так як виплата належних ОСОБА_1 сум при звільненні не здійснена, а вказана правова норма діє до дня фактичного розрахунку.

З урахуванням викладеного, враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у ОСОБА_3 від 13.03.2017 року у справі № 6-259цс17 про те, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпроП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності . Суд вважає за необхідне поновити порушене трудове право позивача, шляхом стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 27.08.2018 року по день постановлення рішення.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача у тій частині, що ОСОБА_1 після звільнення, продовжила працювати на підприємстві, по цивільно-правовій угоді, а отже не припинила трудові правовідносини, виходячи з наступного.

За положеннями ст..47 КЗпроП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За положеннями діючого трудового законодавства на власника покладається обов'язок в останній день роботи, цей же день, є днем звільнення, він же зазначається в заяві про звільнення і в трудовій книжці як день звільнення, видати працівнику належно оформлену трудову книжку та провести з ним повний розрахунок.

З урахуванням викладених обставин, заперечення представника відповідача, в тій частині, що позивач не припинила трудові відносини з підприємством, не ґрунтуються на положеннях закону. Правовідносини, що виникли між сторонами на підставі цивільно-правової угоди регулюються положеннями ЦК України.

При розрахунку оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, суд керується положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого ОСОБА_3 КМУ №100 від 08 лютого 1995 року, за положеннями абзацу 3 п. 2 якого, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

За такого середньоденна заробітна плата позивача складає - 338,19 грн.. ( 10822,05 грн. середній заробіток за два останні місяці, що передували звільненню/32 робочих днів у червні та липні 2018 року).

З урахуванням викладеного розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені ОСОБА_1 складає 18938,64 грн. ( 338,19 грн. середньоденна заробітна плата х 56 робочих днів з 27.08.2018 року по 13.11.2018 року). Суму, згідно роз'яснень п.6 ОСОБА_3 пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1993 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , визначено без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України, з дотриманням положення ст.4 Закону України Про судовий збір , з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-8. 10, 11, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 34048,21 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18938,64 грн. (без утримання податків та інших обов'язкових платежів).

Стягнути з Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України судовий збір в дохід держави у розмірі 1762 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо чи через Заводський районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації та проживання ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач ОСОБА_4 підприємство Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

Вул.Галини Петрової, 2-а м.Миколаїв

СУДДЯ: І.О. ПРИТУЛЯК