Рішення

від 13.11.2018 по справі 728/1430/18

БАХМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 728/1430/18

Номер провадження 2/728/505/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇН

09 листопада 2018 року Бахмацький районний суд Чернігівської

області

в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Кулик Л.І.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмачі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Перспектива про стягнення різниці в заробітку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

14.08.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. В своїй заяві вказала, що, починаючи з 14.11.2014 року працювала у відповідача на посаді бухгалтера. 14.03.2018 року директор КП Перспектива ОСОБА_4 видала наказ за № 6 наступного змісту В зв язку зі збитковим становищем фінансів в КП Перспектива , вважаю за доцільне переведення бухгалтера ОСОБА_1 на неповний робочий день (0.5 ст.) до покращення фінансового становища на підприємстві . Наказом відповідача за № 8 від 15.05.2018 року її без згоди переведено на неповний робочий день (0.5 ст.) з 15.05.2018 року. Наказом директора КП Перспектива за № 14 від 27.07.2018 року накази за № 6 від 14.03.2018 року та за № 8 від 15.05.2018 року скасовані та вважаються такими, що втратили чинність. Зазначає також, що з урахуванням положень ст. 32 та ст. 56 КЗпП України, не укладала угод із КП Перспектива про встановлення неповного робочого дня і не давала згоди на переведення на неповний робочий день та не погоджувалася на зміну істотних умов праці. З 15.05.2018 року виконувала той же об єм роботи, що і до переведення на неповний робочий день, з тривалістю робочого часу 8 годин на день та 40 годин на тиждень. Жодних змін в організації виробництва і праці у КП Перспектива не відбулося. Вважає, що відповідач неправомірно позбавив її права на отримання заробітної плати в повному обсязі, в зв язку з чим, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути різницю в заробітку за період з 15.05.2018 року по 27.07.2018 року в загальному розмірі за відрахуванням податків, 3265 гривень 50 копійок (за травень - 600 гривень, за червень - 1594 гривні, за липень - 1861 гривня 50 копійок), а також моральну шкоду відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України, яку вона оцінює в 1000 гривень та обґрунтовує порушенням нормальних життєвих зв язків та застосуванням додаткових зусиль для організації свого життя.

24.10.2018 року відповідач подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачка при ознайомленні з вищезазначеними наказами від 14.03.2018 року та 15.05.2018 року не висловлювала жодних зауважень, а відтак погодилася з такими умовами праці. В подальшому, у визначений законодавством термін, не оскаржила їх. Крім того, зазначає про безпідставність позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила суд задовольнити їх, оскільки вважає, що накази відповідача від 14.03.2018 року та 15.05.2018 року є незаконними та такими, що призвели до позбавлення права отримання нею заробітної плати в повному обсязі. Зазначених наказів, з якими була вчасно ознайомлена, вона не оскаржувала в судовому порядку, так як їй було невідомо чи законні вони. Лише після перевірки та висновку інспектора Управління Держпраці у Чернігівській області їй стало відомо про неправомірність вказаних наказів, в зв язку чим вона звернулася за захистом своїх прав до суду із даним позовом. Крім того, зазначила, що після наказу від 15.05.2018 року виконувала той же об єм робіт, що і зазвичай.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням їх уточнення, і просив суд задовольнити їх, оскільки вважає, що так як накази за № 6 від 14.03.2018 року та за № 8 від 15.05.2018 року скасовані відповідачем наказом за № 14 від 27.07.2018 року, тому їх дія припинена саме з часу їх видачі, а не з часу скасування.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позовних вимог не визнав і заперечував проти їх задоволення із зазначених у відзиві підстав, так як вважає їх безпідставними. Скасування відповідачем наказом від 27.07.2018 року наказів від 14.03.2018 року та 15.05.2018 року було зумовлено стабілізацією фінансового становища підприємства.

Вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань що визначено ч.ч.1, 2, 5 ст. 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом, неповний робочий день або неповний трудовий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованого часу або залежно від виробітку.

За приписами ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, починаючи з 14.11.2014 року працювала у відповідача на посаді бухгалтера (а.с. 38-39).

14.03.2018 року директор КП Перспектива ОСОБА_4 видала наказ за № 6 наступного змісту В зв язку зі збитковим становищем фінансів в КП Перспектива , вважаю за доцільне переведення бухгалтера ОСОБА_1 на неповний робочий день (0.5 ст.) до покаращення фінансового становища на підприємстві (а.с. 8).

Наказом відповідача за № 8 від 15.05.2018 року позивачку переведено на неповний робочий день (0.5 ст.) з 15.05.2018 року (а.с. 9).

З вищевказаними наказами ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її підпис під їх змістом. Після їх видачі остання продовжувала працювати та не вирішувала питання щодо припинення трудового договору, що підтверджує її згоду зі змінами істотних умов праці.

Наказом директора КП Перспектива за № 14 від 27.07.2018 року накази за № 6 від 14.03.2018 року та за № 8 від 15.05.2018 року скасовані та вважаються такими, що втратили чинність (а.с. 10).

Як встановлено в судовому засіданні Комунальне підприємство Перспектива , місцезнаходження якого смт. Дмитрівка Бахмацького району Чернігівської області вул. Незалежності, 18, є юридичною особою і її керівником являється ОСОБА_4 (а.с. 11-12, 37).

Згідно п.2 Статуту КП Перспектива , затвердженого рішенням 18 сесії 7 скликання Дмитрівської селищної ради від 19.01.2017 року, зокрема розділу Органи управління , директор підприємства видає накази, приймає рішення щодо інших питань поточної діяльності КП (а.с. 34). Директора та бухгалтера КП призначає на посаду селищний голова, що визначено п. 1 вищезазначеного Статуту та відповідного його розділу.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як убачається з оглянутих в судовому засіданні табелів обліку робочого часу КП Перспектива , ОСОБА_1 в період часу з 15.05.2018 року до 26.07.2018 року включно, за винятком відпустки в зазначений період, працювала на умовах неповного робочого дня, про що свідчить запис про 4 годинний робочий день (а.с. 47-49).

Згідно штатного розпису за період з 15.05.2018 року по 26.07.2018 року ОСОБА_1 працювала та отримувала оклад 0.5 штатної одиниці (а.с. 40-41).

Згідно довідки про заробітну плату, виданої КП Перспектива , розмір заробітної плати позивачки, посадовий оклад якої складав 3723 гривні щомісяця, становить: травень 2018 року 3085 гривень 04 копійки, червень 2129 гривень 31 копійка, липень 1861 гривень 50 копійок (а.с. 42).

Оскільки накази від 14.03.2018 року та 15.05.2018 року були скасовані наказом від 27.07.2018 року, тому їх дія припинилася саме 27.07.2018 року, а не з часу їх видачі, так як зазначає представник позивачки у судовому засіданні.

В період з 15.05.2018 року до 27.07.2018 року позивачці була нарахована та виплачена заробітна плата з урахуванням зазначених наказів, а саме 0.5 штатної одиниці. Вказані накази не були оскаржені позивачкою, і вона не скористалася своїм правом щодо їх скасування, у визначений ст. 233 КЗпП України строк, незважаючи на те, що була ознайомлена з їх змістом своєчасно, що засвідчено її підписом.

Враховуючи, що наказ від 15.05.2018 року не був визнаний незаконним, і його дія поширювалася саме на період з 15.05.2018 року до 27.07.2018 року, в зв язку з чим позивачці була виплачена заробітна плата, виходячи з розрахунку 0.5 штатної одиниці з відповідними доплатами, тому підстави для стягнення різниці в заробітній платі відсутні і з цих підстав позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Позивачкою не надано інших доказів, що підтверджують її трудову діяльність в зазначений період протягом повного робочого дня (8 годин).

Посилання позивачки на те, що вона виконувала той же об єм роботи, що і до видачі наказу від 15.05.2018 року, так як виконувала роботу вдома, не заслуговує на увагу, оскільки є голослівними і не підтверджені жодними доказами.

Суд не приймає до уваги посилання позивачки та її представника на акт інспекційного відвідування головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю Управління Держпраці в Чернігівській області, відповідно до якого, на думку останнього, переведення бухгалтера ОСОБА_1 на 0.5 посади повинен був здійснювати селищний голова, а не директор підприємства, оскільки, як було зазначено вище, відповідно до Статуту КП Перспектива директор наділений правом видачі наказів та прийняттям рішень щодо інших питань поточної діяльності КП.

Окрім того, зазначена обставина не була підставою звернення до суду з даним позовом.

Так як в задоволенні позовних вимог щодо стягнення різниці в заробітній платі відмовлено, не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, оскільки позивачка не надала доказів про те, що їй моральна шкода була заподіяна.

Ухвалою суду від 15.08.2018 року позивачці відстрочено сплату судового збору за подачу зазначеного позову до ухвалення рішення по даній справі (а.с. 20).

Відповідно до ч. 2 ЦПК України якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору в усіх інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивачкою заявлено дві вимоги: про стягнення різниці в заробітку та моральної шкоди, а тому пільги, передбачені п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір на заявлені позивачкою вимоги, окрім стягнення різниці заробітку, не поширюються.

Відповідно до ч.2 п.1 п.п. 1 ст 4 ЗУ Про судовий збір , за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

В даному випадку, з урахуванням положень ч.2 ст. 136 ЦПК України, з позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок, виходячи з розрахунку 1762*0.4 за позовну вимогу майнового характеру про стянення моральної шкоди.

Керуючись ч.1,2,5 ст. 55 Конституції України, ст.ст. 2, 76-81, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 32, 56, 94, 233 КЗпП України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства Перспектива про стягнення різниці в заробітку та моральної шкоди відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Позивачка ОСОБА_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Комунальне підприємство Перспектива смт.Дмитрівка Бахмацького району Чернігівської області вул. Незалежності, 18, код ЄДРПОУ 32718196.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 14.11.2018 року

Суддя О.І. Глушко