Постанова

від 13.11.2018 по справі 638/15118/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

м. Харків

справа № 638/15118/16-ц

провадження № 22ц/818/182/18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.

за участю секретарів - Баранкової В.В., Асавалюк О.О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Славія ,

відповідач - ОСОБА_1, представник відповідача - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2018 року в складі судді Шишкіна О.В.,

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Славія звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування спричинених збитків.

Позовна заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Славія є власником автомобіля марки MAZDA Tribute, 2003 року випуску, державний номер 13274ХВ, який використовувався генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю Славія ОСОБА_1 для організації господарської діяльності товариства протягом усього його часу перебування на посаді.

Вказав, що 17 вересня 2013 року ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Славія та у той же день оформлено акт приймання-передачі справ при зміні директора, у якому зафіксовано перелік документів, які передавалися ОСОБА_1 новому директору Товариства з обмеженою відповідальністю Славія , а також відображено перелік майна, яке обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю Славія за даними бухгалтерського обліку та фактична наявність цього майна, зокрема, транспортних засобів, робочих машин та інструментів організації.

Зазначив, що згідно вищевказаного акту за даними бухгалтерського обліку на товаристві обліковується автомобіль MAZDA Tribute, однак в наявності цього автомобіля не було.

Вказав, що акт про приймання-передачі справ при зміні директора підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю Славія ОСОБА_3, головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю Славія ОСОБА_4, майстром Товариства з обмеженою відповідальністю Славія ОСОБА_5, кладовщиком Товариства з обмеженою відповідальністю Славія ОСОБА_6

Зазначив, що ОСОБА_1, ознайомившись з вищевказаним актом, відмовився його підписати, про що було складено відповідний акт.

Вказав, що станом на момент звернення до суду автомобіль марки MAZDA Tribute, 2003 року випуску, державний номер 13274ХВ ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Славія не повернув, чим спричинив товариству збитки.

Зазначив, що балансова вартість автомобіля MAZDA Tribute, 2003 року випуску станом на 01 січня 2013 року становила 113 290,00 грн., що еквівалентно 14173,65 доларів США, загальна вартість автомобіля MAZDA Tribute, 2003 року випуску станом на день звернення до суду з позовом з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США становить 373 191,86 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Славія в рахунок відшкодування збитків грошові кошти у розмірі 373 191,86 грн. та судові витрати.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2018 року, у якому ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 червня 2018 року виправлено описку, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Славія - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Славія у відшкодування збитків грошові кошти у розмірі 373191,86 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 5597,89 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не врахував, що справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки позов пред'явлено до нього як до посадової особи товариства, повноваження якої припинено; що судом першої інстанції помилково не застосовано наслідки спливу строку спеціальної позовної давності у один рік для позовів про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству; що позивачем не надано акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей ним від попереднього директора, який би свідчив про те, що ним прийнято автомобіль MAZDA Tribute ; що акт приймання-передачі справ при зміні директора має фактично односторонній характер та не надано доказів того, що він дійсно ухилявся від його підписання; що не надано доказів того, що позивач звертався з будь-якими вимогами до нього щодо повернення автомобіля.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області Маміної О.В. від 17 серпня 2018 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області в складі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 від 20 серпня 2018 року справу призначено до розгляду.

12 вересня 2018 року до суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Славія надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому посилався на те, що при розгляді справи не порушено правила підвідомчості справи, яка не містить ознак корпоративного спору, та обґрунтовано не застосовано наслідки спливу строку спеціальної позовної давності. Зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Славія звертався до правоохоронних органів з вимогою про оголошення автомобіля у розшук, однак жодних наслідків такі дії не мали, у зв'язку з чим товариство звернувся до суду з позовом до відповідача.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Згідно з пунктом 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29 грудня 2017 року № 452/2017 постановлено ліквідувати Апеляційний суд Харківської області та утворено Харківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.

На підставі Указу Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 судді, які здійснювали правосуддя в Апеляційному суді Харківської області переведені до новоутвореного Харківського апеляційного суду.

03 жовтня 2018 року повідомлення про початок роботи Харківського апеляційного суду оприлюднено в газеті Голос України № 185 (6940).

03 жовтня 2018 року справу передано до Харківського апеляційного суду.

08 жовтня 2018 року за допомогою автоматизованого розподілу справ між суддями на суддю судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_10 розподілено цивільну справу № 638/15118/16-ц (22ц/818/182/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Славія до ОСОБА_1 про відшкодування спричинених збитків.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду - змінити.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погоджується, проте, не погоджується з її розміром, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що автомобіль Mazda Tribute 2003 року випуску, державний номер 13274ХВ, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Славія згідно копії реєстраційного свідоцтва ХАС668579 від 15 серпня 2003 року та довідки Територіального сервісного центру № 6348 Регіонального сервісного центру МВС України в Харківській області від 17 листопада 2015 року.

Протоколом загальних зборів учасників № 53 Товариства з обмеженою відповідальністю Славія від 11 листопада 2010 року призначено на посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Славія ОСОБА_1

З копій подорожніх листів від 28 грудня 2012 року та 30 квітня 2013 року вбачається, що автомобіль MAZDA Tribute, 2003 року випуску, державний номер 13274ХВ використовувався директором ОСОБА_1

Протоколом загальних зборів учасників № 64 від 17 вересня 2013 року звільнено з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Славія ОСОБА_1 та призначено на цю посаду ОСОБА_11, про що 17 вересня 2013 року видано відповідний наказ № 19к.

Відповідно до пункту 10 розділу 7 акту приймання-передачі справ при зміні директора від 17 вересня 2013 року за даними бухгалтерського обліку на товаристві обліковується автомобіль ОСОБА_12.

Акт приймання-передачі справ при зміні директора від 17 вересня 2013 року підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю Славія ОСОБА_3, головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю Славія ОСОБА_4, майстром Товариства з обмеженою відповідальністю Славія ОСОБА_5, кладовщиком Товариства з обмеженою відповідальністю Славія ОСОБА_6

Як вбачається з акту про відмову від підпису про ознайомлення з актом приймання-передачі справ при зміні директора (інвентаризації) Товариства з обмеженою відповідальністю Славія від 17 вересня 2013 року, ОСОБА_1, ознайомившись з вищевказаним актом, відмовився його підписувати.

З відповіді Управління Державтоінспекції № 209 від 24 листопада 2015 року вбачається, що звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Славія щодо оголошення у розшук та повернення автомобіля MAZDA Tribute, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, яким начебто незаконно користується ОСОБА_1, направлено для проведення подальшої перевірки, прийняття рішення про внесення інформації до ЄРДР та вжиття заходів реагування.

Згідно відповіді Лозівського ВП ГУНП в Харківській області від 05 лютого 2017 року №1561 триває досудове розслідування матеріалів кримінального провадження №12015220380002901 від 26 листопада 2015 року щодо незаконного використання ОСОБА_1 автомобіля MAZDA Tribute, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Славія , місце знаходження автомобіля не встановлено. Балансова вартість автомобіля MAZDA Tribute, 2003 року випуску станом на 01 січня 2013 року згідно звіту про оцінку майна становила 113 290,00 грн.

Відповідно до Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Згідно статті 41 Конституції України, змісту статей 317, 319, 321 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, вважаються втрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, слід звернути увагу на те, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії особи були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини 4 статті 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Славія , дійсно користувався автомобілем MAZDA Tribute, 2003 року випуску.

Як вбачається з акту про відмову від підпису про ознайомлення з актом приймання-передачі справ при зміні директора (інвентаризації) Товариства з обмеженою відповідальністю Славія від 17 вересня 2013 року, ОСОБА_1, ознайомившись з вищевказаним актом, відмовився його підписувати. Відомостей щодо його заперечень на зазначений акт матеріали справи не містять.

Доказів повернення автомобіля позивачу стороною відповідача не надано.

В суді апеляційної інстанції сторони пояснили, що місцезнаходження спірного автомобіля їм невідомо.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, та дійшов обгрунтованого висновку щодо задоволення позову.

Проте, стягуючи суму в розмірі 373 191,86 грн., не звернув увагу на те, що балансова вартість автомобіля становила 113 290, 00 грн., яка і підлягає стягненню з ОСОБА_1

У зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні в частині розміру шкоди.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Згідно частини 2 статті 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.

З роз'яснень, наданих у пункті 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам від 24 жовтня 2011 року № 10 вбачається, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 січня 2017 року залишено без змін ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2016 року про відкриття провадження у даній справі та зазначено, що вона не містить ознак корпоративного спору чи інших умов, які б свідчили про підсудність справи господарському суду.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року залишено без змін ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 березня 2017 року про відмову у закритті провадження у справі та зазначено, що спірні правовідносини виникли після складання повноважень директора товариства і не стосуються господарської діяльності.

Відносини, які виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю Славія та ОСОБА_1 щодо неповернення автомобіля та відшкодування збитків, не стосуються управління товариством, дій або бездіяльності відповідача під час здійснення своїх повноважень як посадової особи. Вказані правовідносини виникли після припинення повноважень ОСОБА_1, як посадової особи, не є за своєю суттю господарськими, не пов'язані з управлінням суб'єкта господарювання.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку спеціальної позовної давності у один рік, яка встановлена для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з питань стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Разом із тим, стаття 130 КЗпП містить загальні підстави та умови матеріальної відповідальності працівників.

Зокрема, частинами 1, 2 статті 130 КЗпП передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно роз'яснень, наданих у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками № 14 від 29 грудня 1992 року, суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Отже, право притягнути працівника до матеріальної відповідальності в підприємства виникає, зокрема, у разі одночасної наявності таких фактів: порушення трудових обов'язків, пряма дійсна шкода, причинний зв'язок між порушенням і шкодою, вина або бездіяльність працівника. Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення до матеріальної відповідальності в якості працівника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив відшкодувати матеріальну шкоду, завдану відповідачем не під час виконання його трудових обов'язків, а внаслідок неповернення майна товариства після звільнення з посади.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку спеціальної позовної давності, передбаченої статтею 233 КЗпП України до позовних вимог у даній справі, оскільки у даному випадку діє строк загальної позовної давності.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 5 Закону України Про судовий збір передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи довічно, (а. с. 21, т. 2).

У зв'язку з чим він звільняється від сплати судового збору, тому рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Славія судового збору в розмірі 1280,00 грн. підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю Славія в цій частині.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2018 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Славія у відшкодування збитків грошові кошти у розмірі 113290, 00 грн.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Славія судового збору в розмірі 1280,00 грн. скасувати і в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю Славія в цій частині - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її проголошення.

Головуючий І.В.Бурлака

Судді П.В.Кісь

ОСОБА_13

Повний текст постанови складено 15 листопада 2018 року.