Рішення

від 13.11.2018 по справі 0540/5441/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 р. Справа№0540/5441/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Побуттехніка» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Побуттехніка» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 30.03.2018 року №0002281409 та від 30.03.2018 року №0002271409.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів класифікаційних угрупувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів. При митному оформленні відповідач, у випадку незгоди з віднесенням товару до певного коду товарної номенклатури, мав можливість прийняти відповідне рішення про визначення коду товару, однак таким правом не скористався, а відтак відповідач в подальшому не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Крім того, зазначає, що відповідачем порушено порядок прийняття спірних рішень, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення прийняті без урахувань заперечень до акту перевірки.

На думку позивача, згідно з вимогами чинного законодавства, останній не повинен нести відповідальність за неправильне визначення коду товару контролюючим органом.

Також позивач вважає, що зміна коду товару, який експортується з країни-сторони Конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, є порушенням норм зазначеної Конвенції.

З урахуванням наведеного, позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 30.03.2018 року №0002281409 та від 30.03.2018 року № НОМЕР_1 недійсними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення винесено податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що під час перевірки податковим органом встановлений факт невірної класифікації товарів за кодом УКТ ЗЕД 8418 69 00 90 (ставка ввізного мита 0 %) та винесені рішення, зазначені в Акті перевірки, щодо правильності класифікації товарів за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8509 80 00 00 (ставка ввізного мита 10 %). Як наслідок, у позивача виникли податкові зобов'язання з ввізного мита на суму 38 894,15 грн., ПДВ на суму 3 889,41 грн.

Звертає увагу суду та те, що, товар льодогенератор EWT INOX ІМ-15 , що має масу менше 20 кг і може використовуватись у побуті, відповідно до примітки 3(Ь) до групи 85 УКТЗЕД класифікується за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 8509 80 00 00, отже, класифікаційне рішення, прийняте під час перевірки відповідно до ч. 14 ст. 354 Митного Кодексу України відповідає вимогам УКТ ЗЕД.

Вважає безпідставними посилання позивача на процедурні порушення прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки в постанові Верховного Суду від 27.04.2018 року № К/9901/31060/18 (справа у суді І інстанції № 826/1628/17) зазначено, що винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до спливу строку для надання заперечень, не може обумовити його скасування, оскільки це порушення відповідача само по собі не може поставити під сумнів або спростувати наявність невиконаного обов'язку позивача.

Зазначає, що декларант самостійно вносить до МД відомості, зокрема, щодо коду товару згідно з УКТ ЗЕД та розміру належних до сплати податків та, з моменту прийняття МД до митного оформлення несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.

Враховуючи викладене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.07.2018 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 08.08.2018 року.

Ухвалою суду від 08.08.2018 року відкладено підготовче засідання на 18.09.2018 року.

Ухвалою суду від 18.09.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №0540/5441/18-а та відкладено підготовче засідання на 23.10.2018 року.

Ухвалою суду від 23.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.11.2018 року.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд з'ясував наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Побуттехніка (код ЄДРПОУ 23420041, 84500, Донецька обл., місто Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 132) зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом 16.08.2004 року, перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 97-109) .

20.03.2018 року за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ Торговий Дім Побуттехніка з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи по митним деклараціям від 02.04.2015 року № 10025003/2015/075833 товар №6, від 10.12.2015 року №125130013/2015/412985 товар №3 складено акт №273/3/05991409/23420041 (а.с. 16-23).

З висновків акту вбачається, що перевіркою встановлено факт неправильної класифікації товару, імпортованого ТОВ ТД Побуттехніка за ЕМД: від 02.04.2015 року №10025003/2015/075833 товар № 6, від 10.12.2015 №125130013/2015/412985 товар №3:

- вимог положень Закону України від 19.09.2013 року №584-VІІ Про Митний тариф України в частині застосування Основних правил інтерпретації 1 та 6, та ставок ввізного мита за відповідними товарними під категоріями;

- вимог положень п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на митну територію України.

Позивачем 28.03.2018 року (вих. №9) було направлено на адресу відповідача заперечення на вищезазначений акт перевірки, за результатами розгляду яких на адресу позивача була направлена відповідь на заперечення до акту перевірки від 20.03.2018 року №273/3/05991409/23420041 про залишення без змін розділу акту перевірки від 20.03.2018 року №273/3/05991409/23420041 (а.с. 25-30, 31-33).

На підставі акту перевірки Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області прийняло податкові повідомлення - рішення від 30.03.2018 року: №0002281409 форми Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на суму 48617,69 грн., з яких за основним платежем на суму 38894,15 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9723,54 грн.; № НОМЕР_1 форми Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на територію України товарів на суму 4601,76 грн., з яких за основним платежем на суму 3889,41 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 972,35 грн. (а.с. 13, 14).

Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень.

Позивачем 10.04.2018 року було подано скаргу до Державної фіскальної служби України про перегляд податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_2 від 30.03.2018 року та № НОМЕР_1 від 30.03.2018 року (а.с. 34-41).

24.05.2018 року позивачем було подано пояснення до зазначеної скарги до Державної фіскальної служби України (а.с. 42-44).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.06.2018 року №19329/6/99-99-11-03-03-25 податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 30.03.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 залишені без змін, а скарга ТОВ «ТД Побуттехніка» від 10.04.2018 року № 11 - без задоволення (а.с. 45-49).

Рішення Державної фіскальної служби України від 05.06.2018 року №19329/6/99-99-11-03-03-25 про відмову в задоволенні скарги від 06.04.2018 року №11 отримано позивачем 13.06.2018 року (а.с. 50,51,52).

Відповідно до митної декларації від 02.04.2015 року № 10025003/2015/075833 ТОВ Торговий Дім Побуттехніка оформлено товари, зокрема льодогенератор EWT INOX ІМ-12/А (60 одиниць) та льодогенератор EWT INOX ІМ-15 (40 одиниць) за кодом 8418 69 00 90 ( пільгова ставка ввізного мита 0 %) (а.с. 56-58).

Також відповідно до митної декларації від 02.04.2015 року № 125130013/2015/412985 ТОВ Торговий Дім Побуттехніка оформлено товари, зокрема льодогенератор EWT INOX ІМ-12/А (26 одиниць) та льодогенератор EWT INOX ІМ-15 (26 одиниць) за кодом 8418 69 00 90 ( пільгова ставка ввізного мита 0 %) (а.с. 61-64).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог чинного законодавства України, тому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Митного кодексу України встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Одними з принципів здійснення державної митної справи згідно ст. 8 Митного кодексу України є, зокрема, принцип законності та презумпції невинуватості, додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

У п. 21 ст. 4 Митного кодексу України міститься визначення терміна митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

За правилами, визначеними ст.68 цього Кодексу, ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, встановленому КМУ. Ведення УКТ ЗЕД передбачає: відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією; підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД; деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру; забезпечення однакового застосування всіма митними органами правил класифікації товарів; прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках; розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування; своєчасне ознайомлення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД; здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

Згідно п. 4 розділу 3 цього Порядку контроль правильності класифікації товарів здійснюється, серед іншого, шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами ст. 257 Кодексу; відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог ст. 68 Кодексу.

Законом України Про митний тариф України визначено, що митний тариф України - систематизований згідно з УКТ ЗЕД перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Відповідно ст. 1 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14.06.83 р., до якої Україна приєдналася згідно Указу Президента України № 466/2002 від 17.05.02 р., гармонізована система опису та кодування товарів - номенклатура, яка включає товарні позиції, субпозиції та відносні до них цифрові коди, примітки до розділів, груп та субпозицій, а також Основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів УКТ ЗЕД, які встановлені додатком до Закону України Про митний тариф , застосовуються послідовно. Відповідно до основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється, виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп. При цьому назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо такі тексти назв та приміток не вимагають іншого, відповідно до таких положень.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 5 ст. 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Суд за результатами розгляду справи вважає, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження податкового органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо самостійного визначення коду товару, оскільки жодного експертного дослідження податковим органом не проводилося.

Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, в постановах від 03 квітня 2018 року по справі №814/1256/17 (адміністративне провадження №К/9901/841/18), від 20 березня 2018 року по справі №814/978/17 (адміністративне провадження №К/9901/5649/17), від 03 травня 2018 року по справі №П/811/849/17 (адміністративне провадження №К/9901/11284/18), від 07 серпня 2018 року по справі №808/2133/17 (адміністративне провадження №К/9901/36140/18).

За приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд зазначає, що посилання позивача на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 28.04.2015 року (справа №21-175а15), відносно того, що якщо митні органи, приймаючи вантажну митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажній митній декларації недостовірних відомостей, в даному випадку є недоречним адже вказана позиція, по - перше, була висловлена у правовідносинах, які виникли до внесення змін до Митного кодексу України, а, по - друге, така позиція стосується виключно випадку, коли митні органи самостійно віднесли товар до певного коду товарної номенклатури, та не стосується випадку коли декларант самостійно визначає код товару згідно УКТ ЗЕД, а контролюючий орган погоджується з визначеним декларантом кодом товару, у такому випадку у разі наявності підстав, визначених Митним кодексом України, митний контроль можливий вже і після завершення митного оформлення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем порядку прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а саме без урахувань заперечень позивача на акт перевірки, оскільки винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до спливу строку для надання заперечень, не може обумовити його скасування, оскільки це порушення відповідача само по собі не може поставити під сумнів або спростувати наявність невиконаного обов'язку позивача

Відповідну позицію щодо застосування строків прийняття податкового повідомлення-рішення (ідентична норма у податковому законодавстві - п. 86.8 ст. 86 ПК України) наведено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 року №К/9901/28783/18 (справа № 810/5546/15), у постанові Верховного Суду від 27.04.2018 року № К/9901/31060/18 (№ 826/1628/17).

Стосовно доводів відповідача щодо самостійного внесення декларантом до митних декларацій відомості, зокрема, щодо коду товару згідно з УКТ ЗЕД та розміру належних до сплати податків та юридичної відповідальності за недостовірність таких відомостей, суд зазначає наступне.

При повторному аналізі відповідачем фактично перевірялися ті самі документи та відомості, які були в наявності під час проведення митного оформлення товару.

При цьому матеріали справи не містять відомостей та відповідачем не доведено, що неправильне встановлення кодів товарної номенклатури було здійснено у зв'язку з неповною або недостовірною інформацією, поданою суб'єктом господарювання, а отже судом не приймається зазначений довід відповідача.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач не довів належними доказами правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 30.03.2018 року № НОМЕР_2 та від 30.03.2018 року № НОМЕР_1, за таких обставин позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення - скасувати як протиправні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 26.06.2018 року № 296 (а.с. 3).

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує стягнути судові витрати у розмірі 1762,00 грн., здійснені товариством з о7бмеженою відповідальністю «Торговий дім Побуттехніка» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Побуттехніка» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 30.03.2018 року № НОМЕР_2 та податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 30.03.2018 року № НОМЕР_1.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Побуттехніка» (код ЄДРПОУ 23420041; юридична адреса: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Будівельників. буд. 132) судові витрати у сумі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114).

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 13.11.2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 16.11.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.