Рішення

від 15.11.2018 по справі 0240/2502/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 листопада 2018 р. Справа № 0240/2502/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (22700, Вінницька обл., м. Гайсин, вул. Волонтерів, 17) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що маючи загальний стаж роботи понад 34 років 8 місяців 11 днів має право на призначення пенсії за віком, також вказує, що період роботи з 01.01.1992 року по 22.01.1996 року та з 19.02.2007 року по 01.01.2014 року не зараховано до стажу роботи який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, 14.03.2017 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Разом із тим, рішенням відповідача, викладеним у формі протоколу №130 від 19.06.2018 року, йому було відмовлено в призначенні пенсії на пільговим умовах у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів про наявність такого стажу.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 01.08.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених у ній недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою від 28.08.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що період роботи 3 01.01.1992 року по 22.01.1996 року та з 19.02.2007 року по 01.01.2014 року не зараховано до стажу роботи який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, так, як відсутні документи, підтверджуючі пільговий характер заявника та відомості про проведення атестації робочого місця на даному підприємстві, що також позбавляє можливості призначення пенсії за умовами п "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою суду від 08.10.2018 суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні із викликом учасників справи.

У судове засідання, призначене на 15.11.2018, сторони не прибули, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працював на посаді гірника з ремонту гірничих виробок 3 розряду, шахти Вуглегірська з 30.09.1987 по 04.05.1987, з 15.08.1989 по 22.01.1996 та з 19.02.2007, а також грузчиком 2 розряду з 29.01.1996 по 07.02.2007, загальний робочий стаж складає (34 роки 8 місяців 11 днів) з них 2 роки стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Досягнувши пенсійного віку та маючи необхідний, на його думку, загальний та пільговий стаж, позивач 14.03.2017 звернувся до відповідачем із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Разом із тим, рішенням, викладеним у формі протоколу №130 від 19.06.2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Така відмова мотивована тим, що період роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1, а саме: з 01.01.1992 року по 22.01.1996 року та з 19.02.2007 року по 01.01.2014 року не підтверджено необхідними документами, а саме уточнюючої довідки про пільговий характер робіт та результати проведення атестації робочих місць.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту б частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось право на пільгову пенсію, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України Про пенсійне забезпечення та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Верховний Суд України у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 10 березня 2015 року у справі № 21-51а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, а також Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 732/2003/14, від 03 квітня 2018 року, у справі № 504/1231/16-а від 15.05.2018 року, у справі № 132/3610/16-а, від 05.06.2018 року у справах № 466/455/17, № 453/841/16-а від 26.06.2018 року у справі № 227/1518/17, висловлювали правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Матеріали справи свідчать, що згідно рішення Комісії Гайсинського об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.06.2018 року ОСОБА_1 підтверджено загальний стаж роботи 34 роки 8 місяців 11 днів з яких 2 роки стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до Списку №1, ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення". В свою чергу, в підтвердженні періоду роботи з 01.01.1992 по 22.01.1996 та з 19.02.2007 по 01.01.2014 позивачем до матеріалів справи не надано документи, а саме уточнююча довідка про пільговий характер роботи, відомості про проведення та результати атестації робочого місця за умовами праці.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування всього періоду роботи гірником з ремонту гірничих виробок, а саме 10 років 11 місяців 2 дні до пільгового стажу ОСОБА_1 у зв'язку з чим, у позивача відсутній достатній пільговий стаж для призначення пенсії за списком № 1.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Згідно ст. 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_1) до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (22700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Волонтерів, 17, код ЄДРПОУ 20104575), про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович