Рішення

від 06.11.2018 по справі 813/2690/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2690/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Сан Гарден до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство Сан Гарден (далі - ДП Сан Гарден , позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач) з вимогами:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006421411 від 04 травня 2017 року;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006441411 від 04 травня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків відповідача, викладених в акті перевірки № 444/14-11/32568687 від 12.04.2017 щодо помилкового застосування позивачем до імпортованого ним товару (тканини) кодів товарної номенклатури. Позивач зазначає, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів класифікаційних угрупувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів. Посадові особи Львівської митниці ДФС в рамках службового обов'язку здійснення контролю класифікації товарів були уповноважені не лише самостійно класифікувати дану тканину, але й відмовити у прийнятті митної декларації щодо її ввезення на територію України, маючи підстави вважати, у що ній заявлено код УКТ ЗЕД з порушенням. Тим не менш, як підтверджено актом про результати перевірки, декларації були прийняті, а митне оформлення завершено на підставі відомостей, поданих позивачем у митних деклараціях. А відтак, на думку позивача, відповідач в подальшому не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації. Разом з тим, позивач покликається на те, що ані акт за результатами перевірки, ані оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять доказів, у чому саме полягає порушення позивачем вимог ст. 260, 278, ч.4 ст.280 Податкового кодексу України. Крім цього, позивач стверджує, що позиція відповідача щодо класифікації тканини ДП Сан Гарден за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1 (5% ввізного мита) спростовується судовими рішеннями та прийнятими митними деклараціями, зі змісту яких вбачається правильність заявленого коду УКТ ЗЕД для аналогічної тканини НОМЕР_2 (0% ввізного мита).

Ухвалами суду від 24.07.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

22 жовтня 2017 року за вх. № 19347 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких в обґрунтування своєї правової позиції посилається зокрема на обставини, зазначені в акті проведеної перевірки. Стверджує, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 18 вересня 2017 року зупинено провадження у справі до вирішення по суті справи №813/3149/17 за позовом ДП "Сан Гарден" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій про проведенні документальної невиїзної перевірки ДП «Сан Гарден» призначеної згідно наказу ГУ ДФС у Львівській області від 22 березня 2017 року №986. 06.11.2018 у зв'язку з набранням рішенням у справі №813/3149/17 законної сили провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також з'ясувавши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Львівській області з 28.03.2017 по 03.04.2017 проводилась документальна невиїзна перевірка ДП Сан Гарден дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи по митних деклараціях № 2091200000/2015/851419 від 03.12.2015, №209120000/2015/854086 від 16.12.2015, за результатами якої складено акт № 444/14-11/32568687 від 12.04.2017 (а.с. 12-23) (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено, що ДП Сан Гарден за МД ІМ 40 ДЕ № 209120000/2015/854086 від 16.12.2015 ввезено товар № 1 Тканина з поліефірних (100% поліестер) штапельних волокон (59, 8%), змішаних з синтетичними поліефірними (100% поліестер) комплексними нитками (40,2%), полотняного переплетення, вибілена, не просочена, не дубльована, без покриття, структура тканини 104 х 74, щільність 83 г/м2, ширина 220см - 10092, 1м (згідно з гр. 31 МД). Код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2, вага (нетто) - 1 904, 6 кг, країна походження - Китай, митна вартість -158 663, 13 грн. Після здійснення відбору зразків, згідно з ч.3 ст.260 Митного кодексу України було сформовано тимчасову декларацію ІМ40ТН № 209120000/2015/854140 від 16.12.2015. Митне оформлення даного товару завершено за МД типу ІМ 40 ДТ № 209120000/2016/800373 від 06.01.2016.

ДП Сан Гарден за МД ІМ 40 ДЕ № 209120000/2015/851419 від 03.12.2015 ввезено товар № 6 Тканина з поліефірних (100% поліестер) штапельних волокон, змішаних з синтетичними поліефірними (100% поліестер) комплексними нитками, полотняного переплетення, вибілена, не просочена, не дубльована, без покриття, щільність 84 г/м2: ширина 220 см - 31707м; ширина 240 см - 17806 м (згідно з гр.31 МД). Код товару згідно з УКТ ЗЕД товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2, вага (нетто) - 9402 кг., країна походження - Китай, митна вартість - 1158488, 79 грн. Після здійснення відбору зразків було оформлено тимчасову декларацію ІМ40ТН № 209120000/2015/851553 від 03.12.2015. Митне оформлення даного товару завершено за МД типу ІМ 40 ДТ №209120000/2016/801562 від 18.01.2016.

На підставі акта перевірки № 444/14-11/32568687 від 12.04.2017 Головним управління ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 04.05.2018:

- № НОМЕР_3 (а.с. 9), згідно якого встановлено порушення ст.260, ст.278, ч.4 ст.280 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VII Про митний тариф (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозиться суб'єктами підприємницької діяльності на суму 82 322, 00 коп., та

- № НОМЕР_4 (а.с. 10), згідно якого встановлено порушення пп. в) п.185.1 ст. 185, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.10.2010 (із змінами та доповненнями).

Не погоджуючись із результатами перевірки, 20 квітня 2017 року представниками ДП Сан Гарден було подано до Головного управління ДФС у Львівській області письмові заперечення до Акту від 12 квітня 2017 року (а.с. 125-126).

Листом Про надання інформації від 28.04.2017 № 4583/10/13-01-14-11-15 (а.с. 127-132) Головне управління ДФС у Львівській області повідомило позивача про результати розгляду вказаних заперечень та зазначено, що доводи скаржника з приводу відсутності порушень митного законодавства та необґрунтованості висновку, зробленого в акті перевірки, є безпідставними.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам на основі аналізу положень чинного законодавства, суд керувався наступним правовими нормами.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно п. 49 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, пропуск товарів через митний кордон України - це надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

В силу п. 21 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митна процедура - це зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. В розумінні п. 29 ч. 1 цієї статті митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

За приписами п. 3 ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Суд зауважує, що аналіз вищезгаданих норм чинного законодавства свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення лише за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 08.05.2018 в справі №808/1341/14, провадження №К/9901/7237/18.

Як вбачається з акту перевірки № 444/14-11/32568687 від 12.04.2017, така проведена згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, тобто підставою для призначення та проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи за окремими митними деклараціями стало виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи за результатами аналізу копій митних декларацій.

При цьому ні повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи № 133 від 23.03.2017 (а.с. 11), ні акт перевірки № 444/14-11/32568687 від 12.04.2017 (а.с. 12-23), складений за наслідками проведення такої перевірки, не містять жодних посилань на наявність відповідних підозр та в чому саме вони полягають.

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року, справа №814/978/17, адміністративне провадження №К/9901/5649/17, зазначає, що класифікацію товарів за УКТЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією, може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження податкового органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Як встановлено з матеріалів справи, дана перевірка стосувалась трьох типів тканини, що була ввезена ДП Сан Гарден у грудні 2015 року, а саме - тканини за артикулом 10207757, тканини за артикулом - 10207769 та тканини за артикулом 10123645.

Згідно з ч.1 ст. 260 Митного кодексу України, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Частиною 1 ст. 261 Митного кодексу України вказано, що у разі подання відповідно до статей 259 і 260 цього Кодексу попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Під час митного оформлення товару декларант скористався правом подання тимчасової декларації з метою перевірки відомостей про заявлений код та опис товару, а в подальшому, на підставі висновків СЛЕД ДФС, подавав додаткові декларації, у яких заявляв код 55151210000 (ввізне мито 0%). При цьому, як тимчасові, так і додаткові декларації були прийняті митним органом.

Так, актом перевірки встановлено, що митне оформлення тканини за артикулом 10123645 було завершено за МД типу ІМ 40 ДТ № 209120000/2016/800373 від 06.01.2016 за кодом 551512100 (ставка ввізного мита 0%).

В аналогічному порядку актом перевірки встановлено, що митне оформлення тканини за артикулом 10207757 та тканини за артикулом - 10207769 було завершено за МД типу ІМ40ДТ №209120000/2016/801562 від 18.01.2016 за кодом 551512100 (ставка ввізного мита 0%).

Тобто, попри те, що підставою для проведення перевірки щодо позивача в акті перевірки від № 444/14-11/32568687 від 12.04.2017 Головного управління ДФС у Львівській області зазначено п.1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України, відповідач доказів на підтвердження наявності наведених у зазначеній нормі підстав, всупереч положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, суду не надав. Тоді як імпортований позивачем товар, щодо правильності декларування кодів якого стосувалась документальна перевірка, пройшов митне оформлення.

Суд зазначає, що якщо орган ДФС, приймаючи митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

При цьому матеріали справи не містять жодних посилань, які свідчать про порушення посадових обов'язків службовими особами Львівської митниці ДФС у ході здійснення повноважень, передбачених ст.ст.69, 264 Митного кодексу України під час оформлення тканини позивача, що була об'єктом даної перевірки.

Разом з тим, не знаходить належного обгрунтування і твердження відповідача у акті перевірки № 444/14-11/32568687 від 12.04.2017 щодо помилковості заявлених у митних деклараціях позивачем описів типів тканини та коду УКТ ЗЕД НОМЕР_2.

Так, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, у ході оформлення чергових поставок тієї ж тканини, що є об'єктом розгляду даної справи, Львівською митницею ДФС були прийняті митні декларації ДП Сан Гарден та підтверджено правильність зазначених відомостей щодо опису товару та коду УКТ ЗЕД НОМЕР_2 (0% мита).

Крім цього, суд зауважує, що тип тканини ДП «Сан Гарден» за артикулом 10207757 був предметом судового розгляду у справі № 813/737/16, в якій постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року було визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС № КТ - 209000013-0439-2015 від 11 грудня 2015 року про визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД, а саме - НОМЕР_1 (а.с.28-38). Висновок суду щодо правильності визначення декларантом коду товару згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_2 підтримано судом під час перегляду справи апеляційною та касаційною інстанцією.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для збільшення сум грошових зобов'язань ДП Сан Гарден зі сплати ПДВ із ввезених на територію України товарів та мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, а тому податкові повідомлення-рішення №0006421411, №0006441411 від 04 травня 2017 року прийняті відповідачем протиправно і підлягають скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У контексті перелічених положень Кодексу адміністративного судочинства України в ході судового розгляду спору відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується правильність визначення позивачем кодів товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006421411 від 04 травня 2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006441411 від 04 травня 2017 року.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства Сан Гарден (81500, Львівська область, Городоцький район, м.Городок, вул.Заводська, буд.2А; код ЄДРПОУ 32568687) з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань 3200 (три тисячі дві) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2018.

Суддя В.М. Сакалош