Постанова

від 13.11.2018 по справі 815/6472/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

Київ

справа №815/6472/14

адміністративне провадження №К/9901/7261/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДЕС на постанову Одеського окружного адміністративного суду 12.12.2014 (суддя - Балан Я.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 (головуючий суддя - Семенюк Г.В., судді: Потапчук В.О., Жук С.І.)

у справі № 815/6472/14 за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДЕС про стягнення заборгованості, -

встановив:

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДЕС (далі - ТОВ ТЕДЕС ), в якому просила стягнути з відповідача податковий борг з податку на прибуток приватних підприємства в розмірі 44708,83 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду 12.12.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, позовні вимоги задоволено та стягнуто з ТОВ ТЕДЕС спірну суму податкового боргу з огляду на те, що відповідачем самостійно не сплачено узгоджену суму податкового боргу, а здійсненні контролюючим органом заходи не призвели до його погашення.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ ТЕДЕС оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду 12.12.2014, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ ТЕДЕС зазначає, що податкову вимогу від 25.03.2014 № 2208-25 ДПІ у Приморському районі м. Одеси сформовано та надіслано на адресу підприємства не за підсумками року, а за підсумками І кварталу, тобто без врахування декларацій з податку на прибуток підприємств за півріччя 2013 року, III квартал 2013 року та річної за 2013 рік. Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік задекларовано податок на прибуток в розмірі 4365,00 грн., який було сплачено 30.05.2013 за рахунок попередньої оплати в сумі 4500,00грн. Податкову звітність за І квартал 2013 року подано до податкового органу помилково, що не породжує обов'язку зі сплати задекларованого в ній податку.

Отже, з урахуванням податкової звітності наростаючим підсумком з уточненими показниками суми задекларованого податку та його сплати, у податкового органу станом на 25.03.2014 були відсутні законні підстави для формування та надіслання спірної податкової вимоги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, відповідно до облікової картки ТОВ ТЕДЕС , за відповідачем рахується заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 44708,83 грн.

Зазначена заборгованість виникла у зв'язку з самостійним визначенням відповідачем суми податкового зобов'язання у деклараціях з податку прибуток підприємств, а саме: від 30.04.2013 №9025059924 на суму 44834,00грн. та від 18.02.2014 №9090454238 на суму 4365,00грн. Так, відповідно до облікової картки платника, за відповідачем рахувалась переплата у розмірі 0,16грн., часткова сплата у розмірі 4500,00 грн. та залишок несплаченої пені у розмірі 9,99грн.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

ДПІ у Приморському районі м. Одеси вживались заходи щодо погашення платником податкового боргу шляхом надіслання податкової вимоги від 25.03.2014 № 2208-25 на суму 40343,83 грн., яка була отримана ТОВ ТЕДЕС 04.04.2014 (а.с.12-13).

За правилами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків виникає через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Доказів на підтвердження обставин щодо оскарження податкової вимоги від 25.03.2014 № 2208-25 відповідачем суду не надано.

За наведених обставин та з урахуванням, що заходи по погашенню відповідачем податкового боргу не призвели до його погашення, доказів про сплату податкового боргу відповідачем під час вирішення справи судами попередніх інстанцій не надано, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ ТЕДЕС спірної суми податкової заборгованості.

Таким чином, враховуючи несплату відповідачем суми узгодженого податкового зобов'язання, які набули статусу податкового боргу, суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог податкового органу про стягнення спірної суми податкового боргу.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

Зокрема, щодо посилання відповідача на помилковість подання податкової декларації за І квартал 2013 року та у зв'язку з цим відсутністю податкового боргу слід зазначити наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податкового кодексу України, тощо.

Обставини, на які посилається заявник касаційної скарги не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДЕС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду 12.12.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду