Постанова

від 13.11.2018 по справі 910/1153/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2018 р. Справа№ 910/1153/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Хрипуна О.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Галугико С.І., представник, адвокат, ордер серії КР №006385 від 13.11.18

від відповідача: Гелеверя Р.В. довіреність № 363 від 30.01.18

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2018 року (повний текст складено 04.07.2018 р.)

у справі № 910/1153/18 (суддя Якименко М.М. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

про розірвання договору поруки , -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою у якій просило розірвати договір поруки №4Л13404И/П від 17.11.2016 р., укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Ніон Інвест Груп" з 26.11.2016 р. (а.с. 4-8).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 р. у справі №910/1153/18 в задоволенні позову відмовлено (а.с.98-102).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2018 року у справі № 910/1153/18, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити (а.с.110-115).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 р., апеляційна скарга ТОВ "Ніон Інвест Груп" у справі № 910/1153/18 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

19 жовтня 2018 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.) відкрито апеляційне провадження у справі №910/1153/18, розгляд апеляційної скарги ТОВ "Ніон Інвест Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 р. у справі № 910/1153/18 призначено на 13 листопада 2018 року.

У судовому засіданні 13 листопада 2018 року представник ТОВ "Ніон Інвест Груп" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник ПАТ "КБ "ПриватБанк" у судовому засіданні 13 листопада 2018 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

17 листопада 2016 року між ТОВ "Ніон Інвест Груп" (далі - позивач), як поручителем та ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - відповідач), як кредитором укладено Договір поруки № 4Л13404И/П (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого предметом цього договору є надання поруки поручителем за виконання ТОВ "Лавертон" (код за ЄДРПОУ 36574448) (далі - боржник) своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитних договорів, а саме: Кредитним договором від 26.06.2013 р. № 4Л13404И (далі - Кредитний договір - 1); Кредитним договором від 27.06.2013 р. № 4Л13411И (далі - Кредитний договір - 2); Кредитним договором від 17.02.2014 р. № 4Л14165И (далі - Кредитний договір - 3); Кредитним договором від 20.02.2015 р. № 4Л15051И (далі - Кредитний договір - 4) (а.с. 9).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений (п. 2 та п. 3 Договору поруки).

Згідно з п.п 4, 5 та 6 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

Відповідно до п. 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів , що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором (п.10 Договору ).

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 11 Договору поруки).

Цей Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 29.12.2015 р., укладеної сторонами (п. 17 Договору поруки).

Також позивачем надано копію угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 29.12.2015 р. (а.с. 14-15).

Позивач зазначає, що 18.11.2016 р. згідно Договору поруки № 4Л13404И/П від 17.11.2016 р., в якості оплати за Кредитними договорами №№ 1-4, він перерахував відповідачу 655 422 636,82 грн., на підтвердження чого надав копії платіжних доручень: № 25 від 18.11.2016 р.на суму 255260931,72 грн. з призначенням платежу: "исполнение обязательств по кред.договору №4Л13404И від 26.06.13 согласно договора поручительства № 4Л13404И/П від 17.11.16", № 26 від 18.11.2016 р. на суму 330096091,55 грн. з призначенням платежу: "исполнение обязательств по кред.договору №4Л13411И від 27.06.13 согласно договора поручительства №4Л13404И/П від 17.11.16", № 27 від 18.11.2016 р. на суму 47691998,12 грн. з призначенням платежу: "исполнение обязательств по кред.договору №4Д14165И від 17.02.14 согласно договора поручительства № 4Л13404И/П від 17.11.16" та № 28 від 18.11.2016 р. на суму 22373615,43 грн. з призначенням платежу: "исполнение обязательств по кред.договору №4Л15051И від 20.02.15 согласно договора поручительства № 4Л13404И/П від 17.11.16" (а.с. 10-13).

За доводами позивача, він звертався до відповідача з листом №1 від 08.08.2017 р., у якому зазначав про виконання зобов'язання за договором поруки, у зв'язку з чим, з посиланням на п. 8 договору просив передати оригінали документів , що посвідчують обов'язок боржників та документів, що забезпечують виконання кредитних договорів , зобов'язання за якими відповідно до договору поруки виконано позивачем (а.с. 40-41, 42).

Позовні вимоги з посиланням на ст. 612 ЦК України обґрунтовані тим, що позивачем, як поручителем виконано зобов'язання та сплачено відповідачу кошти за кредитними договорами №№1-4. Проте відповідачем, в порушення положень п.п. 8, 10 Договору поруки №4Л13404И/П, не передано позивачу належним чином завірених копій документів , що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами та "засобів забезпечення вказаних обов'язків у вигляді забезпечень". Внаслідок цього, за доводами позивача, він втратив зацікавленість в подальшому виконанні договору з боку відповідача, бездіяльність відповідача призвела до погіршення майнового стану позивача та спричинила йому суттєвої шкоди.

Враховуючи викладене, позивач просив розірвати договір поруки з огляду на істотне порушення договору іншою стороною.

За доводами позивача, метою укладення Договору №4Л13404И/П було отримання прибутку. Істотною умовою цього договору та умовою, що сприяла його укладенню, за доводами позивача, було надання йому відомостей щодо існування у ПАТ "КБ "Приватбанк" багатократного забезпечення (існування договорів застави) виконання боржниками своїх зобов'язань за кредитними договорами; суттєвою умовою договору було те, що до позивача переходять всі права кредитора за кредитним договором (п. 8, п.10). Невиконання відповідачем зобов'язань (щодо передачі прав вимоги до боржників), за доводами позивача, свідчить про позбавлення його можливості використовувати права вимоги до боржників в якості забезпечення зобов'язань, що призвело до погіршення його майнового стану, спричинення збитків (у зв'язку з залученням для виконання договору кредитних коштів та додаткового забезпечення кредиту).

У апеляційній скарзі позивач, разом із доводами аналогічними до тих, що викладені у позовній заяві зазначає , що порушенням договору є не передання відповідачем позивачу належним чином завірених копій документів. Позивач вважає, що ним доведено обставини, що дають можливість встановити істотне порушення договору (в т.ч. неможливість використовувати результат договору).

Заперечуючи проти позиції суду першої інстанції щодо необхідності при розірванні договору дотримання встановленого ст. 188 ГК України порядку, позивач посилається на у інформаційний лист ВГСУ від 15.01.2010 р. № 01-08/12, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України та постанову Верховного Суду України від 01.12.2009 у справі N 50/101-08 і зазначає, що "недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору". Також позивач зазначає про помилковість висновків суду про "відсутність відомостей про шкоду, завдану позивачу". Обґрунтовуючи свою позицію позивач зазначає, що передумовою укладення договору поруки було надання йому відомостей про багатократне забезпечення, яке перевищує розмір боргових зобов'язань та те, що "представники відповідача інформували позивача про план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля, який було розроблено на виконання рішення Правління Національного банку України від 05.10.16р. №323/БТ. В рамках реалізації цього Плану представники ПАТ КБ "Приватбанк" та позивач погодили відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом укладення кредитного договору. При цьому, умовами надання кредиту Банком було, зокрема, укладення договорів поруки за виконання іншими компаніями зобов'язань за кредитними договорами з ПАТ КБ "Приватбанк". При цьому Позивач, з огляду на зміст ст. 556 ЦК України, обґрунтовано розраховував, що в разі виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, до нього перейдуть усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання ".

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою , боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники , якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 ГК України.

Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Дострокове розірвання цього Договору здійснюється за письмовою згодою Сторін (п.14 Договору).

Належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Договору поруки відповідно до норм чинного законодавства України та умов спірного договору матеріали справи не містять.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом .

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 4 ст. 188 ГК України.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі № 6-75цс13.

Докази завдання позивачеві шкоди у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору поруки, того, що внаслідок таких дій (бездіяльності) відповідача позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору, а також того, що внаслідок зазначених дій позивачем понесені збитки - у матеріалах справи відсутні.

Позивачем не обґрунтовано ані своїх доводів про те, що укладаючи спірний договір він керувався наявністю забезпечення, яке перевищує розмір зобов'язання, ані того, що невиконання відповідачем зобов'язань за спірним Договором поруки призвело до істотного погіршення фінансово-майнового стану позивача, спричинення йому збитків, їх реальність, а також того, що у зв'язку із цим позивач змушений був залучити кредитні кошти та сплачувати проценти за кредитом, а також залучити додатково забезпечення кредиту. Також позивачем не обґрунтовано своїх доводів про істотність порушення умов договору з огляду на неможливість використовувати його результат саме внаслідок не передання відповідачем копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, з огляду на відсутність доказів оспорення такого права позивача зі сторони третьої особи.

Не є такими доказом і надана позивачем копія адресованих відповідачу листа №1 (а.с. 47, 51), оскільки у ньому позивач просив передати йому саме оригінали документів.

При цьому колегія суддів враховує положення статей 42, 44 ГК України щодо здійснення підприємництва суб'єктами господарювання на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на:

- п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору ;

- ч.ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України відповідно до якої боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; /…/. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Така вказівка на подію визначена сторонами у п.10 Договору, відповідно до якого кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя (ст. 626 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо .

З умов Договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання . Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання ТОВ "Лавертон" та його обсягу станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.

У відповідності до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання .

Згідно із ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем.

При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Правовий аналіз норм ч. 2 ст. 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором .

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15.

Поряд з цим, позивачем не доведено того, що ним було повністю виконано зобов'язання з повернення кредитів та сплати відсотків за користування ними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань та строків їх виконання.

Отже позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів наявності обставин, які б свідчили про порушення (в розумінні ст. 610 ЦК України) договору поруки відповідачем та відповідно правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 651 ЦК України щодо розірвання договору у зв'язку з його істотним порушенням однією зі сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав .

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте позивачем на підтвердження своїх доводів, наведених в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги, належних доказів надано не було.

При цьому ч. 4 ст. 74 ГПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Крім того, за змістом ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами порушення відповідачем прав позивача внаслідок невиконання встановленого договором обов'язку, що виключає можливість застосування ст. 612 ЦК України на підставі якої у вказаній справі заявлено позов.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Тому рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2018 року у справі № 910/1153/18 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2018 року у справі №910/1153/18 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2018 року у справі №910/1153/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2018 року у справі №910/1153/18 залишити без змін.

3. Справу №910/1153/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

О.О. Хрипун

Дата складення повного тексту - 15.11.2018 р.