Постанова

від 19.11.2018 по справі 904/1308/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2018 року м.Дніпро Справа № 904/1308/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства "Технопарк КР" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2018 , ухвалене суддею Кеся Н.Б., повний текст якого підписаний 05.07.2018, у справі № 904/1308/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "Технопарк КР", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 18 010, 22 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс" про стягнення з Приватного підприємства "Технопарк КР" заборгованості у розмірі 18 010, 22 грн., з яких: 16 593,00 грн. - основної заборгованості за договором оренди з травня 2017 по лютий 2018 року, 1002,22 грн. - інфляційних втрат за період з травня 2017 по лютий 2018 (включно), 415,00 грн. - 3% річних за період з 01.05.2017 по 01.03.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №3 від 01.12.2016 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, що є підставою для нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат та відсотків річних згідно зі ст.625 ЦК України. При цьому позивач, хоч і вказує на не підписання цього договору з боку відповідача, але зауважує, що відповідачем його існування не заперечується, з огляду на факт підписання сторонам актів наданих послуг із посиланням на номер цього договору, згадування вказаного договору у листі про розірвання цього договору.

В подальшому, позивачем подана до Господарського суду Дніпропетровської області заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача 39 068,00 грн., з яких: 22163,37 грн - сума основної заборгованості з орендної плати з травня 2017 по 21.05.2018 (включно), 2905,61 грн - інфляційні втрати за травень 2017-квітень 2018 року, 701,00 грн - 3% річних за період 01.05.2017-21.05.2018 року, 13298,02 грн - штраф, відповідно до умов п.5.3 договору. Вказану заяву прийнято судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2018 у справі №904/1308/18 позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Технопарк КР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс" 14 512,50 грн. основного боргу, 415,00 грн. - 3% річних, 1021,29 грн. інфляційних втрат та 1560,32 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, що відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України є підставою для застосування до Відповідача санкцій. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про дію договору № 3 від 01.12.2016 лише до 01.02.2018 та стягнув заборгованість з орендної плати саме за цей період, оскільки в подальшому позивачем приміщення було опечатане та, відповідно, відповідач не мав можливості ним користуватись, що виключає нарахування орендної плати за період з лютого 2018 по 21.05.2018; також судом був здійснений перерахунок 3% річних та інфляційних нарахувань на суму заборгованості; в іншій частині позовних вимог відмовлено, як і відмовлено у задоволенні вимог про стягнення штрафу.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Технопарк КР" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати у задоволеній частині, та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не були належним чином з`ясовані обставини справи та не правильно оцінені надані сторонами докази, зокрема, Відповідач наголошував, що судом невірно обрахований період користування відповідача приміщенням з 01.12.2016 по 01.02.2018, в той час, як матеріалами справи підтверджується користування приміщенням в період з 01.12.2016 по 31.07.2017, за який сторонами підписані акти виконаних робіт, за подальший період підписані акти виконання робіт відсутні, як і відсутні докази надсилання відповідних актів на адресу відповідача.

Також судом першої інстанції не взято до уваги дані, що містяться у акті звірки взаємних розрахунків станом на 22.01.2018, відповідно до якого самим позивачем підтверджена заборгованість лише за період з 31.01.2016 по 31.07.2017, за подальший період заборгованість позивачем не нарахована, оскільки взаємовідносини сторін припинились.

Судом не взяті до уваги заперечення відповідача про те, що лист без номеру й без дати, направлений апелянтом позивачу із зазначенням останнім дати його отримання 30.01.2018, є неналежним доказом у справі, оскільки єдиним підтвердженням його отримання є дата та підпис самого позивача - зацікавленої особи.

Крім того, скаржник звертає увагу суду, що всупереч вимог законодавства, судом не надано мотивованої оцінки кожному аргументу відповідача, зазначеному у відзиві на позов.

Також, із посиланням на норми ст.ст. 640, 759, 795 ЦК України та п.2.1, 2.2, 4.2.1 договору, зауважує, що нарахування орендної плати виникає з моменту передачі майна за актом приймання-передачі, який у даних відносинах відсутній, тому й підстава для нарахування плати також відсутня.

Звертає увагу суду, що всупереч вимог ст.120 ГПК України його не було повідомлено про час та місце засідання, в якому було оголошено рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду апеляційної інстанції 17.09.2018, Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає про відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, вказує, що є безпідставними посилання скаржника про закінчення правовідносин сторін з 31.07.2017, оскільки свою правову позицію не підтверджує документально, всупереч наявним у справі доказам про фактичне існування між сторонами договірних відносин за договором № 3 від 01.12.2016, за яким між сторонами підписувалися акти наданих послуг, виставлялись позивачем відповідачу рахунки, здійснено підписання між сторонами акту звірки розрахунків станом на 22.01.2018, здійснено оплату відповідачем заборгованості, що підтверджується банківською випискою та підтверджено розірвання відносин листом, який отримано позивачем 30.01.2018, про що свідчить відповідна відмітка на листі та даний факт не спростований відповідачем іншими доказами, претензією від 14.02.2018 з вимогою сплатити існуючу заборгованість.

Також позивач зазначає, що судом обґрунтовано встановлена наявність договірних відносин між сторонами на підставі наявних у справі доказах.

Стосовно неналежного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, в якому оголошено рішення суду, то позивач зазначає, що апелянту достеменно було відомо про розгляд справи та останній не був позбавлений права звернутись за отриманням інформації до Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного сайту судової влади, які є відкритими для користувачів і з цих ресурсів можливо отримати необхідну інформацію.

Також позивач зазначає, що фактично ключі від орендованого приміщення були передані відповідачем 04.07.2018, вже після прийняття оскаржуваного рішення, про що міститься запис у журналі чергового підприємства позивача, копію витягу з якого останній надає як доказ фактичного користування відповідача приміщенням до липня 2018 року. Крім того, після відкриття приміщення, на столі були знайдені документи - листи контрагентів відповідача на його адресу: один датований 13.02.2018, а в другому містився акт наданих послуг від 31.01.2018 № 140 та рахунок, які позивач також просить врахувати, як доказ користування відповідача приміщенням до лютого 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 року (суддя-доповідач Коваль Л.А.) апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 року (головуючий суддя - Березкіна О.В., судді - Пархоменко Н.В., Білецька Л.М.) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача; з урахуванням положень ч.13 ст.8, ч.10 ст.270 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам наданий строк для подання заяв, клопотань, додаткових доказів.

Розпорядженням керівника апарату суду від 17.09.2018 року у зв'язку із виходом з відпустки судді-доповідача Коваль Л.А. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Автоматизованою системою документообігу визначено для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коваль Л.А. (доповідач), судді - Пархоменко Н.В., Білецька Л.М.

Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд з 03.10.2018 року припинив здійснення правосуддя у зв'язку із публікацією в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до частин 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи № 904/1308/18 з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2018 для розгляду справи № 904/1308/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

Ухвалою суду від 22.10.2018 справу № 904/1308/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Технопарк КР" прийнято до провадження вищевказаною колегією суддів та вирішено розглядати у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

02.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс" (наймодавець за договором, позивач по справі) та Приватним підприємством "Технопарк КР" (наймач за договором, відповідач по справі) був укладений договір найму (оренди) нежилих приміщень № 14, за умовами якого наймодавець передає, а наймач приймає у платне тимчасове користування (найм) нежиле приміщення, яке є власністю наймодавця за договором купівлі-продажу ВСА № 274972 від 26.05.2005, площею 36 кв.м., що знаходиться за адресою : м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе, 4 (п.п.1.1-1.2 договору (а.с.16-18)).

За п.2.1 цього договору передача приміщення у найм здійснюється на підставі належним чином оформленого та підписаного сторонами акту приймання-передачі приміщень, в якому сторони зазначають технічний стан приміщень, що передаються в найм (оренду). Акт приймання-передачі приміщень є невід"ємною частиною договору.

Вказаний акт між сторонами був підписаний 02.12.2013 року та за його умовами відповідачу передано приміщення загальною площею 36 кв.м., розташоване за адресою: 50051, м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе, буд. 4, поверх 4, кімната 412, у задовільному технічному стані, з підключеними системами електрозабезпечення, опалення, вентиляції, протипожежної системи (а.с.19).

За п.8.1 договору він набуває чинності з моменту підписання та діє до 30.11.2016 року.

В подальшому, 01.12.2016, у зв`язку з закінченням терміну дії договору № 14, між сторонами погоджено укладення нового договору № 3 від 01.12.2016, відповідно до якого ТОВ "Лайт Інвест Сервіс" (наймодавець за договором) передає, а ПП "Технопарк КР" (наймач за договором) приймає в платне тимчасове користування (найм) нежиле приміщення площею 18 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Орджоніквідзе, 4 (п.1.1 договору (а.с.20-25)).

За п.2.1-2.2 договору № 3 передача приміщення у найм здійснюється на підставі належним чином оформленого та підписаного сторонами акту приймання-передачі приміщень, в якому сторони зазначають технічний стан приміщень, що передаються в найм (оренду). Акт приймання-передачі приміщень є невід"ємною частиною договору. Наймач має прийняти приміщення 01.12.2016.

За п.3.1-3.2 договору № 3 за користування приміщенням наймач має здійснювати плату в порядку та в розмірах, визначених цим договором. Плата за найм приміщеннями на момент укладення договору становить 50 грн за 1 кв.м. і не включає в себе: витрати наймодавця на утримання приміщень, що включають в себе комунальні послуги (теплопостачання, водопостачання), вартість інших послуг (відшкодування витрат на утримання будинку, відшкодування витрат на охорону приміщень, спостереження пожежної безпеки, інші витрати, пов`язані з приміщеннями, у т.ч. податок на землю).

За п.3.7 договору № 3 плата за користування приміщеннями нараховується з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщень в найм і сплачується наймачем у безготівковому порядку на поточний рахунок наймодавця. При цьому: за перший місяць користування приміщеннями не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі приміщень; в подальшому - не пізніше 15 числа поточного місяця найму приміщеннями. Відшкодування вартості спожитої електроенергії відповідно до п.3.3 даного договору здійснюється наймачем до 1-го числа поточного місяця за попередній місяць згідно виставленого наймодавцем рахунку-фактури.

За п.3.9 договору № 3 у випадку закінчення терміну найму, дострокового припинення чи розірвання даного договору плата за найм та витрати на утримання приміщень виплачуються по день фактичної передачі приміщень наймачем наймодавцеві зі складанням акту прийому-передачі.

Згідно підпункту 4.2.1, 4.2.3 п.4.2 договору № 3 наймодавець зобов`язується: передати наймачу приміщення по акту прийому-передачі 01.12.2016. Не вчиняти дій, які б перешкоджали наймачу користуватися приміщеннями, переданими у найм, на умовах цього договору. Виставляти наймачеві рахунок-фактуру на оплату за найм приміщень згідно розділу 3 даного договору та акт виконаних робіт.

Підпунктом 4.4.1 п.4.4 договору № 3 передбачений обов`язок наймача своєчасно вносити плату за найм приміщень в розмірі, порядку та в строки, визначені даним договором.

Відповідно до п.5.3 договору № 3 у разі затримки сплати згідно п.3.6 даного договору наймач сплачує наймодавцеві пеню у розмірі 0,06% за кожен день прострочення, від несплаченої в строк суми. Якщо прострочення оплати за користування об`єктом оренди становитиме більше як 5 (п`ять) календарних днів, наймач додатково сплачує наймодавцю штраф у розмірі 60% від суми простроченого платежу. Сплата штрафу та пені не звільняє наймача, який допустив прострочення виконання відповідного зобов`язання, від виконання цього зобов`язання. При цьому наймач, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу наймодавця зобов`язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних з простроченої суми.

Слід зазначити, що п.3.6 договору № 3 передбачене збільшення розміру орендної плати в разі коливань індексу інфляції та/ або зміни офіційного обмінного курсу НБУ долару США більше, ніж на 2% від дати підписання цього договору та/або зміни розмірів та/або введення нових податків, зборів, обов`язкових платежів до державного та місцевого бюджетів.

Пунктами 8.1, 8.3 договору № 3 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.10.2019; договір може бути розірваний достроково: за рішенням суду, за згодою сторін, за ініціативою однієї сторони, якщо інша сторона порушує умови цього договору; за ініціативою однієї сторони у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

За актом прийому-передачі майна в оренду від 01.12.2016 наймодавець мав передати, а наймач прийняти у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 18 кв.м, що розташоване за адресою: 50051, м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе, буд.4, поверх 2, кімната № 205, у задовільному технічному стані, з підключеними системами електрозабезпечення, опалення, вентиляції, протипожежної системи (а.с.26).

На виконання умов Договору № 3 між сторонами були підписані наступні акти наданих послуг:

- №371 від 31.12.2016 року (а.с.27); акт надання послуг № 27 від 31.01.2017 (а.с.28); акт надання послуг № 60 від 28.02.2017 (а.с. 29); акт надання послуг № 86 від 31.03.2017 (а.с. 30); акт надання послуг № 96 від 28.04.2017 (а.с. 31); акт надання послуг № 127 від 31.05.2017 (а.с. 32); акт надання послуг № 192 від 30.06.2017 (а.с.33); акт надання послуг №301 від 31.07.2017 (а.с. 34).

Зазначені акти наданих послуг підписані відповідачем без будь-яких зауважень щодо якості, кількості, вартості наданих послуг, що підтверджується підписом представника та печаткою підприємств позивача та відповідача.

Слід зазначити, що договір № 3 та акт прийому-передачі майна підписаний лише з боку позивача. Як вказує останній у позовній заяві, відповідач підписаний зі свого боку екземпляр договору та акту прийому-передачі майна не повернув позивачу. Втім, всі вище перелічені акти наданих послуг підписані з боку обох сторін та містять посилання на договір найму (оренди) № 3 від 01.12.2016.

В подальшому, листом без номеру, без дати, відповідач звернувся до позивача з повідомленням про дострокове розірвання договору № 3 від 01.12.2016 з 01.08.2017. Слід зазначити, що вказаний лист не містить доказів його направлення, а на ньому проставлена відмітка "отримано 30.01.2018" (а.с.35).

Листом № 51/24-02 від 14.02.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією про оплату суми заборгованості в розмірі 16 573,72 грн та штрафу за п.5.3 договору (а.с.36-37). Вказану претензію направлено відповідачу 27.02.2018, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист (а.с.40), крім того, в додатку до претензії позивачем направлено відповідачу акти наданих послуг за липень 2017 - січень 2018 та рахунки за цей період на їх оплату.

Вказані акти наданих послуг та рахунки на оплату за період з липня 2017 по лютий 2018 додані позивачем до позовної заяви (а.с.45-60).

Також 27.02.2018 позивачем відповідачу направлений рекомендованою кореспонденцією акт прийом-передачі майна (а.с.39).

06.02.2018 відповідачем здійснено погашення заборгованості з орендної плати за січень-квітень 2017 року в сумі 5752,00 грн згідно рахунків №№27, 60, 114, 128, що підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку позивача (а.с.38).

Наявність непогашеної заборгованості з орендної плати за період з травня 2017 по лютий 2018 року і стали підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу укладення договору заперечив з посиланням на відсутність підписаного між сторонами акту прийому-передачі майна; з клопотанням про долучення документів до справи подав до суду платіжне доручення № 58 від 06.02.2018 на суму 5752,00 грн, яким сплачено заборгованість з орендної плати за січень-квітень 2017 за рахунками № 27, 60, 114, 128 (а.с.100); акт звірки взаємних розрахунків між сторонами від 22.01.2018 за період з 31.01.2016 по 22.01.2018, яким засвідчена наявність заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати у розмірі 10 570,22 грн. за надані послуги по 31.07.2017 (а.с.101).

Задовольняючи позовні вимоги частково господарський суд прийшов до висновку, що договір між сторонами є укладеним, в силу посилання на нього в документах обох сторін, при цьому орендну плату стягнуто за період з травня 2017 по лютий 2018, оскільки взято до уваги лист відповідача про розірвання договору, на якому проставлена дата 30.01.2018, та з урахуванням подальшого опломбування приміщення позивачем, що виключає нарахування орендної плати за подальший період (до 21.05.2018), вказаний у заяві позивача про збільшення позовних вимог; з урахуванням частково задоволення позовних вимог судом здійснений перерахунок інфляційних втрат та річних.

При цьому відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення штрафу, судом чітко не визначена правова позиція стосовно цього питання.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Частиною 1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1-3 ст.180 Господарського кодексу України регламентовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст.639 ЦК України).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ст.640 ЦК України).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2 ст.642 ЦК України).

Згідно з положеннями частин 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні положення містяться у ст.759 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За приписами частин 1, 4 ст.284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 1 ст.793, ч.1 ст.795 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Матеріали справи доводять факт вчинення сторонами дій з укладення правочину щодо найму приміщення, із визначенням предмета найму, його площі, розміру орендної плати, тобто істотних умов договору оренди, зокрема, наявні у справі акти наданих послуг, підписані обома сторонами з посиланням на договір № 3 від 01.12.2016, свідчать про те, що з 01.12.2016 Відповідач користувався спірним приміщенням, що було б неможливо без фактичної передачі приміщення від Позивача до Відповідача.

Таким чином, аналізуючи правовідносини сторін, колегія суддів констатує, що між сторонами укладений договір, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди), який регулюється §1 глави 58 Цивільного кодексу України, §5 глави 30 Господарського кодексу України та в цій частині висновок суду першої інстанції про укладення цього договору сторонами є вірним.

У зв'язку з викладеним аргументи Відповідача про відсутність акту прийому-передачі майна, а відтак, відсутність підстав для нарахування орендної плати за договором правомірно відхилені судом першої інстанції та, відповідно, не беруться до уваги колегією суддів.

Згідно з ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За положеннями ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 2, 3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Господарський суд, дійшовши висновку, що після вручення Позивачу 30.01.2018 року листа про розірвання договору, Відповідач припинив користуватися приміщенням з лютого 2018 року, що підтвердив і Позивач, та, з урахуванням частини 6 ст.762 ЦК України, визнав обґрунтованими позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача плати за користування приміщенням за період травень 2017 - січень 2018 року у сумі 14512,50 грн.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Визначальним для спірних правовідносин є період, за який слід нараховувати орендну плату, а відтак, важливим є момент розірвання договору та докази, підтверджуючи період фактичної його дії.

При цьому суд апеляційної інстанції вказує на те, що сторонами надаються суперечливі дані про вказаний момент - у листі відповідача без номеру, без дати мова йде про припинення договору з 01.08.2017, а невідомою особою, як зазначає сам позивач - саме ним, на вказаному листі проставлена дата 30.01.2018. Інших доказів, які б свідчили про дату направлення/отримання листа матеріали справи не містять.

З огляду на суперечливість даних, які вказуються сторонами, колегія суддів, з урахуванням сукупних доказів у справі, вважає, що договір дійсно було припинено з 01.08.2017, з огляду на підписання сторонами актів наданих послуг лише за період з грудня 2016 по липень 2017 (включно), крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 22.01.2018, в якому самим позивачем засвідчена наявність заборгованості відповідача на цю дату у вказаній в цьому акті сумі - 10570,22 грн, яка визначена саме по 31.07.2017 року; також слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази щомісячного направлення позивачем відповідачу актів наданих послуг за період з серпня 2017 по лютий 2018 року (відповідно до умов договору), в який відповідач фактично користувався приміщенням, за твердженням позивача, та рахунки на їх оплату, що б дало змогу стверджувати про фактичне користування приміщенням.

Направлення 27.02.2018 вказаних актів та рахунків позивачем за період з серпня 2017 по лютий 2018 разом з претензією на адресу відповідача не можуть бути такими доказами, оскільки направлені вже після припинення дії договору.

Крім того, сам позивач не заперечує факту підписання такого акту звірки, в жодній із заяв по суті в суді першої інстанції на цей факт спростування не дав, отже, не може заперечувати зазначених у ньому даних.

З огляду на викладене, та з урахуванням здійсненої 06.02.2018 відповідачем оплати заборгованості з орендної плати (із зазначеної в акті звірки в розмірі 10570,22 грн) в сумі 5752,00 грн (за період з січня по квітень 2017 року), задоволенню підлягають позовні вимоги у сумі 4818,22 грн.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п. 4. постанови пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яка є чинною).

В даному випадку сторонами у п.5.3 договору від 01.12.2016 визначений розмір штрафу за прострочення в оплаті орендних платежів більше 5 календарних днів - 60% від суми простроченого платежу та сплата відсотків річних на рівні 10%, втім, позивачем у позовній заяві розмір відсотків обрахований на рівні 3% річних, таким чином, при розрахунку річних суд виходить із розміру річних, визначених законом та позивачем у позові - 3%.

Крім того, слід звернути увагу сторін, що за договором сплата орендної плати має відбуватись до 15 числа поточного місяця, а відшкодування комунальних витрат до 15 числа поточного місяця за попередній місяць, отже, інфляційні втрати та відсотки річних слід розраховувати окремо на заборгованість з орендної плати та на відшкодування комунальних витрат.

Таким чином, згідно умов п.5.3 договору та враховуючи наявне прострочення в оплаті орендної плати за період з травня по липень 2017 року, колегія суддів вважає необхідним задовольнити вимоги позивача по стягненню штрафу частково із заявлених 13298,02 грн. в сумі 1620 грн. (з огляду на заборгованість саме з орендних платежів по 900 грн на місяць, за три місяці; 900грнх3 міс.х60%).

З урахуванням збільшеного періоду, викладеного у заяві про збільшення позовних вимог, три відсотки річних слід обраховувати згідно такого розрахунку:

1) за травень 2017 року на орендну плату з розрахунку 900 грн за період з 16.05.2017 по 21.05.2017 в сумі 27,44 грн;

2) за червень 2017 з розрахунку 900 грн за період з 16.06.2017 по 21.05.2018 в сумі 25,15 грн;

3) за липень 2017 з розрахунку 900 грн за період з 16.07.2017 по 21.05.2018 в сумі 20,64 грн.

Інфляційні нарахування за невчасно сплачену орендну плату слід розраховувати наступним чином:

1) за травень 2017 року на заборгованість 900 грн за період з червня 2017 по квітень 2018 в сумі 104,92 грн;

2) за червень 2017 року на заборгованість 900 грн за період з липня 2017 по квітень 2018 в сумі 89,09 грн;

3) за липень 2017 року на заборгованість 900 грн за період з серпня 2017 по квітень 2018 в сумі 87,12 грн.

Три відсотки річних, нараховані на заборгованість з відшкодування комунальних платежів слід розрахувати наступним чином:

1) за травень 2017 року на комунальні платежі з розрахунку 478,50 грн за період з 16.06.2017 по 21.05.2017 в сумі 13,37 грн;

2) за червень 2017 з розрахунку 478,50 грн за період з 16.07.2017 по 21.05.2018 в сумі 12,19 грн;

3) за липень 2017 з розрахунку 478,50 грн за період з 16.08.2017 по 21.05.2018 в сумі 10,97 грн.

Інфляційні нарахування за невчасно сплачене відшкодування комунальних витрат слід розраховувати наступним чином:

1) за травень 2017 року на заборгованість 478,50 грн за період з липня 2017 по квітень 2018 в сумі 47,37 грн;

2) за червень 2017 року на заборгованість 478,50 грн за період з серпня 2017 по квітень 2018 в сумі 46,32 грн;

3) за липень 2017 року на заборгованість 478,50 грн за період з вересня 2017 по квітень 2018 в сумі 46,84 грн.

Таким чином, три відсотки річних слід задовольнити у сумі 109,76 грн, а інфляційні втрати у сумі 421,66 грн.

Доводи скаржника про те, що не слід брати до уваги, як доказ, лист без номеру, без дати, яким останній інформує позивача про розірвання договору береться судовою колегією до уваги частково, в частині підтвердження укладення договору № 3 від 01.12.2016 та письмової форми розірвання договору, а не дати такого інформування, проставленої позивачем.

Доводи апеляційної скарги стосовно безпідставності нарахування орендної плати, без підписаного між сторонами акту приймання-передачі майна, спростовані матеріалами справи, фактичним користуванням вказаним майном відповідачем.

Щодо проголошення рішення суду без належно повідомленого представника відповідача, то вказані доводи не беруться судом до уваги, оскільки в матеріалах справи мітиться клопотання представника апелянта від 08.06.2018 про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.127).

Стосовно додаткових доказів, наданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, а саме - витягу з журналу позивача про повернення ключів відповідачем, листів контрагентів відповідача, надісланих на його адресу, то вони не беруться судом до уваги, оскільки журнал ТОВ "Лайт Інвест Сервіс" є внутрішнім документом самого позивача й ведеться виключно його працівниками, тобто складений в односторонньому порядку зацікавленими особами; листи на адресу відповідача від його контрагентів також не можуть свідчити про фактичне користування приміщенням відповідачем після 31.07.2017, оскільки суперечать іншим доказам у справі, складеним за участю позивача, крім того, можуть бути направлені за останньою відомою адресою відповідача, що не вказує на фактичне користування ним приміщенням після розірвання договору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

З огляду на те, що судом першої інстанції здійснені неправильні та передчасні висновки, на підставі наявних у справі доказах стосовно періоду фактичної дії договору оренди, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, скасувавши рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення у справі.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, слід задовольнити пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки загальна ціна позову становить 39068,00 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 271, 277, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Технопарк КР" м.Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2018 року у справі № 904/1308/18 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2018 року у справі №904/1308/18 - скасувати.

Прийняти нове рішення у справі.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Технопарк КР" м.Кривий Ріг Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області 4818,22 грн заборгованості з орендної плати, 1620 грн штрафу, 421,66 грн інфляційних втрат, 109,76 грн - 3% річних, 314,34 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області на користь Приватного підприємства "Технопарк КР" м.Кривий Ріг Дніпропетровської області 2171,49 грн судових витрат за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Видачу відповідних наказів згідно зі ст.327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19.11.2018.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік