Рішення

від 16.11.2018 по справі 805/2753/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 р. Справа№805/2753/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крок (87512, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 9 Авіадивізії, буд. 18; ЄДРПОУ 13520936) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крок" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнення позивач посилається на те, що на підставі акту перевірки від 19.12.2017 № 843/05-99-14-15/13520936 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником: ТОВ БК КАРТІ (код за ЄДРПОУ 41377509) за вересень 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00006531415 від 28.12.2017 та вимогу № 3558-46 від 12.02.2018, відповідно до яких станом на 11 лютого 2018 року сума податкового боргу позивача становить 351278,60 грн., у тому числі: основний платіж - 271201,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 67800,00 грн., пеня - 12277,60 грн.

Вважає, що вказані податкове повідомлення-рішення та податкова вимога не відповідають діючому законодавству, оскільки прийняті з порушенням вимог Податкового кодексу України та інших законів, які регулюють порядок здійснення господарської діяльності, а тому вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на підставі наказу від 17.11.2017 № 1428 ГУДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ КРОК , за результатами якої складено акт перевірки від 19.12.2017 № 843/05-99-14-15/13520936. На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006531415 від 28.12.2017, яким ТОВ КРОК визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 271201 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 67800 грн. Крім того, позивачеві нарахована пеня у сумі 12277,60 грн.

Згідно інтегрованої картки станом на 11.02.2018 у ТОВ КРОК наявний борг з податку на додану вартість у розмірі 351278,60 грн. у зв'язку з чим ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкову вимогу від 12.02.2018 № 3558-46. Доказів припинення податкового обов'язку зі сплати податку на додану вартість позивачем не надано. Просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.04.2018 позовну заяву залишено без руху і позивачеві встановлено десятиденний термін з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі і справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2018 відкладено судовий розгляд в адміністративній справі на 12.07.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2018 відкладено судовий розгляд в адміністративній справі на 24.07.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2018 позовну заяву вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 6 вересня 2018 року.

06 вересня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 24 вересня 2018 року. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2018 відкладено підготовче судове засідання по адміністративній справі до 10.10.2018.

10 жовтня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 24 жовтня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 жовтня 2018 року.

24 жовтня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08 листопада 2018 року.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи та наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крок", ЄДРПОУ 13520936, зареєстровано за адресою: 87512, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 9 Авіадивізії, буд. 18, перебуває на обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Донецькій області.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

На підставі наказу від 17.11.2017 № 1428 ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ КРОК , за результатами якої складено акт перевірки від 19.12.2017 № 843/05-99-14-15/13520936.

За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ КРОК : п. 44.1, п. 44.2, пп.44.6 ст. 44, пп. А п. 198 абзаців першого-третього п. 198.2 та абзаців першого і другого п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 3, ст. 4, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, п.2.4, п. 2.5, п. 2.13 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2017 року на загальну суму ПДВ - 271201, 00 грн., порушення п. 44.2, п. 44.2 ст. 44 розділу II, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розділу III ПКУ, розділу V П(С)БО 1, затвердженого Наказом міністерства Фінансів України від 07.02.2013 року №73, п. 5 П(С)БО №9 Запаси , п.6 П(С)БО №16 Витрати , та п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого за вересень 2014 року завищено залишки по рахунку 281 товар на складі на загальну суму 376399,08 грн.

На підставі акта перевірки від 19.12.2017 № 843/05-99-14-15/13520936 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006531415 від 28.12.2017, яким ТОВ КРОК визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 271201,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 67800,00 грн.

Згідно інтегрованої картки станом на 11.02.2018 у ТОВ КРОК наявний борг з податку на додану вартість у розмірі 351278,60 грн. у зв'язку з чим ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкову вимогу від 12.02.2018 № 3558-46 з податку на додану вартість у сумі 351278,60 грн. (штрафні санкції у сумі 67800,00 грн., пеня 12277,60 грн., основний платіж 271201,00 грн.).

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, тому як вважає, що письмові докази у вигляді первинних документів, підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ БК КАРТІ та спростовують висновки податкового органу, які ґрунтуються на припущеннях.

Предметом доказування в цій справі є, зокрема, обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ БК КАРТІ , правильність відображення їх в податковому обліку та правильність формування податкового кредиту.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до розділу V Податкового кодексу України, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень розділу V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту у спірний період часу, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Судом встановлено, що 01.09.2017 позивач уклав договір №Д09/2017 з ТОВ БК КАРТІ , згідно умов якого, виконавець (ТОВ БК КАРТІ ) прийняв на себе зобов'язання передати замовнику (ТОВ КРОК ) товар, а також зі своїх матеріалів та власними або залученими силами і засобами виконати роботу. Найменування, кількість та характеристики товару, що поставляється, а також перелік виконаних робіт, визначаються відповідно до специфікації (специфікація № 1 на суму 628 787,76 грн., в тому числі з ПДВ 104797,96 грн.; специфікація № 2 на суму 998420,00 грн., в тому числі з ПДВ 166403,33 грн.).

Відповідно до пп. 2.1. договору поставки, загальна вартість товару, що поставляється і робіт, які будуть виконуватися за цим договором, є орієнтовною і становить 1600000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 266666,67 грн.

На виконання умов цього договору складено: рахунок № РФ-0001509 від 30.09.2017, акт №001509 від 30.09.2017, рахунок № РФ-0001507 від 29.09.2017, накладна на відвантаження № НВ-0001507 від 29.09.2017, рахунок № РФ-0001508 від 30.09.2017, акт №001508 від 30.09.2017, рахунок № РФ-0001505 від 30.09.2017, акт № 001505 від 30.09.2017, рахунок № РФ-00015551 від 12.09.2017, акт № 000551 від 12.09.2017, рахунок № РФ-0000711 від 15.09.2017, акт № 000711 від 15.09.2017, рахунок № РФ-0000712 від 15.09.2017, акт № 000712 від 15.09.2017, рахунок № РФ-0000710 від 15.09.2017, акт № 000710 від 15.09.2017, рахунок № РФ-0001509 від 30.09.2017, накладна на відвантаження № НВ-0001506 від 30.09.2017, акт № 000713 від 15.09.2017, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року від 30.09.2017, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року від 12.09.2017, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2017 року від 12.09.2017, платіжне доручення № 200 від 13.10.2017, платіжне доручення № 201 від 13.10.2017, платіжне доручення № 202 від 17.10.2017, платіжне доручення № 235 від 30.10.2017, платіжне доручення № 234 від 30.10.2017, платіжне доручення № 219 від 23.10.2017, платіжне доручення № 384 від 24.01.2018, платіжне доручення № 383 від 24.01.2018, платіжне доручення № 408 від 07.02.2018, податкова накладна № 712 від 15.09.2017, податкова накладна № 551 від 12.09.2017, податкова накладна № 711 від 15.09.2017, податкова накладна № 713 від 15.09.2017, податкова накладна № 710 від 15.09.2017, податкова накладна № 1507 від 29.09.2017, податкова накладна № 1509 від 30.03.2017, податкова накладна № 1508 від 30.09.2017, податкова накладна № 1506 від 30.09.2017, податкова накладна № 1505 від 30.09.2017.

Щодо відсутності, на думку відповідача, фактичного постачання продукції, суд зазначає, що позивачем надано документи на виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ БК КАРТІ договору, які відповідають ознакам первинних документів. Виконання умов договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується матеріалами справи.

Суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за відповідний звітний (податковий) період.

Факт оплати за поставлений товар не є спірним між сторонами.

Суд зазначає, що платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості.

Податковий кодекс України не містить норм, які б позбавляли платників податків ПДВ права на податковий кредит у випадку, коли постачальники такого платника ПДВ не декларують та не сплачують ПДВ за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, однією з підстав для висновків відповідача про нікчемність зазначеного правочину, є дані, отриманні ним з інформаційних баз податкового органу.

Суд звертає увагу відповідача, що інформаційні бази даних ДФС не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Крім того, програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності факту здійснення господарських операцій.

У відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і пядлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Крім того, під час судового розгляду справи позивачем доведено факт реального виконання господарських операцій із контрагентами та спростовано висновки акту перевірки в цій частині.

Фактичне виконання господарських зобов'язань позивача підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Надані первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеними в акті перевірки контрагентами та обґрунтованість віднесення спірних сум ПДВ до податкового кредиту.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісним платником податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак "фіктивності" контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі "Булвес проти Болгарії" зазначив, що якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Суд зазначає, що доказів ухвалення вироку суду, яким було б встановлено, що контрагенти позивача здійснюють фіктивне підприємництво, відповідачем до суду не надано.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до приписів ст. 83 ПКУ, яка визначає матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, для посадових осіб органів державної фіскальної служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Статтею 204 Цивільного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент вчинення спірних правочинів, передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд вважає, що підставою для включення сум за господарськими операціями до складу податкового кредиту є належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, які засвідчують зміст господарської операції, за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Таким чином, надання контролюючому органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з ТОВ БК КАРТІ за період, що перевірявся, сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а саме: позивачем в підтвердження позовних вимог надана вся первинна документація, в тому числі податкові накладні, копії яких досліджені, а також документи, які підтверджують факт оплати за здійснені господарські операції.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ БК КАРТІ , відповідно, правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат на підставі первинних бухгалтерських документів.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 2 ст. 74 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочинів, укладених з ТОВ БК КАРТІ , та правильності їх відображення в податковому обліку позивача.

З огляду на викладене, судом встановлено, що правочини з ТОВ БК КАРТІ спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства і не були спрямовані на досягнення господарської мети.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з наведених вище мотивів, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

У зв'язку з тим, що спірну податкову вимогу № 3558-46 від 12.02.2018 прийнято на підставі визнаного судом протиправним податкового повідомлення-рішення №00006531415 від 28.12.2017, відповідно податкова вимога № 3558-46 від 12.02.2018 також підлягає скасуванню.

Таким чином, враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ Крок є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 5269,18 грн. судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями № 437 від 13.04.2018 та № 495 від 14.05.2018.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-8, 10, 19, 72, 90, 139, 191, 241-246, 255, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Крок (87512, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 9 Авіадивізії, буд. 18; ЄДРПОУ 13520936) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) № 00006531415 від 12.12.2017.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) № 3558-46 від 12.02.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Крок (87512, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 9 Авіадивізії, буд. 18; ЄДРПОУ 13520936) здійснені ним документально підтверджені судові витрати у розмірі 5269,18 грн. (п'ять тисяч двісті шістдесят дев'ять) гривень 18 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.