Рішення

від 16.11.2018 по справі 910/11473/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2018Справа № 910/11473/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промстройснаб" (01103, м. Київ, БУЛ. ДРУЖБИ НАРОДІВ, будинок 10; код ЄДРПОУ 24082480)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова асоціація "АЛЬФА" (03087, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЄРЕВАНСЬКА, будинок 8; код ЄДРПОУ 37054203)

про стягнення 353 165,52 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промстройснаб" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова асоціація "АЛЬФА" про стягнення 353165,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №020218 від 02.02.2018 року в частині своєчасної та повної оплати виконаних позивачем ремонтно-реставраційних робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 333 487,84 грн. - основного боргу, 18 119,46 грн. - пені, 1 558,22 грн. - 3% річних, 5 297,48 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/11473/18 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачу строк для надання заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, ухвалою Господарського суд міста Києва від 12.09.2018 року встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази направлення відзиву та заперечень позивачу надати суду.

04.10.218 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

За таких обставин, оскільки відповідач скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

При цьому, зважаючи на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промстройснаб" (далі по тексту - позивач, підрядник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова асоціація "АЛЬФА" (далі по тексту - відповідач, замовник ) укладено Договір №020218 (далі по тексту - Договір), за умовою якого (п.1.1.) Підрядник зобов'язаний у межах договірної ціни виконати власними силами й засобами наступні роботи: Ремонтно-реставраційні роботи басейну Зорі та сузір'я з фонтанами та декоративним оздобленням Київського палацу дітей та юнацтва, за адресою м. Київ вул. І. Мазепи, 13 , а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи на умовах даного Договору.

Склад і обсяг робіт, що доручаються Підряднику визначені згідно з наданою Замовником проектною документацією (п.1.2. Договору).

Згідно з п.1.3. Договору склад, обсяги та вартість робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт з обов'язковим зазначенням чітких підстав для таких змін, що підтверджується документально (зміни в проекті, протокол погодження додаткових робіт та ін.).

Відповідно до п.2.1. Договору договірна ціна Робіт складає 3 297 014,02 грн. (три мільйони двісті дев'яносто сім тисяч чотирнадцять гривень дві копійки) в тому числі ПДВ 20% - 549 502,34 грн. Договірна ціна Робіт визначена Додатком №1, який є невід'ємною частиною Договору. Остаточна кошторисна вартість робіт за цим Договором визначатиметься, як сукупність вартості робіт, які будуть вказані в Актах прийому-здачі виконаних робіт.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що початок робіт - через 5 (п'ять) календарних днів з моменту отримання Підрядником авансу (згідно п.4.1) та за сприятливих погодних умов - суха погода при середньодобовій температурі повітря не нижче ніж +5 °С.

Усі роботи повинні бути виконані протягом 40 (сорок) робочих днів з моменту отримання Підрядником авансу на роботи (п.3.2. Договору).

Згідно з п.4.1. Договору протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання цього Договору - Замовник перераховує аванс в розмірі 30% - 989 104,20 грн. (дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч сто чотири гривні, 20 копійок) , в тому числі ПДВ - 164 850,70 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника. Датою здійснення передплати є дата надходження відповідних коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Після закінчення цього терміну, невикористані та невідпрацьовані кошти авансу Підрядник має повернути на розрахунковий рахунок Замовника.

Протягом трьох днів з моменту підписання акту прийому-передачі робіт - остаточний розрахунок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п.4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору по завершенню робіт Підрядник надає в 2-х друкованих примірниках представнику Замовника Акти здачі-приймання виконаних робіт КБ2, КБЗ, які є підставою для оплати за виконані роботи.

Згідно з п.4.4. Договору Підрядник зобов'язаний надати рахунок протягом 2 (двох) робочих днів з дня підписання обома Сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт за місяць, а Замовник погоджується перерахувати кошти на рахунок Підрядника протягом 2 (двох) робочих днів.

У відповідності до п.5.1. Договору акти здачі-приймання виконаних робіт надаються Підрядником уповноваженому представникові Замовника після закінчення робіт. Уповноважений представник Замовника протягом 5 (п'яти) робочих днів перевіряє реальність та достовірність Акту здачі-приймання виконаних робіт й підписує його в частині реально виконаних обсягів робіт.

На виконання умов Договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на суму 993 487,84 грн., що підтверджується підписаним між сторонами Актом здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в за червень 2018 року від 03.07.2018 року та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за червень 2018 року від 03.07.2018 року.

Робити прийняті відповідачем без жодних зауважень та заперечень, щодо якості, вартості, об'єму та ціни, а тому зобов'язання позивача з виконання робіт вартістю 993 487,84 грн. є такими, які повністю виконані.

Відповідачем частково оплачено вартість виконаних робіт в розмірі 660 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банку, а саме: від 19.02.2018 року на суму 10 000,00 грн.; від 30.03.2018 року на суму 150 000,00 грн., від 12.04.2018 року на суму 50 000,00 грн., від 16.04.2018 року на суму 150 000,00 грн., від 24.05.2018 року на суму 250 000,00 грн., від 25.07.2018 року на суму 50 000,00 грн.

Гарантійним листом №8 від 23.07.2018 року відповідач гартував позивачу в період з 10.08.2018 року по 15.08.2018 року сплатити заборгованість в розмірі 383 487,84 грн.

Станом на 25.07.2018 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 333 487,84 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату вартості виконаних робіт в сумі 333 487,84 грн., в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вищевказану суму.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір укладений між позивачем та відповідачем є договором будівельного підряду.

Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1, ч. 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України ,,Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо оплати вартості виконаних робіт, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть сплачені кошти за виконані роботи. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

В статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, №22330/05, від 05.02.2009).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Суду у справах Мала проти України, №4436/07, від 03.07.2014, Богатова проти України, №5231/04, від 07.10.2010).

Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Суду у справі Мала проти України, №4436/07, від 03.07.2014).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Суду у справі Гірвісаарі проти Фінляндії, № 49684/99, від 27.09.2001).

Суд звертає увагу на визначені у ст. 205, ст. 207 ЦК України приписи, за якими правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі і сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах телеграмах, якими обмінялися сторони.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що у своєму гарантійному листі від 23.07.2018 року №8 відповідач визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 383 487,84 грн. та гарантував повернення цих коштів в проміжок часу з 10.08.2018 року по 15.08.2018 року, відповідачем, фактично вчинено односторонній правочин щодо зобов'язання повернення заборгованості в розмірі 383 487,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

04.10.2018 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомляє про перерахування на рахунок позивача грошових коштів в сумі 150 000,00 грн. платіжним дорученням №514 від 21.09.2018 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тобто, господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору після порушення провадження у справі (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Судом встановлено за матеріалами справи, що після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі ухвалою від 12.09.2018 року, відповідачем частково сплачено позивачу суму боргу в розмірі 150 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням дорученням №514 від 21.09.2018 року.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем після відкриття провадження у справі сплачено частину основного боргу в розмірі 150 000,00 грн., то провадження у справі в цій частині підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також враховуючи часткову оплату відповідачем частину боргу, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в підлягають частковому задоволенню та становлять 183 487,84 грн. (333 487,84 грн. - 150 000,00 грн. = 183 487,84 грн.).

Відповідач припустився порушення грошового зобов'язання, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, які за розрахунками позивача становить 18 119,46 грн.

Відповідно до п.8.2. Договору за затримку з оплатою виконаних робіт Замовник виплачує Підряднику , на вимогу останнього, пеню в розмірі 0,1% від загальної суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 18 119,45 грн. (пені), нараховані відповідно до законодавства та умов Договору, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 297,48 грн. (3% річних).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 5 297,48 грн. (3% річних), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідачем сплачено частину основного боргу після відкриття провадження у справі, то у відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова асоціація "АЛЬФА" (03087, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЄРЕВАНСЬКА, будинок 8; код ЄДРПОУ 37054203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промстройснаб" (01103, м. Київ, БУЛ. ДРУЖБИ НАРОДІВ, будинок 10; код ЄДРПОУ 24082480) 183 487 (сто вісімдесят три тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 84 коп. - основного боргу, 18 119 (вісімнадцять тисяч сто дев'ятнадцять тисяч) грн. 46 коп. - пені, 1 558 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 22 коп. - 3% річних, 5 297 (п'ять тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 48 коп. - судового збору.

4. В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (абзац 2 ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 16.11.2018 року.