Рішення

від 14.11.2018 по справі 910/12165/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2018Справа № 910/12165/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВ МЕТАЛ ГРУП , м. Дніпро

до відповідача: Споживчого товариства Торговий дім ІДМАР УКРАЇНА , м. Київ

про стягнення 312 487,49 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АВ МЕТАЛ ГРУП звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Споживчого товариства Торговий дім ІДМАР УКРАЇНА про стягнення 312 487,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № 79/В/18 від 27.04.2018 в частині здійснення оплати поставленого товару на суму 297 216,58 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 14 065,15 грн та 3 % річних в сумі 1 205,76 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, за клопотанням позивача вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання заперечень проти розгляду справи у спрощеному провадження та відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103047374760 ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.09.2018 вручено відповідачу 17.09.2018.

Однак, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

27.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю АВ МЕТАЛ ГРУП (постачальник, позивач) та Споживчим товариством Торговий дім ІДМАР УКРАЇНА (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 79/В/18 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався у термін, встановлений даним договором, передати у власність покупця металопрокат (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Ціна за одиницю товару, загальна кількість, асортимент, сортамент товару визначається у рахунках на оплату постачальника або специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору, при цьому, кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару зазначається у видаткових накладних (п. 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.2 Договору поставка товару за цим договором здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010 на умовах EXW - склад постачальника, якщо інше не зазначено у рахунках або специфікаціях.

У пункті 2.3 Договору сторони визначили, що строк поставки становить 5 робочих днів з моменту отримання на поточний рахунок постачальника 100 % попередньої оплати, якщо інше не передбачено сторонами у рахунках або специфікаціях.

Датою отримання покупцем партії товару та супровідних документів є дата видаткової накладної (п. 2.7 Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 303 468,35 грн, що підтверджується видатковими накладними № 2025434 від 12.06.2018 на суму 10 543,50 грн, № 2029388 від 04.07.2018 на суму 3 408,19 грн, № 2029753 від 05.07.2018 на суму 289 516,66 грн.

Вказані видаткові накладні підписані представниками покупця без зауважень та заперечень. Позивачем надано суду копію довіреності № 38 від 05.07.2018, виданої Споживчим товариством Торговий дім ІДМАР УКРАЇНА Струніна М. Л. на отримання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю АВ МЕТАЛ ГРУП .

Як вказує позивача, упродовж дії Договору у відповідача виникла переплата в сумі 6 251,77 грн, внаслідок чого заборгованість останнього за видатковими накладними № 2025434 від 12.06.2018, № 2029388 від 04.07.2018 та № 2029753 від 05.07.2018 становить 297 216,58 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості в розмірі 297 216,58 грн.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір поставки № 79/В/18 від 27.04.2018 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (підписаними сторонами видатковими накладними № 2025434 від 12.06.2018, № 2029388 від 04.07.2018 та № 2029753 від 05.07.2018) підтверджується факт постачання позивачем товару на загальну суму 303 468,35 грн, внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання поставлений товар оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що покупець після отримання товару на протязі 10 банківських днів перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100 % вартості товару, якщо інше не передбачено у специфікаціях.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 3.5 Договору, з огляду на факт підписання видаткових накладних покупцем, відповідач повинен був здійснити оплату протягом 10 банківських днів з моменту підписання ним відповідної видаткової накладної. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вказує позивач, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача, яка становить 297 216,58 грн, не сплачена.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було подано до суду відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 297 216,58 грн.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 297 216,58 грн підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені та 3 % річних за прострочення оплати поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день порушення строку.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Разом з тим, при перевірці розрахунку заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що позивачем помилково нараховано пеню за 26.06.2018, оскільки виходячи зі змістом пункту 3.5 Договору, першим днем прострочення є день, що слідує за десятим банківським днем після підписання відповідної видаткової накладної.

За перерахунком суду, сума пені за прострочення оплати товару на суму 297 216,58 грн становить 14 061,15 грн, з яких:

294,42 грн - сума пені, нарахована за період з 27.06.2018 по 06.09.2018 за прострочення оплати 4 291,73 грн за видатковою накладною № 2025434 від 12.06.2018;

163,41 грн - сума пені, нарахована за період з 19.07.2018 по 06.09.2018 за прострочення оплати 3 408,19 грн за видатковою накладною № 2029388 від 04.07.2018;

13603,32 грн - сума пені, нарахована за період з 20.07.2018 по 06.09.2018 за прострочення оплати грн за видатковою накладною № 2029753 від 05.07.2018.

Відтак, вимоги про стягнення пені в сумі 14 065,15 грн підлягають задоволенню на суму 14 061,15 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

При перевірці наданого позивачем розрахунку суми 3 % річних судом встановлено, що сума 3 % річних за прострочення сплати 297 216,58 грн за період з 27.06.2018 по 06.09.2018 становить 1 205,41 грн. Вимоги про стягнення суми 3 % річних в розмірі 0,35 грн, нарахованої за 26.06.2018, задоволенню не підлягають.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АВ МЕТАЛ ГРУП та стягнення зі Споживчого товариства Торговий дім ІДМАР УКРАЇНА заборгованості за поставлений товар в розмірі 297 216,58 грн, пені в сумі 14 061,15 грн та 3 % річних в сумі 1 205,41 грн.

Інша частина позовних вимог (про стягнення пені в сумі 4,00 грн та 3 % річних в сумі 0,35 грн) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4 687,24 грн. Інша частина судового збору в сумі 0,08 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АВ МЕТАЛ ГРУП до Споживчого товариства Торговий дім ІДМАР УКРАЇНА про стягнення 312 487,49 грн - задовольнити частково.

2 . Стягнути зі Споживчого товариства Торговий дім ІДМАР УКРАЇНА (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кімната 414; ідентифікаційний код 31903233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВ МЕТАЛ ГРУП (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5; ідентифікаційний код 36441934) заборгованість за поставлений товар в розмірі 297 216 (двісті дев'яносто сім тисяч двісті шістнадцять) грн 58 коп, пеню в сумі 14 061 (чотирнадцять тисяч шістдесят одна) грн 15 коп., 3 % річних в сумі 1 205 (одна тисяча двісті п'ять) грн 41 коп. та судовий збір в розмірі 4 687 (чотири тисячі шістсот вісімдесят сім) грн 24 коп.

3. Відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 4,00 грн та 3 % річних в сумі 0,35 грн.

4. Покласти на позивача судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, в сумі 0,08 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.11.2018.

Суддя В.В. Князьков