Рішення

від 19.11.2018 по справі 910/11010/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2018Справа № 910/11010/18

Господарський суд міста Києва в складі судді ДЖАРТИ В. В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Росич" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Барикадна, будинок 11, квартира 3; ідентифікаційний код 24225778)

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (04050, місто Київ, вулиця Артема, будинок 60; ідентифікаційний код 09807856)

про стягнення 370 827,07 грн,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Росич" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит" про стягнення 370 827,07 грн, з яких 262 751,94 грн - заборгованість за договором №313 від 11.03.2013 на розрахунково-касове обслуговування, 20 851,04 грн - відсотки річних, 87 494,09 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №313 від 11.03.2013 на розрахунково-касове обслуговування в частині повернення позивачу грошових коштів в розмірі 262 751,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/11010/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

10.10.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Публічне акціонерне товариство "Банку "Фінанси та кредит" проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що Постановою Правління Національного банку України №898 від 17.12.2015 відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит" та прийнято рішення про ліквідацію банку, а положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено окремий порядок заявлення кредиторами власних вимог до банку. При цьому, кредиторську вимогу позивача було включено до реєстру вимог кредиторів банку у сьому чергу на загальну суму 1 062 751,94 грн.

06.11.2018 позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив разом з клопотанням про продовження строку для подання такої відповіді, яке мотивоване тим, що відзив Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит" на позовну заяву позивачем не було отримано, а з матеріалами справи Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Росич" ознайомилось лише 24.10.2018.

Відповідно до частин 2, 3, 6 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Дослідивши матеріали справи, з метою забезпечення рівності прав та обов'язків всіх учасників процесу, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 8, 13, 14, 15 ГПК України, суд задовольняє клопотання позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банку "Фінанси та кредит" (банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Росич" (клієнт) було укладено Договір №313 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту проточний рахунок у національній валюті № 260024070301 і (або) поточний (поточні) рахунок(и) в іноземній валюті та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором. (п. 1.1. договору).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. договору списання банком грошових коштів з рахунків здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України. Накладення арешту на рахунку або припинення операцій за ними, що обмежує право клієнта на розпорядження коштами можливе тільки у випадках, встановлених чинним законодавством України.

Згідно пункту 3.1.1. договору банк має право використовувати грошові кошти на рахунках, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатись цими коштами. За час користування банком грошовими коштами на рахунках нараховуються та виплачуються клієнту проценти на залишок коштів на рахунках зі ставкою, визначеною чинними на момент нарахування процентів тарифами.

Клієнт має право самостійно розпоряджатись грошовими коштами на рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України; отримувати грошові кошти готівкою з рахунків відповідно до чинного законодавства України та банківських правил. (пункти 3.2.1., 3.2.2. договору).

У відповідності до пункту 3.3.3. договору №313 на розрахунково-касове обслуговування від 11.03.2013 банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений внутрішніми документами банка робочий час крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, і діє протягом невизначеного строку. Договір може бути розірваний за заявою будь-якої зі сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України (пункти 8.1. та 8.2. договору).

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази розірвання договору №313 на розрахунково-касове обслуговування від 11.03.2013, суд дійшов висновку про чинність зазначеного правочину на час розгляду справи.

Відповідно до довідки №25-06/165 від 17.12.2015 залишок грошових коштів на рахунку № 260024070301 Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Росич", що відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Банку "Фінанси та кредит", станом на 17.12.2015 становить 262 751,94 грн.

Як свідчать матеріали справи, 28.12.2015 позивач звернувся до відповідача із кредиторською вимогою, в якій просив визнати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Росич" кредитором Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит" за заборгованістю, що виникла на підставі договору на розрахунково-касове обслуговування в сумі 262 751,94 грн та перерахувати зазначені грошові кошти на поточний рахунок позивача за відповідними реквізитами.

У відповідь на зазначену вимогу позивача, Публічним акціонерним товариством "Банку "Фінанси та кредит" було видано довідку №1-7/1/966 від 06.05.2016, зі змісту якої вбачається, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.04.2016 №488 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит", згідно з яким кредиторську вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Росич" на загальну суму 1 062 751,94 грн включено до сьомої черги кредиторів.

Проте, за твердженнями позивача, свої зобов'язання в частині повернення залишку грошових коштів з рахунку № 260024070301 відповідачем виконано не було, на визначений позивачем рахунок в іншому банку кошти не перераховано, у зв'язку з чим відповідач порушив майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Росич" майном (грошовими коштами).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку, а відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

За приписами частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. (стаття 1071 Цивільного кодексу України).

Як визначено в статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов'язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними. Згода обтяжувача може бути виражена у загальній формі та/або містити умови, за яких така згода вважається наданою. Така згода може бути включена до умов договору, яким встановлюється обтяження майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

За змістом приписів статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Частинами 8, 9 статті 17 Закону України "Про банки і банківську діяльністю" передбачено, зокрема, що юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків. Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Відповідно до частини 1 статті 55 зазначеного вище Закону, відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

При цьому, судом враховано, що всупереч вказаним нормам, банк не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження його коштами, відповідно до укладеного договору з огляду на наступне.

Із наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що 17.09.2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 року за № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", згідно з яким з 18.09.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" призначено Чернявську Олену Степанівну та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора, передбачені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті; 1№) сплати регулярного збору до Фонду; 2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті; 3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку; 4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю тощо, що надійшли до банку з дня початку здійснення процедури виведення банку з ринку; 4№) виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, що надійшли на спеціальний рахунок у банку, відкриття якого передбачено законодавством України для юридичної особи, починаючи з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку; 5) виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку; 6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.

Зобов'язання банку, передбачені пунктами 2, 6 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з пунктами 3, 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які надають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 2, частини 3 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Постановою Національного банку України № 898 від 17.12.2015 року, відкликано банківську ліцензію і розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 року № 230 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку", розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит" строком з 18.12.2015 року по 17.12.2017 року призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку - заступника начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявську Олену Степанівну та делеговано всі повноваження ліквідатора визначені статтями 37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.11.2017 року № 5175 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора", продовжено строки здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит" на два роки по 17.12.2019 включно, продовжено повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит", визначені, зокрема статтями 37, 38, 47-51, 52№, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків департаменту управління активами Валендюку Владиславу Сергійовичу строком на два роки по 17.12.2019 включно.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Статтею 36 вказаного статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").

Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Отже, з огляду на зазначене вище, та враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", задоволення вимог кредиторів банку, здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Як зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Росич" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит" із кредиторською вимогою про повернення коштів у розмірі 28.12.2015, тобто після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит".

Крім того, відповідно до пояснень, наданих відповідачем, на підставі зазначеної кредиторської вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Росич" було включено до реєстру вимог кредиторів банку в сьому чергу на загальну суму 1 062 751,94 грн.

Враховуючи вищезазначене, відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Таким чином, згідно з системним аналізом норм пункту 6 статті 2, пункту 16 статті 2, підпунктів 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії тимчасової адміністрації та/або запровадження процедури ліквідації, вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються. При цьому кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку, виплачуються в межах граничної суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за визначеною Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" процедурою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №910/23398/16.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Росич" до Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит" про стягнення 370 827,07 грн задоволенню не підлягають.

З огляду на приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236 - 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Росич" до Публічного акціонерного товариства "Банку "Фінанси та кредит" про стягнення 370 827,07 грн - відмовити.

2. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Росич".

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ