Рішення

від 13.11.2018 по справі 910/12980/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2018Справа № 910/12980/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика Сімі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юра Фуд"

про стягнення 29 755,77 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Шаламова О.В. за довіреністю;

від відповідача - не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика Сімі" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юра Фуд" про стягнення 29 755,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов договору купівлі-продажу товару №146/17 від 02.08.2017 не було оплачено поставки товару, у зв'язку з чим позивач просить повернути кошти за отриманий товар в сумі 24 541,69 грн.

Ухвалою суду від 03.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №910/12980/18 ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання 13.11.2018 відповідач не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи за адресою місцезнаходження відповідача, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 28, корпус Б, про що свідчать витяг відстеження зі сайту Укрпошти, 24.10.2018 відповідачу вручено за довіреністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фабрика Сімі (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юра Фуд (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу №146/17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товари, асортимент, кількість, ціна, а також інші характеристики яких вказані в рахунок-фактурах, податкових, видаткових накладених, надалі за текстом договору - товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.3. договору передбачено, що товари поставляються партіями. Розмір, вартість та асортимент відповідної партії узгоджується сторонами та фіксується в рахунках-фактурах та накладних.

На виконання своїх зобов'язань позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними:

за видатковою накладною №7792 від 05.07.2018 товар вартістю 5 802,63 грн.;

за видатковою накладною №7310 від 25.06.2018 товар вартістю 5 384,15 грн.;

за видатковою накладною №6662 від 12.06.2018 товар вартістю 4 895,44 грн.;

за видатковою накладною №6183 від 31.05.2018 товар вартістю 5 272,95 грн.;

за видатковою накладною №5866 від 23.05.2018 товар вартістю 3 186,52 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата покупцем кожної партії товару може проводитись шляхом:

передоплати на підставі рахунка-фактури;

за кожну отриману партію товару з відстрочкою платежу 10 (десять) календарних днів.

Розрахунки між сторонами за товар здійснюється в гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 3.4. договору).

Відтак відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений згідно видаткових накладних товар на загальну суму 24 541,69 грн.

Проте, матеріали справи свідчать, що станом на дату подання позову до суду відповідачем не оплачено позивачу поставлений згідно видаткових накладних №7792 від 05.07.2018, №7310 від 25.06.2018, №6662 від 11.06.2018, №6183 від 31.05.2018 та №5866 від 23.05.2018 товару, у зв'язку з чим в нього наявна заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 24 541,69 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з квітня 2018 року по липень 2018 року, підписаний обома сторонами.

Відповідно до п. 4.1. договору, у випадку несвоєчасної оплати відповідної партії товару, покупець зобов'язаний сплати на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно з п. 4.3. договору, у випадку прострочення термінів оплати передбаченого п.3.3 договору строком більше ніж 70 календарних днів, покупець повинен сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив оплату отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 24 541,69 грн. основної заборгованості за договором, 2 146,88 грн. пені, 613,03 грн. 10% річних, а також штраф у розмірі 2 454,17 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю.

Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 1.3. договору передбачено, що товари поставляються партіями. Розмір, вартість та асортимент відповідної партії узгоджується сторонами та фіксується в рахунках-фактурах та накладних.

На виконання своїх зобов'язань позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними:

за видатковою накладною №7792 від 05.07.2018 товар вартістю 5 802,63 грн.;

за видатковою накладною №7310 від 25.06.2018 товар вартістю 5 384,15 грн.;

за видатковою накладною №6662 від 12.06.2018 товар вартістю 4 895,44 грн.;

за видатковою накладною №6183 від 31.05.2018 товар вартістю 5 272,95 грн.;

за видатковою накладною №5866 від 23.05.2018 товар вартістю 3 186,52 грн.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за вказаними видатковими накладними, (які підписані лише позивачем) та актом звірки взаєморозрахунків (підписані відповідачем та позивачем), позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 24 541,69 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів на підтвердження оплати повної вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Факт наявності заборгованості з оплати вартості поставленого позивачем товару в розмірі 24 541,69 грн. доведений матеріалами справи і відповідачем сума заборгованості не спростована.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 24 541,69 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 2 146,88 грн. та 2 454,17 грн. штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1. договору, у випадку несвоєчасної оплати відповідної партії товару, покупець зобов'язаний сплати на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно з п. 4.3. договору, у випадку прострочення термінів оплати передбаченого п.3.3 договору строком більше ніж 70 календарних днів, покупець повинен сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня нараховується починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України обмежує можливість нарахування пені після 6 місяців з моменту прострочення.

Як встановлено судом, при нарахуванні суми пені, позивачем враховано вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду Україн, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Крім того, згідно п. 2.5. вищезазначеної постанови щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору та враховуючи умови п.4.1, п. 4.3Договору, суд дійшов висновку, що пеню та штраф нараховані позивачем правомірно в межах встановленого законом шестимісячного строку.

Проаналізувавши надані розрахунки штрафних санкцій, судом встановлено, що позивачем заявляється до стягнення пеня, нарахована в шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд перевірвши розрахунок пені та штрафу, вважає їх вірними, у зв'язку з чим підлягає до стягнення пеня в сумі 2 146,88 грн. та 2 454,17 грн. штрафу.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 % річних за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо договору.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений.

Згідно з п. 4.2. договору, окрім сплати пені, передбаченої п.4.1. договору, покупець відшкодовує продавцю 10% річних від суми несвоєчасно сплаченого товару, які визнаються збитками.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 10% річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання станом на 25.09.2018 то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 613,03 грн. 10% річних.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика Сімі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юра Фуд" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юра Фуд" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юра Фуд" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 28, корпус Б, ідентифікаційний код 40134194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика Сімі" (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 92, ідентифікаційний номер 37184114; адреса для листування: 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8) 24 541 (двадцять чотири тисячі п'ятсот сорок одна) грн. 69 коп. основного боргу, 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.88 коп. пені, 613 (шістсот тринадцять) грн. 03 коп. 10 % річних, 2 454 (дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн.17коп. штрафу, 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві ) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.11.2018

Суддя І.І. Борисенко