Рішення

від 14.11.2018 по справі 911/1819/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/1819/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Долівенко"

про стягнення заборгованості у сумі 5 941,71 грн.,

за участю представника:

позивача: Кудлай О.Г. (довіреність №48 від 05.01.2018 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Долівенко" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 5 941,71 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення №9278 від 12.08.2013 року, згідно з якими позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався послуги прийняти і оплатити.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року в справі №910/6013/16 позов товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" до товариства з обмеженою відповідальністю "Долівенко" про стягнення заборгованості у розмірі 15 843,98 грн. задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 15 843,98 грн. заборгованості за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин, 3 759,78 грн. пені, 253,94 грн. трьох процентів річних, 298,18 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 1 378,00 грн. витрат на сплату судового збору.

15 серпня 2017 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54420842 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва в справі №910/6013/16, який станом на 14 серпня 2018 року не виконаний, борг відповідача перед позивачем не сплачений.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю борг не оплатив, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 1 125,14 грн. та 4 816,57 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 02.04.2016 року до 14.08.2018 року.

Ухвалою суду від 16.08.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10.09.2018 року підготовче засідання відкладено на 26 вересня 2018 року.

26 вересня 2018 року в засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 26.09.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 31 жовтня 2018 року.

31 жовтня 2018 року в засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 14 листопада 2018 року.

14 листопада 2018 року в судове засідання з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 16.08.2018 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

12 серпня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Долівенко" (далі - відповідач) був укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення №9278 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався вчасно і в повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги.

Відповідно до п. 5.5 договору, відповідач, зокрема, зобов'язаний:

забезпечити якість стічних вод, які потрапляють до міської каналізації відповідно до норм допустимих концентрацій забруднюючих речовин визначених додатком №3 до цього договору (п. 5.5.20 договору);

виключити можливість скиду стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, розробляти, погоджувати з позивачем, надавати позивачу та реалізовувати план заходів щодо доведення якості стічних вод до встановлених Правилами приймання стічних вод допустимих концентрацій, неухильно виконувати передбачені таким планом заходи, нести відповідальність за наслідки невиконання таких заходів (п. 5.5.21 договору).

Пунктом 4.5 договору встановлено, що у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах (додаток №3) відповідач здійснює оплату за послуги водовідведення згідно наданого позивачем рахунку із застосуванням коефіцієнта кратності відповідно "Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква" (далі - Правила приймання стічних вод).

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1 Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква (далі - місцеві Правила приймання стічних вод), Водоканал має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод Підприємств, у тому числі за власний рахунок встановлювати, повіряти, здійснювати технічне обслуговування ремонт та заміну засобів обліку стічних вод з метою контролю якості, кількості та режиму скиду стічних вод, а також для використання показів таких засобів обліку у розрахунках зі споживачами та підприємствами за послуги з водовідведення та за скидання стічних вод. Такі засоби обліку є об'єктом права власності (повного господарського відання) Водоканалу, обліковуються на його балансі згідно з вимогами чинного законодавства України та використовуються як прилади комерційного обліку водовідведення.

12 серпня 2015 року представниками позивача, у присутності представника відповідача, на підставі п.п. 2.1.3, 2.2.4 місцевих Правил приймання стічних вод, з контрольного колодязя відповідача, розташованого за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, 17 а, було проведено відбір проб стічних вод для визначення вмісту забруднюючих речовин, що скидаються відповідачем із стічними водами в каналізаційну мережу міста Біла Церква.

Позивачем було проведено дослідження відібраних проб стічних вод з контрольного колодязя відповідача в хіміко - технологічній лабораторії стічних вод та встановлено, що у стічних водах, які скидаються відповідачем до міської каналізаційної мережі, містяться забруднюючі речовини у концентраціях, які перевищують допустимі, встановлені місцевими Правилами приймання стічних вод.

Відповідно до п. 9.2 місцевих Правил приймання стічних вод, при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах Підприємств, що скидаються у систему каналізації, порівняно з встановленими цими Правилами приймання, Підприємства сплачують Водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1куб.м стічних вод із вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих понаднормативно забруднених стічних вод (Vпз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

Пунктом 8.10 місцевих Правил приймання стічних вод встановлено, що при виявленні перевищення ДК забруднень, установлених цими Правилами або договором, Водоканал після закінчення аналізу направляє Підприємству повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або телефонограмою або факсограмою) у термін не більше 15 днів. Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення ДК Водоканал згідно з Господарським процесуальним кодексом України направляє Підприємству претензію, до якої додаються: копія акта відбору проб стічних вод, копія результатів аналізу стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод (передаються лише ті документи, що відсутні на Підприємстві).

Згідно з п. 9.6 місцевих Правил приймання стічних вод, період, за який стягується плата за скид Підприємством стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій, установлений разовим аналізом, становить три місяці (місяця, у якому відібрана проба, та двох попередніх місяців). Підвищена плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих Підприємством за цей період з даного об'єкта. У разі виявлення залпового скиду обсяг скинутих стічних вод визначається за актами, якими зафіксовані початок та закінчення залпового скиду.

Позивачем було проведено нарахування відповідачу плати за скид понаднормативних забруднень стічних вод до міської каналізаційної мережі з перевищенням допустимої концентрації за червень, липень та серпень 2015 року, на загальну суму 15 843,98 грн.

Відповідно до п. 8.12.22 місцевих Правил приймання стічних вод, у разі виявлення перевищення ДК, встановлених Правилами: - у 15-денний термін з моменту відбору робочої проби Водоканал направляє Підприємству повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або факсограмою або телефонограмою); - після визначення обсягів водовідведення Підприємства за розрахунковий період, Водоканал направляє Підприємству розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням ДК та відповідний рахунок; - Підприємства зобов'язані в 10-денний термін після отримання рахунку задовольнити вимоги Водоканалу.

03 вересня 2015 року відповідачу був направлений розрахунок плати за скид понаднормативних забруднень та рахунок №50 від 02.09.2015 року, який, відповідно до п. 8.12.22 місцевих Правил приймання стічних вод, мав бути оплачений протягом десяти днів після його отримання. Поштове відправлення із супровідними до нього документами були вручені представнику відповідача 09 вересня 2015 року, але у строк, передбачений місцевими Правилами приймання стічних вод, відповідач заборгованість не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до господарського суду міста Києва, просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 20 155,88 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року в справі №910/6013/16 позов товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" до товариства з обмеженою відповідальністю "Долівенко" про стягнення заборгованості у розмірі 15 843,98 грн. задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 15 843,98 грн. заборгованості за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин, 3 759,78 грн. пені, 253,94 грн. трьох процентів річних, 298,18 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 1 378,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою "Совтрансавто-Холдинг" проти України, одним із елементів верховенства права визначено принцип правової впевненості, який передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Так, після набрання рішення від 06.10.2016 року в справі №910/6013/16 законної сили, відповідач був зобов'язаний виконати встановлене в судовому рішенні грошове зобов'язання.

15 серпня 2017 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54420842 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва в справі №910/6013/16, який станом на 14 серпня 2018 року не виконаний, борг відповідача перед позивачем не сплачений.

Так, судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю борг не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 1 125,14 грн. та 4 816,57 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 02.04.2016 року до 14.08.2018 року.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Зобов'язання припиняється:

- за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 Цивільного кодексу України);

- зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України);

- за згодою сторін (ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України);

- внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 Цивільного кодексу України);

- неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 Цивільного кодексу України);

- смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 Цивільного кодексу України);

- смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 Цивільного кодексу України);

- ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач заборгованість перед позивачем повністю не оплатив, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача, а також іншими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.10.2016 року в справі №910/6013/16 стягнуто з відповідача на користь позивача три проценти річних та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 20.09.2015 року до 01.04.2016 року

Три проценти річних за період з 02.04.2016 року до 14.08.2018 року (865 днів прострочення) від суми 15 843,98 грн. становлять 1 126,44 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем три проценти річних визначені в розмірі 1 125,14 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:

за період з 02.04.2016 року до 14.08.2018 року: у квітні - 103,5% (УК №87 від 11.05.2016 року); травні - 100,1% (УК №109 від 10.06.2016 року); червні - 99,8% (УК №128 від 12.07.2016 року); липні - 99,9% (УК №149 від 10.08.2016 року); серпні - 99,7% (УК №170 від 10.09.2016 року); вересні 101,8% (УК №191 від 11.10.2016 року); жовтні - 102,8% (УК №210 від 09.11.2016 року); листопаді - 101,8% (УК №233 від 10.12.2016 року); грудні - 100,9% (УК №4 від 11.01.2017 року); у січні 2017 року - 101,1% (УК №25 від 09.02.2017 року); лютому - 101,0% (УК №47 від 11.03.2017 року); березні - 101,8% (УК №68 від 11.04.2017 року); квітні - 100,9% (УК №86 від 12.05.2017 року); травні - 101,3% (УК №106 від 10.06.2017 року); червні - 101,6% (УК №126 від 11.07.2017 року); липні - 100,2% (УК №148 від 10.08.2017 року); серпні - 99,9% (УК №169 від 12.09.2017 року); вересні - 102,0% (УК №191 від 11.10.2017 року); жовтні - 101,2%(УК №212 від 10.11.2017 року); листопаді - 100,9% (УК №234 від 12.12.2017 року); грудні - 101,0% (УК №6 від 11.01.2018 року); у січні 2018 року - 101,5% (УК №30 від 13.02.2018 року), лютому - 100,9% (УК №49 від 14.03.2018 року); березні - 101,1% (УК №70 від 12.04.2018 року); квітні - 100,8% (УК №89 від 12.05.2018 року); травні - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червні - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липні - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року), від суми 15 843,98 грн., складає 4 816,57 грн., які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 598, ст. 599, ст. 600, ч. 1 ст. 601, ч. 1 ст. 604, ст. 605, ст. 607, ст. 608, ст. 609, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 75, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 165, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" до товариства з обмеженою відповідальністю "Долівенко" про стягнення заборгованості у розмірі 5 941,71 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Долівенко" (09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Пушкінська, 47А, ідентифікаційний код 37865691) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Героїв Небесної Сотні, ідентифікаційний код 38010130) 1 125,14 грн. (одну тисячу сто двадцять п'ять грн. 14 коп.) трьох процентів річних; 4 816,57 грн. (чотири тисячі вісімсот шістнадцять грн. 57 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 19.11.2018 року.

Суддя С. Грабець