Рішення

від 12.11.2018 по справі 916/1996/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1996/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванченко Л.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65496, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Таїрове, вул. 40 річчя Перемоги, буд. 1);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" (21034, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Максима Шимка, буд. 58В) в особі Південної філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Центральний р-н, вул. Садова, буд. 1, офіс 206);

про стягнення 75 914,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: позивач - Науково-виробниче підприємство "НИВА" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - НВП „НИВА" ТОВ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" в особі Південної філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" (надалі - Південна філія ТОВ „ТО-НАР", в якій просив суд стягнути з відповідача грошову суму (основного боргу) у розмірі 49 118,00 грн., пеню у розмірі 8 051,32 грн., штраф у розмірі 4 911,80 грн., 40% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 13 833,79 грн. та судовий збір у розмірі 1 841,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеної дистриб'юторської угоди №12 від 24.11.2017 року, позивачем відвантажено, а відповідачем прийнято продукцію, спиртні напої, на загальну суму 277 488,00 грн., між тим відповідач своєчасно та в повному обсязі за фактично отриману продукцію не розрахувався, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду від 21.09.2018 року, за даним позовом відкрито провадження у справі №916/1996/18 за правилами спрощеного позовного провадження, із призначенням судового засідання.

У судовому засіданні від 17.10.2018р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 12.11.2018р.

12.11.2018 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення вх. ГСОО №23214/18, згідно яких позивач зазначив, що нарахування річних здійснено ним за період з 30.12.2017р. по 12.09.2018р.

У судовому засіданні від 12.11.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" в особі Південної філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 20.09.2018 року (а.с. 41-49), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення, надісланні судом на адресу ТОВ „ТО-НАР" були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи "За закінченням встановленого строку зберігання", тоді як судові відправлення надісланні на адресу Південної філії ТОВ "ТО-НАР" були вручені, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника відповідача у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.11.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 19.11.2018р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено матеріалами справи, 24.11.2017 року між НВП НИВА ТОВ (надалі - компанія) та Південною філію ТОВ ТО-НАР (надалі - дистриб'ютор) укладено дистриб'юторську угоду №12 (надалі - угода), згідно умов якої компанія зобов'язалась передати, дистриб'ютор прийняти та сплатити продукцію у відповідності до умов даної угоди.

Положеннями п. 1.2 угоди встановлено, що кількість, ціна та асортимент продукції, що поставляється за даною угодою визначаються сторонами у видаткових накладних.

У відповідності до п. 1.4 угоди, компанія надає дистриб'ютору право дистрибуції продукції на території Миколаївської області (міста).

Згідно п.п. 3.1.3 угоди, компанія зобов'язалась постачати продукцію в точній відповідності до видаткових накладних та в зазначені в даній угоді строки.

У відповідності до умов п.п.3.2.9.1 угоди, дистриб'ютор зобов'язався сплачувати отриману продукцію в повному обсязі та у точній відповідності до умов та термінів, передбачених даною угодою.

За умовами п. 4.8.3 угоди, датою отримання продукції, вважається дата, зазначена в видатковій накладній, факт приймання продукції на склад дистриб'ютора підтверджується відмітками на товаросупровідних документах (ТТН, видаткових накладних та ін.), після приймання продукції на склад дистриб'ютора претензії за кількістю та якістю не приймаються.

Пунктом 4.8.4 угоди визначено, що право власності на продукцію, яка постачаться переходить до дистриб'ютора після фактичного отримання продукції, про що останнім ставиться відповідна відмітка у накладній на отримання продукції.

Пунктом 10.14 угоди, передбачено, що у відповідності до ст. 532 Цивільного кодексу України, місцем виконання зобов'язань за даним договором є Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Таїрово, вул.40-річчя Перемоги, 1.

У відповідності до п. 11.1 дана угода набирає сили з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018р.

Із матеріалів справи також вбачається, що за видатковою накладною №НИ-00010612 від 30.11.2017р. на суму 277488,00 грн. позивачем було передано у власність відповідача алкогольну продукцію.

Як стверджує позивач, відповідач за фактично отриманий товар за вищевказаною накладною розрахувався частково, в зв'язку з чим сума неоплаченого товару становить 49118,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату повної вартості товару за спірною накладною.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 6.1 угоди, компанія надає дистриб'ютору відстрочку платежу не більше 30 календарних днів з моменту отримання продукції дистриб'ютором, обумовленому п. 4.8.3 даної угоди.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач за фактично отриману продукцію розрахувався частково, в зв'язку з чим на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість за поставлену продукцію за угодою № 12 від 24.11.2017р. за видатковою накладною №НИ-00010612 від 30.11.2017р. у розмірі 49118,00 грн., яка з урахуванням п. 6.1 угоди мала бути сплачена останнім 30.12.2017 року.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог НВП „НИВА" ТОВ та стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 49118,00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

За умовами п. 7.1 угоди, у випадку порушення термінів сплати товару, винна сторона сплачує: пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення та штраф 10% від вартості кожної неоплаченої партії товару. Крім того за порушення виконання грошових зобов'язань дистриб'ютор зобов'язується сплатити компанії 40% річних від простроченої суми платежу.

Згідно ч. 2 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Положеннями ст. 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

У відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд, перевіривши розрахунок розміру пені (а.с.5) встановив, що позивач допустив помилку у визначені дати з якої підлягає нарахування пені.

Так, позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано вищезазначені положення законодавства та невірно визначено правомірний період з якого нараховуються пеня, а саме з наступного дня від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки фактична оплата вартості товару за спірною накладною, згідно умов п. 6.1 угоди здійснюється з відстроченням платежу на 30 календарних днів з дати видаткової накладної, то правомімрним є нарахування пені з 31.12.2017 року.

З огляду на викладене суд здійснив власний розрахунок пені, заявленої позивачем до стягнення та встановив, що загальна сума пені становить 8012,29 грн.

Розрахунок пені:

Сума боргуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУ(%)Сума пені 49118,00 31.12.17-25.01.18 26 29 1014,65 26.01.18-01.03.18 35 32 1507,18 02.03.18-12.04.18 42 34 1921,66 13.04.18-24.05.18 42 34 1921,66 25.05.18-29.06.18 36 34 1647,14 Всього: - - - 8012,29 Суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем штрафу у розмірі 4911,80 грн. (а.с. 5), вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 40% річних у розмірі 13833,79 грн., встановив що позивач допустив аналогічну помилку, як і при здійсненні розрахунку пені, а саме не врахував, що правомірним є здійснення нарахування з наступного дня від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок річних:

Сума боргуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір % річнихЗагальна сума % 49118,00 31.12.2017-12.09.2018 256 40 13779,96 Всього - - - 13779,96

Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 13779,96 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог НВП „НИВА" ТОВ та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 49118,00 грн., пені у розмірі 8012,29 грн. та 40% річних у розмірі 13779,96 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" (21034, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Максима Шимка, буд. 58В; код ЄДРПОУ 40572085 ) в особі Південної філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Центральний р-н, вул. Садова, буд. 1, офіс 206; код ЄДРПОУ 40697913) на користь Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65496, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Таїрове, вул. 40 річчя Перемоги, буд. 1; код ЄДРПОУ 19201066) 49118/сорок дев'ять тисяч сто вісімнадцять/грн. основної заборгованості, 8012/вісім тисяч дванадцять/грн. 29 коп. пені, 13779/тринадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять/грн. 96 коп. 40% річних.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" (21034, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Максима Шимка, буд. 58В; код ЄДРПОУ 40572085 ) в особі Південної філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Центральний р-н, вул. Садова, буд. 1, офіс 206; код ЄДРПОУ 40697913) на користь Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65496, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Таїрове, вул. 40 річчя Перемоги, буд. 1; код ЄДРПОУ 19201066) 1760/одна тисяча сімсот шістдесят/грн. 25 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 листопада 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська