Рішення

від 17.10.2018 по справі 924/309/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2018 р. Справа №924/309/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В. при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонмолпродукт", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар", с. Мокіївці, Шепетівський район

про стягнення 14461000,00 грн. - основного боргу, 382488,61 грн. - пені, 3172525,57 грн. - інфляційних втрат, 885533,29 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Голуб В.А. згідно договору про надання правничої допомоги;

від відповідача: Савчук Ю.М. згідно ордеру від 01.02.2018р.;

Рішення виноситься 17.10.2018р., оскільки в судовому засіданні 18.09.2018р. та 11.10.2018р. оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення

Процесуальні дії по справі.

02.05.2018р. на адресу суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонмолпродукт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" про стягнення 14461000,00 грн. - основного боргу, 382 488,61 грн. - пені, 3517494,90 грн. - інфляційних втрат, 1321556,87 грн. - 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена позовна заява передана для розгляду судді Димбовському В.В.

Ухвалою господарського суду від 07.05.2018р. позовну заяву залишено без руху; для усунення недоліків надано позивачу строк по 25.05.2018р. включно.

Ухвалою господарського суду від 22.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18 червня 2018р.

18 червня 2018р. судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.07.2018р.

18.07.2018р. судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання та про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 01.08.2018р.

01.08.2018р. судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні на 07.08.2018р.

07.08.2018р. судом заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята та долучена до матеріалів справи, судом оголошено перерву до 15.08.2018р.

15.08.2018р., з огляду на письмову позицію позивача та відповідача щодо мирного врегулювання спору на стадії підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні на 05.09.2018р.

05.09.2018р. судом закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 18.09.2018р. Відповідачем також подано клопотання про зупинення провадження у справі №924/309/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №924/688/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог Капітал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар", до товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонмолпродукт" про визнання недійсним з моменту укладання договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03.02.2014р., зі змінами та доповненнями. При цьому, відповідачем зазначено, що позовні вимоги ТОВ "Сварог Капітал" прямо впливають на об'єктивне вирішення справи №924/309/18.

05.09.2018р. у судовому засіданні розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, враховуючи предмет та підстави позовів по справах №924/309/18 та №924/688/18, суд вирішив, що заявником не доведено об'єктивної неможливості розгляду справи №924/309/18 до вирішення іншої справи №924/688/18, тому у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі судом відмовлено. При цьому, судом було звернуто увагу на встановлення обставини щодо недійсності договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03.02.2014р. за результатами розгляду господарським судом Хмельницької області справи №924/688/18 (на підставі якого заявлено у даній справі вимоги про стягнення заборгованості) відповідач не позбавлений права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами.

18.09.2018р. судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 11.10.2018р.

У зв'язку з неможливістю завершення слухання справи по суті, судом 11.10.2018р. оголошено перерву на 15:30 год. "17" жовтня 2018 року.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом) 14461000,00 грн. - основного боргу, 382488,61 грн. - пені, 3172525,57 грн. - інфляційних втрат, 885533,29 грн. - 3% річних обґрунтовуючи позовні вимоги ст. ст. 526, 625, 627 ЦК України та положеннями договору. В обґрунтування позову посилається на те, що 03 лютого 2014 року між ТОВ "Еталонмолпродукт" та ТОВ "Подільський господар" був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02, відповідно до умов якого ТОВ "Еталонмолпродукт" надало ТОВ "Подільський господар" поворотну фінансову допомогу у сумі 23 000 000,00 гривень 00 коп. Відповідно до платіжного доручення №6 від 04 лютого 2014 року. Позичальник зобов'язувався повернути Позикодавцеві суму поворотної фінансової допомоги у повному розмірі до 31 грудня 2014 року.

Наголошує на тому, що 20 березня 2014 року між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03 лютого 2014 року, відповідно до якої ТОВ "Подільський господар" зобов'язувався повернути отримані грошові кошти до 31 березня 2014 року. Станом на 18 квітня 2018 року ТОВ "Подільський господар" здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 8 539 000,00 грн. Залишок простроченої заборгованості ТОВ "Подільський господар" перед ТОВ "Еталонмолпродукт" станом на 18 квітня 2018 року становить 14 461 000,000 грн.

Також зазначає, що згідно п. 4.2. Договору, в редакції Додаткової угоди №2 від 01 травня 2014 року, у разі порушення строку повернення коштів, що передбачений п. 1.З. Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03.02.2014 року, Позичальник сплачує на користь Позикодавця пеню у розмірі облікової ставки НБУ станом на 20 березня 2014 року, від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Повноважний представник позивача у судових засіданнях позов підтримав, наполягає на його задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у наданому суду відзиві на позов від 12.06.2018р., запереченнях від 17.07.2018р., поясненнях від 31.07.2018р. зазначає, що виконання зобов'язання договором про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 закінчується 31 березня 2014 року включно. Посилаючись на п. 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України зазначає, що для нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язання є термін з 01 квітня 2014р. по 30 вересня 2014 року включно (що становить 6 місяців за положеннями ст.232 ГК України). Стверджує, що термін позовної давності для стягнення даної пені закінчується через один календарний рік тобто 31 березня 2015 року включно, що узгоджується з положеннями п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Щодо додаткової угоди №2 від 01 травня 2014 року до Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03 лютого 2014 року (яка передбачає внесення змін до п.4.2. договору та викладення п.4.3. в новій редакції щодо нарахування пені із розрахунку облікової ставки НБУ станом на 20 березня 2014 року) зазначає, що пункт 4.3. відсутній у договорі, як такий. Поряд з цим наголошує на тому, що додаткова угода №2 не передбачає продовження терміну дії Договору, а тому неможливо змінити положення договору в цілому або окремі його положення, якщо Договір припинив дію 31 березня 2014 року.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, 3% річних, зазначає, що Позивач в періоді з 12.05.2016 р. по 14.06.2016 року здійснив обрахування 3% з суми 167 610 000,00 гривень, що не відповідає спірному Договору.

Також відповідачем подано заяву від 17.07.2018р. про застосування строку позовної давності у справі, оскільки, на думку, відповідача позивачем пропущено строк на звернення до суду із вказаним позовом. Також звернуто увагу на те, що позивач не заперечує факт, що йому було відомо про порушення граничного терміну виконання основного зобов'язання, однак жодного разу не вживав будь-яких заходів, які направленні на зміну терміну погашення зобов'язання або стягнення такого зобов'язання в примусовому порядку.

Стверджує, що ТОВ "Подільський господар" не укладало і не підписувало жодного документу, який чітко вказує, що ТОВ "Подільський господар" має не виконане зобов'язання перед ТОВ "Еталонмолпродукт" в сумі, яка зазначена Позивачем у свій позовній заяві. Станом на 02 квітня 2018 року ТОВ "Подільський господар" виконало свої грошові зобов'язання перед ТОВ "Еталонмолпродукт". Посилання Позивача на платіжні доручення не є коректним у підтвердженні суми грошового зобов'язання ТОВ "Подільський господар" перед ТОВ "Еталонмолпродукт".

У відповіді на відзив від 04.07.2018р., поясненнях від 18.07.2018р., 05.09.2018р. позивач зазначає, що факт перерахування суми поворотної фінансової допомоги підтверджується платіжним дорученням №6 від 04 лютого 2014 року. З огляду на те, що відповідачем здійснювались оплати в рахунок погашення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03 лютого 2014 року, що підтверджується банківськими виписками (останній платіж - 02.04.2018 року) свідчить про початок строку перебігу спеціальної позовної давності, який виник у Позивача з 03.04.2018 року.

Стверджує, що положення частини шостої статті 232 ГК України (за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором.

Наголошує на тому, що відповідно до розділу 1 Додаткової угоди №2 від 01.05.2014 р. до Договору поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03 лютого 2014 року, Позивачем та відповідачем було погоджено викласти п. 4.2. вказаного договору в іншій редакції. Посилання на "п.4.3." Договору є орфографічною помилкою, яка не впливає на суть умов договору. Крім того, вказана Додаткова угода №2 від 01 травня 2014 року до Договору поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03 лютого 2014 року є дійсною та не визнана в установленому порядку - не дійсною. Посилання представника відповідача на відсутність п. 4.3. в договорі до уваги не можуть братись, оскільки сторонами вчинено дії на реальне виконання договору, а додаткова угода є невід'ємною частиною договору.

Звертає увагу суду на те, що позивач при розрахунку матеріальних втрат врахував рекомендації Верховного Суду України, викладені у Листі відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 року №62-97р, а також п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 року №01-06/928/2012. стверджує, що при здійсненні розрахунку була допущена арифметична помилка, яка виправлена. Загальна сума інфляційних витрат становить 3 449 350,90 грн. згідно розрахунку.

Наголошує на тому, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум за весь час прострочення. Стверджує, що при здійсненні розрахунку була допущена арифметична помилка, яка виправлена, загальна сума 3% річних становить 901 158,02 грн. згідно розрахунку.

Щодо тверджень відповідача про сплив позовної давності позивач зазначає, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взасморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Оскільки остання оплата Відповідачем перед поданням позовної заяви, була здійснена 02.04.2018 року, також враховуючи що, Відповідачем було здійснено оплати у 2014, 2015, 2016, 2017 роках, стверджує, що Відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання боргу перед Позивачем, у зв'язку чим перебіг позовної давності було перервано. Робить висновок про те, що інфляційні втрати та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, входять до складу грошового зобов'язання (яке має виконати боржник); на такі вимоги розповсюджується загальна позовна давність, що й до вимог про повернення або сплату грошових коштів строком три роки;

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, на думку позивача, приймається як належна підстава, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у Позивача та Відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №ФП-02 від 03 лютого 2014 року ТОВ "Еталонмолпродукт" було надано ТОВ "Подільський господар" грошові кошти в сумі 23 000 000,00 грн.

Також позивачем наголошено на тому, що у 2017 році здійснювалась перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Еталонмолпродукт" за 2016 рік аудиторською компанією ТОВ "БДО". На підтвердження наявності заборгованості, ТОВ "Еталонмолпродукт" листом за вих. №9 від 23.02.2017 року звернулось до ТОВ "Подільський господар" щодо підтвердження наявності заборгованості, шляхом надання інформації за відповідною формою. ТОВ "Подільський господар" надав інформацію, яка в подальшому була надана аудиторській компанії ТОВ "БДО", відповідно до якої, Відповідач підтвердив свою заборгованість станом на 31 грудня 2016 року у розмірі 16 061 000,00 грн. При цьому, надана для аудиторської компанії ТОВ "БДО" інформація датована Відповідачем 23.02.2017 року. На думку позивача, Відповідач визнав заборгованість за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 та підтвердив наявність такої заборгованості.

Щодо тверджень Відповідача, що посилання на платіжні доручення є не коректними у підтвердженні суми грошового зобов'язання ТОВ "Подільський господар" перед ТОВ "Еталонмолпродукт", звертає увагу суду на те, що ТОВ "Еталонмолпродукт" посилається саме на банківські виписки, які завірені банківською установою.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

03 лютого 2014 року між ТОВ "Еталонмолпродукт" та ТОВ "Подільський господар" був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02, відповідно до умов якого ТОВ "Еталонмолпродукт" надало ТОВ "Подільський господар" поворотну фінансову допомогу у сумі 23 000 000,00 гривень 00 коп., а Позичальник зобов'язався повернути Позикодавцеві суму поворотної фінансової допомоги у повному розмірі на умовах, передбачених даним Договором. Поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана Позичальнику у користування на визначений строк відповідно до умов Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Позикодавець надає Позичальникові поворотну фінансову допомогу на строк, що починається з моменту її надходження на поточний рахунок Позичальника і закінчується " 31": грудня 2014року включно. Строк, зазначений у пункті 1.3. Договору, може бути продовжений за письмовою згодою Сторін шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору (п.п. 1.1.-1.4. договору).

Поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем Позичальникові на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Нарахування процентів за користування грошовими коштами цим Договором не передбачено. Поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника. Моментом надання поворотної фінансової допомоги є момент зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника №26005116537001 відкритий в AT "БРОКБГЗНЕСБАНК", МФО 300249. За згодою Сторін поворотна фінансова допомога може надаватися (перераховуватися) Позичальникові частинами або одним платежем, який відповідає загальній сумі фінансової допомоги (розділ 2 договору).

Позичальник зобов'язаний повернути поворотну фінансову допомогу не пізніше строку, зазначеного у п. 1.3. Договору включно. Поворотна фінансова допомога повертається шляхом перерахування грошових коштів частинами або одним платежем, на поточний рахунок Позикодавця, якщо інше не передбачене умовами Договору. Моментом повернення поворотної фінансової допомоги є момент зарахування суми грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця. Позичальник має право достроково повернути поворотну фінансову допомогу (розділ 3 договору).

Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за договором відповідно до чинного законодавства України (п. 4.1. договору).

Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 15 робочих днів. Позичальник має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу Позикодавцю (розділ 7 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (в разі наявності). Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 2.2 цього Договору, та закінчується після виконання Сторонами всіх своїх зобов'язань за цим Договором, але не пізніше ніж у строк, вчений у пункті 1.3 цього Договору. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Якщо інше прямо не передбачено Договором або чинним в Україні законодавством, зміни в цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору в письмовій формі та підписується обома Сторонами. Зміни в цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді, цьому Договорі або в законодавстві (р. 8 договору). Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

Відповідно до платіжного дорученням №6 від 04 лютого 2014 року позивач перерахував відповідачу 23 000 000 грн. із призначенням платежу "надання безпроцентної зворотної фінансової допомоги зг. Дог. №ФП -02 від 03.02.2014р.".

20 березня 2014 року між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03 лютого 2014 року, відповідно до якої Сторони прийшли до згоди викласти п.1.3 Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП -02 від 03.02.2014 року в наступній редакції: "п. 1.3 Позикодавець надає Позичальникові поворотну фінансову допомогу на строк, що починається з дня її надходження на поточний рахунок Позичальника і закінчується " 31" березня 2014 року включно.". Сторони прийшли до згоди доповнити Договір про надання поворотної фінансової допомоги №ФП -02 від 03.02.2014 року пунктом 4.2. наступного змісту: " 4.2. У разі порушення строку повернення коштів, що передбачений п. 1.3. Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03.02.2014 року, Позичальник сплачує на користь Позикодавця пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день затримки.". Додаткова угода №1 являється невід'ємною частиною Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03.02.2014 року, вступає в силу з дня її підписання Сторонами. Додатковіа угода підписана представниками та скріплена печатками сторін.

01.05.2014 року між сторонами була укладена Додаткова угода №2 до Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03 лютого 2014 року, відповідно до якої Сторони прийшли до згоди внести зміни до п. 4.2. Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03.02.2014 року та викласти п 4.3. Договору в наступній редакції: " 4.2. У разі порушення строку повернення коштів, що передбачений п. 1.3. Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03.02.2014 року, Позичальник сплачує на користь Позикодавця пеню у розмірі облікової ставки НБУ станом на 20.03.2014 року, від суми простроченого платежу за кожний день затримки. Додаткова угода №2 являється невід'ємною частиною Договору №ФП-02 від 03.02.2014 року та вступає в силу з дня її підписання Сторонами. Додаткова угода підписана представниками та скріплена печатками сторін.

Також у матеріали справи позивачем надано розрахунок суми основного боргу (підписаний директором ТОВ "Еталонмолпродукт"), відповідно до якого залишок простроченої заборгованості ТОВ "Подільський господар" перед ТОВ "Еталонмолпродукт" становить 14 461 000,000 грн.; виписки банку по рахунку клієнта - ТОВ "Еталонмолпродукт", рахунок 26001500048451), лист від 23.02.2017р. №9 позивача відповідачу про надання інформації щодо заборгованості станом на 31.12.2016р., бланк торгової заборгованості ТОВ "Подільський господар" перед ТОВ "Еталонмолпродукт" станом на 31.12.2016р. (на суму 16 061 000грн.), який підписаний відповідачем.

Оскільки відповідач в порушення договірних зобов'язань у визначений договором строк не повернув позивачу позику, позивач просить суд стягнути з відповідача 14 461 000,00 грн. - основного боргу, 382 488,61 грн. - пені, 3 172 525,57 грн. - інфляційних втрат, 885 533,29 грн. - 3% річних.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Як убачається із матеріалів справи, господарські правовідносини між сторонами виникли з договору позики від 03.02.2014р. №ФП-02, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання із перерахунку відповідачу грошових коштів в розмірі 23000000 грн., а відповідач зобов'язався, в свою чергу, повернути вказані кошти відповідно до п. 1.3 договору - до 31 березня 2014 року включно (із врахуванням додаткової угоди від 20 березня 2014 року).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України на позичальника покладено обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як убачається з матеріалів справи та визнається сторонами, позивач на виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03 лютого 2014 рок відповідно до платіжного доручення №6 від 04.02.2014р. перерахував відповідачу 23000000 грн. із призначенням платежу "надання безпроцентної зворотної фінансової допомоги зг. Дог. №ФП-02 від 03.02.2014р.". Проте відповідач свої зобов'язання щодо повернення перерахованої суми у термін, як того вимагає п. 1.3 договору, виконав частково на суму 8539000 грн. (відповідно до виписки банку по рахунку клієнта - ТОВ "Еталонмолпродукт", рахунок 26001500048451), чим створив заборгованість перед позивачем у розмірі 14461000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Також судом враховується визнання боргу відповідачем на суму 16061000 грн. у бланку торгової заборгованості ТОВ "Подільський господар" перед ТОВ "Еталонмолпродукт" станом на 31.12.2016р., який підписаний відповідачем. Зазначеними вище виписками банку спростовуються доводи відповідача про те, що ТОВ "Подільський господар" виконало свої грошові зобов'язання перед ТОВ "Еталонмолпродукт" відповідно до умов договору від 03.02.2014р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 901158,02 грн. 3% річних за період з 18.04.2016р. по 18.04.2018р. Також у судовому засіданні 07.08.2018р. позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (яка прийнята та долучена до матеріалів справи), у якій позивачем нараховано відповідачу 885533,29 грн. 3% річних. При цьому представником позивача зазначено, що останній повністю погоджується із періодами та сумами нарахувань 3% річних, зазначених у розрахунку відповідача, наданому у додатку 1 до клопотання про призначення експертизи у справі, а саме: з 18.04.2016 на суму 16 761 000,00 грн., з 12.05.2016 на суму 16 761 000,00грн., з 15.06.2016 на суму 16 661 000,00 грн., з 12.07.2016 на суму 16 561 000,00 грн., з 16.08.2016 на суму 16 461 000,00 грн., з 15.09.2016 на суму 16 361 000,00 грн., з 17.10.2016 на суму 16 261 000,00 грн., з 16.11.2016 на суму 16 161 000,00 грн., з 12.12.2016 на суму 16 061 000,00 грн., з 31.12.2016 на суму 16 061 000,00 грн., з 10.01.2017 на суму 15 961 000,00 грн., з 07.02.2017 на суму 15 861000,00 грн., з 14.03.2017 на суму 15 761000,00 грн., з 10.04.2017 на суму 15 661000,00 грн., з 05.05.2017 на суму 15 561 000,00 грн., з 06.10.2017 на суму 15 461 000,00 грн., з 17.10.2017 на суму 15 361 000,00 грн., з 19.10.2017 на суму 15 261 000,00 грн., з 13.11.2017 на суму 15 061 000,00 грн., з 15.11.2017 на суму 14 961 000,00 грн., з 01.12.2017 на суму 14 861000,00 грн., з 04.01.2018 на суму 14 761 000,00 грн., з 01.02.2018 на суму 14 661 000,00 грн., з 01.03.2018 на суму 14 561 000,00 грн., з 02.04.2018 на суму 14 461000,00 грн.

Суд, здійснивши перевірку поданого розрахунку в системі "Законодавство", дійшов висновку, що позивачем правомірно в межах можливих нарахувань нараховано 3% річних. За таких обставин стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 885 533,29 грн.

Також позивачем нараховано відповідачу 3 449 350,90 грн. інфляційних втрат за період з 18.04.2016р. по 18.04.2018р. Однак, у судовому засіданні 07.08.2018р. позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (яка прийнята та долучена до матеріалів справи), у якій позивачем нараховано відповідачу 3 172 525,57 грн. інфляційних втрат. При цьому представником позивача зазначено, що останній повністю погоджується із періодами та сумами інфляційних втрат, зазначених у розрахунку відповідача, наданому у додатку 2 до клопотання про призначення експертизи у справі, а саме: з 18.04.2016 по з 12.05.2016 на суму 16 861 000,00 грн., з 12.05.2016 по з 15.06.2016 на суму 16 761 000,00грн., з 15.06.2016 по з 12.07.2016 на суму 16 661 000,00 грн., з 12.07.2016 по з 16.08.2016 на суму 16 561 000,00 грн., з 16.08.2016 по з 15.09.2016 на суму 16 461 000,00 грн., з 15.09.2016 по з 17.10.2016 на суму 16 361 000,00 грн., з 17.10.2016 по з 16.11.2016 на суму 16 261 000,00 грн., з 16.11.2016 по з 12.12.2016 на суму 16 161 000,00 грн., з 12.12.2016 по з 10.01.2017 на суму 16 061 000,00 грн., з 10.01.2017 по з 07.02.2017 на суму 15 961 000,00 грн., з 07.02.2017 по з 14.03.2017 на суму 15 861 000,00 грн., з 14.03.2017 по з 10.04.2017 на суму 15 761 000,00 грн., з 10.04.2017 по з 05.05.2017 на суму 15 661 000,00 грн., з 05.05.2017 по з 06.10.2017 на суму 15 561 000,00 грн., з 06.10.2017 по з 17.10.2017 на суму 15 461 000,00 грн., з 17.10.2017 по з 19.10.2017 на суму 15 361 000,00 грн., з 19.10.2017 по з 13.11.2017 на суму 15 261 000,00 грн., з 13.11.2017 по з 15.11.2017 на суму 15 061 000,00 грн., з 15.11.2017 по з 01.12.2017 на суму 14 961 000,00 грн., з 01.12.2017 по з 04.01.2018 на суму 14 861 000,00 грн., з 04.01.2018 по з 01.02.2018 на суму 14 761 000,00 грн., з 01.02.2018 по з 01.03.2018 на суму 14 661 000,00 грн., з 01.03.2018 по з 02.04.2018 на суму 14 561 000,00 грн., з 02.04.2018 по з 18.04.2018 на суму 14 461 000,00 грн.

Під час перерахунку втрат від інфляції судом враховуються положення п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Так, згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання. Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Така позиція викладена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Із наявного у справі розрахунку сум інфляційних витрат слідує, що позивачем нараховано інфляційні втрати за такі періоди: з 18.04.2016р. по 12.05.2016р., з 12.05.2016р. по 15.06.2016р., з 15.06.2016р. по 12.07.2016р., з 12.07.2016р. по 16.08.2016р., з 16.08.2016р. по 15.09.2016р., з 15.09.2016р. по 17.10.2016р., з 17.10.2016р. по 16.11.2016р., з 16.11.2016р. по 12.12.2016р., з 12.12.2016р. по 10.01.2017р., з 10.01.2017р. по 07.02.2017р., з 07.02.2017р. по 14.03.2017р., з 14.03.2017р. по 10.04.2017р., з 10.04.2017р. по 05.05.2017р., з 05.05.2017р. по 06.10.2017р., з 06.10.2017р. по 17.10.2017р., з 17.10.2017р. по 19.10.2017р., з 19.10.2017р. по 13.11.2017р., з 13.11.2017р. по 15.11.2017р., з 15.11.2017р. по 01.12.2017р., з 01.12.2017р. по 04.01.2018р., з 04.01.2018р. по 01.02.2018р., з 01.02.2018р. по 01.03.2018р., з 01.03.2018р. по 02.04.2018р., з 02.04.2018р. по 18.04.2018р.

Проте, позивачем при обрахуванні інфляційних втрат за визначені у розрахунках періоди не було прийнято до уваги, що в ці періоди відповідач погашав заборгованість частинами, а тому на відповідні кінцеві дати прострочення платежів був відсутній період, який би передував простроченню, та дорівнював би одному календарному місяцю. Відтак, судом при перевірці заявлених позивачем сум інфляційних втрат враховані вищезазначені вимоги чинного законодавства та фактичні обставини справи, а тому правомірними суд вважає такі нарахування інфляційних витрат, а саме: за період з червня по вересень (включно) 2017 р. із суми боргу 15 561 000 грн. інфляційні втрати становлять 581 269,44 грн.; за період грудень 2017р. із суми боргу 14 861 000 грн. інфляційні втрати становлять 148 610грн.; за період лютий 2018р. із суми боргу 14 661 000 грн. інфляційні втрати становлять 131 949 грн., за період березень 2018р. із суми боргу 14 561 000 грн. інфляційні втрати становлять 160 171 грн., всього в розмірі 1 021 999, 44 грн. Позивачем не враховані вищевказані положення при розрахунку розміру інфляційних втрат, тому суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 1 021 999,44 грн. інфляційних втрат, у стягненні 2 150 526,13 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача 382 488,61 грн. пені за період з 18.11.2017р. до 18.04.2018р. виходячи з облікової ставки НБУ (станом на 20.03.2014р.) відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов договору, додаткових угод.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом враховується, що 20 березня 2014 року між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03 лютого 2014 року, відповідно до якої Сторони прийшли до згоди доповнити Договір про надання поворотної фінансової допомоги №ФП -02 від 03.02.2014 року пунктом 4.2. наступного змісту: " 4.2. У разі порушення строку повернення коштів, що передбачений п. 1.3. Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03.02.2014 року, Позичальник сплачує на користь Позикодавця пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день затримки.". 01.05.2014 року між сторонами була укладена Додаткова угода №2 до Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03 лютого 2014 року, відповідно до якої Сторони прийшли до згоди внести зміни до п. 4.2. Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03.02.2014 року та викласти п 4.3. Договору в наступній редакції: " 4.2. У разі порушення строку повернення коштів, що передбачений п. 1.3. Договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03.02.2014 року, Позичальник сплачує на користь Позикодавця пеню у розмірі облікової ставки НБУ станом на 20.03.2014 року, від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Тобто сторони передбачили можливість нарахування пені за прострочення терміну повернення позики у п. 4.2 договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФП-02 від 03.02.2014 року, при цьому умовами договору не передбачено інший строк нарахування пені, ніж визначений ст. 232 ГК України.

За таких обставин, з огляду на п. 4.2 договору та враховуючи зміст додаткових угод до нього, позивачем в межах можливих нарахувань нараховано 382 488,61 грн. пені за період з 18.11.2017р. до 18.04.2018р., яка підлягає стягненню з відповідача.

Твердження відповідача в частині неможливості змінити положення договору в цілому або окремих його частин у зв'язку із припиненням дії договору 31 березня 2014 року є безпідставними, оскільки статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Висновок відповідача про закінчення строку дії Договору саме 31.03.2014р. не відповідає установленим судом фактичним обставинам справи, зокрема з'ясованому судом змісту пунктів 8.2, 8.3 Договору, за яким закінчення терміну дії Договору пов'язано в т.ч. з моментом повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Також відповідачем подано заяву від 17.07.2018р. про застосування строку позовної давності у справі, оскільки, на думку, відповідача позивачем пропущено строк на звернення до суду із вказаним позовом. З приводу заяви відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд враховує таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 1 статті 6 Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу і пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"). Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016р. по справі №6-2469цс16. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодекс України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Таким чином, переривання перебігу позовної давності (щодо стягнення основного боргу, пені, інших нарахувань за позовом) свідчать дії відповідача щодо часткової оплати боргу відповідно до банківських виписок (по рахунку клієнта - ТОВ "Еталонмолпродукт", рахунок 26001500048451), наданих позивачем у матеріали справи, вчинення дій по визнанню боргу (зокрема у листі-бланку торгової заборгованості ТОВ "Подільський господар" перед ТОВ "Еталонмолпродукт" станом на 31.12.2016р. на суму 16 061 000грн., який підписаний відповідачем). З огляду на зазначене суд відмовляє у клопотанні відповідача про застосування строку позовної давності у справі.

Судом береться до уваги також рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідач просить суд на підставі ст. 239 ГПК України відстрочити виконання рішення строком на 11 місяців у зв'язку з незадовільним аналізом фінансового стану ТОВ "Подільський господар", надання можливості для перепланування фінансово-господарських витрат товариства, залучення додаткових інвестицій, наявністю загрози банкрутства підприємства вцілому.

Як зазначає відповідач, до негативних наслідків для підприємства, які зумовили його скрутне фінансове становище належать, зокрема, невиконання боржниками своїх зобов'язань перед ТОВ "Подільський господар" відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 22.08.2018р., яким стягнуто з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" на користь ТОВ "Подільський господар", 500000,00 грн. суму основного боргу, 14958,90 грн. 3% річних, 53858,10 грн. інфляційних втрат, 8532,25 грн. витрат по оплаті судового збору. Також відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області 23 липня 2018 р. по справі №924/380/18 стягнуто з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" на користь ТОВ "Подільський господар" 3000000,00 грн. основного боргу, 425589,04 грн. пені, 59178,08 грн. 3% річних, 203484,83 грн. інфляційних втрат, 55323,78 грн. витрат зі сплати судового збору.

Як зауважує відповідач, усі вищезазначені обставини значно зменшують ступінь вини відповідача у виникненні спору по справі №924/309/18 та ускладнять можливість забезпечення своєчасного виконання ТОВ "Подільський господар" взятих на себе грошових зобов'язань перед позивачем і відповідно до ч. 1 статті 239 ГПК України, просить суд відстрочити виконання рішення строком на 11 місяців.

Заслухавши пояснення представника відповідача та думку представника позивача, оцінивши подані суду докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду.

При цьому суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Разом з тим, згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Так, статтею 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 331 ГПК України підставою для розстрочення виконання рішення є обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З метою дотримання справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу (збереження робочих місць, своєчасної виплати заробітної плати працівникам боржника, надання можливості для перепланування фінансово-господарських витрат товариства, залучення додаткових інвестицій, уникнення банкрутства підприємства вцілому) і вимогами захисту основних прав стягувача (його права на отримання грошових коштів, стягнутих за судовим рішенням), суд допускає можливість тимчасового втручання у право власності шляхом відстрочки виконання судового рішення на суму боргу.

Судом проаналізовано економічну ситуацію відповідача, визначену у стані фінансових показників діяльності підприємства, у тому числі щодо можливості виконання ним судового рішення, давши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати заборгованість, вважає, що наведені боржником обставини є такими, що зменшують ступінь вини відповідача у виникненні спору, істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача.

Стосовно строку, на який слід відстрочити виконання судового рішення, то визначення останнього не входить до правозастосовчої діяльності суду, оскільки проміжок часу, на який слід відстрочити виконання судового рішення, є більше економічною категорією, аніж правовою, що має ґрунтуватись на реальній можливості виконання відповідачем судового рішення, з урахуванням збалансованості інтересів обох сторін.

При цьому суд наголошує, що відповідачем подано суду інформацію щодо підтвердження фінансового стану, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору і те, що несвоєчасне повернення коштів і несвоєчасне виконання боржником рішення суду завдає збитків позивачу у справі, - суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та відстрочення виконання рішення на два місяці.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонмолпродукт", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар", с. Мокіївці, Шепетівський район про стягнення 14461000,00 грн. - основного боргу, 382488,61 грн. - пені, 3172525,57 грн. - інфляційних втрат, 885533,29 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" ( Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці, код ЄДРПОУ 32678236 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонмолпродукт" (м. Київ, Печерський район, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 32072982) 14461000,00 грн. (чотирнадцять мільйонів чотириста шістдесят одна тисяча гривень 00коп.) - основного боргу, 382488,61 грн. (триста вісімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень 61 коп.) - пені, 1021999,44 грн. (один мільйон двадцять одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 44 коп.) - інфляційних втрат, 885533,29 грн. (вісімсот вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять три гривні 29 коп.) - 3% річних, 251265,32 грн. (двісті п'ятдесят одна тисяча двісті шістдесят п'ять гривень 32 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову в частині стягнення 2150526,13 грн. інфляційних втрат відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду від 17.10.2018р. у справі № 924/309/18 на два місяці до 17.12.2018р.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Еталонмолпродукт" (м. Київ, Печерський район, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 32072982) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9751,93 грн., сплачений згідно платіжного доручення №331 від 24.04.2018р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи, у зв'язку із зменшенням позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст складено 23.10.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - в матеріали,

2 - позивачу (01011, м. Київ, Печерський район, вул. Лєскова, 9),

3 - відповідачу (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці).

Всім рекомендованим з повідомленням.