Рішення

від 08.11.2018 по справі 924/796/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2018 р. Справа № 924/796/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В. при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Теплахата" м. Хмельницький

до дочірнього підприємства "Дитяче телевізійне агенство" м. Хмельницький

про визнання інформації недостовірною, та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ "Теплахата" на недоторканість ділової репутації;

про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію

про стягнення 250000,00грн. моральної шкоди

Представники сторін:

від позивача: Чумаченко О.В. - директор

від відповідача: Дорош Д.М. - за довіреністю № 2 від 01.04.18р.

Рішення приймається 08.11.2018р., оскільки в судовому засіданні 29.10.2018р. оголошувалась перерва.

У судовому засіданні згідно ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплахата" звернулось до суду з позовом про визнання інформації про ТОВ "Теплахата", поширеної ДП "ДТА" - "33 канал" 17.01.2018р. через мережу Інтернет та у телеефірі, стосовно: "Ми не чисті на руку; у нас відсутня ліцензія НКРЕКП на виробництво та постачання теплової енергії; наша діяльність сприяє розвитку, фінансуванню сепаратизму в Україні", недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ "Теплахата" на недоторканість ділової репутації. Крім того, позивач просить зобов'язати ДП "ДТА" - "33 канал" спростувати протягом тижня з дня набрання рішенням законної сили недостовірну інформацію про ТзОВ "Теплахата" аналогічним способом - шляхом поширення через мережу Інтернет та у телевізійному ефірі. Просить стягнути з ДП "Дитяче телевізійне агенство" моральну шкоду в розмірі 250000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач поширив недостовірну інформацію, оскільки у позивача наявна ліцензія як на виробництво так і на постачання теплової енергії, які видані Хмельницькою обласною адміністрацією. Крім того, вказує, що у сюжеті безпідставно висловлено твердження про те, що так як кінцевий бенефіціар ТзОВ "Теплахата" за місцем прописки проживає на тимчасово окупованій території, тому діяльність підприємства сприяє розвитку та фінансуванню сепаратизму в Україні. Водночас, усі співвласники та директор підприємства проживають та ведуть бізнес на підконтрольній Україні території, використовуючи тільки українські комплектуючі для котелень, що також свідчить про неправдивість поширеної відповідачем інформації. Звертає увагу суду, що поширена відповідачем негативна та недостовірна інформація набула широкого розголосу, є вагомою для багатьох громадян, і тим самим суттєво принижує честь та ділову репутацію позивача серед широкого кола осіб. А саме, впливає на розвиток діяльності товариства. Так, через вищевказані звинувачення з підприємством відмовляються працювати як замовники теплової енергії так і постачальники різних товарів. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди повинно здійснюватися з огляду на дані обставини. Позивач оцінює розмір нанесеної відповідачем шкоди у сумі 250000,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважаючи їх правомірними та обґрунтованими наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача, відзиву на позовну заяву не подав. В судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог в частині нарахування та стягнення моральної шкоди..

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Теплахата" зареєстроване як юридична особа 15.07.2014р., основним видом діяльності товариства є будівництво житлових і нежитлових будівель. Керівник товариства - ОСОБА_3.

Згідно розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №817/2017-р від 25.09.2017р. вирішено видати ліцензію товариству з обмеженою відповідальністю "Теплахата" на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії, крім виробництва теплової енергії за неврегульованим тарифом.

30.12.2014р. товариству з обмеженою відповідальністю "Теплахата" видано ліцензії № 617726 на постачання теплової енергії та № 617725 на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії). Строк дії ліцензій з 30.12.2014р. по 29.12.2019р.

08.02.2018р. до ТОВ "Теплахата" звернувся міський голова м. Старокостянтинова з листом № 47/12-23-401/2018, згідно якого просив розглянути можливість підключення до діючої, або будівництва нової модульної котельні на альтернативному паливі приміщення Старокостянтинівської ЗОШ № 5.

Товариство з обмеженою відповідальністю, в свою чергу звернулось до керівництва консалтингової компанії "International consulting group NIAR" з листом №22/02-01 від 22.02.2018р. щодо можливості залучення додаткових коштів для будівництва модульної котельні в м. Старокостянтинові.

У відповідь на вищевказаний лист консалтингова компанія повідомила, що для продовження співпраці по залученню фінансування інвестиційних проектів ТОВ "Теплахата" необхідно надати спростування інформації, що з'явилась на телеканалах щодо наявності зв'язку товариства із сепаратистами.

Матеріали справи містять СD диск із відеосюжетом, який транслювався 33 каналом та який містить наступні вислови: "Ми зробили лише кілька витягів з державного реєстру щодо ТОВ "Теплахата". Тепер ми явно можемо назвати фірму "не чистою на руку". І ось докази - у видах діяльності за КВЕД відсутнє право на постачання теплової енергії як прописано у договорі. У ТОВ "Теплахата" таки є ліцензія на постачання та виробництво теплової енергії, проте згідно із законом, по - перше фірма, згідно з КВЕД не може здійснювати цю діяльність, по друге, отримати такий документ можна лише у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. В нашому ж випадку - це обласна державна адміністрація. І врешті, один із кінцевих бенефіціарів, тобто власників, зареєстрований у АДРЕСА_3. Нині на цій території терористичне угрупування ДНР. Виходить, що частина податків ідуть до рук тих, із ким воюють наші молоді та дужі хлопці, віддають свої життя, відстоюють мир для кожного з нас та наших дітей. От і виходить страшне замкнене коло, де відмовляючись від комунального підприємства, не оцінюючи наслідки, та навіть оком не кидаючи на документи, влада міста Старокостянтинова стає мало не спонсором війни, а фірма постачальник, із усіма її недоліками та прогалинами служить та працює не в інтересах дітей, вчителів та відповідно майбутнього України, а лише із вказівок тих, кому усе одно, та навіть вигідно".

Крім того, матеріали справи містять звіти про результати проведення процедури закупівлі UA-2017-09-13-000238-а від 21.09.2017р. та UA-2017-10-23-001020-b щодо надання послуг з теплопостачання (централізованого опалення), розрахунок суми відшкодування та упущеної вигоди від негативної інформації поширеної 33 каналом.

Позивач, здійснюючи посилання те, що поширена відповідачем у відеосюжеті та на сайті негативна та недостовірна інформація, принижує честь та ділову репутацію позивача серед широкого кола осіб, у зв'язку із чим він звернувся до суду із даним позовом та просить визнати інформацію недостовірною, та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ "Теплахата" на недоторканість ділової репутації, також просить зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію та стягнти з відповідача 250000,00грн. моральної шкоди.

Аналізуючи надані по справі докази, та доводи сторін у справі, оцінюючи їх в сукупності, суд до уваги приймає таке.

Згідно зі ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Як визначено ст. 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Приписи ст. 7 Закону України "Про інформацію" передбачають, що право на інформацію охороняється законом. При цьому, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 ст. 94 Цивільного кодексу України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 Цивільного кодексу України.

Юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст. 34 Господарського кодексу України визначено, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно з ч. 6 ст. 277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Частиною 7 ст. 277 Цивільного кодексу України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Виходячи з положень ст. 277 Цивільного кодексу України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказується, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, 17.01.2018р. в телеефірі 33 каналу та на сайті телеканалу був оприлюднений сюжет, в якому містилась інформація щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Теплахата". В сюжеті було вказано про те, що: "Ми зробили лише кілька витягів з державного реєстру щодо ТОВ "Тепла хата. Тепер ми явно можемо назвати фірму "не чистою на руку". І ось докази - у видах діяльності за КВЕД відсутнє право на постачання теплової енергії як прописано у договорі. У ТОВ "Теплахата" таки є ліцензія на постачання та виробництво теплової енергії, проте згідно із законом, по - перше фірма, згідно з КВЕД не може здійснювати цю діяльність, по друге, отримати такий документ можна лише у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. В нашому ж випадку - це обласна державна адміністрація. І врешті, один із кінцевих бенефіціарів, тобто власників, зареєстрований у АДРЕСА_3. Нині на цій території терористичне угрупування ДНР. Виходить, що частина податків ідуть до рук тих, із ким воюють наші молоді та дужі хлопці, віддають свої життя, відстоюють мир для кожного з нас та наших дітей. От і виходить страшне замкнене коло, де відмовляючись від комунального підприємства, не оцінюючи наслідки, та навіть оком не кидаючи на документи, влада міста Старокостянтинова стає мало не спонсором війни, а фірма постачальник, із усіма її недоліками та прогалинами служить та працює не в інтересах дітей, вчителів та відповідно майбутнього України, а лише із вказівок тих, кому усе одно, та навіть вигідно".

Як визначено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Отже, для всебічного та об'єктивного з'ясування всіх фактичних обставин справи необхідним є дослідження і встановлення, перш за все, факту поширення відповідачем неправдивих відомостей стосовно позивача.

Так, в оприлюдненій відповідачем інформації зазначено, що у ТОВ "Теплахата" у видах діяльності за КВЕД відсутнє право на постачання теплової енергії як прописано у договорі. Крім того, вказано, що у товариства є ліцензія на постачання та виробництво теплової енергії, проте згідно із законом, по - перше фірма, згідно з КВЕД не може здійснювати цю діяльність, по друге, отримати такий документ можна лише у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно ст. 16-1 вказаного Закону, до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належать: ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Таким чином, законом віднесено до повноважень обласних державних адміністрацій, серед іншого, і ліцензування господарської діяльності з постачання теплової енергії, що спростовує твердження відповідача про те, що отримати ліцензію на право постачання теплової енергії можна лише у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Враховуючи наявність у ТОВ "Теплахата" чинної ліцензії на постачання теплової енергії № 617726 від 30.12.2014р., суд вважає, що інформація поширена відповідачем у відеосюжеті, що транслювався на телебаченні та сайті 33 каналу про відсутність у позивача права на постачання теплової енергії є недостовірною, оскільки вона не відповідає дійсності.

Крім того, позивач вказує що недостовірною інформацією також є те, що один із власників товариства зареєстрований у АДРЕСА_3, відповідно, частина податків, яка сплачується позивачем іде на фінансування сепаратизму.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно п. 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Судом враховується, що відповідачем не подано доказів на підтвердження фінансування позивачем сепаратизму, матеріали справи таких доказів не містять. Натомість, позивачем подано в матеріали справи довідку від 31.01.2018р., яка містить перелік та суму податків, сплачених ТОВ "Теплахата", згідно якої вбачається, що протягом 2014р. - 2017р. останнім перераховувались податки та збори в бюджет м. Старокостянтинова, м. Хмельницького, м. Дунаївці, а також в Державний бюджет України.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку доведення, що поширена на телеканалі та інтернет - сайті "33 канал" інформація є достовірною, приймаючи до уваги той факт, що позивач надав докази недостовірності інформації щодо відсутності у нього права на постачання теплової енергії, а також його причетності до фінансування сепаратизму в Україні, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання інформації про товариство з обмеженою відповідальністю „Теплахата", поширену дочірнім підприємством "Дитяче телевізійне агенство" - „33 канал" 17 січня 2018 року через мережу Інтернет, а саме на сторінці офіційного інтернет - сайту дочірнього підприємства "Дитяче телевізійне агенство" - „33 канал" (http://www.33tv.com.ua) та у телеефірі, стосовно: ми не чисті на руку; у нас відсутня ліцензія НКРЕКП на виробництво та постачання теплової енергії; наша діяльність сприяє розвитку, фінансуванню сепаратизму в Україні, недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право товариства з обмеженою відповідальністю „Теплахата" на недоторканність ділової репутації.

Частиною 7 ст. 277 Цивільного кодексу України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У пунктах 24, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

Враховуючи викладене, а також те, що позивач у позовній заяві просить зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині про зобов'язання ДП "Дитяче телевізійне агенство" - "33 канал" спростувати протягом тижня з дня набрання рішенням законної сили недостовірну інформацію про ТОВ "Теплахата", аналогічним способом - шляхом поширення через мережу Інтернет, а саме сторінку офіційного інтернет - сайту дочірнього підприємства "Дитяче телевізійне агенство" - „33 канал" (http://www.33tv.com.ua) та у телеефірі.

Крім того, позивач просить стягнути з дочірнього підприємства "Дитяче телевізійне агенство" 250000,00грн. моральної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Наведена правова позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України).

При цьому відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі наявності у діях правопорушника усіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, а саме: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди вказує, що поширена вищевказана недостовірна інформація принижує його честь та ділову репутацію серед широкого кола осіб та впливає на розвиток діяльності товариства, оскільки через вказані звинувачення з ним відмовляються співпрацювати як замовники теплової енергії, так і постачальники товарів. При цьому, згідно розрахунку суми відшкодування моральної шкоди, позивач вказує, що 250000,00 грн. - це упущена вигода, яку він не отримав оскільки консалтинговою компанією було відмовлено у наданні коштів, у зв'язку із чим позивач не побудував котельні та не отримав прибутку від їх роботи.

Відповідно до приписів статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Наданий в матеріали справи лист консалтингової компанії від 26.02.2018 року містить лише вимогу про необхідність надання спростування інформації, що з'явилась на телеканалах щодо наявності зв'язку товариства із сепаратистами для продовження співпраці по залученню фінансування інвестиційних проектів ТОВ "Теплахата", а не про відмову від такого фінансування чи відмову у продовженні співпраці з позивачем.

Якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування збитків, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).

Позивачем розмір упущеної вигоди було визначено виходячи з того, що у разі будівництва позивачем котельні та отримання в подальшому прибутку від такої котельні, упущена вигода (прибуток) ТОВ "Теплахата" за два роки від побудованої модульної котельні склала б 250000 грн.

На підтвердження упущеної вигоди позивачем надано лише розрахунок на загальну суму 250000 грн., складений позивачем без будь-який підтверджуючих зазначений розрахунок первинних документів, які б надали можливість суду встановити обгрунтованість заявленої позивачем вимоги. Відсутні в матеріалах справи також і докази, що з позивачем відмовляються співпрацювати як замовники теплової енергії, так і постачальники товарів

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що матеріали справи не містять та позивачем не надано, жодного доказу на підтвердження заявлених позивачем вимог. Твердження позивача про неотримання доходів підприємством нічим не підтверджені та ґрунтуються лише на припущеннях.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з аналізу вказаних норм закону, належністю доказів є міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, з огляду на недоведення позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди у визначеному позивачем розмірі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Теплахата" про стягнення з ДП "Дитяче телевізійне агенство" моральної шкоди в розмірі 250000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Теплахата" м. Хмельницький до дочірнього підприємства "Дитяче телевізійне агенство" м. Хмельницький про визнання інформації недостовірною, та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ "Теплахата" на недоторканість ділової репутації; про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію про стягнення 250000,00грн. моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати інформацію про товариство з обмеженою відповідальністю "Теплахата", поширену дочірнім підприємством "Дитяче телевізійне агенство" - "33 канал" 17 січня 2018 року через мережу Інтернет, а саме на сторінці офіційного інтернет-сайту дочірнього підприємства "Дитяче телевізійне агенство" - "33 канал" (http://www.33tv.com.ua) та у телеефірі, стосовно:

- ми не чисті на руку;

- у нас відсутня ліцензія НКРЕКП на виробництво та постачання теплової енергії;

- наша діяльність сприяє розвитку, фінансуванню сепаратизму в Україні; недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право товариства з обмеженою відповідальністю „Теплахата" на недоторканність ділової репутації.

Зобов'язати дочірнє підприємство "Дитяче телевізійне агенство" - „33 канал" спростувати протягом 7 (семи) днів з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію про товариство з обмеженою відповідальністю „Теплахата" аналогічним способом - шляхом поширення через мережу Інтернет, а саме сторінку офіційного інтернет - дочірнього підприємства "Дитяче телевізійне агенство" - „33 канал" (http://www.33tv.com.ua) та у телеефірі.

В стягненні 250000,00 грн. моральної шкоди відмовити.

Стягнути з дочірнього підприємства "Дитяче телевізійне агенство" (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 21б, код 23843362) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Теплахата" (м. Хмельницький, вул.Спортивна, 42, кв. 10, код 39304280) - 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.11.2018р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 3 прим.:

1 - в наряд,

2- позивачу (АДРЕСА_1),

3- відповідачу (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 21Б).

Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.