Постанова

від 07.11.2018 по справі 904/5306/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 904/5306/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників:

АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" - Голбан Н.А., Клещ О.В., Яцишин О.Й.,

ГУ Пенсійного фонду у Дніпропетровській області - Єліхіна Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (через господарський суд Дніпропетровської області)

касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 щодо грошових вимог Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

у справі № 904/5306/16

про банкрутство Приватного підприємства "ДРРМЗ"

за заявою Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"

до Приватного підприємства "ДРРМЗ"

про визнання грошових вимог на суму 891 235,88 грн. та судового збору у розмірі 3524,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ПП "ДРРМЗ" на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2017 ПП "ДРРМЗ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство ПП "ДРРМЗ".

28.02.2018 ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулося до суду із заявою про визнання поточних грошових вимоги до боржника на суму 891235,88 грн. та судового збору в розмірі 3524,00 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що станом на 15.01.2018 у боржника утворилася несплачена поточна заборгованість по особовому рахунку № 61-321 за період з серпня по грудень 2017 року на загальну суму 891 235,88 грн., з якої 600 404,42 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію; 13 701,71 грн. - заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію; 277 129,75 грн. - заборгованість за перевищення договірної величини споживання (за жовтень - листопад 2017 року).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2018 у справі №904/5306/16 відхилено грошові вимоги ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" до ПП "ДРРМЗ" на суму 891 235,88 грн., витрати по сплаті судового збору на суму 3 524,00 грн. віднесено на кредитора.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2018 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що згідно ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після визнання боржника банкрутом у нього не можуть виникати додаткові зобов'язання, лише витрати, що безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, що матеріалами справи не підтверджено.

В касаційній скарзі ПАТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" (правонаступник ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго") просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2018 у справі № 904/5306/16 в частині відхилення грошових вимог ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" до ПП "ДРРМЗ" на суму 891235,88 грн. Прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ "ДТЕК "Дніпровські електромережі" до ПП "ДРРМЗ" у сумі 891 235,88 грн., у тому числі сплаченого судового збору у розмірі 3524 грн.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень зазначає порушення та неправильне застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 76, 86 ГПК України та положень Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996, які регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами.

При цьому, заявник касаційної скарги зазначає про безпідставне неприйняття судами у якості доказів Актів про використання електричної енергії по договору про постачання електричної енергії від 02.02.2003 № 06121 за період серпень - грудень 2017 року, що підписані та визнані ліквідатором, з огляду на дійсність договору про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом даного спору, є вимога ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" про визнання поточних грошових вимоги до боржника на суму 891235,88 грн. за споживання електричної енергії за період з серпня по грудень 2017 року та судового збору в розмірі 3524,00грн.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);

У ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, яка визначає наслідки визнання боржника банкрутом, визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках порядку передбачених цим розділом.

Отже, у суб'єкта господарювання після прийняття постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 13.05.2014 у справі № 5021/321/12.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2017 Приватне підприємство "ДРРМЗ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі.

Відхиляючи грошові вимоги ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" до боржника, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з дати визнання боржника банкрутом - 10.02.2017 підприємницька діяльність боржника не здійснювалась, споживання електроенергії не було безпосередньо пов'язано із здійсненням ліквідаційної процедури, з цієї дати не могли виникати додаткові зобов'язання банкрута, зокрема щодо споживання електроенергії, оскільки 22.09.2016 за заявою банкрута було відключено та опломбовано відповідне обладнання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи, а саме інвентаризаційною відомістю від 21.06.2016 (п.1 а.с. 77) підтверджується, що у боржника наявні лише такі необоротні активи: котел DUO 50Т, кран консольний, кокельна лінія з виготовлення цильпебсів. Матеріали справи не містять доказів, що банкруту на праві власності належить лінія 33735 кВ, підстанція ДРРМЗ 35/6 КВ, відкритий розподільчий пристрій 35 Кв, трансформатор потужності - 2 35/6, розподільчий пункт - 6Кв, через які поставляється електрична енергія.

Відповідно до актів пломбування відключеного обладнання від 08.02.2017 № 2910/5, від 22.08.2017 № 3163/5 струмоприймачі банкрута відключено повністю, у зв'язку з чим останній не здійснює споживання електричної енергії.

Крім того, господарським судом першої інстанції встановлено та зазначено в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2017 у справі №904/12542/16 , що 23.02.2017 ПП ДРРМЗ" забезпечив доступ працівників ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" до власних установок для вибіркового відключення струмоприймачів з наступним пломбуванням пристроїв їх підключення, за результатами чого складено акт обстеження від 08.02.2017, в якому закріплено, що представниками кредитора не виявлено споживання електроенергії на власні потреби банкрута.

Відтак, з огляду на наведене вище, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відхилення поточних грошових вимог ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго" до боржника в сумі 891 235,88 грн., оскільки з урахуванням ст. 38 Закону про банкрутство після введення ліквідаційної процедури у банкрута не виникає додаткових зобов'язань, у зв'язку з тим, що господарська діяльність банкрута завершується, а лише витрати, що безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, що матеріалами справи не підтверджено.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права безпідставно не прийняли в якості доказів Акти про використання електричної енергії по договору про постачання електричної енергії від 02.01.2003 № 061321 за період серпень - грудень 2017 року з огляду на дійсність вказаного договору, а також договорів між боржником та субспоживачами, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки обставин справи та доказів, яким вже була надана оцінка судами попередніх інстанцій, що не є компетенцією суду касаційної інстанції

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що визначальним у правовідносинах сторін після визнання боржника банкрутом є не наявність договорів, а закріплений в ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" факт закінчення строку виконання усіх зобов'язань за договором.

Посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

У рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" ЄСПЛ також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2018 у справі № 904/5306/16 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2018 у справі №904/5306/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.