Рішення

від 08.11.2018 по справі 911/1514/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2018 р. Справа № 911/1514/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом виробничого сільськогосподарського кооперативу "Здвиж"

(адреса: 07812, Київська обл., с. Шибене, вул. Заводська, 4, код 03753415)

до публічного акціонерного товариства "Київобленерго"

(адреса: 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код 23243188)

про визнання неправомірними та скасування акту про порушення

за участю представників:

позивача - Андрєєв А.Г..

відповідача - Конєва Л.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ПАТ Київобленерго про визнання неправомірним та скасування акту про порушення №029606 від 16.02.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані там, що 16.02.2015 представниками відповідача було складено акт про порушення №К029606, згідно з яким було встановлено порушення споживачем правил користування електричною енергією (п. 6.40.), а саме встановлено пошкодження пломби з тавром енергопостачальника № 72329410 та № 72329409 на розрахункових приладах обліку в місцях, вказаних в акті збереження пломб або в протоколі встановлення електролічильника; фальсифікація пломби про повірку приладу обліку; пошкодження приладу обліку, а саме цокольна частина в місті кріплення верхнього затяжного гвинта, на якому встановлено пломбу завода-виробника. Зазначає, що відповідно до протоколів засідання комісії по розгляду акта №К029607 та акта №К029607 ПАТ Київобленерго від 02.03.2016 №0148 та №0149 енергопостачальником було прийнято рішення здійснити розрахунок обсягу та вартості не облікованої електричної енергії згідно з підпунктом 2 пункту 2.1. Методики. Сума нарахування на підставі акта №К029607 склала 102906,13 гривень, на підставі акта №К029606 - 543863,04 гривень. Зазначає, що відповідно до інформації наданої ПАТ Київобленерго , експертиза встановлених на засобах обліку типу ШК 2301 АК1 №0157912 і №0155148 пломб енергопостачальника №72329410, №72329409 та №703973316, які відповідно до акта №К029606 та акта №К029607 було пошкоджено, не проводилась спеціалізованими організаціями (підприємствами), а тому ПАТ Київобленерго не було підтверджено факту пошкодження вказаних пломб енергопостачальника. Таким чином, позивач вважає, що ПАТ Київобленерго не мало підстав для здійснення нарахувань на підставі акта №К029606 та акта №К029607 виходячи з пункту 2 пункту 2.1. Методики.

Крім того, позивач зазначає, що енергопостачальником не було передано на збереження споживача ВСК Здвиж засоби обліку типу НІК 2301 АК1 №0157912 і №0155148 та пломби, встановлені на них (акти технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії 220/380 В від 04.04.2014 №024718 та від 04.06.2014 №024715 підтверджують факт встановлення вказаних засобів обліку з пломбами про повірку, проте не підтверджують факт передачі їх на збереження споживачу), а тому споживач не несе відповідальність за їх збереження.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що ПАТ Київобленерго не мало підстав для застосування положень Методики для здійснення розрахунку обсягу та вартості не облікованої електричної енергії на підставі акту №К029606 так як самого факту поза облікового споживання не було встановлено та не було доведено. Позивач вважає цей акт неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.08.2018.

23.08.2018 через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти позовних вимог. Зазначає, що вимоги ВСК Здвиж не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що позовна вимога про визнання недійсним акта про порушення не відповідає встановленим способом захисту прав. Крім того, відповідач заявляє про застосування у справі загального трирічного строку позовної давності в порядку ст.ст. 257, 267 ЦК України.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.11.2018.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.03.2006 між виробничим сільськогосподарським кооперативом Здвиж та ЗАТ А.Е.С. Київобленерго , правонаступником якого є ПАТ Київобленерго , укладено договір про постачання електричної енергії.

16.02.2015 комісією у складі працівників ПАТ „Київобленерго за участю представника позивача було проведено перевірку користування споживачем електричною енергією, за результатами якої складено акт про порушення № К 029606 від 16.02.2015, яким встановлено порушення споживачем правил користування електричною енергією (п. 6.40.), а саме встановлено пошкодження пломби з тавром енергопостачальника № 72329410 та № 72329409 на розрахункових приладах обліку в місцях, вказаних в акті збереження пломб або в протоколі встановлення електролічильника; фальсифікація пломби про повірку приладу обліку; пошкодження приладу обліку, а саме цокольна частина в місті кріплення верхнього затяжного гвинта, на якому встановлено пломбу завода-виробника.

16.02.2015 представниками ПАТ Київобленерго у присутності представника позивача було демонтовано у позивача прилад обліку електролічильник NIK 2301 АК1 № 0157912, про що було складено акт № 060560 технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії від 16.02.2015, підписаний обома сторонами.

10.03.2015 комісією ПАТ Київобленерго було проведено засідання по розгляду акту № К029606 від 16.02.2015 про порушення Правил користування електроенергією у споживача, на якому також був присутній уповноважений представник позивача, і на якому було вирішено нарахування не проводити, а лічильник направити на експертизу, про що за наслідками проведення вказаного засідання комісії ПАТ Київобленерго було складено протокол № 0183 від 10.03.2015 засідання комісії по розгляду акту № К 029606 від 16.02.2015 про порушення Правил користування електроенергією у споживача.

02.03.2016 комісією ПАТ Київобленерго було проведено засідання по розгляду акту № К029606 від 16.02.2015 про порушення Правил користування електроенергією у споживача, на якому також був присутній уповноважений представник позивача, і на якому було вирішено, крім іншого, враховуючи висновки експертизи провести розрахунок по п. 6.40 Правил користування електроенергією за період з 23.09.2014 по 16.02.2015; порушення кваліфіковано як з вини, вчинене відкритим способом, про що за наслідками проведення вказаного засідання комісії ПАТ Київобленерго було складено протокол № 0149 від 02.03.2016 засідання комісії по розгляду акту № К 029606 від 16.02.2015 про порушення Правил користування електроенергією у споживача.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати неправомірним та скасувати акт про порушення №029606 від 16.02.2015.

Відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Частиною 1 ст. 236 ГК України визначено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 ГК України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним.

За змістом статей 216, 217, 218, 235, 236, 237 ГК України рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією (пункт 2.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 16.12.2015 №3 "Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання").

Відповідно до частини 2 ст. 237 ГК України у разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції.

Аналогічна позиція викладена в пункті 6.42 ПКЕЕ, відповідно до якого якщо споживач не згоден з самим фактом порушення, він має право заявити вимоги щодо скасування відповідного рішення комісії енергопостачальника, яким нараховується сума до сплати.

Верховний Суд України у постановах від 29.11.2010 N 2-15/1783-2009, від 04.04.2011 N 2-24/912-2010, від 16.05.2011 N 2-28/2397-2010 визначив, що визнання недійсним рішення комісії постачальника електроенергії, оформленого протоколом, є належним способом захисту порушеного права, оскільки оскаржуване рішення постачальника електроенергії є оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини другої статті 20 ГК України.

Разом із тим, у даній справі позивач оскаржує не оперативно-господарську санкцію - донарахування постачальником вартості недорахованої електричної енергії за рішенням комісії по розгляду акта №К029606, оформленим протоколом від 02.03.2016 №0149, а просить суд визнати неправомірним та скасувати акт про порушення №К029606 від 16.02.2015.

Вимоги ВСК Здвиж не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що позовна вимога про визнання недійсним акта про порушення не відповідає встановленим способам захисту прав (пункт 2.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 16.12.2015 №3 "Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання").

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Таким чином, сам по собі складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення Правил користування електричною енергією є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження як дій лише факту складання такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов'язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством в якості способу захисту прав.

Може бути надана правова оцінка з точки зору належності їх як доказів під час вирішення пов'язаних спорів, зокрема при заявленому позові про стягнення недорахованої електричної енергії за рішенням комісії по розгляду акту №К029606, оформленим протоколом від 02.03.2016 №0149, або про визнання недійсним зазначеного рішення.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.05.2012 у справі № 6-3765вов09.

Вирішуючи спір у даній справі, суд не застосовував позовну давність, про яку заявлено відповідачем з наступних підстав.

В силу ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 2,3 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки суд встановив необґрунтованість заявлених позовних вимог у зв'язку з їх невідповідністю встановленим способам захисту прав, у суду відсутні підстави для застосування у справі позовної давності.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 08.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 19.11.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.Д. Лилак