Рішення

від 15.11.2018 по справі 236/4031/18

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/4031/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

за участю секретаря Олійник С.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Об'єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2018 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Об'єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на майно (а.с.3-4). В обгрунтування позову зазначили, що на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого приватними нотаріусом Краснолиманського міського нотаріального округу Донецької області Адамовичем В.І. за реєстровим № 282, та зареєстрованого в КП БТІ м. Слов'янська 19.02.2002 за реєстровим № 1652 набули в спільну власність житловий будинок АДРЕСА_1. Крім того, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого 01.04.2002 Краснолиманською міською радою народних депутатів, набули у спільну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,1000 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1. Проте на початку 2018 року позивачі виявили, що оригінали правовстановлюючих документів є втраченими, що створює їм перешкоди в розпорядженні набутим майном. Оскільки поновлення (отримання дубліката) правовстановлюючих документів на час розгляду справи є неможливим, а тому позивачі на підставі ст. 392 ЦК України просили визнати за ними в рівних частках (по 1/2 частці за кожним) право власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку в судовому порядку.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 не з'явилися, проте надали суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі(а.с.29).

Представник відповідача Об'єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, просить справу розглянути без його участі, про що надав відповідну заяву (а.с. 30-31).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважав можливим розглянути справу без особистої участі позивачів та представника відповідача, оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до висновку про можливість задоволення позову з передбачених ст. 206 ЦПК України підстав, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

При цьому судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого приватними нотаріусом Краснолиманського міського нотаріального округу Донецької області Адамовичем В.І. за реєстровим № 282, та зареєстрованого в КП БТІ м. Слов'янська 19.02.2002 за реєстровим № 1652, позивачі набули в спільну власність житловий будинок АДРЕСА_1. Крім того, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого 01.04.2002 Краснолиманською міською радою народних депутатів, позивачі набули у спільну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що правовстановлюючі документи є втраченими (а.с.19).

Оскільки правовстановлюючі документи на нерухоме майно, а саме договір купівлі-продажу жилого будинку та державний акт на право приватної власності на землю, не збереглися, а тому поновлення (отримання дубліката) правовстановлюючих документів на час розгляду справи є неможливим (а.с. 19).

В зв'язку з цим позивачі позбавлені можливості в повному обсязі здійснювати права власників майна, а саме розпоряджатися будинком та земельною ділянкою.

Факт набуття та належності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,1000 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1, повністю підтвердивсянаданими письмовими доказами:

копією договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого приватними нотаріусом Краснолиманського міського нотаріального округу Донецької області Адамовичем В.І. за реєстровим № 282, та зареєстрованого в КП БТІ м. Слов'янська 19.02.2002 за реєстровим № 1652(а.с.11,12);

копією державного акту на право приватної власності на землю площею 0,1000 га, призначену для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованої за адресою АДРЕСА_1, серії НОМЕР_3, виданого 01.04.2002 Краснолиманською міською радою народних депутатів(а.с.20);

витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно яких за позивачами зареєстровано в рівних частках (по 1/2 частці за кожним) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,1000 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 21-23);

копіями паспортів позивачів, згідно яких останні зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2, (а.с. 5-10);

довідкою КП Бюро технічної інвентаризації від 25.09.2018, згідно якої за позивачами зареєстровано в рівних частках (по 1/2 частці за кожним) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Правовою підставою реєстрації є договір купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого приватними нотаріусом Краснолиманського міського нотаріального округу Донецької області Адамовичем В.І. за реєстровим № 282(а.с.13);

витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.04.2013, відповідно до якого за позивачами зареєстровано в рівних частках у спільній власності (по 50 за кожним) право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою АДРЕСА_3

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України(в редакції, чинний на час видачі позивачу державного акта на право власності на земельну ділянку) право власності та право оренди на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Крім того, 01.01.2013 року набули чинності зміни до Земельного кодексу України, зокрема ст. 126 викладена в новій редакції, а саме право власності на земельну ділянку посвідчується не державним актом, а оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до абз.2 п. 7 постанов Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав.

Нормами статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається па підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Стаття 41 Конституції України проголошує кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю...; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом .

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Статтею 182 ЦК України в редакції 2003 року передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Крім того, згідно п. 4 ст. 334 ЦК України - права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищою Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютою 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином встановлені судом обставини вказують на можливість застосування до спірних відносин положень ст. 392 ЦК України, а тому позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 ґрунтується на законі і їх вимоги щодо визнання права власності підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 321, 328, 392 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Об'єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на майно, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, в рівних частках (по 1/2 частки за кожним) право власності на:

житловий будинок А-1 , загальною площею 221,4 кв.м., в тому числі житловою 82,3 кв.м. з господарськими спорудами та будівлями - гараж Б , вбиральна В , сарай Г , навіс Д , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4

земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1413300000:01:001:0314, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд(присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_5

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Текст рішення складений 15.11.2018.

Суддя -