Рішення

від 14.11.2018 по справі 265/8267/18

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №265/8267/18

Провадження №2/265/1865/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шиян В. В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань без участі сторін цивільну справу за позовом Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

третя особа: Служба у справах дітей по Лівобережному району управління Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі директора Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів №2 Климович Л.А., звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з даною позовною заявою, якою просить позбавити відповідача батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що у Маріупольській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради відповідно до наказу директора закладу від 24 лютого 2017 року № 20 перебуває на вихованні та навчанні малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Дівчинка була направлена до закладу на підставі розпорядження голови Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області № 12 від 23 січня 2017 року. Відомості про батька дитини записані відповідно до ст. 135 Сімейного Кодексу України, зі слів матері. Мати дівчинки - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишила її у педіатричному відділенні ДЦМЛ міста Димитрова 28 квітня 2016 року. Службою у справах дітей Ясинуватської районної державної адміністрації були вжиті заходи щодо влаштування дитини до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Добропільської міської ради, де дівчинка перебувала з 29 квітня 2016 року по 24 лютого 2017 року. За час перебування дитини у Центрі, мати її життям та здоров'ям не цікавилась, не відвідувала. Спеціалістами служби у справах дітей було встановлено, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, не працює, веде аморальний спосіб життя. За час перебування дівчинки у Маріупольській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 2 ОСОБА_1 також дитину не відвідувала, її життям не цікавилась, будь-якої допомоги на її утримання не надавала, до відповідних органів з питання повернення дитини до теперішнього часу не зверталась. Наведене свідчить, що мати дитини - відповідач у справі - ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, та не здатна забезпечити право дитини на належне виховання та розвиток. На даний час дитина перебуває на повному державному забезпеченні у Маріупольській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради.

Сторони до суду не прибули.

Представник позивача ОСОБА_4 просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, про що надала відповідну заяву.

Судову повістку на ім'я відповідача разом із копією позову та додатками до нього було направлено за адресою її проживання, зазначеною у позові, однак конверт був повернутий поштовим відділенням із позначкою зона АТО .

У зв'язку з тим, що місце проживання відповідача розташоване на території населеного пункту, з яким поштові пересилання не здійснюються, повістки на ім'я ОСОБА_1 розміщувались на офіційному веб-сайті Судова влада України , однак відповідач до суду не прибула, відзиву на позов не надала, будь-яких заяв (клопотань) від неї не надходило.

Від третьої особи - Служби у справах дітей по Лівобережному району управління Служба у справах дітей Маріупольської міської ради - також надійшла заява про розгляд справи без участі представника Служби; при вирішенні питання про позбавлення відповідача батьківських прав просить максимально врахувати інтереси дитини.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позиції сторін, наведених у заявах, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наведеного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 року у с. Кам'янка Ясинуватського району Донецької області, про що в Книзі реєстрації народжень 24 вересня 2009 року Виконавчим комітетом Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області зроблено відповідний актовий запис за № 7. Батьками дитини зазначені: ОСОБА_5, ОСОБА_1.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00016795541 від 23 червня 2016 року, відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Також встановлено, що мати покинула дитину у педіатричному відділенні Димитровської центральної міської лікарні, де дитина перебувала на лікуванні з 12 квітня 2016 року, про що 28 квітня 2016 року складено відповідний акт.

Розпорядженням Голови Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області, керівника районної військово-цивільної адміністрації від 23 червня 2016 року № 118 малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Вказаним рішенням встановлено, що дитина з 12 квітня 2016 року знаходилась на лікуванні у Димитрівській центральній міській лікарні, проте мати дівчинку з лікарні не забрала. Службою у справах дітей були вжиті заходи щодо влаштування дитини до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Добропільської міської ради, де дитина перебувала з 29 квітня 2006 року. За час перебування дівчинки у Центрі мати її життям та здоров'ям не цікавилась. Спеціалістами служби у справах дітей встановлено, що ОСОБА_1 продовжує зловживати спиртними напоями, не працює, веде аморальний спосіб життя.

Згідно до наказу директора Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради Климович Л.А. від 24 лютого 2017 року № 20, ОСОБА_3 з 24 лютого 2017 року зарахована до 1 класу закладу, де перебуває по даний час та знаходиться на повному державному забезпеченні.

Позивач зазначає, що за час перебування дитини у Маріупольській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради, мати її життям також не цікавилась, з питання повернення дитини до відповідних органів та установ не зверталась, матеріальної допомоги на утримання дочки не надає.

Згідно висновку Служби у справах дітей Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області, складеного 07 листопада 2018 року № 425, при вивченні питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_1 життям та здоров'ям дитини не цікавилась, жодного разу дочку не відвідала, продовжує зловживати спиртними напоями, не працює, веде аморальний спосіб життя та таким чином ухиляється від виконання обов'язків по вихованню та утриманню своєї дитини, у зв'язку з чим комісія з захисту прав дитини вважає доцільним позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до положень Конвенції про права дитини та Закону України Про охорону дитинства дитинство перебуває в Україні під особливою охороною.

Згідно із ст. 11 Закону України Про охорону дитинства предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 12 Закону України Про охорону дитинства зазначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частин 1-5 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч.1 ст. 152 Сімейного кодексу України).

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України).

Згідно статей 9, 18 Конвенції Про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаної Україною 21 лютого 1990 року, ратифікованої Україною 27 лютого1991 року (набрала чинність для України 27 лютого 1991 року) держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом роз'яснень, викладених у пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінки.

Згідно положення п. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що мати взагалі не спілкується з дочкою після того, як залишила її у закладі охорони здоров"я, інтересу до життя дитини, її внутрішнього світу не виявляє, не проявляє до неї батьківської турботи, не намагається повернути дитину та створити належні умови для її життя та навчання, що свідчить про свідоме ухилення матері від виконання батьківських обов'язків по вихованню дочки. Дитина знаходиться на повному державному забезпеченні, навчається та виховується у Маріупольській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради.

Таким чином, з метою захисту прав та інтересів малолітньої ОСОБА_3, суд вважає доцільним позбавити відповідачку батьківських прав відносно неї.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину ( ч. 3 ст. 166 СК України).

Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. При ухиленні від цього обов'язку, відповідно до ч.3 ст.181 цього Кодексу, кошти на утримання дитини за рішенням суду присуджуються у частці від доходу платника аліментів і (або) у твердій грошовій сумі.

При цьому за ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже беззаперечний, гарантований та безспірний мінімальний розмір аліментів становить 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а вимога позивача щодо розміру аліментів не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суперечить наведеній вище нормі та звужує права дитини щодо належного забезпечення та утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

За таких обставин, враховуючи, що утримання неповнолітніх дітей є не правом, а обов'язком батьків, а позбавлення батьківських прав не звільняє їх від виконання цього обов'язку, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову (01 жовтня 2018 року) і до повноліття дитини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

За подання даного позову позивач, як юридична особа, мав сплатити судовий збір у розмірі 3524 гривень (по 1762 гривні за кожну вимогу).

Проте при зверненні до суду позивачем судовий збір не сплачувався у зв'язку зі звільненням від його сплати.

Враховуючи наведене, а також те, що рішення ухвалено на користь позивача, судовий збір у розмірі 3524 гривень відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню на користь держави з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141,142, 206, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів №2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради, ідентифікаційний код 21969797, місцезнаходження: 87529, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Азовстальська, 150, аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи утримання з 01 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави судовий збір в сумі 3524 (три тисячі п"ятсот двадцять чотири) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2018 року.

Суддя: