Рішення

від 07.11.2018 по справі 2540/2874/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2018 року Чернігів Справа № 2540/2874/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

представника позивача Шамко О.Б.,

представника відповідача Борисевича Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний дім "Белшина" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний дім "Белшина" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010624204 від 21 травня 2018 року, №0015081510 від 08 серпня 2018 року.

Свої вимоги мотивує тим, що податкові зобов'язання позивача були задекларовані в повному обсязі та сплачені до бюджету у встановлений строк. В ході перевірки Відповідачем не встановлено у Позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку. Таким чином вважає, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Позивачем, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, пояснив, що платник податку має проявити розумну обережність при виборі контрагента, вибір постачальника і порядок укладення правочинів мають не викликати сумнівів. За звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови правочину та їх комерційна привабливість, але й ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробнич потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та досвіду. Свідченням належної податкової обачності є не лише подання стандартного переліку документів, але й обгрунтування мотивів вибору постачальника та пояснення обставин укладення та виконання договору з контрагентом з урахуванням звичаїв ділового обороту у відповідній сфері.

Вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі направлень від 26.03.2018 №296 та №297., виданих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, ОСОБА_3, головному державному ревізору - інспектору відділу податкового супроводження підприємств торгівлі транспортними засобами управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків ДФС та ОСОБА_4, головному державному ревізору - інспектору відділу податкового супроводження підприємств торгівлі транспортними засобами управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків ДФС відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20. п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75. п.п. 78.1.1. п.п. 78.1.4 и. 78.1 ст. 78. п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (надалі ПК України) та на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 23.03.2018 №515, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ БЕЛШИНА (код ЄДРПОУ 35237656) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТЗОВ РЕДМІ (код ЄДРПОУ 40915925), ТОВ КРАКО (код ЄДРПОУ 41057740), ПП ФЛОИЛ (код ЄДРПОУ 36596592), ТОВ СКАЙ - АГРО ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40070754), ТОВ РЕНДБІ (код ЄДРПОУ 40431136), ТОВ ЛЕИДЕКС КОММЕРЦ (код ЄДРПОУ 40405808), ТОВ АКТИД (код ЄДРПОУ 40514002), ПП ЮНІВЕРСУМ (код ЄДРПОУ 32803693), ТОВ ТОСМА ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39776965), ТОВ СОЛОМОН МАРКЕТ (код ЄДРПОУ 39217889) за період з 01.02.2015 по 31.03.2017.

За результатами проведеної перевірки 23 квітня 2018 року посадовими особами податкового органу складений Акт №1133/28-10-42-04/35237656.

Позивач скористався своїм правом, передбаченим п.п. 17.1.6. п. 17.1. ст 17, абз.2 п.п.44.7., ст.44, п. 86.7 ст. 86 ПК України і 04 травня 2018 року направив на адресу відповідача заперечення та копії підтверджуючих документів, що підтверджується листом №422 від 04 травня 2018 року.

16 травня 2018 року відповідачем проведений розгляд заперечень та 17 травня 2018 року направлено на адресу позивача відповідь про результати розгляду заперечень, що підтверджується листом №20984/10/28-10-42-04-11 від 17 травня 2018 року. Рішенням засідання постійно діючої комісії висновки Акту перевірки від 23 квітня 2018 року залишені без змін.

21 травня 2018 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: №0010614204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 3 972 240,00 гривень, з яких: 3 177 792,00 гривень - за податковими зобов'язаннями; 794 448,00 гривень - за штрафними санкціями;

№0010624204 про зменшення суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 383 492,00 гривень за 2017 рік.

Дані ППР були оскаржені в адміністративному порядку на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст.17, п.56.1, п. 56.2. ст..56 Податкового кодексу України, шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби України, що підтверджується листом №560 від 04 червня 2018 року.

02 серпня 2018 року Державною фіскальною службою України прийнято Рішення про результати розгляду скарги, що підтверджується листом №25311/5/99-99-11-01-02-25 від 02 серпня 2018 року. Відповідно до вказаного листа, Державною фіскальною службою України було прийнято рішення про часткове задоволення скарги, а саме: скасування ППР №0010614204 від 21 травня 2018 року в частині застосованої штрафної санкції за 2015 рік, а в іншій частині ППР залишено без змін; залишення без змін №0010624204 від 21 травня 2018 року.

08 серпня 2018 року Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0015081510 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 3 471 742,00 гривень, з яких: 3 177 792,00 гривень - за податковими зобов'язаннями; 293 950,00 гривень - за штрафними санкціями.

Товариство з обмеженою відповідальністю Український торгівельний дім Белшина - юридична особа приватного права, зареєстрована за законодавством України 22 червня 2007 року державним реєстратором Виконавчого комітету Донецької міської ради за №12661020000026187 та обліковується у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом - 35237656.

Основними видами діяльності Товариства за КВЕД-2010 є:

45.31 - Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;

46.42 - Оптова торгівля одягом та взуттям;

46.49 - Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;

49.41 - Вантажний автомобільний транспорт;

52.29 - Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Разом з тим, як вбачається з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань засновником Товариства - є ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО БЕЛШИНА (адреса засновника: 213824, Могільовська область, м. Бобруйськ, Мінське шосе, Республіка Білорусь), з часткою в статутному фонді в розмірі 200 000,00 гривень, що підтверджується Витягом №1003962737 від 11 травня 2018 року.

Одночасно, кінцевим беніфіціарним власником (контролером) Товариства визначено:

- ВАТ БЕЛШИНА код 700016217;

- ОСОБА_7, громадянин Республіки Білорусь, паспорт НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1.

Фактично Товариство займається оптовою реалізацією шин пневматичних гумових нових та гумових чобіт, виробництва ВАТ Белшина , місто Бобруйськ, Республіка Білорусь.

Для належного здійснення господарської діяльності, Товариство орендує у ТОВ МОБІЛ-ФЛЕШ нежитлове приміщення, загальною площею 149м2, що розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 100, у якому розташовується офіс.

Крім того, Товариство користується послугами складування та транспортного оброблення вантажів, які надаються:

ТОВ РОН-ДО в складських приміщеннях загальною площею 11 859,40 м2, що розташовані за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 78 (Центральний склад);

суб'єктами реального сектору економіки на території України, зокрема, але не виключно: в місті Києві, місті Біла Церква та інших містах України (регіональні склади).

Основним постачальником шин пневматичних гумових нових та гумових чобіт є - ВАТ Белшина , місто Бобруйськ, Республіка Білорусь, з яким укладено ряд зовнішньо економічних договорів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими окументами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Так, 06 лютого 2017 року між позивачем та ТОВ РЕДМІ був укладений Договір поставки №315 (на умовах 100% передплати), відповідно до п.1.1. якого позивач зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця надалі іменується - Товар , а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

На виконання умов Договору, Позивач виставив Покупцю рахунки на оплату, а саме: №1224 від 22 лютого 2017 року, №2134 від 28 березня 2017 року, №2136 від 28 березня 2017.

Крім того, в період з 28 лютого 2017 року по 31 березня 2017 року Позивач здійснив фактичне відвантаження товару Покупцю, що підтверджується наступними видатковими накладними, а саме: №1347 від 28 лютого 2017 року, №2280 від 30 березня 2017 року, №2337 від 31 березня 2017 року.

Вказаний товар був отриманий уповноваженим представником Покупця, що підтверджується довіреностями №280201 від 28 лютого 2017 року, №300301 від 30 березня 2017 року, №300302 від 30 березня 2017 року.

Зазначені операції були відображені Позивачем в бухгалтерському облік, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №361 за період лютий 2015 - березень 2017, №6811 за період лютий 2015 - березень 2017.

Разом з тим, в день виникнення податкових зобов'язань, відповідно до норм Податкового кодексу України, Позивачем складались податкові накладні та реєструвались в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: від 28.02.2017 № 747, 30.03.2017 № 871, 30.03.2017 № 894, 31.03.2017 949.

Вказаний товар був отриманий уповноваженим представником Покупця, що підтверджується наступними довіреностями: За Договором №159 від 20 липня 2016 року: №29 від 20 липня 2016 року, №76 від 13 серпня 2016 року, №90 від 13 вересня 2016 року, №113 від 30 вересня 2016 року, №138 від 14 жовтня 2016 року; За Договором №170 від 16 серпня 2016 року: №52 від 20 серпня 2016 року, №65 від 31 серпня 2016 року.

Зазначені операції були відображені Позивачем в бухгалтерському облік, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №361 за лютий 2015 - березень 2017, по рахунку №6811 за лютий 2015 - березень 2017.

Разом з тим, в день виникнення податкових зобов'язань, відповідно до норм Податкового кодексу України, Позивачем складалась податкова накладна та реєструвалась в Єдиному реєстрі податкових накладних (наявні в матеріалах справи).

При складанні податкової декларації з податку на додану вартість за звітній податковий період, відомості, які зазначені в податкових накладних, були відображені Позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), а також реєстрі виданих та отриманих податкових накладних. Таким чином, вказані операції також були відображені Позивачем в податковому обліку.

Станом на день проведення перевірки та прийняття оскаржуваних ППР, Покупець - ТОВ РЕНДБІ повністю розрахувався за отриманий Товар, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача, що підтверджується Звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку 26001057001426 з 28 липня 2016 року по 30 вересня 2016 року, з 01 вересня 2016 року по 30 листопада 2016 року.

Відвантаження Товару було здійснено з регіонального складу в місті Києві, а транспортування Товару здійснювалось Покупцем самовивозом автомобільним транспортом, а транспортування Товару здійснювалось Покупцем самовивозом автомобільним транспортом.

Відвантаження Товару було здійснено з регіонального складу в місті Києві та місті Біла Церква, а транспортування Товару здійснювалось Покупцем самовивозом автомобільним транспортом з регіонального складу в місті Києві та місті Біла Церква, що безпосередньо вказано у видаткових накладних.

Послуги зі складування та транспортного оброблення вантажів на регіональному складі в місті Біла Церква надавалися Позивачу на підставі Договору складування та транспортного оброблення вантажів №97, укладений 02 червня 2014 року з ФОП ОСОБА_8, копія якого була надана контролюючому органу в ході перевірки.

Послуги зі складування та транспортного оброблення вантажів на регіональному складі в місті Києві надавалися Позивачу на підставі Договору складування та транспортного оброблення вантажів №83, укладений 15 квітня 2015 року з ТОВ Шинна компанія , копія якого була надана контролюючому органу в ході перевірки.

Товар, що продавався Позивачем, був виготовлений засновником Товариства - ВАТ Белшина (Республіка Білорусь) та придбаний Позивачем на підставі Договору.

Товар був імпортований Позивачем на митну територію України, а митне оформлення проведено на Чернігівській регіональній митниці, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Таким чином, податкові зобов'язання Позивача задекларовані в повному обсязі та сплачені до бюджету у встановлений строк.

Отже, вказані фактичні обставини спростовують висновки контролюючого органу про те, що укладений між Позивачем та ТОВ РЕНДБІ Договір поставки №159 від 20 липня 2016 року, Договір поставки №170 від 16 серпня 2016 року не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет. На підтвердження здійснення господарських зобов'язань Позивач надав належним чином оформлені первинні документи, укладення правочинів спрямовано на настання реальних правовий наслідків, вони відповідають економічному змісту і діловій меті діяльності Позивача.

Крім того, посилання Відповідача на податкову інформацію, отриману від Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 25 січня 2017 року №28/10-02-14-03/40431136 по ТОВ РЕНДБІ , є безпідставним та необґрунтованим, оскільки податковим законодавством не передбачено право Відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Разом з тим, не заслуговують на увагу, і як наслідок, не є належними доказами безтоварності проведених операцій, посилання Відповідача на ту обставину, що відвантаження товару за: видатковими накладними було здійснено в меншій кількості ніж вказано у довіреності №29 від 20 липня 2016 року, оскільки вказана обставина жодним чином не впливає на зміст господарської операції; видатковими накладними було здійснено в меншій кількості ніж вказано у довіреності №76 від 13 серпня 2016 року, оскільки вказана обставина жодним чином не впливає на зміст господарської операції; видатковими накладними було здійснено в меншій кількості ніж вказано у довіреності №90 від 13 жовтня 2016 року, оскільки вказана обставина жодним чином не впливає на зміст господарської операції; видатковими накладними було здійснено в меншій кількості ніж вказано у довіреності №138 від 14 жовтня 2016 року, оскільки вказана обставина жодним чином не впливає на зміст господарської операції.

Поряд з цим, не зазначення в довіреності номерів та дат рахунків-фактур, за якими здійснюється отримання Товару, не є підставою та доказом безтоварності проведених операцій, оскільки Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України №99 від 16 травня 1999 року, втратила чинність 01 січня 2015 року. За таких обставин, починаючи з 01 січня 2015 року законодавчими актами не встановлено обов'язкової форми до довіреності, а тому суб'єкти господарювання вільні самостійно визначати перелік інформації та вимоги до довіреностей.

Отже, формальна помилка в первинних документах не може бути і не є вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Стосовно посилання Відповідача в акті перевірки про відсутність довіреностей №52 від 20 серпня 2016 року, №65 від 31 серпня 2016 року, №113 від 30 серпня 2016 року, то вказана обставина, також не відповідає дійсності, оскільки Позивач, звертаючись до Відповідача із запереченнями на Акт перевірки, відповідно до положень абз.1 п.86.7. ст. 86 ПК України, надав вказані копії.

29 липня 2016 року між Позивачем та ТОВ ЛЕЙДЕКС КОММЕРЦ був укладений Договір поставки №163 (на умовах 100% передплати), відповідно до п.1.1. якого Позивач зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця надалі іменується - Товар , а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

На виконання умов Договору, Позивач, 18 серпня 2016 року, виставив Покупцю рахунок на оплату №7216.

Крім того, 25 серпня 2016 року, Позивач здійснив фактичне відвантаження товару, що підтверджується видатковою накладною №7496 від 25 серпня 2016 року.

Вказаний товар був отриманий уповноваженим представником Покупця, що підтверджується довіреністю №0823/1 від 23 серпня 2016 року.

Зазначена операція була відображена Позивачем в бухгалтерському облік, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №361 за лютий 2015 року - березень 2017 року, по рахунку №6811 за лютий 2015 року - березень 2017 року.

Разом з тим, в день виникнення податкових зобов'язань, відповідно до норм Податкового кодексу України, Позивачем складалась податкова накладна та реєструвалась в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: №887 від 23 серпня 2016 року.

При складанні податкової декларації з податку на додану вартість за звітній податковий період, відомості, які зазначені в податковій накладній, були відображені в податковій декларації з податку на додану вартість, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), а також реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Таким чином, вказані операції також були відображені Позивачем в податковому обліку.

Станом на день проведення перевірки та прийняття оскаржуваних ППР, Покупець - ТОВ ЛЕЙДЕКС КОММЕРЦ повністю розрахувався за отриманий Товар, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача, що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку №26001057001426 за 23 серпня 2016 року.

Відвантаження Товару було здійснено з регіонального складу в місті Біла Церква, а транспортування Товару здійснювалось Покупцем самовивозом автомобільним транспортом з регіонального складу в місті Біла Церква, що безпосередньо вказано у видатковій накладній.

Послуги зі складування та транспортного оброблення вантажів на регіональному складі в місті Біла Церква надавалися Позивачу на підставі Договору складування та транспортного оброблення вантажів №97, укладений 02 червня 2014 року з ФОП ОСОБА_8, копія якого була надана Відповідачу в ході перевірки.

Товар, що поставлявся Позивачем, був виготовлений засновником Товариства - ВАТ Белшина (Республіка Білорусь) та придбаний Позивачем на підставі зовнішньоекономічного договору.

Товар був імпортований Позивачем на митну територію України, а митне оформлення проведено на Чернігівській регіональній митниці, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Таким чином, податкові зобов'язання Позивача задекларовані в повному обсязі та сплачені до бюджету у встановлений строк.

Отже, вказані фактичні обставини спростовують висновки Відповідача про те, що укладений між Позивачем та ТОВ ЛЕЙДЕКС КОММЕРЦ Договір поставки №163 від 29 липня 2016 року не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет. На підтвердження здійснення господарських зобов'язань Позивач надав належним чином оформлені первинні документи, укладення правочинів спрямовано на настання реальних правовий наслідків, вони відповідають економічному змісту і діловій меті діяльності Позивача.

Крім того, посилання Відповідача на податкову інформацію, отриману від Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16 лютого 2017 року №79/10-02-14-03/40405808 по ТОВ ЛЕЙДЕКС КОММЕРЦ , є безпідставним та необґрунтованим, оскільки податковим законодавством не передбачено право контролюючого органу при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Разом з тим, не заслуговують на увагу, і як наслідок, не є належними доказами безтоварності проведених операцій, посилання контролюючого органу на ту обставину, що у довіреності №0823/1 від 23 серпня 2016 року не вказано кількість товару та номеру рахунку-фактури, оскільки вказана обставина жодним чином не впливає на зміст господарської операції.

Поряд з цим, не зазначення в довіреності кількість товару та номеру рахунку-фактури, не є підставою та доказом безтоварності проведених операцій, оскільки Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України №99 від 16 травня 1999 року, втратила чинність 01 січня 2015 року. За таких обставин, починаючи з 01 січня 2015 року законодавчими актами не встановлено обов'язкової форми до довіреності, а тому суб'єкти господарювання вільні самостійно визначати перелік інформації та вимоги до довіреностей.

Отже, формальна помилка в первинних документах не може бути і не є вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

05 липня 2016 року між Позивачем та ТОВ АКТИД був укладений Договір поставки №148 (на умовах 100% передплати), відповідно до п.1.1. якого Позивач зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця надалі іменується - Товар , а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

На виконання умов Договору, Позивач виставив рахунки на оплату Покупцю, а саме: №5766 від 08 липня 2016 року, №5822 від 11 липня 2016 року, №5942 від 13 липня 2016 року, №6003 від 14 липня 2016 року, №6044 від 15 липня 2016 року, №6095 від 18 липня 2016 року, №6135 від 19 липня 2016 року.

Крім того, в період з 13 липня 2016 року по 20 липня 2016 року, Позивач здійснив фактичне відвантаження товару Позивачу, що підтверджується наступними видатковими накладними.

Вказаний товар був отриманий уповноваженим представником Покупця, що підтверджується довіреністю №26 від 01 липня 2016 року.

Зазначені операції були відображені Позивачем в бухгалтерському облік, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №361 за лютий 2015 року - березень 2017 року, по рахунку №6811 за лютий 2015 року - березень 2017 року.

Разом з тим, в день виникнення податкових зобов'язань, відповідно до норм Податкового кодексу України, Позивачем складалась податкова накладна та реєструвалась в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При складанні податкової декларації з податку на додану вартість за звітній податковий період, відомості, які зазначені в податкових накладних, були відображені Позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), а також реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Таким чином, вказані операції також були відображені Позивачем в податковому обліку.

Станом на день проведення перевірки та прийняття оскаржуваних ППР, Покупець - ТОВ АКТИД повністю розрахувався за отриманий Товар, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача, що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку №26001057001426 з 13 липня 2016 року по 19 липня 2016 року.

Відвантаження Товару було здійснено з регіонального складу в місті Києві, а транспортування Товару здійснювалось Покупцем самовивозом автомобільним транспортом, що безпосередньо вказано у видаткових накладних.

Послуги зі складування та транспортного оброблення вантажів на регіональному складі в місті Києві надавалися Товариству на підставі Договору складування та транспортного оброблення вантажів №83, укладений 15 квітня 2015 року з ТОВ Шинна компанія , копія якого була надана контролюючому органу в ході перевірки.

Товар, що продавався Позивачем, був виготовлений засновником Позивача - ВАТ Белшина (Республіка Білорусь) та придбаний Позивачем на підставі Договору.

Товар був імпортований Позивачем на митну територію України, а митне оформлення проведено на Чернігівській регіональній митниці, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Таким чином, податкові зобов'язання Позивача задекларовані в повному обсязі та сплачені до бюджету у встановлений строк.

Отже, вказані фактичні обставини спростовують висновки контролюючого органу про те, що укладений між Позивачем та ТОВ АКТИД Договір поставки №148 від 05 липня 2016 року не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет. На підтвердження здійснення господарських зобов'язань Позивач надав належним чином оформлені первинні документи, укладення правочинів спрямовано на настання реальних правовий наслідків, вони відповідають економічному змісту і діловій меті діяльності Позивача.

Крім того, посилання Відповідача на податкову інформацію, отриману від Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22 лютого 2017 року №90/10-02-14-03/40514002 по ТОВ АКТИД , є безпідставним та необґрунтованим, оскільки податковим законодавством не передбачено право контролюючого органу при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Разом з тим, не заслуговують на увагу, і як наслідок, не є належними доказами безтоварності проведених операцій, посилання Відповідача на ту обставину, що у довіреності №26 від 01 липня 2016 року вказано більшу кількість Товару, ніж було отримано фактично, оскільки вказана обставина жодним чином не впливає на зміст господарської операції.

Поряд з цим, не зазначення в довіреності номеру рахунку-фактури, не є підставою та доказом безтоварності проведених операцій, оскільки Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України №99 від 16 травня 1999 року, втратила чинність 01 січня 2015 року. За таких обставин, починаючи з 01 січня 2015 року законодавчими актами не встановлено обов'язкової форми до довіреності, а тому суб'єкти господарювання вільні самостійно визначати перелік інформації та вимоги до довіреностей.

Отже, формальна помилка в первинних документах не може бути і не є вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

10 червня 2010 року між Позивачем та ПП ЮНІВЕРСУМ був укладений Договір №114, відповідно до п.1.1. якого Позивач зобов'язується продати, а Покупець купити (оплатити та прийняти) Товар в асортименті, комплектності, кількості и по цінах відповідно виставленого рахунку.

Крім того, 25 березня 2015 року між Позивачем та ПП ЮНІВЕРСУМ був укладений Договір поставки №56 (на умовах 100% передплати), відповідно до п.1.1. якого Позивач зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця надалі іменується - Товар , а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

На виконання умов Договорів, Позивач виставив рахунки на оплату Покупцю, а саме:

За договором №114 від 10 червня 2010 року: №379 від 03 лютого 2015 року, №639 від 12 лютого 2015 року, №746 від 16 лютого 2015 року, №1022 від 24 лютого 2015 року, №1298 від 11 березня 2015 року, №1942 від 26 березня 2015 року, №2249 від 02 квітня 2015 року;

За Договором №56 від 25 березня 2015 року: №2502 від 14 квітня 2015 року, №3218 від 30 квітня 2015 року, №3253 від 30 квітня 2015 року, №5700 від 30 червня 2015 року, №3802 від 18 травня 2015 року, №4394 від 29 травня 2015 року, №7225 від 31 липня 2015 року, №8480 від 31 серпня 2015 року, №11075 від 30 жовтня 2015 року, №12064 від 26 листопада 2015 року, №13040 від 29 грудня 2015 року.

Крім того, в період з 06 лютого 2015 року по 29 грудня 2015 року, Позивач здійснив фактичне відвантаження товару, що підтверджується видатковими накладними.

Вказаний товар був отриманий уповноваженим представником Покупця, що підтверджується довіреностями: №1 від 06 лютого 2015 року, №3 від 12 лютого 2015 року, №3 від 27 лютого 2015 року, №3 від 20 березня 2015 року, №9 від 07 квітня 2015 року, №10 від 7 квітня 2015 року, №11 від 07 квітня 2015 року, №12 від 14 квітня 2015 року, №14 від 30 квітня 2015 року, №15 від 18 травня 2015 року, №17 від 16 червня 2015 року, №18 від 16 червня 2015 року, №14 від 16 липня 2015 року, №17 від 04 серпня 2015 року, №19 від 04 вересня 2015 року, №22 від 30 жовтня 2015 року, №23 від 03 грудня 2015 року, №24 від 29 грудня 2015 року.

Зазначені операції були відображені Позивачем в бухгалтерському облік, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №361 за лютий 2015 - березень 2017 року, по рахунку №6811 за лютий 2015 - березень 2017 року, №361 за 06 лютого 2015 - 31 грудня 2015 року, №6811 за 06 лютого 2015 - 31 грудня 2015 року.

Разом з тим, в день виникнення податкових зобов'язань, відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, Позивачем складались податкові накладні в двох примірниках, з яких один примірник видавався контрагенту, а інших залишався у Позивача.

Крім того, зазначені податкові накладні, відповідно до п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, були зареєстровані Позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних. Більш того, при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за звітній податковий період, відомості, які зазначені в податкових накладних, були відображені в податковій декларації з податку на додану вартість, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), а також реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Таким чином, вказані операції також були відображені Позивачем в податковому обліку.

Станом на день проведення перевірки та прийняття оскаржуваних ППР, Покупець - ПП ЮНІВЕРСУМ повністю розрахувався за отриманий Товар, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача, що підтверджується:

За Договором №114 від 14 червня 2010 року звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку №26001057001426 за період з 06 лютого 2015 по 30 квітня 2015;

За Договором №56 від 25 березня 2015 року звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку №26001057001426 за період з 06 лютого 2015 по 30 квітня 2015, №26001057001426 за період з 18 травня 2015 по 31 липня 2015, з 01 серпня 2015 по 31 жовтня 2015, з 01 листопада 2015 по 31 грудня 2015.

Відвантаження Товару було здійснено з регіонального складу в місті Біла Церква, а транспортування Товару здійснювалось Покупцем самовивозом автомобільним транспортом з регіонального складу в місті Біла Церква, що безпосередньо вказано у видаткових накладних.

Послуги зі складування та транспортного оброблення вантажів на регіональному складі в місті Біла Церква надавалися Позивачу на підставі Договору складування та транспортного оброблення вантажів №97, укладений 02 червня 2014 року з ФОП ОСОБА_8, копія якого була надана Відповідачу в ході перевірки.

Товар, що поставлявся Позивачем, був виготовлений засновником Позивача - ВАТ Белшина (Республіка Білорусь) та придбаний Позивачем на підставі зовнішньоекономічного договору.

Товар був імпортований Позивачем на митну територію України, а митне оформлення проведено на Чернігівській регіональній митниці, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Таким чином, податкові зобов'язання Позивача задекларовані в повному обсязі та сплачені до бюджету у встановлений строк.

Отже, вказані фактичні обставини спростовують висновки Відповідача про те, що укладений між Позивачем та ПП ЮНІВЕРСУМ Договір №114 від 10 червня 2010 року, Договір поставки №56 від 25 березня 2015 року не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет. На підтвердження здійснення господарських зобов'язань Позивач надав належним чином оформлені первинні документи, укладення правочинів спрямовано на настання реальних правовий наслідків, вони відповідають економічному змісту і діловій меті діяльності Позивача.

Крім того, посилання Відповідача на податкову інформацію, отриману від Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 09 березня 2017 року №106/10-02-14-03/32803693 по ПП ЮНІВЕРСУМ , є безпідставним та необґрунтованим, оскільки податковим законодавством не передбачено право Відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Поряд з цим, не зазначення в довіреності номеру рахунку-фактури, а також кількості товару, не є підставою та доказом безтоварності проведених операцій, оскільки Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України №99 від 16 травня 1999 року, втратила чинність 01 січня 2015 року. За таких обставин, починаючи з 01 січня 2015 року законодавчими актами не встановлено обов'язкової форми до довіреності, а тому суб'єкти господарювання вільні самостійно визначати перелік інформації та вимоги до довіреностей.

Отже, формальна помилка в первинних документах не може бути і не є вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

29 липня 2015 року між Позивачем та ТОВ ТОСМА ТРЕЙД був укладений Договір поставки №188, відповідно до п.1.1. якого Позивач зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця надалі іменується - Товар , а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

На виконання умов Договору, Позивач виставив рахунки на оплату Покупцю, а саме: №6867 від 24 липня 2015, №7303 від 03 серпня 2015, №7546 від 10 серпня 205, №7609 від 11 серпня 2015, №7661 від 12 серпня 2015, №7853 від 17 серпня 2015, №7856 від 17 серпня 2015, №8215 від 25 серпня 2015, №8142 від 21 серпня 2015, №8560 від 02 вересня 2015, №8786 від 08 вересня 2015, №9059 від 14 вересня 2015, №9317 від 22 вересня 2015, №9388 від 22 вересня 2015, №10938 від 28 жовтня 2015, №11145 від 03 листопада 2015, №11805 від 22 листопада 2015, №12363 від 04 грудня 2015, №12615 від 14 грудня 2015.

Вказаний товар був отриманий уповноваженим представником Покупця, що підтверджується довіреностями: №3007 від 30 липня 2015, №408 від 04 серпня 2015, №1208 від 12 серпня 2015, №1708 від 17 серпня 2015, №1808 від 18 серпня 2015, №2108 від 21 серпня 2015, №2508 від 25 серпня 2015, №0830 від 30 серпня 2015, №0902 від 02 вересня 2015, №0908 від 08 вересня 2015, №1009 від 10 вересня 2015, №826 від 26 серпня 2015, №0922 від 22 вересня 2015, №0924 від 24 вересня 2015, №0928 від 28 вересня 2015, №16 від 28 жовтня 2015, №18 від 13 листопада 2015, №22 від 01 грудня 2015, №24 від 09 грудня 2015, №27 від 16 грудня 2015.

Зазначені операції були відображені Позивачем в бухгалтерському облік, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №361 за період з лютого 2015 по березень 2017, по рахунку №6811 за період з лютого 2015 по березень 2017.

Разом з тим, в день виникнення податкових зобов'язань, відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, Позивачем складались податкові накладні в двох примірниках, з яких один примірник видавався контрагенту, а інших залишався у Позивача.

Крім того, в період з 30 липня 2015 року по 18 грудня 2015 року, Позивач здійснив фактичне відвантаження товару Покупцю, що підтверджується видатковими накладними.

Зазначені податкові накладні, відповідно до п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, були зареєстровані Позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних. Більш того, при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за звітній податковий період, відомості, які зазначені в податкових накладних, були відображені в податковій декларації з податку на додану вартість, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), а також реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Таким чином, вказані операції також були відображені Позивачем в податковому обліку.

Станом на день проведення перевірки та прийняття оскаржуваних ППР, Покупець - ТОВ ТОСМА ТРЕЙД повністю розрахувався за отриманий Товар, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача, що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку №26001057001426 з 29 липня 2015 по 30 вересня 2015, з 01 жовтня 2015 по 31 грудня 2015, а також платіжними дорученнями №28 від 14 грудня 2015 року, №30 від 17 грудня 2015 року.

Відвантаження Товару було здійснено з регіонального складу в місті Біла Церква, а транспортування Товару здійснювалось Покупцем самовивозом автомобільним транспортом з регіонального складу в місті Біла Церква, що безпосередньо вказано у видаткових накладних.

Послуги зі складування та транспортного оброблення вантажів на регіональному складі в місті Біла Церква надавалися Позивачу на підставі Договору складування та транспортного оброблення вантажів №97, укладений 02 червня 2014 року з ФОП ОСОБА_8, копія якого була надана Відповідачу в ході перевірки.

Товар, що поставлявся Позивачем, був виготовлений засновником Позивача - ВАТ Белшина (Республіка Білорусь) та придбаний Позивачем на підставі зовнішньоекономічного договору.

Товар був імпортований Позивачем на митну територію України, а митне оформлення проведено на Чернігівській регіональній митниці, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Таким чином, податкові зобов'язання Позивача задекларовані в повному обсязі та сплачені до бюджету у встановлений строк.

Отже, вказані фактичні обставини спростовують висновки Відповідача про те, що укладений між Позивачем та ТОВ ТОСМА ТРЕЙД Договір поставки №188 від 29 липня 2015 року не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет. На підтвердження здійснення господарських зобов'язань Позивач надав належним чином оформлені первинні документи, укладення правочинів спрямовано на настання реальних правовий наслідків, вони відповідають економічному змісту і діловій меті діяльності Позивача.

Поряд з цим, не зазначення в довіреності номеру рахунку-фактури, а також кількості товару, не є підставою та доказом безтоварності проведених операцій, оскільки Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України №99 від 16 травня 1999 року, втратила чинність 01 січня 2015 року. За таких обставин, починаючи з 01 січня 2015 року законодавчими актами не встановлено обов'язкової форми до довіреності, а тому суб'єкти господарювання вільні самостійно визначати перелік інформації та вимоги до довіреностей.

Це стосується і описки, допущенної в довіреностях на отримання товару. Зокрема, помилкове зазначення однієї із шести цифр в номері паспорту не впливає на достовірність документу, оскільки наявність інших даних (П.І.П., дати видачі паспорту) дозволяє ідентифікувати особу, яка звернулася за отриманням товару.

Отже, формальна помилка в первинних документах не може бути і не є вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Крім того, посилання Відповідача на отримані від Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області лист від 04 квітня 2016 року №997/7/10-02-07-07/32803693, яким були наданні матеріали кримінального провадження від 08 грудня 2015 року №32015100020000163 за ознаками злочину, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, зокрема, протоколу допиту свідка ОСОБА_9, є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на наступне.

На час встановлення фактичних взаємовідносин Позивача з ТОВ ТОСМА ТРЕЙД керівником останнього в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значився ОСОБА_10, його ж вказано директором у поданих Позивачем первинних облікових та бухгалтерських документах, у тому числі видаткових накладних, довіреностях, договорах тощо.

Сам факт заперечення директором ТОВ ТОСМА ТРЕЙД ОСОБА_9 своєї участі у діяльності зазначеного товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів не може бути, на думку Позивача, свідченням безтоварності спірних операцій, у зв'язку з тим, що останній не був притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 205 КК України.

Отже, протокол допиту свідка ОСОБА_9, який зазначений Відповідачем в Акті перевірки, не може бути доказом фіктивності фінансових операцій Позивача, оскільки такі обставини можуть бути підтверджені виключно вироком суду про визнання винними осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами умов договору.

Разом з тим, сама ж по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що Позивач знав або повинен був знати, що керівник його контрагента був номінальним, Відповідачем не подано, узгодженості дій Позивача та його контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, Відповідачем також не доведено.

Витребування Позивачем у свого контрагента при укладенні договору поставки документів про державну реєстрацію та реєстрацію платником ПДВ - є достатнім проявом розумності та обачливості Позивача при виборі контрагента.

Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентом правил оподаткування, а сам Позивач не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на контролюючі органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Посилання Відповідача в Акті перевірки на Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2016 року по справі №753/10768/16-к, як на доказ фіктивності реєстрації вказаного підприємства - є безпідставним, оскільки Вирок суду не містить в собі висновків щодо укладання Договору поставки №188 від 29 липня 2015 року, та відсутні висновки відносно його мети та наявності у такого суб'єкта господарювання мети суперечної інтересам держави та суспільства при укладанні вказаного Договору та його виконання (господарських зобов'язань).

Більш того, вказаним Вироком Дарницького районного суду міста Києва не встановлено обставин щодо здійснення ОСОБА_10 пособництва Позивачу в умисному ухиленні від сплати податків. Більш того, ОСОБА_10, а ні як засновник ТОВ ТОСМА ТРЕЙД , а ні як його виконавчий орган в особі директора, вказаним Вироком суду не визнанні винними у скоєні злочину, передбаченого ст. 205 КК України, і до кримінальної відповідальності не притягнутий.

Отже, наданими документами підтверджується, щодії Позивача при укладені та виконані Договору поставки №188 від 29 липня 2015 року були направлені на набуття прав та обов'язків, які випливають саме з договору та, що фактичне його виконання підтверджує, що господарські операції виконувалися, тому вказані Договір поставки не має дефектів, ознак або елементів цього правочину, які дають підстави вважати цей правочин нікчемним у зв'язку з його удаваністю, а тому висновки посадових осіб контролюючого органу не відповідають дійсності та фактичним обставинам.

Одночасно, позиція Відповідача, яка викладена в Акті перевірки, суперечить ст.61 Конституції України згідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності у вигляді донарахування податку на прибуток.

27 березня 2015 року між Позивачем та ТОВ СОЛОМОН МАРКЕТ був укладений Договір поставки №64, відповідно до п.1.1. якого Позивач зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця надалі іменується - Товар , а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

На виконання умов Договору, Позивач виставив рахунки на оплату Покупцю, а саме: №1767 від 24 березня 2015 року, №2166 від 01 квітня 2015 року, №2248 від 02 квітня 2015 року, №2250 від 02 квітня 2015 року, №2503 від 14 квітня 2015 року, №2954 від 23 квітня 2015 року, №3045 від 27 квітня 2015 року, №3276 від 05 травня 2015 року, №3510 від 12 травня 2015 року.

Крім того, в період з 06 квітня 2015 року по 20 травня 2015 року Постачальник здійснив фактичне відвантаження товару, що підтверджується наступними видатковими накладними.

Вказаний товар був отриманий уповноваженим представником Покупця, що підтверджується довіреностями: №1504-1 від 02 квітня 2015 року, №0408-1 від 08 квітня 2015 року, №0417-1 від 17 квітня 2015 року, №0429-1 від 29 квітня 2015 року, №0429-2 від 29 квітня 2015 року, №0506-1 від 06 травня 2015 року, №0519-1 від 19 травня 2015 року.

Зазначені операції були відображені Позивачем в бухгалтерському облік, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №361 за період лютий 2015 по березень 2017, по рахунку №6811 за період лютий 2015 по березень 2017 (копії ОСВ додаються).

Разом з тим, в день виникнення податкових зобов'язань, відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, Позивачем складались податкові накладні в двох примірниках, з яких один примірник видавався контрагенту, а інших залишався у Позивача.

Крім того, зазначені податкові накладні, відповідно до п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, були зареєстровані Позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних. Більш того, при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за звітній податковий період, відомості, які зазначені в податкових накладних, були відображені в податковій декларації з податку на додану вартість, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), а також реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Таким чином, вказані операції також були відображені Позивачем в податковому обліку.

Станом на день проведення перевірки та прийняття оскаржуваних ППР, Покупець - ТОВ СОЛОМОН МАРКЕТ повністю розрахувався за отриманий Товар, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача, що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку №26001057001426 з 31 березня 2015 по 31 травня 2015.

Відвантаження Товару було здійснено з регіонального складу в місті Біла Церква, а транспортування Товару здійснювалось Покупцем самовивозом автомобільним транспортом з регіонального складу в місті Біла Церква, що безпосередньо вказано у видаткових накладних.

Послуги зі складування та транспортного оброблення вантажів на регіональному складі в місті Біла Церква надавалися Позивачу на підставі Договору складування та транспортного оброблення вантажів №97, укладений 02 червня 2014 року з ФОП ОСОБА_8, копія якого була надана Відповідачу в ході перевірки.

Товар, що поставлявся Позивачем, був виготовлений засновником Позивача - ВАТ Белшина (Республіка Білорусь) та придбаний Позивачем на підставі зовнішньоекономічного договору.

Товар був імпортований Позивачем на митну територію України, а митне оформлення проведено на Чернігівській регіональній митниці, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Таким чином, податкові зобов'язання Позивача були задекларовані в повному обсязі та сплачені до бюджету у встановлений строк.

Отже, вказані фактичні обставини спростовують висновки Відповідача про те, що укладений між Позивачем та ТОВ СОЛОМОН МАРКЕТ Договір поставки №64 від 27 березня 2015 року не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет. На підтвердження здійснення господарських зобов'язань Позивач надав належним чином оформлені первинні документи, укладення правочинів спрямовано на настання реальних правовий наслідків, вони відповідають економічному змісту і діловій меті діяльності Позивача.

Поряд з цим, Позивач звертає увагу, що не зазначення в довіреності номеру рахунку-фактури, не є підставою та доказом безтоварності проведених операцій, оскільки Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України №99 від 16 травня 1999 року, втратила чинність 01 січня 2015 року. За таких обставин, починаючи з 01 січня 2015 року законодавчими актами не встановлено обов'язкової форми до довіреності, а тому суб'єкти господарювання вільні самостійно визначати перелік інформації та вимоги до довіреностей.

Отже, формальна помилка в первинних документах не може бути і не є вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Крім того, посилання Відповідача на отримані від Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області лист від 04 квітня 2016 року №997/7/10-02-07-07/32803693, яким були наданні матеріали кримінального провадження від 08 грудня 2015 року №32015100020000163 за ознаками злочину, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, зокрема, протоколу допиту свідка ОСОБА_11 є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на наступне.

На час встановлення фактичних взаємовідносин Позивача з ТОВ СОЛОМОН МАРКЕТ керівником останнього в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значився ОСОБА_11, його ж вказано директором у поданих Позивачем первинних облікових та бухгалтерських документах, у тому числі видаткових накладних, довіреностях, договорах тощо.

Сам факт заперечення директором ТОВ СОЛОМОН МАРКЕТ ОСОБА_11 своєї участі у діяльності зазначеного товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів не може бути, на думку Позивача, свідченням безтоварності спірних операцій, у зв'язку з тим, що останній не був притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 205 КК України.

Разом з тим, посилаючись в Акті перевірки на вказаний протокол допиту свідка, Відповідач не обґрунтовує, чому він приймає до уваги вказаний протокол, і одночасно не враховує (не приймає) інші докази, які були надані Позивачем.

Отже, протокол допиту свідка ОСОБА_11, який зазначений Відповідачем в Акті перевірки, не може бути доказом фіктивності фінансових операцій Позивача, оскільки такі обставини можуть бути підтверджені виключно вироком суду про визнання винними осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами умов договору.

Разом з тим, сама ж по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що Позивач знав або повинен був знати, що керівник його контрагента був номінальним, Відповідачем не подано, узгодженості дій Позивача та його контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, контролюючим органом також не доведено.

Витребування Позивачем у свого контрагента при укладенні договору поставки документів про державну реєстрацію та реєстрацію платником ПДВ - є достатнім проявом розумності та обачливості Позивача при виборі контрагента.

Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентом правил оподаткування, а сам Позивач не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на контролюючі органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Посилання Відповідача в Акті перевірки на Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2016 року по справі №753/10768/16-к, як на доказ фіктивності реєстрації вказаного підприємства - є безпідставним, оскільки Вирок суду не містить в собі висновків щодо укладання Договору поставки №64 від 27 березня 2015 року, та відсутні висновки відносно його мети та наявності у такого суб'єкта господарювання мети суперечної інтересам держави та суспільства при укладанні вказаного Договору та його виконання (господарських зобов'язань).

Більш того, вказаним Вироком Дарницького районного суду міста Києва не встановлено обставин щодо здійснення ОСОБА_11 пособництва Товариству в умисному ухиленні від сплати податків. Більш того, ОСОБА_11, а ні як засновник ТОВ СОЛОМОН МАРКЕТ , а ні як його виконавчий орган в особі директора, вказаним Вироком суду не визнанні винними у скоєні злочину, передбаченого ст. 205 КК України, і до кримінальної відповідальності не притягнутий.

Отже, наданими документами підтверджується, що дії Позивача при укладені та виконані Договору поставки №64 від 27 березня 2015 року були направлені на набуття прав та обов'язків, які випливають саме з договору та, що фактичне його виконання підтверджує, що господарські операції виконувалися, тому вказані Договір поставки не має дефектів, ознак або елементів цього правочину, які дають підстави вважати цей правочин нікчемним у зв'язку з його удаваністю, а тому висновки посадових осіб контролюючого органу не відповідають дійсності та фактичним обставинам.

Одночасно, позиція Відповідача, яка викладена в Акті перевірки, суперечить ст.61 Конституції України згідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності у вигляді донарахування податку на прибуток.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийнятих оскаржуваних рішень не виконано.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наявні у ній матеріали, суд приходить до висновку, що наявні підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0010624204 від 21 травня 2018 року, №0015081510 від 08 серпня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська, 11 г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний дім "Белшина" (вул. Івана Мазепи (Щорса), буд.100, м.Чернігів, 14011, код ЄДРПОУ 35237656) судові витрати у розмірі 72828,51 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2018 року.

Суддя О.В. Заяць