Рішення

від 15.11.2018 по справі 826/11613/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2018 року № 826/11613/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 38, кв. 36, код ЄДРПОУ 24100060) з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87549, Донецька область, м. Маріуполь, вул. А. Куїнджі, буд. 93, код ЄДРПОУ 39883670), в якому просить:

- визнати протиправними дії Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо складання узагальнених податкових інформацій щодо ТОВ "ТК "Донвуглеенерго" № 5939/7/05/19-14-02 від 19.02.2016 та № 13398/7/05-19-14-02 від 20.04.2016;

- зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області вчинити дії спрямовані на відкликання уже розісланих узагальнених податкових інформацій щодо ТОВ "ТК "Донвуглеенерго" № 5939/7/05/19-14-02 від 19.02.2016 та № 13398/7/05-19-14-02 від 20.04.2016 до інших контролюючих органів та вилучити цю інформацію з відповідних баз даних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що дії зі складання вказаних узагальнень податкової інформації вчинені поза встановлених процедур, передбачених на виконання функцій податкових органів із здійснення податкового контролю. Разом з тим, зауважив, що внаслідок дій Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області спрямованих складання узагальнених податкових інформацій щодо ТОВ ТК Донвуглеенерго завдано значної шкоди інтересам, правам та свободам ТОВ Фірма ТЕХНОВА , що полягає у формування протиправних висновків в акті перевірки та як наслідок, винесення відповідних повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, вказавши, що дії відповідача щодо зібрання податкової інформації з питань правомірності формування податкового кредиту в частині проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків і відповідно, така інформація не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. Зазначив зо податкова інформація від 19.02.2016 року №5939/7/05/19-14-02 у вигляді результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ ТК ДОНВУГЛЕЕНРГО з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальником у період: травень, червень, липень 2016 року та податкова інформація від 20.04.2016 року №13398/7/05-19-14-02 у вигляді результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ ТК ДОНВУГЛЕЕНРГО з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальником у період: листопад, грудень 2015 року та січень, лютий 2016 року не має будь яких правових наслідків для позивача, оскільки вона є інформаційним матеріалом.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Згідно з наказом від 14.02.2018 року №228 посадовими особами Офісу великих платників податків ДФС від 26.02.2018 року №228 проведена планова виїзна документальна перевірка товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року за результатами якої складено акт від 08.06.2018 року №1694/28-10-14-01/24100060.

Як вбачається з акту перевірки, основними показами обґрунтованості наявності в діях ТОВ Фірма "ТехНова" фактів порушення чинного законодавства стали узагальнені податкові інформації щодо ТОВ ТК ДОНВУГЛЕЕНРГО (код ЄДРПОУ 39509110) №5939/7/05-19-14-02 від 19.02.2016 року та №13398/7/05-19-14-02 від 20.04.2016 року.

Позивачем зазначено, що при спробі з'ясувати у ТОВ ТК ДОНВУГЛЕЕНРГО інформацію щодо підтвердження чи спростування фактів проведення перевірок чи інших контрольно-перевірочних заходів та застосування за їх результатами будь-яких санкцій, було встановлено, що ТОВ ТК ДОНВУГЛЕЕНРГО (код ЄДРПОУ 39509110) припинено як суб'єкт господарювання (дата запису в ЄДРПОУ:16.09.2016 року; номер запису:12741170010011690).

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" вважаючи протиправними дії податкового органу щодо складання узагальненої податкової інформації щодо ТОВ "ТК "Донвуглеенерго" № 5939/7/05/19-14-02 від 19.02.2016 та № 13398/7/05-19-14-02 від 20.04.201, а свої права та законні інтереси порушеними, звернулось з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи із завдань адміністративного судочинства, визначених наведеною вище нормою КАС, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав, свобод та законних інтересів останніх з боку суб'єкта владних повноважень.

Конституційним Судом України у Рішенні від 01.12.2004 у справі №1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).

За приписами пункту 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дана норма КАС України узгоджується з приписами частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Отже, суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

Як визначено статтею 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю. (п. 72.1.5 ст. 72 ПК України).

У розумінні пп. 14.1.171 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, під податковою інформацією мається на увазі значення, визначене Законом України Про інформацію .

Частиною першою статті 16 Закону України "Про інформацію" встановлено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за результатами податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними п. 133.4 ст .133 Податкового кодексу України.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що нормами Податкового кодексу України не передбачено ні повноважень, ні права контролюючих органів за результатами своїх дій складати узагальнені податкові інформації, а саме висновки щодо правомірності визначення платником податків сум податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Водночас, суд зазначає, що будь-які висновки щодо дотримання чи недотримання платником податків чинного законодавства можуть бути зроблені виключно під час проведення перевірки платника податків на підставах і в порядку визначених Податковим кодексом України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що з аналізу визначення податкової інформації наведеного в Законі України "Про інформацію" та положень статей 73 та 74 Податкового кодексу України вбачається, що податкова інформація це сукупність відомостей і даних, необхідних для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що створені або отримані у процесі поточної діяльності, та які зберігаються та опрацьовуються в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. При цьому повноважень податкового органу на складання перед внесенням певної інформації до інформаційних баз даних документу під назвою "Узагальнена податкова інформація" положеннями чинного законодавства не передбачено.

Таким чином, складання документу під назвою "Узагальнена податкова інформація" щодо діяльності платника податків, з метою подальшого внесення на підстав зазначеного документу даних та відомостей до інформаційних баз податкового органу суперечить визначенню поняття "податкова інформація" та меті створення інформаційних баз даних податкового органу, оскільки узагальнена податкова інформація має формуватися, у тому числі, саме на підставі відомостей і даних, які містяться в інформаційних базах даних податкового органу, а не навпаки.

При цьому, судом встановлено, що в даній справі узагальнені податкові інформації містили саме висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а викладене в описовій частині документу дослідження фактично містить ознаки проведеної перевірки, результати якої, за приписами ст. 86 Податкового кодексу України, мають бути оформлені довідкою, а в разі наявності порушень податкового законодавства актом.

Платник податків вправі вимагати від контролюючого органу вжиття відносно себе лише тих управлінських дій з приводу податкового контролю, які прямо передбачені законом, лише з тієї підстави, яка міститься в законі, а також лише за тією процедурою, котра розроблена законодавцем та викладена в тексті відповідного акту законодавства.

У зв'язку з наведеним суд наголошує, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2).

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що податкові органи та їх посадові особи наділені законом правом щодо здійснення податкового контролю, в тому числі шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення своєї діяльності. При цьому, таке забезпечення діяльності включає комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

З урахуванням наведеної вище норми Конституції України, діяльність зі збору, опрацювання та використання інформації має здійснюватися у межах та формах, передбачених законом, тобто податковий орган вправі збирати, накопичувати, обробляти та належним чином використовувати відповідну інформацію.

Враховуючи, що як наслідок діяльності податкових органів та їх посадових осіб не передбачено складання таких документів як узагальнення податкової інформації , діяльність відповідача зі складання таких офіційних документів не відповідає визначеному законом способу збирання та опрацювання податкової інформації та фактично містить ознаки іншого способу податкового контролю, визначеного п.п. 62.1.3 ст. 62 Податкового кодексу України, а саме податкової перевірки .

На думку суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 3 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Щодо посилань відповідача на постанови Верховного суду України від 09.12.2014 року, 03.11.2015 року та 17.11.2015 року у справах №21-511а14,№21-99а15 та №21-4133а15 то суд зазначає, що наведених справах та в справі, що наразі розглядається, були різні предмети розгляду, що суттєво впливає на межі встановленого та правові обґрунтування рішень. Так, судом встановлено, що вищезазначених справах мав місце факт проведення податкової перевірки, відомості про яку і було внесено до інформаційно-аналітичних систем контролюючого органу.

Стосовно доводів відповідача про те, що дії зі складання спірних узагальнень не містять предмету спору та не порушують права позивача, суд визначає такі доводи як непереконливі.

При цьому суд зауважує, що згідно приписів ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В даній справі оскаржувані позивачем дії відповідача вчинені ним фактично на виконання функцій зі здійснення податкового контролю, які передбачені Податковим кодексом України та за своїм змістом вони є управлінськими.

Порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин позивач визначає на власний розсуд. В даній справі порушення своїх прав позивач вбачає у формуванні протиправних висновків в акті перевірки та як наслідок, винесення відповідних повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного дії щодо узагальнення податкової інформації у обраній відповідачем формі можуть бути оцінені судом в рамках розгляду адміністративної справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дії Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо складання узагальнених податкових інформацій щодо ТОВ "ТК "Донвуглеенерго" № 5939/7/05/19-14-02 від 19.02.2016 та № 13398/7/05-19-14-02 від 20.04.2016.

Щодо позовної вимоги зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області вчинити дії спрямовані на відкликання уже розісланих узагальнених податкових інформацій щодо ТОВ "ТК "Донвуглеенерго" № 5939/7/05/19-14-02 від 19.02.2016 та № 13398/7/05-19-14-02 від 20.04.2016 до інших контролюючих органів та вилучити цю інформацію з відповідних баз даних, то суд зазначає.

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області вчинити дії спрямовані на відкликання уже розісланих узагальнених податкових інформацій щодо ТОВ "ТК "Донвуглеенерго" № 5939/7/05/19-14-02 від 19.02.2016 та № 13398/7/05-19-14-02 від 20.04.2016 до інших контролюючих органів та вилучити цю інформацію з відповідних баз даних, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості вчинених дій, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 38, кв. 36, код ЄДРПОУ 24100060) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо складання узагальнених податкових інформацій щодо ТОВ "ТК "Донвуглеенерго" № 5939/7/05/19-14-02 від 19.02.2016 та № 13398/7/05-19-14-02 від 20.04.2016;

3. Зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області вчинити дії спрямовані на відкликання уже розісланих узагальнених податкових інформацій щодо ТОВ "ТК "Донвуглеенерго" № 5939/7/05/19-14-02 від 19.02.2016 та № 13398/7/05-19-14-02 від 20.04.2016 до інших контролюючих органів та вилучити цю інформацію з відповідних баз даних.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87549, Донецька область, м. Маріуполь, вул. А.Куїнджі, буд. 93, код ЄДРПОУ 39883670) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 38, кв. 36, код ЄДРПОУ 24100060) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа