Постанова

від 12.11.2018 по справі 820/1940/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В.

12 листопада 2018 р. Справа № 820/1940/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 р. (повний текст рішення складено 22.06.2018р.) по справі № 820/1940/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Харківська бісквітна фабрика" (далі - ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 03.03.2018 року № 0000095009 та № 0000105009.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що бухгалтерський та податковий облік підприємства здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог ПК України. Укладені позивачем угоди, є дійсними, спрямовані на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обов'язків, за якими відбулося фактичне отримання поставленого товару, його переробка та подальша реалізація, проведені розрахунки. Отримані первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано повністю податкові повідомлення-рішення від 03.03.2018 року № 0000095009 та № 0000105009.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які, на його думку, допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на те, що при проведенні перевірки були взяті до уваги висновки актів перевірок ДПІ, на обліку в яких знаходилися контрагенти позивача, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, а, отже, позивачем неправомірно сформовані показники податкової звітності, внаслідок чого йому донараховані грошові зобов'язання та визначені штрафні санкції.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечувала проти апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство "Харківська бісквітна фабрика" пройшло визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набуло статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, основним видом діяльності якої є виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок (код КВЕД 10.72), виробництво какао, шоколаду (код КВЕД 10.82), оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами (код КВЕД 46.36) (т.1 а.с. 96-118).

Фахівцями контролюючого органу у період з 23.01.2018 року до 12.02.2018 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2015 р. та податку на прибуток за 2015 рік по взаємовідносинах з ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС", за результатами якої складено акт від 19.02.2018 р. № 7/28-10-50-09-09/00377265. Під час вказаної перевірки виявлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200.1, ст. 200.4 Податкового кодексу України та п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 22-58).

На підставі акту від 19.02.2018 р. № 7/28-10-50-09-09/00377265 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби 12.03.2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення від № 0000095009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку з податку на додану вартість на загальну суму 357 616 грн., у т.ч.: по податковій декларації з ПДВ за вересень 2015 р. (№ 9215144059 від 20.10.2015 р.) у розмірі 114 815 грн.; по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2015 р. (№ 9235782285 від 18.11.2015 р.) у розмірі 242 801 грн., та штрафні (фінансові) санкції (штраф) на загальну суму 89 404 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0000105009 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 321 855 грн. (т.1 а.с. 59, 62).

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 03.03.2018 року № 0000095009 та № 0000105009, звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п. 134.1.1 ст.134 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п. 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації (пп. б) п. 200-4 ст. 200 ПКУ).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від отримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження під час вирішення цієї справи.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, слід враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що за період вересень - жовтень 2015р. ПрАТ "Харківська бісквітна фабрика" придбано у сільгоспвиробників 48 927,10 т. цукрового буряку.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, який підлягав перевірці (вересень, жовтень 2015р.) ПрАТ "Харківська бісквітна фабрика" (Замовник) мало взаємовідносини з ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" (Експедитор) на підставі договору на перевезення цукрових буряків у 2015 році №464/15 від 27.07.2015р. (т.1 а.с. 123-127).

Згідно з п. 1.1 вказаного Договору Експедитор зобов'язується організувати виконання для замовника перевезення цукрових буряків згідно з умовами цього Договору, а Замовник зобов'язується забезпечити необхідний для перевезення об'єм вантажів згідно з умовами цього Договору та здійснити оплату послуг Експедитора.

За умовами пункту 1.2 цього Договору, для надання послуг з організації перевезення вантажу Експедитор має право залучити інших осіб (Субвиконавців), залишаючись відповідальним перед Замовником за якість наданих ними послуг.

Під час розгляду справи встановлено, що для виконання транспортних послуг на адресу ПрАТ "Харківська бісквітна фабрика", ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" залучало субпідрядну організацію - ТОВ "ЄВРОІНТЕРТРАНС" на підставі договору на надання транспортних послуг №15/09/15-тн від 15.09.2015р. (т.6 а.с. 163-165).

Фактичне перевезення цукрових буряків підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи (т.1 а.с. 145-229, т.2 а.с. 1-200, т.3 а.с. 74-121, т.4 а.с. 1-222, т.5 а.с. 1-51, т.6 а.с. 25-102, 199-234, т.7 а.с. 1-250, т.8 а.с. 1-250, т.9 а.с. 1-61).

Факт оплати ПрАТ "Харківська бісквітна фабрика" послуг експедитора підтверджується платіжними дорученнями та виписками по рахунку (т.1 а.с.141-144).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" виписані та зареєстровані у встановленому законом порядку податкові накладні на загальну суму ПДВ - 357 616, 30 грн., що були включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідних періодах, а саме: №14 від 30.09.2015р., №3 від 15.10.2015р., №11 від 26.10.2015р. (т.1 а.с. 136, 137, 138).

На підтвердження виконання господарської операції з надання ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" транспортних послуг по перевезенню цукрових буряків позивачем надано акти наданих послуг №48 від 30.09.2015р. на загальну суму 688 890,30 грн., в т.ч. ПДВ - 114 815 05 грн., №64 від 15.10.2015р. на загальну суму 944 015, 18 грн., в т.ч. ПДВ - 157 335,86 грн., №75 від 26.10.2015р. на загальну суму 512 792, 35 грн., в т.ч. ПДВ - 85 465,39 грн. (т.1 а.с. 128, 129, 130).

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними відомостей приходу матеріалу (склад 73: - склад переробки по Первухінському цукровому заводу) (т.1 а.с.131-132).

Як правомірно враховано судом першої інстанції, в процесі транспортування цукрових буряків задіяні не тільки автомобільний перевізник - ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" та вантажоодержувач - позивач, а й інші особи: вантажовідправників (сільгосповиробники цукрового буряку з проставленням печаток та підписів відповідальних осіб) на етапі навантаження ТЗ цукровим буряком; водії (фізичні особи), що керували транспортними засобами (з проставленням їх підписів) на етапі прийняття цукрового буряку від сільгосповиробників до перевезення, транспортування та здачі вантажу у пункті розвантаження; у пункті розвантаження (Призаводського бурякопункту - Харківська область, Богодухівський район, смт. Гути з проставленням штампів та підписів відповідальних осіб ПрАТ "Первухінський цукровий завод") після зважування, визначення маси та прийняття вантажу на переробку.

Завезення буряків на територію цукропереробного підприємства підтверджується супроводжувальними реєстрами, журналом реєстрації водіїв з питань техніки безпеки та поясненнями свідків ОСОБА_1 (заступник директора ПрАТ "Первіухінський цукровий завод") та ОСОБА_2 (начальник Призаводського бурякопункту ПрАТ "Первіухінський цукровий завод"), які були допитані судом першої інстанції та довели до відома суду порядок здійснення завезення на територію бурякопункту транспортних засобів, вигрузки та заповнення ТТН .

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу про відсутність реальності господарських операцій та, відповідно, неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом,Ю є необґрунтованими.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно контрагента позивача, надану іншими контролюючими органами, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, відповідно до податкової інформації ГУ ДФС у Харківській області від 27.07.2017р. № 735/20-40-14-21-06, якою підтверджено неправомірність визначених сум податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 39268798) за період грудень 2014 року, січень - грудень 2015 року, зокрема з причин: відсутності ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" за місцезнаходженням/місцем проживання: м. Харків, вул. Механізаторська, буд. 4-А, корп. літера А-2, кв. 22, довідка ОУ Київської ОДНІ у м. Харкові ГУ ДФС у Харківській області про не встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 19.07.2017р. № 1682/20-31-21-15; повернення до ГУ ДФС у Харківській області з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" запитів, що направлялися на адресу контрагента позивача про надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ "Спек-Трейд", ТОВ "ДЕЛЬФА-БУГ", ТОВ "КОМФОРТ-Н", ТОВ "ЄВРОІНТЕРТРАНС", ТОВ "БОНАСЕНТ- АГРО"; в Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстровано матеріали, в яких є негативна інформація відносно ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС", наявне кримінальне провадження від 01.03.2016р. №22016101110000035 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205 КК України.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вказана податкова інформація датована липнем 2017 року та відображає факт відсутності підприємства за місцезнаходженням станом на 19.07.2017р., тоді як спірні правовідносини між позивачем та ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" мали місце у вересні-жовтня 2015 р.

Таким чином, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або його контрагентів, якими б встановлювалися обставини протиправної діяльності цих осіб з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями. Також відсутні відомості, що посадові особи відповідних контрагентів позивача заперечують свою участь у створенні та діяльності цих підприємств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Разом з тим, сам факт порушення кримінальних справ не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки як вже зазначалося вище, податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту, бюджетного відшкодування та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту, бюджетного відшкодування та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (Постанова ВС від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, ЄДРСРУ № 72338874).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань зі сплати податку.

Щодо посилання апелянта на відсутність об'єктивної можливості для виконання господарської операції у зв'язку з відсутністю у контрагента позивача -ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" чи у суб'єкта господарювання по ланцюгу постачання таких послуг - ТОВ "ЄВРОІНТЕРТРАНС" матеріальних та трудових ресурсів, то такі висновки зроблені апелянтом виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагента позивача. Разом з тим, основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Посилання контролюючого органу на те, що згідно з формою 1-ДФ податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за III квартал 2015р. та IV квартал 2015р., наданих ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" та ТОВ "ЄВРОІНТЕРТРАНС" до контролюючих органів, водії, зазначені у ТТН, не відображені за будь-якою ознакою доходу відповідно до форми 1-ДФ, що як на думку відповідача, свідчить про відсутність взаємовідносин між зазначеними в ТТН водіями та ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" і ТОВ "ЄВРОІНТЕРТРАНС" є безпідставними, оскільки згідно з вимогами абз. 7 п. 3.1 розд. III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4, абз. 4 п. 3.3 розд. 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286, до кількості працюючих за цивільно-правовими договорами не належать громадяни-підприємці, які виконували роботи згідно з цивільно-правовими договорами.

Контролюючим органом не надано до суду доказів відсутності укладання цивільно-правових договорів з водіями на перевезення буряків, а відсутність відомостей у звіті форми 1-ДФ про водіїв не може бути розцінена судом, як безумовний доказ відсутності вчинення господарської операції.

Доводи апелянта про відсутність в базі даних "НАІС" інформації щодо восьми транспортних засобів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки листом Регіонального сервісного центру в Харківській області Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2018р. №31/20-4845 надано інформацію згідно з базами даних НАІС ГСЦ МВС України стосовно реєстрації транспорту, а саме: ЗИЛ ВІ0178АС, МАЗ ВВ13-60ВН, МАЗ АР06-53АМ, КАМАЗ ВІ03-65АР, КАМАЗ 28602 ЕВ, МАЗ 33585 КА, КРАЗ, 258БІ.

Як убачається із листа Територіального сервісного центру №6343 Регіонального сервісного центру в Харківській області від 14.08.2018р. №31/20/3-1аз, відповідно до наявних електронних баз даних автомобіль КАМАЗ 5320 з державним номерним знаком НОМЕР_8 станом на 10.08.2018р. зареєстрований за юридичною особою СФГ "Славутич", юридична адреса якої: вул. Орджонікідзе,7 кв.1 Сахновщинський район, смт. Сахновщина, Харківська область.

Не заслуговує на увагу і посилання контролюючого органу щодо наявності пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно з якими останні заперечують факт перевезення цукрового буряку, оскільки судом не була встановлена достовірність та допустимість вказаних пояснень як належного доказу по справі, а сам факт заперечення такої участі не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірної операції, натомість факт здійснення господарської операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, натомість доказів про наявність фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог процесуального закону надано не було.

Судом встановлено, що фактичне перевезення цукрових буряків здійснювалось за маршрутом: сільгоспвиробники - Призаводський бурякопункт ПрАТ "Первухінський цукровий завод" вантажними транспортними засобами, зокрема: КАМАЗом (державний номер НОМЕР_5) під керуванням водія ОСОБА_5, що підтверджується товарно-транспортними накладними №000547 від 08.10.2015р., №150158 від 08.10.2015р., №000594 від 09.10.2015р., №000593 від 09.10.2015р., №000598 від 10.10.2015р., №000612 від 10.10.2015р., №000595 від 11.10.2015р., №127 від 11.10.2015р., №006 від 13.10.2015р., №026 від 14.10.2015р., №040 від 14.10.2015р., №064 від 18.10.2015р., №081 від 18.10.2015р., №097 від 19.10.2015р., №118 від 19.10.2015р., №141 від 19.10.2015р., №000548 від 08.10.2015р., №590 від 09.10.2015р., а не ФОП ОСОБА_3, якому належить транспортний засіб КАМАЗ, державний номер НОМЕР_6.

Також, фактичне перевезення цукрових буряків здійснювалось транспортним засобом державний номер НОМЕР_7 під керуванням водія ОСОБА_6, що підтверджується товарно-транспортними накладними №305 від 30.09.2015р., №248 від 25.09.2015р., №215 від 24.09.2015р., №155 від 23.09.2015р., №131 від 23.09.2015р., №106 від 22.09.2015р., №351 від 30.09.2015р., №438 від 02.10.2015р., №396 від 01.10.2015р., №531 від 03.10.2015р., №480 від 02.10.2015р., №577 від 04.10.2015р., №652 від 05.10.2015р., №616 від 04.10.2015р., №32 від 07.10.2015р., №48 від 08.10.2015р., №76 від 09.10.2015р., №104 від 11.10.2015р., №131 від 12.10.2015р., №155 від 14.10.2015р., №175 від 14.10.2015р., №211 від 16.10.2015р., №231 від 17.10.2015р., №264 від 18.10.2015р., №271 від 19.10.2015р., №291 від 19.102015р.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування об'єкту оподаткування ПДВ за реально вчиненими господарськими операціями.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.03.2018 року № 0000095009 та № 0000105009.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018р. по справі № 820/1940/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова Постанова складена в повному обсязі 19.11.18 р.