Рішення

від 07.11.2018 по справі 544/652/18

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/652/18

№ пров. 2/544/335/2018

Номер рядка звіту 53

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 листопада 2018 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (діє на підставі Доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 03.04.2018),

представника відповідача ОСОБА_3 школи естетичного виховання - ОСОБА_4,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пирятинської школи естетичного виховання про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою, в обґрунтування якої вказав, що з 2003 року працював в Пирятинській школі естетичного навчання. 14.03.2018 був звільнений у зв'язку з систематичною відсутністю на робочому місці без поважних причин на підставі п.п. 3, 4 ст. 40 КЗпП України. Вказує, що був відсутній на заняттях декілька днів - 27.01.2018, 03.02.2018, 10.02.2018. У зазначені дні був відсутній його учень ОСОБА_5, який перед заняттями обов'язково заїжджає за ним, після чого вони разом їдуть до Пирятинської школи естетичного виховання. Позивач є інвалідом І групи по зору, тому самостійно без сторонньої допомоги не має можливості добратися до місця роботи. Уроки, які були пропущені учнем, були проведені у інший час. Крім того, звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку можливе, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Проте, в наказі не відображено застосування відносно нього заходів дисциплінарного стягнення, які б могли послугувати причиною його звільнення. Позивачу також невідомо про такі заходи дисциплінарного стягнення. Також відповідачем не надано йому копію наказу про звільнення з роботи, що позбавило його своєчасно звернутися до суду з позовом про поновлення на роботі. Копію наказу він отримав лише 02.05.2018. У зв'язку з викладеним просить скасувати наказ про його звільнення та поновити його на роботі, а також стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що з 1985 року працює у школі естетичного виховання. Робочий день нормований лише у завуча і директора, викладачі працюють погодинно та в залежності від наявності занять. Щодо наявності посадової інструкції та правил внутрішнього розпорядку, то вони не містять його підпису, що б свідчило про те, що він з ним ознайомлений. Пояснив, що всі заняття, на які не приходив його учень, він відпрацював, також працював по суботам. В дні, коли учень не з'являвся на заняття, позивач іноді про це повідомляв по телефону. Учень його проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки йому не зручно добиратися до м. Пирятин, то заняття іноді проводилися по неділям. Іноді заняття проводилися у школі, іноді вдома у позивача. Зазначає, що ніяким документом не передбачено обов'язкового проведення занять виключно у школі. Журнал школи обліку відвідування та успішності учнів вів не він особисто, а інші особи, проте його особистий підпис у ньому не є обов'язковим. Наказ про накладення на нього дисциплінарного стягнення зачитала йому дружина, проте про ознайомлення з наказом він не підписувався. За неявки на робоче місце через неявку учня, позивач двічі писав пояснення, батько учня також писав пояснюючу записку. Про неявку учня позивача повідомляли по телефону або сам учень або його батько. Про те, що його звільнили його повідомили по телефону, сам наказ йому не надали. З наказом не згоден, оскільки пропущені уроки відпрацьовував в інший день. Про внесення змін до наказу про звільнення був повідомлений у липні 2018 року. Щодо проблем із зором, то він є інвалідом І групи по зору, проте заборон працювати немає.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити. Пояснив, що місячний строк подачі даного позову не був порушений, оскільки наказ про звільнення був отриманий 02.05.2018, проте 02.06.2018 припадало на суботу, тому позов був поданий до суду першого робочого дня після 02.06.2018 - 04.06.2018. Вказує, що у порушення вимог КЗпП України, наказ пор звільнення позивачу не було видано та оголошено. Згідно даного наказу позивач був звільнений за порушення трудової дисципліни. Як виявилося, до позивача вже застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, проте останньому про них не було нічого відомо. У порушення вимог КЗпП накази про накладення стягнень не оголошувалися та не вручалися позивачу, підпис позивача по ознайомлення з наказами ніде не міститься. Також накази не містять підписів інших осіб, які діяли в інтересах позивача та отримували ці накази. Щодо причини звільнення позивача зазначив, що позивач є інвалідом І групи по зору, а тому самостійно без сторонньої допомоги дістатися свого робочого місця не має можливості. У зв'язку з цим його учень по дорозі до школи естетичного виховання на автомобілі батька або таксі забирали позивача й довозили до школи. Проте 27.01.2018, 03.02.2018 та 10.02.2018 на заняттях був відсутній, а тому позивач не мав змоги дібратися до школи.

Представник відповідача у судовому засіданні погодився з наявністю порушень при видачі наказів по звільнення та накладення дисциплінарної відповідальності, а саме відсутність підписів позивача. Проте позивач був обізнаний про їх наявність. Щодо наказу про оголошення догани, то наказ був виданий дружині позивача та відразу нею прочитаний вголос у присутності ОСОБА_1 Після цього ОСОБА_1 почав поводитися неадекватно, тому представник відповідача залишив наказ позивачу і пішов. Зазначив, що на всіх документах, наявних у школі, особистих підписів позивача немає. Через те, що він є інвалідом по зору та не бачить, підписи від його імені проставляли його дружина, дочка та син. Також визнав, що у наказі про звільнення помилково зазначено посилання на інші статті. Окрім зазначеного, наказ про звільнення складений правильно. Вказує, що причини прогулу позивача не є поважними. Неявка учня на заняття не є причиною прогулу вчителя. Вчитель зобов'язаний бути на робочому місці навіть за відсутності учня. У випадку відсутності учня, вчитель зобов'язаний про це повідомляти завуча. Позивач жодного разу не повідомляв ні завуча, ні директора про відсутність учня. Щодо відпрацювання позивачем занять з учнем в інші дні, то представник відповідача зазначає, Змінювати графік розкладу занять без погодження керівництва школи заборонено, що передбачено колективним договором. Від позивача прохань про перенесення занять не надходило. За прогули складено відповідні акти та позивачем надавалося пояснення про відсутність на робочому місці. Позивач вісім років працював на посаді директора школи естетичного виховання, а тому не може не знати про наслідки таких прогулів. Про його прогули свідчить також Журнал школи обліку відвідування та успішності учнів на роботі, відповідно до якого позивач майже взагалі не перебував на робочому місці, оскільки журнал фактично не заповнений. Журнал почав вестися з ІІ чверті навчального року, хоча повинен заповнюватися з І чверті. Підпис про ознайомлення позивача про порядок ведення вказаного журналу наявний. Про наявність наказу про його звільнення позивач був обізнаний набагато раніше. Так, 02.04.2018 позивач забрав свою трудову книжку, а 15.03.2018 йому були виплачені компенсаційні суми. Також наказ був оголошений секретарем школи, на що позивач повідомив, що він не згоден з ним. Відсутність підпису позивача не свідчить про необізнаність останнього про існування такого наказу. Зазначив, що заробітну плату викладачі отримують за фактично відпрацьовані години, а тому позивач за години прогулу заробітну плату не отримував. Окреме питання щодо можливості працювати на посаді вчителя інваліда І групи по зору. З 2012 року позивач є інвалідом, проте довідок МСЕК про встановлення групи інвалідності до школи не надходило. У 2017 року така довідка надійшла, в якій вказано, що позивач потребує постійного стороннього догляду. За інформацією, наданої з лікарні, позивач є непрацездатним за віком.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що працює вахтером школи естетичного виховання. На початку весни 2017 року, точно дати не пам'ятає, секретар школи естетичного виховання ОСОБА_7 попросила її передати лист позивачу, на що ОСОБА_6 погодилася. Вона мала принести ОСОБА_1 лист з якимось повідомленням, почекати, поки останній на ньому підпишеться та забрати лист назад. Проте після того, як дружина позивача прочитала лист -останній почав кричати і відмовився від підпису. Тому ОСОБА_6 лист не забрала. Про що йшла мова у листі вона незнає.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що працює секретарем школи естетичного виховання. Позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності за прогули. Підтвердила, що просила ОСОБА_6 передати листа позивачу, проте у листі був не наказ по звільнення, а попередження. Попереджався про притягнення до дисциплінарної відповідальності не одного разу. Про звільнення був повідомлений у школі, не в сам день звільнення а після.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що працює заступником директора Пирятинської школи естетичного виховання. Показала, що з 15 листопада 2017 року по квітень 2018 року позивач був присутнім на заняттях лише один раз. Зафіксовано його прогули у значно меншій кількості, ніж їх було насправді. У разі фіксації пропуску заняття складався відповідний акт. Щодо пояснень позивача про перенесення занять, то він повинен про це повідомляти безпосередньо її, або директора. Від позивача таких повідомлень не надходило. У телефонному режимі позивач неодноразово попереджався про притягнення його до відповідальності за прогули. Підставою звільнення була неявка позивача на роботі. На даний час уже не пам'ятає яким чином був повідомлений позивач про звільнення, чи то листом, чи то особисто.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що є колишньою дружиною та колегою позивача. Вказала, що неодноразово бачила позивача у школі, він відпрацьовував пропущенні заняття з учнем, також заняття проводилися і у нього вдома. Показала, що секретар Пирятинської школи естетичного виховання дійсно передавала позивачу через неї повідомлення, які вона раз чи двічі зачитувала вголос. Кожного разу він був не згоден з цими повідомленнями. Декілька разів вона під диктовку писала від його імені пояснення. Пам'ятає, що через неї передавали наказ по звільнення, проте наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, який передував звільненню не пам'ятає.

Згідно ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд, вислухавши пояснення сторін, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Сам наказ про звільнення представником позивача був отриманий 02.05.2018, проте 02.06.2018 припадало на суботу, тому позов був поданий до суду першого робочого дня після 02.06.2018 - 04.06.2018. У зв'язку з цим суд вважає причину пропуску строку подачі позову до суду поважними та вважає за необхідне поновити строк пред'явлення позивачем позову до суду.

Щодо розгляду позовної заяви по суті суд зазначає наступне.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст.ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою України 04 лютого 1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцю.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 06 листопада 1992 року, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147 (1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Перевіряючи наявність правових підстав для застосування дисциплінарного стягнення, правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є інвалідом І групи загального захворювання по зору, про що свідчить копія пенсійного посвідчення (а.с. 22).

Позивач працював в школі естетичного виховання з 2003 року, в період 2003-2010 роки працював на посаді директора школи. В період з 2010 року по 14.03.2018 працював на посаді викладача по класу баяна.

20.01.2018, 27.01.2018, 03.02.2018, 10.02.2018, 17.02.2018, 24.02.2018 та 03.03.2018 позивач був відсутній на роботі, про що складені акти про дисциплінарне порушення №№1-7 (а.с. 40-42, 50-53).

Наказом директора школи естетичного виховання № 19 від 12.02.2018 знято з викладача ОСОБА_1 8 годин погодинно та за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку школи (відсутність на робочому місці 20.01.2018, 27.01.2018, 10.02.2018) без попередження адміністрації школи та за відсутністю поважних причин викладачу ОСОБА_1 оголошено догану (а.с. 48).

Позивачем надані пояснення, відповідно до яких у зазначені дні був відсутній його учень ОСОБА_5, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказані заняття були проведенні з учнем іншого дня, про що батьком учня ОСОБА_10 була надана заява директору Пирятинської школи естетичного виховання (а.с. 8).

Уроки з учнем проходять як у школі так і за місцем проживання позивача. У разі проведення занять у школі, учень перед заняттям заїжджає за позивачем та разом їдуть до школи, так як останній є інвалідом першої групи по зору, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с. 22), та не має можливості самостійно без сторонньої допомоги дістатися до місця роботи.

Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя (Преамбула Основ законодавства України про охорону здоров'я).

При винесенні даного наказу представником відповідача враховувалися п. 5.1 та 5.8(а) Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Пирятинської школи естетичного виховання, відповідно до яких час початку і закінчення роботи, перерви встановлюються для педагогічних працівників розкладом занять, змінювати розклад занять педагогічним працівникам без погодження з керівником або заступником керівника закладу забороняється. Також, про причини неявки у робочий час позивач ніяк не попереджав та не повідомляв керівництво школи.

Проте підпису про ознайомлення викладача ОСОБА_1 наказ не містить.

14 березня 2018 року Наказом директора школи естетичного виховання ОСОБА_4 № 11, ОСОБА_1 звільнено з посади викладача по класу баяна на підставі п.п.3,4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 7).

Вказаний наказ також не містить підпису позивача про ознайомлення з ним.

Наказом № 32 від 06.07.2018 про внесення змін до наказу внесено зміни до наказу № 11 від 14.03.2018 та наказано пункт І викласти в редакції Звільнити ОСОБА_1 з посади викладача по класу баяна з 14 березня 2018 року. Підстава ст. 40 п. 3 КЗпП України (а.с. 64). Вказаний наказ відправлено листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 64).

Статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Директор Пирятинської школи естетичного виховання знаючи про те, що ОСОБА_1 є інвалідом по зору, легковажно віднісся до процедури притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності та звільнення, передаючи попередження та накази через працівників школи.

Відтак, представником відповідача був порушений порядок застосування дисциплінарних стягнень, так, обидва накази не були вручені позивачу під розписку, та оголошення його в присутності свідків, оскільки позивач є інвалідом по зору, не було підтверджено, а тому позов в частині вимог про скасування наказу директора Пирятинської школи естетичного виховання про звільнення ОСОБА_1 та поновлення такого на роботі на посаду викладача по класу баяна Пирятинської школи естетичного виховання слід задовольнити.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При визначенні розміру середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу суд виходить з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100.

Так, вказаними положеннями визначено, що в період тимчасової непрацездатності середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 6 календарних місяців роботи, що передують події, а у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Суд, також приймає до уваги те, що у період з 18.06.2018 по 13.08.2018 (56 кал.дні) викладачі школи естетичного виховання відбувають у щорічну відпустку, про що свідчить наказ від 04.06.2018 № 26 (а.с. 23).

Оскільки викладачу ОСОБА_1 проводиться погодинна оплата то до стягнення підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 14 березня 2018 року по 17 червня 2018 року та з 14 серпня 2018 року по 07 листопада 2018 року включно, за мінусом загальнообов'язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати.

Згідно положень ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми за один місяць (2 робочих дні) за мінусом загальнообов'язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати) підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Судові витрати стягуються пропорційно до задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб які їх понесли.

У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору при подачі позову, такий підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 42, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 23, 33, 36, 40, 233-235, 237-1, 238 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Пирятинської школи естетичного виховання про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Причини пропуску звернення до суду з позовною заявою визнати поважними та поновити позивачу строк для звернення до суду з позовом.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Пирятинської школи естетичного виховання ОСОБА_4 № 11 від 14.03.2018 про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача по класу баяна Пирятинської школи естетичного виховання з 14 березня 2018 року.

Зобов'язати Пирятинську школу естетичного виховання здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 14 березня 2018 року по 17 червня 2018 року та з 14 серпня 2018 року по 07 листопада 2018 року включно, за мінусом загальнообов'язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати.

Стягнути з Пирятинської школи естетичного виховання, юридична адреса вул. Соборна, 57 м. Пирятин Полтавська область, ідентифікаційний код 36814410 на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити дане рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць до негайного виконання.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Повний текст рішення складено 15 листопада 2018 року.

Позивач: ОСОБА_1, народження 04.03.1947 року, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований та мешканець АДРЕСА_1, паспорт серія КО № 171072 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 06.12.2000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач: Пирятинська школа естетичного виховання, юридична адреса вул. Соборна, 57 м. Пирятин Полтавська область, ідентифікаційний код 36814410.

Суддя: Ю.О. Ощинська