Постанова

від 14.11.2018 по справі 186/599/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/0430/604/18 Справа № 186/599/17 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С.М. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року по справі за позовом керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ліквідатор державного відкритого акціонерного товариства Першотравенське шахтобудівельне управління № 4 - дочірнього підприємства державної холдингової компанії Дніпрошахтобуд ОСОБА_3, ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

18 травня 2017 року керівник Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України звернувся з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, треті особи - ліквідатор державного відкритого акціонерного товариства Першотравенське шахтобудівельне управління № 4 - дочірнього підприємства державної холдингової компанії Дніпрошахтобуд ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Просить суд витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з вбудованих нежитлових приміщень поз.29-36 площею 146,6 кв.м. та вбудованих нежитлових приміщень поз. 1, 2, 3, 4, 5 площею 93,7 кв.м; витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України частину нежитлової будівлі площею 838,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз.6-28 площею 838,6 кв.м.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року в задоволенні позову Керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, треті особи - ліквідатор державного відкритого акціонерного товариства Першотравенське шахтобудівельне управління № 4 - дочірнього підприємства державної холдингової компанії Дніпрошахтобуд ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено (том 1 а.с.117-123).

Не погодившись з рішенням суду, Павлоградська місцева прокуратура Дніпропетровської області, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі (том 1 а.с.126-129).

Згідно п.9 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року в справі № 8/244-09 прилюдні торги з реалізації майна Державного відкритого акціонерного товариства Першотравенський Шахтобудівельне управління №4 Дочірнього підприємства Державної холдінгової компанії Дніпрошахтобуд , що відбулись 25 червня 2009 року на Промисловій товарній біржі, де було реалізоване, в тому числі спірне приміщення будинку по АДРЕСА_1 (загальною площею 1076,3 кв.м.) в м. Першотравенську - визнано недійсними.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду в справі № 8/244-09 від 13 липня 2010 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року в справі № 8/244-09 залишено без змін.

Відповідно до постанови Вищого Господарського суду України від 30 вересня 2010 року в справі № 8/244-09 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 липня 2010 року в справі № 8/244-09 залишено без змін.

Згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2011 року в справі № 38/23-09 заяву прокурора м.Павлограда в інтересах держави в особі Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції м.Павлограда про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2009 року у справі № 38/23-09 за нововиявленими обставинами задоволено в повному обсязі, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2009 року у справі № 38/23-09 скасовано, ТОВ Пріват - Істейт ЛТД відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1076,3 кв.м., що розташована за адресою Дніпропетровська обл., м. Першотравенськ, АДРЕСА_1 (т.1, а.с.34-36).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області в справі № 904/3367/14 від 28 серпня 2014 року Державне відкрите акціонерне товариство Першотравенський Шахтобудівельне управління № 4 Державної холдингової компанії Дніпрошахтобуд визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, до 28 серпня 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області в справі № 904/3367/14 від 23 травня 2017 року термін ліквідаційної процедури продовжено до 23 листопада 2017 року.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №77914904 від 10 січня 2017 року та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.03.2013р. № 1264 /а.с.№ 37-39, 61/, вбачається, що ТОВ Пріват-Істейт ЛТД до ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області рішення від 31 травня 2010 року про визнання недійсними прилюдних (біржових) торгів з реалізації майна ДВАТ Першотравенське ШБУ 4 , 22 грудня 2009 року здійснило відчуження вищевказаного приміщення (реєстраційній номер 29099383) фізичній особі ОСОБА_5 шляхом укладання договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (договір ВММ № 452775 рн 11358 від 22 грудня 2009 року). На момент відчуження площа приміщення складала 1078,9 кв.м.

У подальшому, ОСОБА_5, 26 липня 2010 року, здійснив відчуження вищевказаного об'єкту ОСОБА_4 шляхом укладання договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (договір р.№ 1514 від 26 липня 2010 року).

ОСОБА_4 20 березня 2013 року здійснив відчуження ОСОБА_2 частки вказаного приміщення, яка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз. 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 93,7 кв.м., шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (договір р.№ 1263 від 20 березня 2013 року).

05 червня 2015 року ОСОБА_4 здійснив відчуження частки вказаного приміщення, яка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз.29-36 загальною площею 146,6 кв.м., ОСОБА_2 шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (договір р№ 2230 від 05 червня 2015 року).

Також, 05 червня 2015 року, ОСОБА_4 здійснив відчуження частки вказаного приміщення, яка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз.6-28 загальною площею 838,6 кв.м., ОСОБА_1 також шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (договір р.№ 2239 від 05 червня 2015 року).

На даний час, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлова будівля загальною площею 1078,9 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 24536712126), розташована за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у спільній сумісній власності фізичних осіб ОСОБА_2 (частка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз.29-36 площею 146,6 та вбудованих нежитлових приміщень поз. 1, 2, 3, 4, 5 площею 93,7 кв.м.) та ОСОБА_1 (частка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз.6-28 площею 838,6 кв.м.).

У зв'язку з визнанням недійсними прилюдних (біржових) торгів з реалізації майна ДВАТ Першотравенське ШБУ 4 , що відбулися 25 червня 2009 року на Промисловій товарній біржі та відмовою ТОВ Пріват-Істейт ЛТД у визнанні права власності на спірне приміщення, прокурор 18 травня 2017 року звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що прокурор звернувся до суду з позовом 18 травня 2017 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності. Клопотання про поновлення строку позовної давності ані позивач, ані прокурор не заявляв.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції обгрунтовано зроблено висновок, що спірна нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1076,3 кв.м . вибула з володіння власника - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України не з його волі і останнє має право витребувати їх від добросовісних набувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за правилами ст. 388 ЦК України. Однак, колегія суддів не може погодитись з поясненнями представника прокуратури, наданими в судовому засіданні в суді першої інстанції, що їм. стало відомо про відчуження нерухомості у 2015 р., коли були укладені останні договори купівлі-продажу. Вказані доводи спростовуються наведеними вище обставинами. Крім того, слід звернути увагу на те, що прокуратура здійсню представництво інтересів. З матеріалів справи не вбачається та жодними обставинами не підтверджено та не доведено відповідними належними та допустимими доказами, що про вибуття спірної нерухомості не було відомо Міністерству енергетики та вугільної промисловості України.

Частиною 2 ст.2 ЦК визначено, що учасниками цивільних відносин є держава Україна, територіальні громади, які згідно зі ст. 167, 169, 170, 172 цього Кодексу набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи державної влади, органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 цього Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.96 за заявами NN 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою N 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у ст. 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі N 6-2469цс16).

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2011 року за заявою прокурора м. Павлограда в інтересах держави в особі Західно-Донбаської ОДПІ про перегляд за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2009 року по справі №38/23-09 скасовано (том 1 а.с.207-209). Зазначене рішення набрало законної сили 15 серпня 2011 року.

Таким чином, встановлено, що станом на 15.08.2011 прокуратурі м. Павлограда було достовірно відомо про те, що права Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, як власника майна, були порушені внаслідок відчуження спірного приміщення на користь ОСОБА_9, в зв'язку з чим, 3-річний строк позовної давності сплинув 15.08.2014, а з позовом у цій справі прокуратура звернулася тільки 18.05.2017.

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене.

Водночас, як зазначив суд першої інстанції, позивачем не заявлялося клопотання про поновлення строку позовної давності з посиланням на існування поважних причин його пропуску.

З урахуванням положень ст. 261, 257 ЦК, суд дійшов висновку про те, що упродовж тривалого часу прокуратура м. Павлограда була обізнана з фактом вибуття спірного майна з власності та мала можливість звернутися до суду за захистом порушеного права, але таким правом своєчасно не скористалася.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 08.06.2016 у справі № 6-3089цс15 та від 22.06.2017 у справі № 6-1047цс17, згідно з якою при розгляді вимог про витребування майна у його набувачів мають бути враховані всі умови витребування майна від добросовісного набувача, передбачені ст. 388 ЦК та застосовані норми матеріального права щодо строків позовної давності, причин і наслідків його пропуску.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння саме у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки хоча позовні вимоги є обґрунтованими, але жодних належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску позовної давності позивач не надав.

Колегія суддів відхиляє необґрунтовані посилання позивача на те, що позовна давність не застосовується до позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України.

Посилання апелянта на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016 у справі №761/10146/15ц, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначена ухвала суперечить правовим висновкам Верховного Суду України у справі №6-3089цс15 від 08.06.2016; №916/2073/17 від 15.05.2018.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності. Оскаржуване рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права (ст.257, 261, 267, 387, 388 ЦК) та без порушення норм процесуального права.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволенню.

Судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: